Документ № 85730917

Справа № 991/1668/19

Провадження1-кс/991/2293/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора САП Шкрум В. М.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисника Вигодського С. В., Григоріва В. Б., Матвійчука Д. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області, громадянка України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000970 від 31.10.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

14 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000970 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

Детектив у клопотанні зазначає, що до злочину можуть бути причетні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка працює керівником департаменту в Офісі Президента. Вони, на думку сторони обвинувачення, у невстановлений слідством час вступили в попередню змову з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища.

18.10.2019 року, з 12:00 до 13:00, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вони хотіли обговорити питання можливого працевлаштування до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) (далі - НАК «Нафтогаз Україна»).

30.10.2019 року, в період часу з 13:17 до 13:28, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34. ОСОБА_1. повідомила ОСОБА_4 , що вони (тобто вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) можуть запропонувати йому посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна», проте, за призначення на вказану посаду йому необхідно буде надати неправомірну вигоду службовим особам, які займають особливо відповідальне становище.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди складатиме 300 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 30.10.2019 року ця сума складає 7 534 141 грн. 50 коп.), половину із якої, тобто 150 000 доларів США необхідно буде заплатити до проведення співбесіди, а іншу половину одразу після проходження співбесіди.

Цього ж дня, 30.10.2019 року, приблизно о 19:00, ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вона повідомила йому, що ОСОБА_3 є неофіційним помічником керівника Офісу Президента, а тому зможе вирішити питання про призначення ОСОБА_4 на посаду. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_5 , яка була присутня на вказаній зустрічі є наближеною особою до вищих посадових осіб держави, а тому ніяких питань із призначення на посаду не виникне. При цьому, ОСОБА_1 погодилася з проханням ОСОБА_4 щодо сплати половини із визначеної суми неправомірної вигоди після проходження співбесіди із ОСОБА_5 , а іншої половини після призначення його на посаду.

02.11.2019 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_4 , що узгодила із іншими співучасниками строки передачі неправомірної вигоди і домовилася з ними що перша половина неправомірної вигоди буде надаватись після співбесіди, а інша - після призначення ОСОБА_4 на посаду. Вона також повідомила, що ОСОБА_5 зможе вирішити питання призначення ОСОБА_4 на посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна» та він спочатку має пройти співбесіду із нею, а після цього - із керівником НАК «Нафтогаз Україна», використовуючи свої знайомства із службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.

12.11.2019 року, приблизно о 10:00, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілися із ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Boulangerie Artisan», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Деранська, 7. ОСОБА_2 підтвердила його подальше працевлаштування на вказану вище посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Також, було узгоджено передачу половини неправомірної вигоди у сумі 150 тисяч доларів США ОСОБА_1 у цей же день.

12.11.2019 року, приблизно о 12:30, ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США. Це відбулося в автомобілі BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований поряд з адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України (підбурюванні за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища), та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (закінченому замаху на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб).

12 листопада 2019 року о 12:38, ОСОБА_1 була затримана детективом НАБУ на підставі п.п.1 ч.1 ст. 208 КПК України.

Обґрунтування клопотання

Як зазначає детектив, 13.11.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , який повідомив про зміст зустрічей, зокрема, із підозрюваною; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, що вказують на деталі розмов між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину, яким підтверджується передача коштів ОСОБА_1 ; протоколами обшуку та огляду, іншими доказами.

Детектив також наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні; а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, на думку детектива, до ОСОБА_1 необхідно застосувати найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Детектив зазначає, що ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваної, її репутацію, розмір одержаної неправомірної вигоди, нездатність застави у межах, визначених кримінальним процесуальним законом, забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, необхідно визначити останній, як альтернативу, заставу в розмірі 7 684 000 гривень (4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Детектив також зазначає, що у випадку внесення застави, на ОСОБА_1 необхідно покласти додаткові обов`язки, а саме:

-не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;

-не відвідувати приміщення Офісу Президента та Верховної ради України;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон:

НОМЕР_2 (строк дії до 21.04.2025),

НОМЕР_5 (строк дії до 23.01.2015),

НОМЕР_3 (строк дії необмежений);

-носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін

Прокурор Шкрум В. М. підтримав клопотання, попросив його задовольнити. У своєму виступі він вказав на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Під час дослідження доказів слідчою суддею прокурор пояснював позицію сторони обвинувачення стосовно долучення конкретних доказів до клопотання.

