Документ № 85731689

Справа № 991/1668/19

Провадження1-кс/991/2298/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора САП Шкрум В. М.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисника Жменяка Ю. Ю., Грицишина К. П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів, громадянка України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000970 від 31.10.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

14 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000970 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

Детектив у клопотанні зазначає, що до злочину можуть бути причетні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка працює керівником департаменту в Офісі Президента, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вони, на думку сторони обвинувачення, у невстановлений слідством час вступили в попередню змову з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища.

18.10.2019 року, з 12:00 до 13:00, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вони хотіли обговорити питання можливого працевлаштування до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) (далі - НАК «Нафтогаз Україна»).

30.10.2019 року, в період часу з 13:17 до 13:28, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34. Ліснича В. М. повідомила ОСОБА_4 , що вони (тобто вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) можуть запропонувати йому посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна», проте, за призначення на вказану посаду йому необхідно буде надати неправомірну вигоду службовим особам, які займають особливо відповідальне становище.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди складатиме 300 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 30.10.2019 року ця сума складає 7 534 141 грн. 50 коп.), половину із якої, тобто 150 000 доларів США необхідно буде заплатити до проведення співбесіди, а іншу половину одразу після проходження співбесіди.

Цього ж дня, 30.10.2019 року, приблизно о 19:00, ОСОБА_2 зустрілася з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вона повідомила йому, що ОСОБА_3 є неофіційним помічником керівника Офісу Президента, а тому зможе вирішити питання про призначення ОСОБА_4 на посаду. ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_5 , яка була присутня на вказаній зустрічі є наближеною особою до вищих посадових осіб держави, а тому ніяких питань із призначенням на посаду не виникне. При цьому, ОСОБА_2 погодилася з проханням ОСОБА_4 щодо сплати половини із визначеної суми неправомірної вигоди після проходження співбесіди із ОСОБА_5 , а іншої половини після призначення його на посаду.

02.11.2019 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 , що узгодила із іншими співучасниками строки передачі неправомірної вигоди і домовилася з ними що перша половина неправомірної вигоди буде надаватись після співбесіди, а інша - після призначення ОСОБА_4 на посаду. Вона також повідомила, що ОСОБА_5 зможе вирішити питання призначення ОСОБА_4 на посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна» та він спочатку має пройти співбесіду із нею, а після цього - із керівником НАК «Нафтогаз Україна», використовуючи свої знайомства із службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.

12.11.2019 року, приблизно о 10:00, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрілися із ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Boulangerie Artisan», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Деранська, 7. ОСОБА_1 підтвердила його подальше працевлаштування на вказану вище посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Також, було узгоджено передачу половини неправомірної вигоди у сумі 150 тисяч доларів США ОСОБА_2 у цей же день.

12.11.2019 року, приблизно о 12:30, ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США. Це відбулося в автомобілі BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований поряд з адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України (підбурюванні за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища), та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (закінченому замаху на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб).

ОСОБА_1 була затримана детективом НАБУ 12.11.2019 року о 14:44 як підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення.

Обґрунтування клопотання

Як зазначає детектив, 13.11.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , який повідомив про зміст зустрічей, зокрема, із підозрюваною; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, що вказують на деталі розмов між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема на той факт, що ОСОБА_4 запевняли, що ОСОБА_1 є впливовою людиною, що може призначити його на посаду; протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину, яким підтверджується передача коштів ОСОБА_2 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_1 , у якому зафіксовано обмін інформацією між нею та іншими особами щодо вчинення злочину; протоколами обшуку та огляду, іншими доказами.

Детектив також наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні; а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, на думку детектива, до ОСОБА_1 необхідно застосувати найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Детектив зазначає, що ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваної, її репутацію, розмір одержаної неправомірної вигоди, нездатність застави у межах, визначених кримінальним процесуальним законом, забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, необхідно визначити останній, як альтернативу, заставу в розмірі 7 684 000 гривень (4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Детектив також зазначає, що у випадку внесення застави, на ОСОБА_2 необхідно покласти додаткові обов`язки, а саме:

-не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ;

-не відвідувати приміщення Верховної Ради України;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон:

-носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін

Прокурор Шкрум В . М. підтримав клопотання, попросив його задовольнити. У своєму виступі він вказав на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Під час дослідження доказів слідчою суддею прокурор пояснював позицію сторони обвинувачення стосовно долучення конкретних доказів до клопотання.

