Документ № 86032464

Справа № 991/861/19

Провадження1-кс/991/1563/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора САП Подгорця С. В.,

детектива НАБУ Борисенка О. В.,

адвоката Величка М. М., що діє в інтересах ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Борисенка О. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Калінінграді, СРСР, громадянина України, зареєстрованого в Україні, Автономній АДРЕСА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017110330000006 від 18.01.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (КК України) та заяву адвоката Величка М. М. в інтересах ОСОБА_1 щодо захисту прав людини в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України),

ВСТАНОВИЛА

24 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Борисенка Олега Володимировича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 . Це клопотання надійшло разом з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

25 жовтня 2019 року слідча суддя Вищого антикорупційного суду задовольнила клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 було затримано на підставі ухвали про дозвіл на затримання. Цього ж дня адвокат Величко М. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до слідчої судді зі скаргою (заявою) в порядку статті 206 КПК України у судовому засіданні до початку розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Борисенка О. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

Наказом від 28.07.2015 року № 179-к ОСОБА_1 було призначено на посаду в.о. генерального директора ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» до укладення контракту з керівником цього підприємства.

22.12.2015 року ОСОБА_1 підписав договір поставки № 278/12-15 на поставку КТПУ - 1К - 1000/10/0,4 У1 з лічильником та трансформатором, а також 22 шаф ШР з постачальником ТОВ «Компанія Пром-Технологія».

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, всупереч інтересам служби, з мотивів задоволення інтересів не встановлених станом на зараз осіб, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи - ТОВ «Компанія Пром-Технологія», перебуваючи 22.12.2015 року за місцем розташування ДП «КБ «АО» за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 6, без проведення цінового аналізу підписав із ТОВ «Компанія Пром-Технологія», яке не має статусу «кваліфікований» підписав вказаний вище договір поставки, та скріпив його гербовою мастичною печаткою № 2 ДП «КБ «АО», доступ до якої мав лише він.

Як зазначає детектив, ОСОБА_1 достовірно знав, що постачальник повинен мати статус «кваліфікований» відповідно до вимог Порядку (Положення) попередньої кваліфікації постачальника, затвердженого від 25.02.2013 № 61, з доповненнями відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» (Концерну) від 03.04.2015 року № 115, та наказу Концерну від 17.04.2014 № 84 (у редакції наказу від 20.01.2015 № 13), яким затверджено Порядок моніторингу платежів в ДК «Укроборонпром». ОСОБА_1 також є службовою особою ДП «КБ «АО».

24.12.2015 року, ОСОБА_1 з метою доведення злочинного умислу до кінця, здійснив перерахунок за платіжним дорученням № 2537 грошових коштів з рахунку ВП ДП «КБ «АОЗ Артилерійські системи» на рахунок ТОВ «Компанія Пром-Технологія» щодо вказаного договору поставки. ОСОБА_1 мав доступ до розрахункового рахунку підприємства, володів носієм електронного підпису, логіном та паролем до рахунку підприємства, відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк», знав про наявність на цьому рахунку коштів. Детектив переконаний, що ОСОБА_1 здійснив цей перерахунок о 10 годині 14 хвилин всупереч інтересам служби, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище, ігноруючи вимоги Порядку моніторингу платежів. Платіж був 1 890 000,00 гривень.

У кінці грудня 2015 року - на початку січня 2016 року, ОСОБА_1 надав вказівку підпорядкованим працівникам підприємства, пропустити через прохідну ДП «КБ «АО» за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 6, транспортні засоби Iveco Magirus, НОМЕР_4, та Citroen Jumper, НОМЕР_5, без оформлення належним чином заявки на пропуск транспортних засобів. На думку детектива, цими діями він забезпечив отримання ДП «КБ «АО» КТПУ - 1К - 1000/10/0,4 У1 з лічильником та трансформатором та 22 шаф ШР за договором поставки № 278/12-15, фактичною сукупністю 207 581,94 гривень.

Крім того, детектив зазначив, що підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово викликався до НАБУ на 17.10.2019, 19.10.2019, 20.10.2019 та 21.10.2019, а також 28.10.2019 та 29.10.2019 як через засоби телефонного зв`язку, поштою, так і через його адвоката Величка М.М., ТОВ «Елвін», власником якого є підозрюваний, дружину ОСОБА_2 , однак на виклики для проведення слідчих дій ОСОБА_1 не з`являвся. Адвокат Величко М. М. 21.10.2019, перебуваючи в НАБУ, повідомив, що місцезнаходження ОСОБА_1 та діючі засоби зв`язку, якими користується ОСОБА_1 , йому не відомі. 21.10.2019 ОСОБА_1 надіслано поштою за місцем його останнього проживання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Крім того, постановою детектива 21.10.2019 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук, на час якого строк досудового розслідування було призупинено.

Після затримання ОСОБА_1 строк досудового розслідування було поновлено, а 26.11.2019 року підозрюваного та його адвоката було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи наведене вище, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_1 своїми умисними діями призвів до заподіяння ДП «КБ «АО» шкоди на загальну суму 1 682 418,06 гривень, а саме збитків, які полягають в упущеній вигоді для підприємства.

Обґрунтування клопотання детектива та заяви адвоката

Як зазначає детектив, 21.10.2019 ОСОБА_1 надіслано поштою за місцем його останнього проживання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 25.11.2019 після затримання йому також було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, датоване 21.10.2019, від прийняття якого підозрюваний відмовився, про що було зазначено на останній сторінці повідомлення, а факт відмови було зафіксовано двома понятими.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме протоколами допиту свідків, які вказують на обставини укладання ОСОБА_1 договору поставки № 278/12-15 від 22.12.2015 із постачальником ТОВ «Компанія Пром-Технологія» а саме: КТПУ - 1К - 1000/10/0,4 У1 з лічильником та трансформатором, а також 22 шаф ШР, а також обставини його оплати; протоколами одночасного допиту свідків з підозрюваним ОСОБА_1 , на яких свідки наполягали на своїх показах, щодо обставин, закупівлі, оплати та поставки предмету договору № 278/12-15 від 22.12.2015 року; висновками експертів за результатами проведення комісійної судової товарознавчої, економічної, товарознавчої, почеркознавчої експертиз; договорами поставки; документами ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»; іншими доказами.

Детектив також наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у кримінальному провадженні.

Таким чином, ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 дані про особу підозрюваного, який переховувався від органів досудового слідства, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, на думку детектива, до ОСОБА_1 необхідно застосувати найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.

Також, адвокат у своїй заяві в порядку статті 206 КПК заявив, що затримання ОСОБА_1 відбулося з порушенням законодавства, до нього застосовували фізичну силу, і що таке затримання було незаконним.

27 листопада 2019 року розгляд заяви адвоката відбувався в межах судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Доводи сторін

Прокурор Подгорець С. В. підтримав клопотання частково, попросив його задовольнити у частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, проте у частині незастосування застави попросив відмовити, оскільки вважає, що застава обов`язково має бути визначена щодо категорії злочинів, що розслідується у цьому провадженні. У своєму виступі він також вказав на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Прокурор також надав додаткові документи, що стосуються процесу досудового розслідування (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри; повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування), протокол затримання ОСОБА_1 , що підтверджує законність його затримання, а також документи, які вказують на те, що місцезнаходження ОСОБА_1 протягом періоду з моменту оголошення у розшук було невідоме.

Детектив Борисенко О. В. був присутній у судовій залі, він надавав деякі пояснення щодо суті клопотання та на етапі дослідження доказів слідчою суддею.

Адвокат заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що вважає підозру необґрунтованою. Зокрема, адвокат вказав на те, що він не заперечує факт підписання договору поставки, проте оскільки договір є дійсним, поставка була здійснена за відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , а у виконуючого обов`язки директора підприємства нема обов`язку визначати специфікацію за договором, ОСОБА_1 не може підозрюватися у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, зокрема в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Натомість, адвокат вказує на те, що до можливих незаконних дій можуть бути причетні, зокрема, колишній генеральний директор підприємства та головна бухгалтерка підприємства, які могли мати доступ до здійснення таких фінансових операцій. Щодо ризику переховування адвокат зазначив, що підозрюваний весь час знаходився в Україні, нікуди не виїжджав, працював у компанії, засновником якої він є. Також, на думку адвоката, відсутній ризик впливати на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні.

Підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання. Він вказав, що воно є необґрунтованим. Надав пояснення щодо ситуації з укладення договору поставки, а також зазначив, що має трьох дітей (один неповнолітній син), двоє внуків. Також, сказав, що має хворого батька, який потребує допомоги та догляду. ОСОБА_1 також вказав на те, що він не проживає ніде постійно, але у Києві в його дружини є квартира, в якій він іноді проживає, а також він має власність у Херсоні у ДК «Дорожник», де теж проживає. Щодо оголошення його в розшук та повідомлень, які надсилалися на його адресу у Херсоні, зазначив, що у цій квартирі проживає особа, яка орендує в нього житло. Також підозрюваний повідомив, що на теперішній час не має постійного засобу зв`язку.

Вислухавши прокурора, детектива, адвоката та підозрюваного, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Перед початком розгляду клопотання по суті, слідча суддя вбачає необхідність у розгляді заяви адвоката у порядку статті 206 КПК України з метою захисту прав підозрюваного.

Вирішення питання щодо заяви адвоката, поданої у порядку, передбаченому статтею 206 КПК України

Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України). Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством (ч. 6 ст. 206 КПК України).

Розгляд скарги відбувся невідкладно при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції) в абсолютних термінах забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження. Щоб підпадати під дію статті 3 Конвенції, неналежне поводження має досягати мінімального рівня жорстокості. Визначення цього мінімального рівня є відносним: воно залежить від всіх обставин справи, таких як тривалість такого поводження, його фізичні та психічні наслідки, а також у деяких випадках від статі, віку та стану здоров`я потерпілої особи. По відношенню до особи, позбавленої волі, застосування фізичної сили, без крайньої на те необхідності, що виникла у зв`язку з його поведінкою, принижує людську гідність та в принципі становить порушення права, передбаченого статтею 3 Конвенції.

Утримання особи вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке позбавлення волі має бути законним (тобто, ґрунтуватися на нормах законодавства) та бути здійсненим на підставі рішення суду. Разом з тим, необхідно враховувати, що позбавлення волі може все одно вважатися «процедурою, передбаченою законом» та бути визнаним законним, навіть якщо було встановлено процедурні недоліки при проведенні такого заходу. Втім, такі недоліки, переважно, є незначними та можуть в подальшому бути виправлені в під час судового розгляду. Так само й звільнення особи з-під варти має бути негайним, проте можуть бути випадки, коли певні затримки у виконанні таких рішень є прийнятними та часто їх неможливо уникнути; органи держави, втім, повинні зменшувати такі затримки до мінімуму (зокрема, рішення у справах Assanidze проти Грузії від 8 квітня 2004 року, заява № 71503/01, параграф 173 та Giulia Manzoni проти Італії від 1 липня 1997, заява № 19218/91, параграф 25). Більш конкретно, при затриманні особи з метою приводу, така мета не виправдовує подальше тримання особи у випадку, якщо закінчився строк для позбавлення волі такої особи, передбачений законом (Рішення у справі S., V. та A. проти Данії від 22 жовтня 2018 року, заяви № 35553/12, 36678/12 та 36711/12, параграфи 118-126).

Щодо незаконного затримання та тримання під вартою підозрюваного, слідча суддя зазначає, що доводи сторони захисту вказують на можливі порушення процедури затримання та тримання під вартою. Слідча суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_1 та його адвокат вказують на обставини затримання із застосуванням фізичної сили, які, окрім цього, не оспорює сторона обвинувачення. Слідча суддя також вважає, що той факт, що підозрюваний утримувався в кімнаті (приміщенні) для конвойного наряду, після спливу строку в 36 годин з моменту затримання, підлягає додатковій перевірці, як і умови утримання. Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що вказані обставини можуть обґрунтовано переконати слідчу суддю у можливих порушеннях вимог законодавства під час затримання та тримання під вартою підозрюваного. Тому, слідча суддя вважає, що необхідно доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів щодо цих порушень. З урахуванням підслідності справи, обов`язок дослідження фактів доцільно покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Далі, слідча суддя розглядає клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Повідомлення про підозру

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України). Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч. 2 ст. 278 КПК України). До повідомлення про підозру також висуваються вимоги щодо змісту, визначені ст. 277 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що 21.10.2019 року ОСОБА_1 було надіслано поштою за місцем його останнього проживання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а в подальшому було здійснено спробу вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри особі 25.11.2019 року. Сторона захисту вказує на те, що це повідомлення підозрюваний не отримував, оскільки він за цією адресою не проживає.

З урахуванням наданого слідчій судді тексту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, слідча суддя приходить до висновку, що воно було складено з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК України.

Стосовно питання належного вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, слідча суддя зазначає, що обґрунтованість підозри була встановлена раніше в ухвалі про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 . Зокрема, враховуючи неодноразові виклики до НАБУ для проведення слідчих дій, які надсилалися як ОСОБА_1 , так і його адвокату Величку М. М. (17.10.2019, 19.10.2019, 20.10.2019, 21.10.2019 та пізніше), а також надсилання йому за місцем його останнього проживання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, слідча суддя приходить до висновку, що стосовно ОСОБА_1 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, його не було вручено внаслідок не встановлення його місцезнаходження, проте було вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Слідча суддя зазначає, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, яке 25.11.2019 року детективи пробували вручити ОСОБА_1 , складене 21.10.2019 року. Слідча суддя зазначає, що процесуальні строки передбачаються у кримінальному процесуальному законі як засіб реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов`язків. Якщо процесуальний строк спливає, виникають різні правові наслідки. Наприклад, закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, а сплив строку виконання обов`язків не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. Тому, позиція, що вручення повідомлення про підозру (або про зміну раніше повідомленої підозри, яке має такий ж порядок вручення) не в день його складання, а в інший день вказує на неналежність його вручення, є безпідставною. Цієї позиції також дотримується Верховний Суд (Постанова від 07.08.2019 року, справа № 595/2098/14, провадження 51-2629км19 - захисник у справі просив скасувати ухвали попередніх інстанцій і закрити кримінальне провадження, оскільки були, зокрема, порушені вимоги ч. 1 ст. 278 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру, оскільки воно було вручене не в день його складання, що, на його думку тягне за собою визнання цієї процесуальної дії недійсною; суд відмовив у задоволенні скарги).

Додатково слід зазначити, що вручення повідомлення про підозру (повідомлення про змінену підозру) не передбачає відмови особи від прийняття такого повідомлення. Детектив забезпечив вручення та вжив заходів для вручення такого повідомлення у порядку, передбаченому КПК України. Оскільки факт надання такого повідомлення підозрюваному було зафіксовано у присутності двох понятих, слід вважати, що таке повідомлення було належно вручене, інакше за наявності порядку відмови від вручення, особа могла би ніколи не набути статусу підозрюваного з власного бажання. Зважаючи на те, що протягом 24 годин з моменту затримання особі вручили повідомлення про змінену підозру (затримали згідно протоколу затримання 25.11.2019 о 15:55, спробували вручити 21:43), слідча суддя вважає достатніми доводи сторони обвинувачення стосовно належного вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у цьому провадженні.