Адвокати заперечили проти задоволення клопотання. Вони зазначили, що відсутні ризики, на які вказує сторона обвинувачення. Зокрема, ризик втечі не може ґрунтуватися тільки на підставі тяжкості покарання, а інші підстави вказують на відсутність такого ризику. Ризик знищення, переховування, спотворення будь-якої із речей чи документів не підтверджений, оскільки усі речі та документи, які могли б вважатися доказом, вже були вилучені під час обшуків 12.11.2019. Ризик незаконного впливу на інших осіб у кримінальному провадженні не підтверджується доказами, а також що такого ризику можна уникнути, якщо покласти на ОСОБА_1 обов`язок не спілкуватися зі свідками та іншими особами у кримінальному провадженні. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не доведено, а тільки зазначено про можливість вчинення таких дій, а не про попередні спроби їх вчинити. Підозра, на думку сторони захисту, не є обґрунтованою, бо не встановлено ключові факти, такі як факт змови, факт умислу, факт обізнаності ОСОБА_1 про вимагання коштів від ОСОБА_4 Також, вказали на позитивну характеристику підозрюваної та надмірність розміру застави з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Підозрювана ОСОБА_1 заперечила проти задоволення клопотання. Вона вказала на свою непричетність, зазначила, що неправомірної вигоди не отримувала, попросила обрати їй запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Адвокат Матвійчук Д. В. у судовому засіданні також вказав на те, що його не допустили до ОСОБА_1 під час проведення процесуальних дій.

Вислухавши прокурора, адвокатів та підозрювану, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття нею процесуального статусу підозрюваної.

Повідомлення про підозру

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч. 2 ст. 278 КПК України). До повідомлення про підозру також висуваються вимоги щодо змісту, визначені ст. 277 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що 13.11.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру о 12:35, сторона захисту не заперечує проти цього твердження. Цей час також зазначено у самому повідомленні про підозру. Сторона захисту вказує на те, що повідомлення про підозру подано неповноважними особами із порушенням правил підслідності.

З урахуванням наданого слідчій судді тексту повідомлення про підозру, слідча суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру було складено з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК України. Слідча суддя також зазначає, що неможливо достовірно встановити обставини при врученні повідомлення про підозру, втім повідомлення про підозру було складено детективом НАБУ Куліцькою Н. В. та погоджено з прокурором Шкрумом В. М., які входять до групи слідчих та групи прокурорів згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно.

Таким чином, вона приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, а тому вона має статус підозрюваної у цьому провадженні за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Оскільки обидві статті передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що у клопотанні є докази, що вказують на наявність підстав для підозри ОСОБА_1 , і що така підозра є обґрунтованою. Сторона захисту заперечує, вказує на те, що ОСОБА_4 провокував ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується підбурювання за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища; закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб. Необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 могла вчинити саме ці злочини). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт того, що ОСОБА_1 мала щонайменше одну зустріч з ОСОБА_4 , в тому числі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (підтверджується протоколом допиту свідка та протоколами за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-, відеоконтролю особи), що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були розмови (переписки) стосовно питання призначення осіб на посади та причетність ОСОБА_2 до вчинення таких дій (підтверджується протоколами огляду мобільних телефонів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), а також факт спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в автомобілі BMW X6 (державний номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 ) та подальше вилучення грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, резюме, інших документів з цього автомобіля (підтверджується протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.11.2019 року та протоколом обшуку автомобіля від 12.11.2019 року), іншими доказами.

Слідча суддя зазначає, що інформація з доказів може вказувати на те, що ОСОБА_1 щонайменше була причетна до дій, пов`язаних з підбурюванням до надання неправомірної вигоди службовій особі. Щодо другої кваліфікації (за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, тобто закінченого замаху на шахрайство), слідча суддя зазначає, що склад цього злочину також передбачає заволодіння чужим майном саме шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. На цьому етапі не оцінюється конкретна кваліфікація злочину, але з урахуванням характеру спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , а також того факту, що службова особа, ОСОБА_2 , не має прямих повноважень впливати на прийняття рішень стосовно НАК «Нафтогаз», є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 могла шляхом обману чи зловживання довірою намагатися заволодіти майном ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладене у попередніх абзацах мотивації, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив)

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про чотири такі ризики.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_1 є особливо тяжкими. Ця обставина, навіть із обмеження максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті у разі вчинення замаху на злочин, на думку прокурора, сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, сторона обвинувачення вказує на те, що ОСОБА_1 має 3 паспорти громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі і паспорт з необмеженим строком дії та протягом тільки останніх трьох років 12 разів перебувала закордоном. Займана нею посада президента громадської організації «Міжнародна Дипломатична рада в Україні» передбачає наявність багатьох контактів за кордоном. Також ОСОБА_1 розлучена, проживає в орендованій квартирі, що у своїй сукупності свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків та можливість досить легкої зміни постійного місця проживання.

Сторона захисту заперечує це, та зазначає, що клопотання не підтверджує ці обставини, а обставини такі як вид покарання та наявність паспортів громадянина України для виїзду за кордон не вказують на наявність ризику переховування.

В розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані ОСОБА_1 злочини є особливо тяжкими. Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такі злочини мають високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосуються можливого підбурювання до надання неправомірної вигоди за отримання посади у найбільшій національній компанії України НАК «Нафтогаз» та використання своїх соціальних зв`язків для створення можливостей для осіб отримати ту чи іншу державну посаду в обхід обов`язкових процедур відбору.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винною у злочинах, у вчиненні яких вона підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 має три паспорти громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі і паспорт з необмеженим строком дії. Слідча суддя зазначає, що паспорт НОМЕР_3 є паспортом громадянина України для виїзду за кордон старого зразка, а тому він вже не може застосовуватися для поїздок за кордон. Разом з тим, наявність паспортів для виїзду за кордон сама по собі не є підставою для встановлення ризику переховування, як і перебування ОСОБА_1 за кордоном дванадцять разів протягом останніх трьох років (підтверджується відомостями про перетин державного кордону ОСОБА_1 ).

Слідча суддя не бере до уваги аргументацію сторони обвинувачення з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі Punzelt проти Чеської Республіки, оскільки таке посилання у цьому випадку застосовується стороною обвинувачення (державою) для обмеження прав і свобод підозрюваного, які передбачені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, Рішенням у справі Mozer проти Республіки Молдова та Росії від 23 лютого 2016 року (заява № 11138/10, параграф 222).

Слідча суддя критично оцінює доводи сторони обвинувачення щодо того, що ОСОБА_1 розлучена, оскільки ця обставина жодним чином не впливає на ризик переховування. Втім, враховуючи те, що вона проживає в орендованій квартирі, а також не має сталих соціальних зв`язків (в тому числі, сімейних, зокрема її донька є повнолітньою, навчається та не проживає з нею), слідча суддя вважає, що ОСОБА_1 може легко змінити місце проживання. Також, слідча суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є засновником восьми суб`єктів господарювання, в трьох - кінцевим бенефіціарним власником, та в одному - керівником. ОСОБА_1 також має у власності автомобіль, та проживає у нерухомості, орендна плата за яку складає близько 2500 тисяч доларів США на місяць. Слідча суддя вважає, що підозрюваної є фінансова можливість перебувати за кордоном чи не за місцем проживання протягом тривалого часу.

Слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 має реальну можливість переховуватися за кордоном чи в Україні протягом тривалого періоду часу. Ймовірність переховування, в такому випадку, значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що їй загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри, дають підстави вважати, що вона може переховуватися у разі якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на її можливу причетність до зазначених злочинів. Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що ОСОБА_3 , який діяв за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про те, що грошові кошти в сумі 300 тисяч доларів США необхідно буде покласти в банківський сейф, ключ від якого буде знаходитись у підозрюваного. Отже, вважає прокурор, є підстави вважати, що підозрювані мають у користуванні банківські сейфи в яких можуть зберігатися речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому усвідомлюючи вказаний факт останні зможуть знищити чи спотворити їх. Також, вважає прокурор, існують документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і які ОСОБА_1 та її співучасники можуть знищити, зокрема, вони можуть знищити документи щодо відвідування ними особисто та разом з іншими особами приміщень комітетів Верховної Ради України та документи, які стали підставою для їх пропуску на охоронюваний об`єкт, можливих співучасників вчинення злочину та важливих свідків. Сторона захисту зазначає, що наявність таких документів та речей взагалі не доведена, як і не доведено наявність банківського сейфа. Адвокати також вказали на те, що ОСОБА_1 не може знищити документи у приміщенні комітетів Верховної Ради України, оскільки цей об`єкт є режимним, територія охороняється, а увійти можна лише за перепусткою.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Сторона обвинувачення не наводить доказів на підтвердження того, що такий банківський сейф є у ОСОБА_1 або що вона має до нього доступ. Також, необхідно врахувати той факт, що передача коштів так і не відбулася, а тому доводи щодо наявності сейфу не можуть братися до уваги. Сторона обвинувачення не наводить достатніх підтверджень того, що ОСОБА_1 об`єктивно може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що враховуючи особисті стосунки ОСОБА_1 із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вона володіє достатньою інформацією про їх особисті дані, місця проживання, членів сімей, а тому, протиправно використовуючи ці відомості, може підбурювати їх до дачі неправдивих показань для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, протиправно впливати на них або членів їх сімей, як особисто так і використовуючи свої зв`язки. Прокурор також зазначає, що під час обшуку автомобіля марки «BMW», моделі «X6», номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , квартири за місцем її проживання та транспортного засобу ОСОБА_3 , виявлено та вилучено резюме цілого ряду осіб. Прокурор вважає, що ОСОБА_1 може впливати на цих осіб як свідків у кримінальному провадженні. Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що можливість впливу не обґрунтовується жодними фактичними даними.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язків між особами, що є свідками та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів клопотання, була у дуже хороших стосунках з іншою підозрюваною, ОСОБА_2 . Також, оскільки станом на день розгляду клопотання не встановлено достовірно, скільки осіб можуть бути причетні до можливого вчинення злочину як потерпілі чи як особи, що передавали неправомірну вигоду для отримання певних посад, є ймовірність, що підозрювана може впливати на них шляхом погроз, зокрема, викриття їх незаконної діяльності. Слідча суддя переконана, що такий вплив є реальним незважаючи на відсутність попередніх спроб впливу на свідків чи підозрюваних (яких не могло бути, оскільки ОСОБА_1 була затримана одразу після можливої передачі неправомірної вигоди). Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик доведено.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор вказує на те, що вилучені у ході обшуків документи з численними контактами службових осіб центральних органів влади, особисті тісні стосунки з вказаними особами, а також перебування ОСОБА_1 у минулому на керівних посадах в державних установах та на посаді заступника Міністра культури, її численна участь як засновника свідчать про наявність у останньої відповідних можливостей, за допомогою використання своїх зав`язків перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників, штучного створення доказів своєї та інших співучасників невинуватості. Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що у ОСОБА_1 нема наміру перешкоджати досудовому розслідуванню, шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників, штучного створення доказів невинуватості, сторона захисту зазначає, що ризики, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, не можуть оцінюватися абстрактно.