Адвокати заперечили проти задоволення клопотання. Вони зазначили, що не доведено обґрунтованість підозри, оскільки нема відомостей стосовно того, що ОСОБА_1 дійсно переконувала ОСОБА_4 чи обговорювала з ним необхідність передачі грошових коштів, тобто вчиняла хоча б якісь дії, що становлять об`єктивну сторону шахрайства. Також, не доведено, що ОСОБА_1 знала за передачу грошових коштів ОСОБА_2 Адвокати також зазначили, що відсутні ризики, на які вказує прокурор. Ризик переховування не доведено, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон та попередні поїздки не вказують на цей ризик, оскільки вона завжди поверталася в Україну. Ризику знищення документів та речей теж не доведено, як вказують адвокати, більше того, усі речі та документи було вилучено під час обшуку за місцем проживання та у кабінеті ОСОБА_1 Інші ризики не підтверджуються наявними доказами.

Підозрювана ОСОБА_1 заперечила проти задоволення клопотання. Вона вказала на свою непричетність, зазначила, що має малолітню дитину, розмір застави є для неї непомірним, також вказала на те, що має батьків літнього віку, а її мати хворіє та потребує догляду.

Вислухавши прокурора, адвокатів та підозрювану, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище, доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття нею процесуального статусу підозрюваної.

Повідомлення про підозру

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч. 2 ст. 278 КПК України). До повідомлення про підозру також висуваються вимоги щодо змісту, визначені ст. 277 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що 13.11.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру о 14:35, сторона захисту не заперечує проти цього твердження. Цей час також зазначено у самому повідомленні про підозру.

З урахуванням наданого слідчій судді тексту повідомлення про підозру, слідча суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру було складено з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК України. Таким чином, вона приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, а тому вона має статус підозрюваної у цьому провадженні за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Оскільки обидві статті передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що у клопотанні є докази, що вказують на наявність підстав для підозри ОСОБА_1 , і що така підозра є обґрунтованою. Сторона захисту заперечує, вказує на те, що нема підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняла будь-які дії, які кваліфікуються за вказаними статтями, а саме не проводила жодних співбесід з особами щодо призначення їх на посади, а також нема підтвердження, що ОСОБА_1 знала про такі дії стосовно ОСОБА_4 або ж підбурювала його до надання неправомірної вигоди. Також зазначає, що доводи сторони обвинувачення ґрунтуються на протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, що проводилися до початку досудового розслідування, та що обшуки було проведено з порушеннями.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується підбурювання за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища; закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб. Необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 могла вчинити саме ці злочини). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт того, що ОСОБА_1 мала щонайменше одну зустріч з ОСОБА_4 , в тому числі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (підтверджується протоколом допиту свідка та протоколами за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-, відеоконтролю особи), що ОСОБА_1 мала розмову з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на якій ОСОБА_1 розмовляла про можливе влаштування ОСОБА_4 у наглядову раду НАК «Нафтогаз Україна» (підтверджується протоколом негласних слідчих (розшукових) дій від 13.11.2019 року), вилучення грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, резюме, інших документів з автомобіля ОСОБА_2 (підтверджується протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.11.2019 року та протоколом обшуку автомобіля від 12.11.2019 року), іншими доказами.

Слідча суддя зазначає, що інформація з доказів може вказувати на те, що ОСОБА_1 щонайменше була причетна до дій, пов`язаних з підбурюванням до надання неправомірної вигоди службовій особі. Щодо другої кваліфікації (за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, тобто закінченого замаху на шахрайство), слідча суддя зазначає, що склад цього злочину також передбачає заволодіння чужим майном саме шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. На цьому етапі не оцінюється конкретна кваліфікація злочину, але з урахуванням характеру спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_4 в останньому епізоді, а також того факту, що службова особа, ОСОБА_1 , не має прямих повноважень впливати на прийняття рішень стосовно НАК «Нафтогаз», є достатні підстави вважати, що вона могла шляхом обману чи зловживання довірою намагатися заволодіти майном ОСОБА_4 , гарантуючи йому призначення на посаду та пояснюючи, що це можливо, оскільки у неї є «зв`язки».

Слідча суддя зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії, якими обґрунтовується підозра, були проведені у період після 31.10.2019 року, а докази, які були отримані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій до цього періоду, не лягають в обґрунтування підозри. Разом з тим, з урахуванням специфіки проведення такий дій із залученням особи, що виконує спеціальне завдання, такі докази можуть бути враховані та оцінені слідчою суддею. Оскільки на цьому етапі досліджуються та оцінюються лише докази на підтвердження обставин, які обґрунтовують чи спростовують необхідність застосування запобіжного заходу, і слідча суддя не вбачає у речах та документах, які були вилучені під час обшуку у приміщеннях у володінні ОСОБА_1 , такі докази не оцінюються на предмет їх допустимості.

Зважаючи на викладене у попередніх абзацах мотивації, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив)

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про чотири такі ризики.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_1 є особливо тяжкими. Ця обставина, навіть із обмеження максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті у разі вчинення замаху на злочин, на думку прокурора, сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, сторона обвинувачення вказує на те, що ОСОБА_1 має 2 діючі паспорти громадянина України для виїзду за кордон та протягом останніх трьох років 8 разів перебувала закордоном. Прокурор посилається на практику Європейського суду з прав людини стосовно оцінки ризику переховування від правосуддя.

Сторона захисту заперечує це, та зазначає, що паспорти нічого не підтверджують, а попередні поїздки за кордон були туристичними та службовими.

В розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані ОСОБА_1 злочини є особливо тяжкими. Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такі злочини мають високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосуються можливого підбурювання до надання неправомірної вигоди за отримання посади у найбільшій національній компанії України НАК «Нафтогаз» та використання своїх соціальних зв`язків для створення можливостей для осіб отримати ту чи іншу державну посаду в обхід обов`язкових процедур відбору.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винною у злочинах, у вчиненні яких вона підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі і паспорт з необмеженим строком дії. При цьому, наявність паспортів для виїзду за кордон сама по собі не є підставою для встановлення ризику переховування, як і перебування ОСОБА_1 за кордоном вісім разів протягом останніх трьох років (підтверджується відомостями про перетин державного кордону ОСОБА_1 ).

Слідча суддя не бере до уваги аргументацію сторони обвинувачення з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі Punzelt проти Чеської Республіки, оскільки таке посилання у цьому випадку застосовується стороною обвинувачення (державою) для обмеження прав і свобод підозрюваного, які передбачені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, Рішенням у справі Mozer проти Республіки Молдова та Росії від 23 лютого 2016 року (заява № 11138/10, параграф 222).

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 проживає з родиною (чоловіком та малолітнім сином), має міцні соціальні зв`язки, доглядає за батьками похилого віку, а також має у власності лише два об`єкти нерухомості, аргументи сторони обвинувачення стосовно ризику переховування виглядають непереконливими. Слідча суддя вважає, що у підозрюваної нема фінансової можливості перебувати за кордоном чи не за місцем проживання протягом тривалого часу, враховуючи відносно незначні доходи ОСОБА_1 та її сім`ї (зокрема, доходи її чоловіка), які зазначені у довідках про заробітну плату.

Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що ОСОБА_3 , який діяв за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про те, що грошові кошти в сумі 300 тисяч доларів США необхідно буде покласти в банківський сейф, ключ від якого буде знаходитись у підозрюваних. Отже, вважає прокурор, є підстави вважати, що підозрювані мають у користуванні банківські сейфи в яких можуть зберігатися речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи вказаний факт, останні зможуть знищити чи спотворити їх. Також, вважає прокурор, існують документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і які ОСОБА_1 та її співучасники можуть знищити, зокрема, вони можуть знищити документи щодо відвідування ними особисто та разом з іншими особами приміщень комітетів Верховної Ради України та документи, які стали підставою для їх пропуску на охоронюваний об`єкт, можливих співучасників вчинення злочину та важливих свідків. Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_1 не може знищити документи у приміщенні комітетів Верховної Ради України, і що усі документи та речі, які були у її володінні та могли стосуватися вчинення злочину, було вилучено під час обшуків.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Сторона обвинувачення не наводить доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має банківський сейф, у якому зберігаються важливі речі і документи. Також, необхідно врахувати той факт, що передача коштів так і не відбулася, а тому доводи щодо наявності сейфу не можуть братися до уваги. Слідча суддя переконана, що ризик знищення або спотворення речей і документів значно знизився, враховуючи те, що під час обшуків у приміщенні службових кабінетів ОСОБА_1 та її житлі було вилучено речі і документи, які, на думку сторони обвинувачення, стосуються справи. Сторона обвинувачення не наводить достатніх підтверджень того, що ОСОБА_1 об`єктивно може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що враховуючи особисті стосунки ОСОБА_1 із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вона володіє достатньою інформацією про їх особисті дані, місця проживання, членів сімей, а тому, протиправно використовуючи ці відомості, може підбурювати їх до дачі неправдивих показань для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, протиправно впливати на них або членів їх сімей, як особисто так і використовуючи свої зв`язки. Прокурор також зазначає, що в ході обшуків виявлені та вилучені документи щодо: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_37 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Резюме деяких із зазначених осіб були виявлені на мобільному телефоні ОСОБА_1 Прокурор вважає, що вказані резюме надавались з метою нібито вирішення питання працевлаштування осіб на посади в органи державної влади, державні підприємства чи установи, а тому у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що дані особи є свідками у кримінальному провадженні, а тому з метою уникнення можливості викриття у вчиненні інших кримінальних правопорушень та з метою перешкоджання кримінальному провадженню підозрювана може впливати на вказаних свідків. Сторона захисту заперечує, оскільки вона не має у цьому потреби і можливості.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язків між особами, що є свідками та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів клопотання, була у дуже хороших стосунках з іншою підозрюваною, ОСОБА_2 . Також, оскільки станом на день розгляду клопотання не встановлено достовірно, скільки осіб можуть бути причетні до можливого вчинення злочину як потерпілі чи як особи, що передавали неправомірну вигоду для отримання певних посад, є ймовірність, що підозрювана може впливати на них шляхом погроз, зокрема, викриття їх незаконної діяльності. Слідча суддя зазначає про наявність резюме різних осіб, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 може використовувати свій вплив, особливо маючи широке коло знайомств та соціальний статус, оскільки вона працює в органах державної влади з 2007 року. Стосовно доводів сторони захисту, слідча суддя критично оцінює доводи адвокатів, що ОСОБА_1 не має потреби і можливості впливати на свідків та інших підозрюваних. Слідча суддя переконана, що такий вплив є реальним, незважаючи на відсутність попередніх спроб впливу на свідків чи підозрюваних (яких не могло бути, оскільки ОСОБА_1 була затримана у короткий період після можливої передачі неправомірної вигоди). Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик доведено.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно останнього з ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор вказує на те, що вилучені у ході обшуків документи, особисті тісні стосунки ОСОБА_1 , її перебування з 2007 на різних посадах в органах державної влади, в тому числі на посаді керівника Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента свідчать про наявність у останньої відповідних можливостей для перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, в тому числі шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників, штучного створення доказів своєї невинуватості та інших співучасників невинуватості. Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що у ОСОБА_1 не буде перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки вона сама зацікавлена у спростуванні своєї винуватості.

