- Головуюча суддя (ВАКС): Криклива Т.Г.
- Суддя (ВАКС): Танасевич О.В., Сікора К.О.
- Секретар : Слакви О.О.
- Прокурор : Пономаренко В.П.
Справа № 991/1231/19
Провадження № 1-кп/991/134/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого суддіГавриленко Т.Г.,
суддівТанасевич О.В.,
Сікори К.О.
за участю секретаря Слакви О.О.
прокурора Пономаренка В.П.
обвинуваченихОСОБА_1 , ОСОБА_2
захисників ОСОБА_1 адвокатів Крамаренка Є.В., Бірюкової О.М.
захисника ОСОБА_2 адвоката Єгорова Б.С.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Єгорова Б.С. про повернення обвинувального акту прокурору, -
ВСТАНОВИЛА:
28 жовтня 2019 року зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокатом Єгоровим Б.С. заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Клопотання мотивовано такими обставинами: відсутність печатки на обвинувальному акті; відсутність повноважень у прокурора на його затвердження; неконкретність обвинувачення; невідповідність реєстру матеріалів кримінального провадження вимогам частини другої статті 109 Кримінального процесуального кодексу України через відсутність повного переліку реквізитів процесуальних рішень, прийнятих по справі; складення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування з огляду на те, що прокурор не приймав процесуального рішення про поновлення досудового розслідування після відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення у зв`язку з цим попереднього обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники, адвокати Крамаренко Є.В., Бірюкова О.М. не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.
Прокурор, заперечуючи проти заявленого клопотання, наполягав на відсутності підстав для повернення обвинувального акту.
Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши клопотання, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, колегія суддів дійшла таких висновків.
1. Стосовно зауважень адвоката, що відсутність печатки на обвинувальному акті позбавляє його статусу офіційного документа, колегія суддів зазначає, що таке твердження є необґрунтованим. Так, основні вимоги до форми обвинувального акту як процесуального документу містяться в статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до частини третьої якої обвинувальний акт повинен містити підпис слідчого та прокурора, який його затвердив, або лише прокурора, якщо він склав цей акт самостійно. Отже, твердження про обов`язковість відбитку печатки на обвинувальному акті не ґрунтується на вимогах закону.
2. Доводи захисника про відсутність у прокурора Пономаренка В.П. повноважень на затвердження обвинувального акту в кримінальному провадженні № 52017000000000353 від 26 травня 2017 року у зв`язку з тим, що він був призначений прокурором до об`єднання вказаного кримінального провадження з кримінальним провадженням за № 52017000000000354 від 26 травня 2017 року, не знайшло свого підтвердження в ході дослідження реєстру прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішень.
Відповідно до відомостей, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, після внесення відомостей до ЄРДР 23 червня 2015 року, прокурор Пономаренко В.П. двічі виділяв та об`єднував матеріали кримінального провадження, а саме 03 січня та 26 травня 2017 року, та у зв`язку з цими діями відповідно виносилися постанови про призначення групи прокурорів, а саме 04 січня та 26 травня 2017 року.
Таким чином, у колегії суддів відсутні сумніви щодо наявності повноважень у прокурора Пономаренка В.П. для затвердження обвинувального акту.
3. Посилання адвоката на невідповідність обвинувального акту вимогам статей 91, 110 Кримінального процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині порушення вимог щодо конкретності обвинувачення, а також реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам статті 109 цього ж Кодексу через неповноту фіксації всіх процесуальних дій та рішень не можуть бути підставою для його повернення прокурору.
Колегія суддів виходить з того, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, будь - яким чином конкретизувати чи уточнювати, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною чи неточною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення ж обсягу такого обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
4. Проаналізувавши позицію захисника щодо неприпустимості наявності двох обвинувальних актів від 31 травня 2017 року та 11 жовтня 2019 року, а також щодо складення обвинувального акту від 11 жовтня 2019 року поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є перевірка дотримання вимог закону при складенні обвинувального акту для визначення можливості призначення судового розгляду на його підставі.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України суд уповноважений повернути обвинувальний акт прокурору у разі невідповідності його вимогам цього Кодексу.
Таким чином, на підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється судом за сукупністю критеріїв, зокрема: форма, зміст, наявність необхідних реквізитів, долучення до нього додатків, повноваження суб`єкта, який його склав та затвердив, а також дотримання процесуальних строків складення обвинувального акту, його затвердження, надання підозрюваному, передання до суду тощо.
Отже, твердження прокурора, що обвинувальний акт має відповідати лише вимогам, які визначені у статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, і тільки це може бути предметом аналізу суду на підготовчому судовому засіданні, є необґрунтованим, адже цей документ має відповідати сукупності норм кримінального процесуального закону в їх системному взаємозв`язку.
Згідно зі статтею 9 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися вимог кримінального процесуального закону: прокурор повинен діяти тільки у спосіб, визначений законом, та суворо дотримуватися строків, у межах яких можуть проводитися всі процесуальні дії.
Варто наголосити, що дотримання процесуальних строків є однією з основних гарантій справедливого кримінального процесу, так як має вберегти особу від безпідставного, надміру тривалого перебування під гнітом можливого кримінального покарання та суттєвого обмеження прав та свобод, яких неминуче зазнає особа, перебуваючи у статусі підозрюваного або обвинуваченого.
Системний аналіз статей 113 та 116 Кримінального процесуального кодексу України дає підстави стверджувати, що процесуальні рішення чи дії обов`язково мають вчинятися у встановленні законом проміжки часу, не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 219 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому відповідно до редакції частини другої статті 219 Кримінального процесуального кодексу України, яка діяла як на час внесення відомостей до ЄРДР 23 червня 2015 року, так і на дату виділення матеріалів кримінального провадження 26 травня 2017 року, загальний строк досудового розслідування особливо тяжких злочинів не міг перевищувати дванадцяти місяців.
Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 52017000000000353 остання постанова про продовження строку досудового розслідування датована 21 квітня 2017 року.
Цей факт був також підтверджений прокурором у судовому засіданні. Остання процесуальна дія, як це зазначено в реєстрі, до затвердження обвинувального акту 11 жовтня 2019 року та надання його підозрюваному, відбулася 31 травня 2017 року, а саме стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
У подальшому, як зазначено прокурором та не заперечувалося іншими учасниками процесу, було складено та затверджено обвинувальний акт від 31 травня 2017 року, який разом з угодою про визнання винуватості було скеровано до Солом`янського районного суду міста Києва. Тоді як 17 листопада 2017 року цей суд відмовив у затвердженні угоди та повернув обвинувальний акт прокурору для продовження досудового розслідування.
Суд не погоджується з доводами захисника про те, що в такому випадку досудове розслідування підлягає відновленню, адже воно не було зупиненим в порядку, передбаченому статтею 282 Кримінального процесуального кодексу України, та відповідно перебіг процесуальних строків у звязку з цим не зупинявся.
Разом з тим, вказані обставини підтверджують той факт, що станом на 31 травня 2017 року учасники кримінального провадження закінчили ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
А враховуючи, що обвинувальний акт від 31 травня 2017 року, направлений до Солом`янського районного суду міста Києва, було повернуто у зв`язку з незатвердженням угоди про визнання винуватості, таке звернення до суду не зупинило строк досудового розслідування, оскільки судовий розгляд не розпочався.
З огляду на перелічені процесуальні дії, а також враховуючи загальні строки досудового розслідування, необхідно зробити висновок, що встановлений законом строк досудового розслідування закінчився 21 квітня 2018 року. А отже вчинення такої процесуальної дії прокурором як затвердження обвинувального акту від 11 жовтня 2019 року, відбулося поза межами строку досудового розслідування, що є суттєвим порушенням кримінального процесуального закону. Саме в цій частині обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, статтям 113, 116, 219 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт, який затверджено прокурором 11 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 52017000000000353 від 26 травня 2017 року, підлягає поверненню прокурору у зв`язку з суттєвим порушенням кримінального процесуального закону під час його затвердження та необхідністю приведення його у відповідність до вимог статті 219 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 314 - 316, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_2 ., адвоката Єгорова Б.С. про повернення прокурору обвинувального акту у справі № 991/1231/19 (провадження № 1кп/991/134/19) задовольнити.
Обвинувальний акт, який затверджено у кримінальному провадженні № 52017000000000353 від 26 травня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, повернути прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України для виконання вимог, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Т.Г. Гавриленко
Судді О.В. Танасевич
К.О. Сікора