Слідча суддя зазначає, що ризики потрібно оцінювати з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування такого ризики, або зробити його таким незначним, що він не виправдовує застосування запобіжного заходу. Сторона обвинувачення не наводить конкретних підтверджень того, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані обставини, на які посилається прокурор, не дозволяють слідчій судді об`єктивно встановити факт можливого перешкоджання. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Оскільки встановлено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик переховування від слідства, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, наявність цих ризиків підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Наявність вказаних вище ризиків стосовно підозрюваної, дій до яких вона може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення їй про підозру у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їй загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Слідчій судді не відомо про наявність будь-яких осіб, що висловили згоду стати поручителями, тому цей запобіжний захід також не застосовується.

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 має недостатні соціальні зв`язки для того, щоби зобов`язати її перебувати під домашнім арештом, оскільки цей запобіжний захід не дозволить забезпечити виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризику впливу на свідків та інших підозрюваних. З урахуванням сімейного стану ОСОБА_1 , її проживання в орендованій квартирі, наявність доходу від підприємницької діяльності, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Прокурор не наводить жодних виключних обставин, які можуть обґрунтувати призначення застави, більшої від крайньої межі розміру застави у випадку підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину. Також, слідча суддя зазначає, що з матеріалів клопотання та доводів сторін неможливо достовірно встановити розмір доходів ОСОБА_1 , тому необхідно призначати розмір застави в межах, визначених законом, для уникнення надмірного тягаря застави для підозрюваної. Слідча суддя зазначає, що застава у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків. Слідча суддя також враховує реальну можливість внесення застави у повному розмірі чи її частини іншими особами, та пропорційність цього заходу в цілому.

З урахуванням цих обставин, слідча суддя вбачає, що встановлення розміру застави у 576 300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень забезпечить нею виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідча суддя вважає доведеною наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як існує два ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може впливати на свідків та інших підозрюваних у провадженні. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

15 листопада 2019 року слідча суддя почала розгляд клопотання детектива у межах строку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сплив строк затримання ОСОБА_1 , а саме 15 листопада 2019 року о 12 годині 38 хвилин. Оскільки станом на момент спливу строку затримання не було судового рішення, яке набрало законної сили, що є правовою підставою для позбавлення ОСОБА_1 свободи, а також відсутні інші підстави, ОСОБА_1 було негайно звільнено з-під варти. Таким чином, обчислення строку запобіжного заходу здійснюється з моменту винесення рішення слідчою суддею про застосування такого запобіжного заходу (тобто, з 15.11.2019 року), а не з моменту затримання, оскільки після затримання підозрювана була звільнена з-під варти, а отже цей строк обчислюється окремо.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області, громадянка України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000970 від 31.10.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (КК України) - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13.01.2020 року включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під варту у залі суду.

Визначити підозрюваній ОСОБА_1 заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 300 (п`ятсот сімдесят шість триста) гривень. У разі внесення застави у визначеному в ухвалі слідчої судді розмірі, вважається, що до підозрюваної обрано запобіжний захід у виді застави. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду протягом дії ухвали за такими реквізитами:

Ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 42836259

Номер рахунку за стандартом IBAN UA318201720000037312076096000

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці, але в межах строку досудового розслідування. Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

Покласти на підозрювану такі обов`язки:

-не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;

-не відвідувати приміщення Офісу Президента та Верховної Ради України;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон: НОМЕР_2 , НОМЕР_5;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчої судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Доручити виконання ухвали Національному антикорупційному бюро України.

Повний текст ухвали буде оголошено 19 листопада 2019 року о 10 годині 15 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.