- Головуючий суддя (ВАКС) : Коліуш О.Л.
- Суддя (ВАКС) : Ткаченко О.В., Дубас В.М.
- Секретар : Паштенко І.О.
- Прокурор : Висоцька Н.В.
Справа № 333/1268/18
Провадження1-кп/991/88/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2019 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Дубаса В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Паштенко І.О.
прокурора Висоцької Н.В.
представників третіх осіб Сухом`яткіна К.М., Міхальова А.О.,
Джеваги М.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в м. Києві клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 , адвоката Сухом`яткіна К.М., про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Міхальова А.О. про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2013 року за № 42013080040000048, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Олександрівка Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянськ, Російської Федерації, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Курчум Курчумського району Східно-Казахстанської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
01.10.2019 до Вищого антикорупційного суду із Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт із матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 листопада 2013 року за № 42013080040000048, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
22.10.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 , адвоката Сухом`яткіна К.М., про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.
Під час судового засідання представник просив розглянути вказане клопотання та повністю скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 109,1 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
01.11.2019 до суду надійшло доповнення до клопотання від 21 жовтня 2019 року про повне скасування арешту майна, в якому представник ОСОБА_2 просив повністю скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 109,1 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м та рухомого майна - автомобіля марки «ACURA», модель RL, 2008 року випуску, що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Своє клопотання мотивував тим, що у порушення норм КПК України третю особу ОСОБА_2 , як власника квартири не було повідомлено про судовий розгляд клопотання про накладення арешту, про наслідки задоволення клопотання, копія ухвали про накладення арешту на квартиру та автомобіль не направлялася, підстави застосування арешту їй не відомі, тому вважає, що арешт накладено необґрунтовано та наявні всі підстави для його скасування.
В судовому засіданні, адвокат Сухом`яткін К.М. підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити, в обґрунтування клопотання зазначив, що також не було правових підстав для накладення арешту, тому він накладений необґрунтовано.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту мотивуючи тим, що зазначене майно придбане обвинуваченим та третьою особою - його дружиною, під час перебування у шлюбі, а тому є спільно набутим майном, на яке з метою забезпечення цивільного позву у кримінальному провадженні обґрунтовано накладено арешт.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника третьої особи з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року було накладено арешт у вигляді тимчасового позбавлення права на відчуження та розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_5 , а саме на: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та автомобіль «Akura» RL, 2008 року випуску, зареєстровані за ОСОБА_2 .
Як убачається з матеріалів, доданих до клопотання, пояснень представника третьої особи ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.08.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 22.08.2013 ОСОБА_2 стала власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , 22.08.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб автомобіль «Akura» RL, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є, в тому числі, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.
У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Як убачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року та додатків до обвинувального акта арешт на зазначене майно накладений з метою забезпечення цивільного позову Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення з них солідарно збитків в сумі 13 000 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 109,1 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м, та автомобіль «Akura» RL, 2008 року випуску,належать на праві власності ОСОБА_2 . Водночас, вказане майно придбано та зареєстровано нею у шлюбі з ОСОБА_5 , а тому є спільним сумісним майном подружжя.
Як убачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року на момент розгляду клопотання слідчого не було даних про визначення часток подружжя у праві власності на вказане майно, у зв`язку з чим слідчий суддя не мав можливості накласти арешт лише на частку, що належить у цьому майні обвинуваченому.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту представником третьої особи адвокатом Сухом`яткіним К.М., враховуючи положення ст. 22 КПК України (змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), не надано об`єктивних даних про наявність негативних наслідків для третьої особи, які викликані накладенням арешту на майно. Також не надано доказів того, що це майно не належить обвинуваченому, а тому висновок слідчого судді щодо належності обвинуваченому майна на праві спільної сумісної власності з третьою особою - його дружиною, під час розгляду клопотання не спростований, що свідчить про відсутність необґрунтованості накладення арешту.
Скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині забезпечення цивільного позову.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
Разом з тим, підстави накладення арешту зазначені в ухвалі слідчого судді існують і на даний момент, представником третьої особи не доведено необґрунтованість рішення слідчого судді, та те, що у застосуванні арешту відпала потреба, враховуючи, що кримінальне провадження у даній справі ще не закінчено, суд вважає, що клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 про скасування арешту не підлягає задоволенню.