Слідча суддя зазначає, що ризики потрібно оцінювати з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування такого ризики, або зробити його таким незначним, що він не виправдовує застосування запобіжного заходу. Сторона обвинувачення не наводить конкретних підтверджень того, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані обставини, на які посилається прокурор, не дозволяють слідчій судді об`єктивно встановити факт можливого перешкоджання. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Оскільки встановлено наявність одного ризику, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, наявність цього ризику підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Наявність вказаного ризику стосовно підозрюваної, дій до яких вона може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення їй про підозру у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їй загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Слідчій судді не відомо про наявність будь-яких осіб, що висловили згоду стати поручителями, тому цей запобіжний захід також не застосовується.

Оскільки основним ризиком є ризик впливу на свідків, наявність якого підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що переміщення ОСОБА_1 повинне бути обмеженим на час проведення розслідування.

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 має достатні соціальні зв`язки для того, щоби зобов`язати її перебувати під цілодобовим домашнім арештом, оскільки цей запобіжний захід дозволить забезпечити виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків та зможе запобігти ризику впливу на свідків та інших підозрюваних. З урахуванням сімейного стану підозрюваної, її проживання у власній квартирі разом з чоловіком та малолітньою дитиною, наявність офіційного доходу у її родини, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З урахуванням усіх обставин, в тому числі строку, на який обирається запобіжний захід, слідча суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід та обов`язки є пропорційними меті, тобто забезпеченню кримінального провадження. Таким чином, більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не забезпечать виконання вказаним підозрюваною процесуальних обов`язків та не гарантують можливості запобігти ризикам, зазначеним у частині 1 статті 177 КПК України. Викладене дає підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування.

Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідча суддя вважає доведеною наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як існує ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_1 може впливати на свідків та інших підозрюваних у провадженні. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

15 листопада 2019 року слідча суддя почала розгляд клопотання детектива у межах строку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сплив строк затримання ОСОБА_1 , а саме 15 листопада 2019 року о 14 годині 44 хвилин. Оскільки станом на момент спливу строку затримання не було судового рішення, яке набрало законної сили, що є правовою підставою для позбавлення ОСОБА_1 свободи, а також відсутні інші підстави, ОСОБА_1 було негайно звільнено з-під варти. Таким чином, обчислення строку запобіжного заходу здійснюється з моменту винесення рішення слідчою суддею про застосування такого запобіжного заходу (тобто, з 15.11.2019 року), а не з моменту затримання, оскільки після затримання підозрювана була звільнена з-під варти, а отже цей строк обчислюється окремо.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенні клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів, громадянка України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000970 від 31.10.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів, громадянка України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 такі обов`язки:

1.цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

2.утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ;

3.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4.носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 закінчується 13.01.2020 року включно.

Доручити виконання ухвали старшому детективу Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіну К. К.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для негайного виконання до Національного антикорупційного бюро Другого підрозділу детективів і негайної постановки на облік підозрюваної, про що повідомити слідчого (детектива) і прокурора.

Ознайомити та вручити підозрюваній ОСОБА_1 під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Повний текст ухвали буде оголошено 19 листопада 2019 року об 11 годині 30 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.