Документ № 85614138

Справа № 760/28660/19

Провадження1-кс/991/962/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря Батир Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Троніца Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Троніца Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Жовноватюк В.С. у справі № 760/7592/19 (провадження № 1-кс/760/4383/19) від 20.03.2019.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом заволодіння впродовж 2016-2017 років та в період з січня по квітень 2018 року службовими особами ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» природним газом, що належить НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`яиського районного суду м. Києва Антипової І.Л. від 01.03.2019 (справа № 760/3720/19) детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гюльмагомедовим Д.О. було проведено обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , - у ході якого 12.03.2019 був вилучений належний на праві власності йому та його родині ноутбук Acer Aspire 57506, s/n LXRMUОСO341312B4BB1601 з зарядним пристроєм, дозвіл на вилучення якого слідчим суддею не надавався.

20.03.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Жовноватюк В.С. у справі № 760/7592/19 (провадження № 1-кс/760/4383/19) накладено арешт на вищевказане майно ОСОБА_1 ..

Враховуючи той факт, що, на думку сторони захисту, вищевказана ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є необґрунтованою, оскільки рішення про арешт майна прийнято тільки на підставі припущень детектива про те, що нібито можливе знищення інформації, яка містилася на комп`ютерному пристрої ОСОБА_1 , що документально ніяк не підтверджено. Підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 стало забезпечення збереження речових доказів. Проте, за твердженнями захисника Троніца І.М., в ухвалі слідчого судді відсутні посилання на постанову детектива НАБ України про проведення комп`ютерно-технічної експертизи, протокол огляду ноутбука ОСОБА_1 за участю спеціаліста, постанови слідчого про визнання речовим доказом вказаного предмету, що дає обґрунтовані підстави вважати про їх відсутність.

Таким чином підстави для визнання речовим доказом ноутбука ОСОБА_1 у кримінальному провадженні відсутні.

До того ж, ОСОБА_1 не відомо про те, що відносно нього внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове слідство по вчиненому саме ним кримінального правопорушення, підозра не оголошувалася, присутнім при накладенні арешту слідчими суддею не був.

Отже, вказана особа була позбавлена права на власність, ОСОБА_1 залишився без комп`ютерної техніки, якою користувалася його родина, що спричинило певні незручності, які суттєво обмежують дії та звичайний образ життя та діяльності вказаних осіб.

Наявні обставини і стали підставою для звернення сторони захисту до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Розгляд цього клопотання неодноразово переносився слідчим суддею у зв`язку з неявкою учасників судового процесу та на підставі їх клопотань з метою надання останнім можливості в повній мірі скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками.

У призначене на 12.11.2019 судове засідання учасники судового процесу в черговий раз не прибули: детектив подав клопотання, у якому заперечив проти задоволення клопотання про скасування арешту майна та вказав про розгляд останнього за його відсутності, надавши при цьому слідчому судді копії матеріалів кримінального провадження № 52018000000000547; захисник Фоменко С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на електронну поштову скриньку ВАКС надіслав заяву про відкладення розгляду клопотання про скасування арешту майна на іншу дату, не зазначивши жодних мотивів. В таких діях захисника вбачається безпідставне затягування судового розгляду.

Враховуючи, що в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, слідчий суддя не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду клопотання про скасування арешту майна, тож приходить до висновку про доцільність здійснення його розгляду за відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як слідує з наявних матеріалів, у зв`язку з тим, що вилучений, під час проведення обшуку квартири ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , - вищезазначений ноутбук має значення для кримінального провадження № 52018000000000547, тобто зберіг на собі сліди вчиненого злочину, та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52018000000000547, і є речовим доказом по даному кримінальному провадженню в розумінні ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідною постановою про визнання його речовим доказом у кримінальному № 52018000000000547, та в порядку встановленому ч. 7 ст. 236 та ст. 167 України набув статусу тимчасово вилученого майна, орган досудового розслідування в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України правомірно звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно.

Підставою та метою застосування арешту до зазначеного майна стало те, що воно за своєю технічною, матеріальною, юридичною сутністю та характеристикою, є джерелом та сховищем інформації, яка має суттєве значення для кримінального провадження № 52018000000000547, та вказує на фактичні дані, на підставі яких підлягає встановленню наявність фактів та обставин вчинення злочину, та мають значення для даного кримінального провадження і містять відомості, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрату знищення використання, перетворення, пересування, передачі вказаного майна, у органу досудового розслідування існувала необхідність щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт зазначеного майна.

Арешт щодо зазначеного майна, відповідно до правових вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, полягає у позбавленні за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування зазначеним майном. Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України). В той же час, ч. 7 зазначеної статті встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа ж може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, про що також свідчить ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Таким чином, накладення арешту на вищезазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку житлового приміщення ОСОБА_1 не є припиненням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на це майно, яке полягає у тимчасовій забороні користуванням і розпорядженням даним майном, що по своїй суті є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, які позначаться на інтересах власника майна і є цілком розумним та співрозмірним обмеженням права власності ОСОБА_1 на вказане майно по відношенню до завдань вказаного кримінального провадження.

Тож, накладаючи арешт на зазначене в ухвалі слідчого судді від 20.03.2019 майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку 12.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , - слідчий суддя послався на те, що вказане у клопотанні детективом майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 170 КПК України, у слідства є достатні підстави вважати, що воно є доказами у кримінальному провадженні, крім того, з наявних матеріалів вбачається, що вказані речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Тобто метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Дослідження наданих матеріалів показало, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та постановою НАБ України від 13.03.2019, вказані речі визнані речовими доказами.

Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалою від 20.03.2019 обґрунтовано накладено арешт на вказане майно, за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України.

Разом з тим, безпідставними є твердження сторони захисту стосовно того, що вказані речі не містять ознак, передбачених ст. 98 КПК України та не являються речовими доказами, оскільки відповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, перевірялась слідчим суддею під час постановлення ухвали про арешт майна.

Окрім того, слід зазначити, що посилання захисника на те, що у вказаному кримінальному провадженні власнику майна ОСОБА_1 не повідомлено про підозру - не є підставою для скасування арешту майна, оскільки з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. А враховуючи те, що у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно, яке було вилучене під час проведення 12.03.2019 обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , - може бути пошкоджене, зіпсоване, знищене, передане або відчужене, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Тобто арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

З огляду на викладене, захисником Троніцем І.М. у клопотанні не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того заявником не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.

А відтак, слідчий суддя вважає, що арешт на майно накладено обґрунтовано, тому клопотання адвоката Троніца І.М. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Троніца Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько