- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/1456/19
Провадження1-кс/991/1940/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Олійник О.В., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії посадової особи Національного антикорупційного бюро України,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернувся ОСОБА_1 із вказаною скаргою, в якій просить зобов`язати в.о. керівника Управління Національного антикорупційного бюро України Гловацького Г.Г. направити лист до Державного бюро розслідувань з проханням витребувати кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018080000000441 від 28.11.2018, що розслідується Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, для організації проведення досудового розслідування відносно співробітника ДБР - ОСОБА_2 .
Перевіривши матеріали скарги на предмет її підсудності слідчому судді Вищого антикорупційного суду, слідчий суддя встановив наступне.
Питання предметної підсудності Вищого антикорупційного суду врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України.
Частиною 2 статті 33-1 КПК України визначено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
До підсудності Вищого антикорупційного суду частиною першою статті 33-1 КПК України віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.
Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) злочин вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
З матеріалів поданої скарги вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018080000000441, внесене до ЄРДР 28.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, щодо зловживань службовим становищем слідчим в ОВС ГУНП в Запорізькій області Кудиненком Н.М. здійснюється слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, належить до переліку корупційних злочинів, зазначених в примітці статті 45 КК України, однак відносно нього відсутня одна з обов`язкових умов, що передбачені пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.
22.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18.09.2019 № 100-IX (опублікований 21.09.2019 у газеті «Голос України» від 21.09.2019 № 180), яким внесені зміни до пункту 20-2 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України і підпункту «Х» підпункту 3 пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (в редакції Закону № 100-IX від 18.09.2019) визначено: «Підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";
2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Зміст наведених вище норм Перехідних положень КПК України (в редакції Закону № 100-IX від 18.09.2019) свідчить про те, що скарга учасника кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» і досудове розслідування в якому здійснює не Національне антикорупційне бюро України, а інший орган, не належить до підсудності Вищого антикорупційного суду і тому не може бути прийнята до розгляду слідчим суддею цього суду.
Отже, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР до початку роботи Вищого антикорупційного суду - 05.09.2019 та досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42018080000000441 від 28.11.2018 здійснюють слідчі Державного бюро розслідувань, а не детективи Національного антикорупційного бюро України, і злочин, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, хоч і належить до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці статті 45 КК України, однак щодо нього немає жодної з обов`язкових умов, передбачених частиною п`ятою статті 216 КПК України.
За таких обставин скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії посадової особи Національного антикорупційного бюро України не підсудна Вищому антикорупційному суду, тобто відсутні правові підстави для розгляду цієї скарги слідчим суддею цього суду.
Пунктом другим ч. 2 ст. 304 КПК України передбачено, що скарга на бездіяльність слідчого, передбачена ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Зі змісту ч. 3 ст. 304 КПК України вбачається, що у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, скарга повертається особі, яка її подала.
Виходячи з наведених правових норм, дану скаргу слід повернути особі, яка її подала.
На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 33-1, 216, 303, 304, 309 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії посадової особи Національного антикорупційного бюро України, повернути особі, яка її подала, як таку, що не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді.
Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення.
Роз`яснити особі, які подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Слідчий суддя О.В. Олійник