- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Лазаренка Е.О., Левковець А.Ю.
- Прокурор : Подгорець С.В.
Справа № 760/7590/19
Провадження №11-сс/991/191/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
за участю:
підозрюваної ОСОБА_1
захисників Лазаренка Е.О., Левковця А.Ю.
прокурора Подгорець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Левковця Андрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 13 листопада2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Калуш Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , працюючої на посаді директора ТОВ «Станіславська торгова компанія», раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 13 листопада2019 року, частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Калуш Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , працюючої на посаді директора ТОВ «Станіславська торгова компанія», раніше не судимої, у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.
Обрано підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 січня 2020 року, включно.
Визначено підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 920 860 (один мільйон дев`ятсот двадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваної обрано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення застави покладено на підозрювану такі обов`язки:
1) прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні та зі свідками, які визначені детективом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
6) носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Левковець А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою та доповненнями, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга з доповненнями обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В. в судовому засідання подано заперечення на апеляційну скаргу Левковця А.Ю. , в яких він зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_1 , захисники Левковець А.Ю. та Лазаренко Е.О., прокурор Подгорець С. В . Адвокат Рябченко В.В., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, в якому просив розгляд апеляційної скарги провести без його участі, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_1 , адвокатів Левковця А.Ю. та Лазаренко Е.О., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора Подгорця С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна адвоката Левковця А.Ю. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.
В рамках даного кримінального провадження 11 листопада 2019 року, детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Соболь Артемом Геннадійовичем було повідомлено ОСОБА_1 про затримання в порядку п.3 ч.1 ст. 208 КПК України та доставлено в приміщення Національного антикорупційного бюро України.
11 листопада 2019 року, о 15 год. 44 хв., старшим детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевським Володимиром Віталійовичем було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. У підозрі вказано,що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Станіславська торгова компанія», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб до складу якої входили службові особи Національного банку України, будучи службовою особою та обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, шляхом службового підроблення офіційних документів ТОВ «Станіславська торгова компанія» сприяла протиправному вибуттю з володіння Національного банку України на підставі постанови № 656/БТ від 10.10.2014, під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1 200 000 000 гривень, що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі Національного банку України завдано відповідної шкоди.
Старший детектив П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський В.В. 12 листопада 2019 року звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2019 року зазначене клопотання було частково задоволено.
Згідно вказаної ухвали слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за викладених у клопотанні обставин. Вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам підозрюваній слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно зі ст. 178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема:
1.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14636 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника Голови НБУ ОСОБА_20 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
2.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14638 від 07.10.2014 на ім`я заступника директора Генерального департамента - Директора департаменту пруденційного нагляду ОСОБА_21 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
3.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14635 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника начальника Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області ОСОБА_22 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
4.Службова запискою начальника відділу роботи із заставою ОСОБА_23 від 08.10.2014 №06-309 відповідно до якої вартість заставного майна ПАТ «ВіЕйБі банк» є завищеною;
5.Службова запискою начальника управління правового забезпечення ОСОБА_24 від 08.10.2014, відповідно до якої надано зауваження щодо можливості отримання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту;
6.Електронне повідомлення заступника начальника Головного управління ОСОБА_25 від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якого вказано на невідповідність клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання стабілізаційного кредиту вимогам нормативно-правових актів НБУ;
7.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-003/18447/БТ, відповідно до якого за результатами розгляду пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо надання стабілізаційного кредиту встановлені недоліки та невідповідність клопотання нормативно-правовим актам НБУ;
8.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-003, відповідно до якого станом на 16 годину 09.10.2014 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не усунуті зауваження структурних підрозділів НБУ щодо пакету поданих документів на отримання стабілізаційного кредиту;
9.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;
10.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18501, відповідно до якого за результатом розгляді пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо застави, наданого на усунення зауважень, встановлені невідповідності у звітах про незалежну оцінку нерухомості, а також не надано рецензії на звіти з оцінки майна;
11.Постанова правління НБУ від 10.10.2014 № 656/БТ «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності», відповідно до якої прийнято рішення надати ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності в сумі 1 200 млн грн строком на 2 роки;
12.Відповідь НБУ від 01.03.2018 №41-0009/12288/БТ, відповідно до якої сума заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» перед НБУ за стабілізаційним кредитом станом на 21.11.2014 становить 1 211 712 328,77 грн, а станом на 26.02.2018 - 1 224 209 240.01 грн;
13.Висновок судово-технічної експертизи документів №572-273/1 від 29.09.2017, відповідно до висновків якої звіти про незалежну оцінку майна ТОВ «Бізнес Центр Експертиза» є підробленими, оцінювачем ОСОБА_6 не підписувались;
14.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/187-СЕ/17 від 12.02.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 054 075 грн.;
15.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/136-СЕ/17 від 12.10.2017, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 16 236 000 грн.;
16. Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/169-СЕ/17 від 31.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 44 764 259 грн.;
17.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/186-СЕ/17 від 04.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 809 818 грн.;
18. Висновок комісійної судово-економічної експертизи №274/18 від 04.06.2018, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі Банк» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України» від 13.07.2010 № 327. Крім того, відповідно до вказаного висновку ринкова вартість нерухомості, яке передавалося в забезпечення кредиту не відповідає вимогам Постанови НБУ №327 від 13.07.2010;
19.Протокол обшуку від 01.02.2018 за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до якого за вказаною адресою знаходилась первинна фінансово-господарська документація як ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» так і підприємств, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_27 , зокрема ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «Канзас», ПАТ «Агрофірма Березанська птахофабрика»;
20.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_3; АДРЕСА_6; АДРЕСА_5 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
21.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_4 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
22.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_3 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
23.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_6 від 08.10.2014, виконаній ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
24.Звітом про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_5 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
25.Статут ТОВ «Станіславська торгова компанія», затвердженим протоколом №06/40 від 16.04.2014 загальних зборів учасників товариства, відповідно до якого ОСОБА_1 як директор підприємства була службовою особою, оскільки виконувала організаційно-розпорядчі та господарські функції;
26.Копія довіреності №248 від 28.03.2014, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_28 підписувати від імені товариства кредитні та інші договори;
27.Довідкою №8 від 19.02.2018 про балансову вартість об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , згідно якої балансова вартість становить 429 782 298 грн.
28.Баланс (Звітом про фінансовий стан) на 30.09.2014 ТОВ «СТК», відповідно до якого основні засоби підприємства становлять 45 688 000 гри.;
29.Довідка №07/10/14-351 від 07.10.2014, відповідно до якої майно що передається у заставу не знаходиться під обтяженнями із внесеними неправдивими відомостями;
30.Протокол засідання зборів учасників ТОВ «СТК» від 07.10.2014, у відповідно до якого учасники нібито вирішили виступити майновими поручителями за зобов`язаннями ПАТ «ВіЕйБі Банк» перед Національним банком України;
31.Показання ОСОБА_7 від 03.01.2018 який вказав, що не приймав участь у засіданні зборів учасників ТОВ «СТК» 07.10.2014 та йому невідомо було про майнове поручительство перед Національним банком України;
32.Інформаційна довідкою № 187497367 від 05.11.2019 з Державного у реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме е майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів у нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої обтяженняіз об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 знято лише 08.10.2014;
33.Показання директора ТОВ «Канзас» ОСОБА_29 від у 11.09.2017, яка вказала, що її підприємство виготовляло рецензії на звіти про незалежну оцінку ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» на підставі договору із ТОВ «СТК»;
34.Акт надання послуг №39 від 14.10.2014 між ТОВ «Канзас» та ТОВ «СТК» про надання послуг рецензування звітів про незалежну оцінку;
35.Лист №39 від 09.10.2014 яким ТОВ «СТК» просить провести рецензування звітів про оцінку;
36.Договір про надання послуг рецензування № 09/10-14-1 о від 09.10.2014 між ТОВ «Канзас» та ТОВ «СТК», в порушення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
37.Протокол огляду від 21.02.2019 інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», відповідно до якого, ОСОБА_1 04.10.2014 вибула авіарейсом до США та на територію України повернулась 11.10.2014 в 00:32;
38.Висновок №9186/9187/18-32/20256/20257/18-32 від 26.09.2018 експертів за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до висновків якої ОСОБА_1 власноручно підписувала документи, використані для отримання стабілізаційного кредиту.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначених кримінальних правопорушень не вирішуючи при цьому питання про доведеність вини та правильність кваліфікації її дій, а тому доводи, викладені Левковцем А.Ю. в доповненні до апеляційної скарги, про те, що слідчим суддею не було вивчено обставини, які інкримінуються ОСОБА_1 , проігноровано доводи сторони захисту щодо відсутності складу злочину та неправомірно не надано оцінку доказам та доводам сторони захисту, щодо обґрунтованості підозри є необґрунтованими та безпідставними. Посилання захисника в доведення своєї позиції на інші судові рішення не має для слідчого судді преюдиційного значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання, детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: пособництво у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також службове підроблення. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжкими корупційним, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1 , у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Підозрювана ОСОБА_1 на момент обрання запобіжного заходу володіла паспортами громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 від 24.02.2014, а також серія та номер НОМЕР_2 від 02.08.2017. За період з 07.11.2014 по 04.11.2019 78 разів перетнула державний кордон України, а тому могла безперешкодно та швидко залишити територію України.
На думку колегії суддів, матеріальне становище ОСОБА_1 , а також те, що вона мала реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи, що декілька інших осіб, причетних до скоєння злочину покинули територію України, підвищує ймовірність її переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваної ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Левковця А.Ю. про порушення слідчим суддею презумпції невинуватості, оскільки, вказуючи в оскаржуваній ухвалі «сума, якою заволоділи учасники групи» слідчий суддя зазначає про суму коштів у заволодінні якої за попередньою змовою групою осіб підозрюється ОСОБА_1 , яка є більш ніж достатнім ресурсом для існування в умовах розшуку, не вирішуючи при цьому питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів погоджується, що маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрювана ОСОБА_1 знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Колегія суддів не погоджується з доводами Левковця А.Ю. про те, що у ОСОБА_1 відсутня можливість впливати на свідків враховуючи, що вона є незагрозливою особою, яка ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності, а її попередня належна процесуальна поведінка вказує про відсутність ризиків. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливий вплив інших зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань. Повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_1 лише 11 листопада 2019 року після її затримання в порядку п.3 ч. 1 ст. 208 КПК України, а тому попередня належна процесуальна поведінка до вручення повідомлення про підозру не спростовує ризиків зазначених в ухвалі слідчого судді.
Наявність ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 підозрюється у службовому підробленні. Це обґрунтовано дає підстави вважати за можливе внесення останньою будь-яких змін, виправлень, уточнень у документи, які мають відношення до кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими зазначені в ухвалі слідчого судді ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Колегія суддів погоджується, що приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, один із яких є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, виключають об`єктивну можливість застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Доводи адвокатів Левковця А.Ю. та Лазаренко Е.О. про те, що слідчий суддя не оцінив можливості застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів крім особистого зобов`язання є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали було оцінено можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, які на його думку, не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів. Окремо оцінюючи можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя обґрунтовано надавав відповідь на заперечення адвоката Рябченка В.В. (том 4 а.с.21-25), в яких він просив застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 вказаний запобіжний захід.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
На переконання колегії суддів, застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків. Тому, з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1 , доведених у судовому засіданні ризиків, розміру завданої шкоди, застава у сумі 1 920 860 гривень здатна, у разі її внесення, забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч.2 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Згідно ч.7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, впродовж якого на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, у випадку внесення застави на підозрювану покладено частину обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених слідчим суддею.
Таким чином, саме з моментом внесення застави пов`язується момент покладення на підозрювану вказаних обов`язків, а тому слідчим суддею дотримано вимог ст. 194 КПК України, щодо строку на який на підозрювану можуть бути покладені обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме два місяці з моменту внесення застави.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Левковця Андрія Юрійовича - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич