Документ № 85730914

Справа № 757/60763/16-к

Номер провадження 1-кп/991/89/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

14 листопада 2019 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та за №52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Киченці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Шпола Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

У Вищому антикорупційному суді перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та за №52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2019 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

01 листопада 2019 року захисником обвинуваченого ОСОБА_13 ОСОБА_7 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було подано клопотання про направлення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, з Вищого антикорупційного суду до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року вищевказане клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 ОСОБА_7 залишено без задоволення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважала, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року, відповідають вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, посилалася на відсутність підстав для прийняття судом будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього ж Кодексу, у зв`язку з чим висловила позицію щодо можливості призначення цієї справи до судового розгляду.

Представник цивільного відповідача, захисники проти призначення судового розгляду заперечували, посилаючись на невідповідність обвинувального акту вимогам закону та непідсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Обвинувачені підтримали думки своїх захисників.

Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, передбачені частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд виходить із такого.

1.До судуне надійшлоугод провизнання винуватості та сторони кримінального провадження не повідомляли про її досягнення.

2. Судом під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України для закриття кримінального провадження.

3. Визначаючись стосовно відповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд враховує наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу.

В обвинувальних актах у цьому кримінальному провадженні містяться, зокрема: 1)найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата, місце їх народження, місце проживання та громадянство); 3) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 4) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Кримінального кодексу України та формулювання обвинувачення; 5) дані про обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 6) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7) розмір витрат на залучення експерта; 8) дату та місце його складення та затвердження.

Окрім того,обвинувальні актискладені слідчимта затвердженіпрокурором,до обвинувальногоакту додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки усіх підозрюваних (наразі обвинувачених) про отримання його копій, копій цивільного позову.

Отже, суд вважає, що обвинувальний акт відповідає статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік вимог, що до нього ставляться.

4. Згідно зчастиною першоюстатті 33-1Кримінального процесуальногокодексу УкраїниВищому антикорупційномусуду підсуднікримінальні провадженнястосовно корупційнихзлочинів,передбачених впримітці статті45Кримінального кодексуУкраїни,статтями 206-2,209,211,366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно допункту 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» набрав чинності 22 вересня 2019 року.

Досудове розслідування у цьому проваджені було розпочато 22 грудня 2015 року, здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

11 серпня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», пунктом 4 якої постановлено утворити зазначене підприємство та віднести його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на офіційному сайті ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (https://www.pzcu.gov.ua/) розміщено статут даного товариства, пунктом 6.6. якого передбачено, що до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100 відсотків акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

На сайті Фонду державного майна України (http://www.spfu.gov.ua/) міститься файл у форматі Excel з переліком суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків). З даного файлу вбачається, що розмір державної частки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» складає 100 %.

Учасниками підготовчого судового засідання не спростовано, що частка державної власності у статутному капіталі ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» перевищує 50 відсотків.

Отже, оскільки в обвинувальному акті вказується про завдання злочином шкоди, розмір якої більше ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (49893000,00 грн.) суб`єкту господарювання (ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»), частка державної власності у статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків, це кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

5. З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

6. Як убачається зі змісту обвинувальних актів обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, яке згідно з частиною другою статті 12 цього ж Кодексу належить до особливо тяжких злочинів.

Зі змісту частини другої статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що досудова доповідь щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, не складається, а отже підстави для складання досудової доповіді відносно обвинувачених у даному кримінальному провадженні відсутні.

7. Згідно з частиною другою статті 318 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів (частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України).

Ураховуючи зазначене, беручи до уваги те, що усім обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, судовий розгляд цього кримінального провадження слід здійснювати за участі прокурора, цивільного позивача, цивільного відповідача, обвинувачених та їх захисників.

8. Пунктом 4 частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

Прокурор заявила клопотання про виклик до суду для допиту свідків.

Захисники, обвинувачені та представник цивільного відповідача не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про виклик свідків.

Суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з огляду на те, що особам, яких прокурор просить викликати для допиту, відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і вони допитувались під час досудового розслідування, що також підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту.

9. Клопотань про витребування певних речей чи документів сторони кримінального провадження не заявляли.

10. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Колегією суддів також не встановлені обставини, передбачені частиною другою статті 27 Кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

У зв`язку з цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

11. У підготовчому судовому засіданні адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про зміну застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування заявленого клопотання він зазначав, що:

- ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 5000000,00 грн., яка цього ж дня була внесена ПАТ «Макаронна фабрика»;

- своєю зразковою поведінкою ОСОБА_11 довів, що ризики перешкоджання ним кримінальному провадженню відсутні;

- заставу було внесено роботодавцем ОСОБА_11, а у зв`язку зі значним ростом інфляції заставодавець зазнає значних фінансових втрат, у зв`язку з чим потребує повернення застави.

Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав заявлене клопотання та додатково зазначив, що на даний час відсутні ризики, визначені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, оскільки його процесуальна поведінка є належною, тиску на свідків він не здійснював, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, ризики знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, також відсутні.

Захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10, обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_13, представник цивільного відповідача ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_8 підтримали.

Прокурор, заперечуючи проти заявленого клопотання, зазначила, що ризики, встановлені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, не відпали та жодним чином не змінилися. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 може не з`являтися у судові засідання у випадку задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року ОСОБА_11 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 5000000,00грн.

22 серпня 2016 року ПАТ «Макаронна Фабрика» було внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_11 у розмірі 5000000,00 грн.

Обираючи вид запобіжного заходу Апеляційний суд міста Києва керувався наявністю двох ризиків, а саме:

- підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення події кримінального правопорушення;

- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Суд вважає, що визначений в ухвалі від 22 серпня 2016 року запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5000000,00грн., з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11, не вступає в суперечність з гарантією, передбаченою пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. А тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018, п.70).

На думку суду продовжують існувати ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик переховування від правосуддя, а також неможливість запобігти цим ризикам внаслідок застосування більш м`якого запобіжного заходу, яким є особисте зобов`язання.

З огляду на викладене суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Частиною одинадцятою статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У той же час, у суду відсутні відомості стосовно того, що заставодавець заперечує проти цього, однак така можливість все ж таки існує.

Крім того, частина п`ята статті 191 Кримінального кодексу України передбачає обов`язковий додатковий вид покарання у вигляді конфіскації майна, а тому, оскільки конфіскація за згоди заставодавця може бути звернена в дохід держави, підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді застави на даний час відсутні.

Щодо тверджень захисника про те, що ПАТ «Макаронна Фабрика» відчуває дефіцит оборотних коштів, тому також сформувала прохання повернути заставу, суд зазначає, що внесення застави за ухвалою суду було правом ПАТ «Макаронна Фабрика», яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Крім того, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Інших аргументів, які б свідчили про зникнення наведених ризиків, стороною захисту не наведено, а тому колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_11 необхідно залишити без змін.

12. Запобіжні заходи відносно обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не застосовані, клопотань про їх застосування від учасників процесу не надходило.

13. 13 листопада 2019 року захисником обвинуваченого ОСОБА_12 адвокатом ОСОБА_9 через канцелярію суду подано клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі №760/18666/16-к на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_12, а саме:

- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлова будівля, літ. «А» - 1575,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлова будівля, літ. «А» - 1548,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлова будівля, літ. «А» - 1469,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлова будівля, літ. «А» - 1465,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- транспортний засіб автомобіль Toyota Land Cruiser 200 4461 (2012 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- транспортний засіб автомобіль Mercedes-Benz CLS 320 CDI 2987 (2005 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб автомобіль DAF XF105.460 12902 (2006 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_3 .

Крім того, 13 листопада 2019 року через канцелярію суду захисником обвинуваченого ОСОБА_12 адвокатом ОСОБА_17 було подано доповнення до клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі №760/18666/16-к на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_12 .

28 жовтня 2019 року захисником обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_7 через канцелярію суду подано клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року у кримінальному провадженні №52015000000000014 від 22 травня 2015 року на автомобіль Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Також у судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_8, в інтересах ОСОБА_18 (дружини обвинуваченого ОСОБА_11 ), подано клопотання про скасування арешту на частину майна, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_18, та на яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року в рамках кримінального провадження №52015000000000014 від 04 жовтня 2016 року накладено арешт, а саме:

- житловий будинок площею 114,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У підготовчому судовому засіданні захисники подані ними клопотання підтримали та просили задовольнити.

Зокрема, захисник ОСОБА_9 вказав, що на даний час відсутня наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного на майно обвинуваченого ОСОБА_12 арешту. Крім того, вказав, що як і під час накладення арешту, так і на даний час відсутня обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_12 злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Адвокат ОСОБА_17 зазначив, що майно ОСОБА_12, на яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі №760/18666/16-к накладено арешт, є спільною сумісною власністю з його дружиною, у зв`язку з чим даний арешт підлягає скасуванню.

Захисник ОСОБА_7 вказав, що:

- на даний час відсутня будь-яка потреба в подальшому застосуванні арешту майна ОСОБА_13, оскільки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» збитки відшкодовані в повному обсязі, а отже подальше обмеження законного власника у праві власності є незаконним;

- з моменту початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні минуло більше чотирьох років і подальше застосування цього заходу кримінального провадження порушує розумну співмірність та рівновагу між використовуваними засобами і метою, на яку спрямоване застосування даного заходу;

- арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_13 накладений задовго після того, як його було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, і ним жодної дії на відчуження майна вчинено не було.

Захисник ОСОБА_8 вказав, що майно обвинуваченого ОСОБА_11 є спільною сумісною власністю з його дружиною ОСОБА_19 . Накладений арешт на майно порушує її право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, у зв`язку з чим арешт, накладений на спільне з її чоловіком обвинуваченим ОСОБА_11 майно, має бути скасований.

Обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтримали клопотання захисників ОСОБА_7, ОСОБА_9, а також представника дружини обвинуваченого ОСОБА_11 ОСОБА_8 та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просила відмовити, вказавши, що на теперішній час підстави для скасування арешту майна, які передбачені статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України, відсутні.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_10 підтримали заявлені клопотання про скасування арешту майна.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали клопотань про скасування арештів майна, не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Абзац 2 частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України регламентує, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З вищевикладеної норми слідує, що існує дві підстави для скасування арешту майна, а саме:

- відсутність потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження;

- необгрунтованість накладення арешту на майно.

Частина перша статті 131 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна визначено як тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання .

Відповідно до частини п`ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_7 зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_13 розпочалося задовго до постановлення ухвали слідчого судді про накладення арешту, за цей проміжок часу ОСОБА_13 жодної дії, спрямованої на відчуження свого майна, не здійснив.

Ці твердження захисника ніяким чином не підтверджують, що на теперішній час потреба у арешті майна відпала, оскільки про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 було повідомлено 26 липня 2016 року, тобто лише за тиждень до постановлення ухвали слідчого судді про арешт майна, тобто 03 серпня 2016 року.

Посилання захисника ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Київської області від 04 квітня 2016 року у справі №911/390/16, яким зобов`язано ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» вчинити дії з поставки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 16631,000 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу на загальну суму 49893000,00 грн. (ухвалою від 22 липня 2016 року у справі №911/390/16 змінено спосіб виконання рішення від 04 квітня 2016 року), та на рішення від 11 липня 2016 року у справі №911/1711/16, яким стягнуто з ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» на користь ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 16364904,00 грн. пені, 3492510,00 грн. штрафу, суд не може оцінити на стадії підготовчого судового засідання, оскільки ці дії мають здійснюватися на стадії судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів.

Крім того, захисником не надано доказів того, що вищевказані рішення Господарського суду Київської області належним чином виконані.

ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, санкцією якого передбачено обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Частиною одинадцятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Отже, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження в цьому випадку запобігає виникненню ризиків, передбачених частиною одинадцятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, а отже забезпечує виконання завдань арешту майна.

Крім того, за версією сторони обвинувачення кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, кожен окремо, спричинено майнову шкоду у розмірі 49893000,00грн., і у разі засудження вони можуть нести цивільно-правову відповідальність. Твердження захисників про те, що дана шкода на даний час відшкодована, не підтверджені доказами і, оскільки це питання також є предметом розгляду під час дослідження доказів, клопотання про скасування арешту майна у зв`язку з відсутністю завданої шкоди суд вважає передчасним.

Стосовно тверджень захисника ОСОБА_17 та захисника ОСОБА_8 про те, що арешти на майно обвинуваченого ОСОБА_12 та дружини обвинуваченого ОСОБА_11 ОСОБА_18, відповідно, мають бути скасовані у зв`язку з тим, що це майно є спільною сумісною власністю обвинувачених та їх подружжя, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалося судом, враховуючи санкцію частини п`ятої статті 191 Кримінального кодексу України, є достатні підстави вважати про ймовірність того, що майно, на яке накладено арешт, може бути конфісковано, у випадках, передбачених Кримінального кодексу України.

Однак, при вирішенні питання про скасування арешту майна суд на даному етапі кримінального провадження не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно допункту 1Постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ№ 5від 30.06.2016р.«Про судовупрактику всправах прозняття арештуз майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Таким чином, питання про скасування арешту майна на підставі того, що воно є спільною сумісною власністю, може вирішуватися лише після підтвердження порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Враховуючи зазначеніобставини,суд прийшовдо висновку,що заявленізахисниками ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 клопотання єпередчасними,а питанняскасування арештувищезазначеного майнаслід вирішуватиза результатамисудового розглядукримінального провадженняв ціломута безпосередньоговивчення ідослідження доказівсторін,та/абов залежностівід результатівдослідження доказів,одночасно зухваленням судовогорішення,яким закінчуєтьсясудовий розгляд,згідно вимогчастини четвертоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314-316, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Призначити судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000014 від 22 грудня 2015 року та за №52016000000000348 від 04 жовтня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, на 18листопада 2019року о16годині 00хвилин у залі судових засідань № 4 у приміщенні Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41).

2. У судовий розгляд викликати прокурора, представника цивільного позивача, представника цивільного відповідача, захисників та обвинувачених.

3. Клопотання прокурора про виклик свідків задовольнити.

4. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_11, відмовити. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_11, залишити без змін.

5. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.12.2016 року у справі №760/18666/16-к, що перебуває у власності ОСОБА_12, відмовити.

6. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03.08.2016 року у кримінальному провадженні №52015000000000014 від 22 травня 2015 року на автомобіль Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_4, відмовити.

7. У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3