Також, 05.11.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 , адвоката Міхальова Андрія Олександровича, про скасування арешту майна, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1
Представник третьої особи просив розглянути вказане клопотання та повністю скасувати арешт нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Антиповою І.Л. від 17 січня 2018 року, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_3 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42013080040000048, не є суб`єктом за ст. 170 КПК України та неможливістю встановити частку майна та/або відсутність частки майна, що належне підозрюваному ОСОБА_1 у даному майні. Також представник ОСОБА_3 вважає, що арешт її майна в даному кримінальному провадженні порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
В підготовчому судовому засіданні, адвокат Міхальов А.О. підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити. Другий представник третьої особи адвокат Джевага М.В. клопотання підтримав, просив його задовольнити. В обґрунтування клопотання зазначив, що, окрім відсутності правових підстав для накладення арешту на майно дружини обвинуваченого, клопотання про накладення арешту слідчим було подане слідчому судді після повідомлення обвинуваченому про завершення досудового розслідування, що є порушенням кримінального процесуального закону.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання про скасування арешту мотивуючи тим, що зазначене майно придбане обвинуваченим та третьою особою - його дружиною під час перебування у шлюбі, а тому є спільно набутим майном, на яке з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні обґрунтовано накладено арешт.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника третьої особи з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року було накладено арешт на майно, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_1 , а саме на: квартиру за адресою: АДРЕСА_5 та квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
З доданих до клопотання матеріалів та наданих учасниками судового провадження пояснень вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 з 10.08.1996 перебуває у зареєстрованому шлюбі з третьою особою - ОСОБА_3 , за твердженням обвинуваченого цей шлюб станом на момент розгляду клопотання та на даний час не розірвано.
Відповідно до інформаційної довідки №187563210 від 05.11.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої до клопотання захисника, за ОСОБА_3 зареєстрована квартира АДРЕСА_1 , тобто зазначене нерухоме майно придбано нею під час перебування у шлюбі з обвинуваченим.
Згідно з ч.ч. 1 , 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є, в тому числі, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.
У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Як убачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року та додатків до обвинувального акта арешт на зазначене майно накладений з метою забезпечення цивільного позову Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення з них солідарно збитків в сумі 13 000 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норми Сімейного кодексу України (ст. ст. 57, 60, 70) встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна.
Так, стаття 57 СК України визначає види майна, які є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно, вказане нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
Як убачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року, слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене майно була встановлена його належність обвинуваченому на праві спільної сумісної власності подружжя.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту представниками третьої особи не надано об`єктивних даних про наявність негативних наслідків для третьої особи, які викликані накладенням арешту на майно. Також не надано доказів того, що це майно не належить обвинуваченому, а тому висновок слідчого судді щодо належності обвинуваченому майна на праві спільної сумісної власності з третьою особою - його дружиною, під час розгляду клопотання не спростований, що свідчить про відсутність необґрунтованості накладення арешту. Також представниками третьої особи не наведено доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можна стверджувати про те, що у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Суд не враховує посилання представника третьої особи адвоката Джеваги М.В. на те, що клопотання про накладення арешту слідчим було подане слідчому судді після повідомлення обвинуваченому про завершення досудового розслідування, що є, на його думку, порушенням кримінального процесуального закону, з огляду на таке.
Виходячи із системного аналізу ст. ст. 219, 283, 290 КПК України досудове розслідування закінчується днем звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або днем ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Як убачається з обвинувального акту, він складений, підписаний і затверджений 26 лютого 2018 року та направлений до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 06 березня 2018 року. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про накладення арешту постановлена 17 січня 2017 року, тобто в межах строків незакінченого досудового розслідування.
Також судом не враховується посилання представників третьої особи на декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані обвинуваченим ОСОБА_1 у 2016, 2017 роках, оскільки вони не є належним підтвердженням права власності на майно.
Суд зазначає, що скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині забезпечення цивільного позову.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
Разом з тим, підстави накладення арешту зазначені в ухвалі слідчого судді існують і на даний момент, представниками третьої особи не доведено необґрунтованість рішення слідчого судді, та те що у скасуванні арешту відпала потреба, враховуючи, що кримінальне провадження у даній справі ще не закінчено, суд вважає, що клопотання представника третьої особи ОСОБА_7 про скасування арешту не підлягає задоволенню.
Відповідно до інформаційної довідки №187563565 від 05.11.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої до клопотання захисника, право власності на квартиру АДРЕСА_5 , зареєстровано за ОСОБА_8 . Разом з тим, клопотання про скасування арешту подано представником ОСОБА_3 . Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 - це одна і таж особа, суду не надано, як не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_8 Сама ж ОСОБА_8 з клопотанням про скасування арешту до суду не зверталася. У зв`язку з чим у суду не має підстав для розгляду клопотання в цій частині.
Враховуючи відсутність підстав, визначених статтею 174 КПК України для скасування арешту майна, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 372, 376 КПК України суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника третьої особи адвоката Сухом`яткіна К.М. про повне скасування арешту майна - відмовити.
У задоволенні клопотання представника третьої особи адвоката Міхальова А.О. про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Л. Коліуш
Судді - О.В. Ткаченко
В.М. Дубас