Таким чином, вона приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, а тому він має статус підозрюваного у цьому провадженні ч. 2 ст. 364 КК України. Оскільки стаття передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що у клопотанні є докази, що вказують на наявність підстав для підозри ОСОБА_1 , і що така підозра є обґрунтованою. Сторона захисту заперечує, вказує на те, підозра не обґрунтована.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити саме ці злочини). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про змінену підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт того, що ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язки директора ДП «КБ «АО» (це підтверджується наказом генерального директора № 286-к від 7 жовтня 2014 року, наказом тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора № 179-к від 28 липня 2015 року), що він підписав договір поставки № 278/12-15 від 22.12.2015 із постачальником ТОВ «Компанія Пром-Технологія» та поставив на ньому гербову мастичну печатку № 2 (це підтверджується підписом ОСОБА_1 , відтиском печатки, на останній сторінці договору № 278/12-15 від 22.12.2015 року, та висновком почеркознавчої експертизи від 13.02.2019 року), що він мав відповідні повноваження на здійснення такий дій (відповідно до посадової інструкції та пункту 7.5 статуту підприємства), що поставка була здійснена, а отримано товар на підставі довіреності, що вартість поставлених КТПУ - 1К - 1000/10/0,4 У1 з лічильником і трансформатором та 22 шаф ШР склала 207 581,94 грн., а також що при укладенні договору були певні порушення щодо процедури (що підтверджуються довідкою залученого спеціаліста перевірки окремих питань господарської діяльності ДП «КБ «АО» та показаннями свідків у провадженні).

Слідча суддя зазначає, що інформація з доказів може вказувати на те, що ОСОБА_1 щонайменше був причетний до дій, пов`язаних із заподіянням ДП «КБ «АО» шкоди на загальну суму 1 682 418,06 грн.

При цьому слідча суддя критично оцінює доводи адвоката щодо того, що шкода визначена неправильно. На цьому етапі провадження достатньо встановити той розмір шкоди з впевненістю, достатньою для кваліфікації злочину, визначення розміру застави та інший цілей при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному. В подальшому, при зверненні до суду з обвинувальним актом, ця шкода повинна бути встановлена поза розумним сумнівом.

На цьому етапі не оцінюється конкретна кваліфікація злочину, але з урахуванням наданих доказів, а також того факту, що службова особа, ОСОБА_1 підписав без проведення цінового аналізу договір поставки з ТОВ «Компанія Пром-Технологія», який не має статусу «кваліфікований», скріпивши його гербовою печаткою № 2 ДП «КБ» АО» доступ до якої мав тільки він, та здійснив перерахунок за платіжним дорученням № 253, внаслідок чого грошові кошти з розрахункового рахунку ВП ДП «КБ «АОЗ» «Артилерійські системи» № НОМЕР_6 надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Пром-Технологія» № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «КБ «Приватбанк» є достатні підстави вважати, що дії ОСОБА_1 призвели до заподіяння ДП «КБ «АО» шкоди на загальну суму 1 682 418,06 грн. (ціна за договором 1 890 000,00 - фактична вартість поставленого товару 207 581,94 грн.).

Зважаючи на викладене у попередніх абзацах мотивації, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 КК України.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив)

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про два такі ризики.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_1 є тяжкими. Також, він вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово викликався до НАБУ на 17.10.2019, 19.10.2019 20.10.2019, 21.10.2019, 22.10.2019 та в подальшому як через засоби телефонного зв`язку, поштою, так і через його адвоката Величка М. М., ТОВ «Елвін», власником якого є підозрюваний, дружину ОСОБА_2 , однак на виклики для проведення слідчих дій ОСОБА_1 не з`являвся.

У зв`язку з цим, органом досудового розслідування 21.10.2019 підозрюваного ОСОБА_1 оголошену у розшук. Адвокат Величко М. М. 21.10.2019 перебуваючи в НАБУ повідомив, що місцезнаходження ОСОБА_1 та діючі засоби зв`язку, якими користується ОСОБА_1 , йому не відомі. Орган досудового розслідування вживаючи заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 21.10.2019 надав доручення, в порядку ст. 40, 41 КПК України, Четвертому підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ встановити місцезнаходження підозрюваного. За результатами проведення розшукових заходів встановлено, що дружині підозрюваного, ОСОБА_2 , не відомо місцезнаходження ОСОБА_1 , вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , але свого чоловіка вона не бачила тривалий час, немає з ним зв`язку, його телефон не працює, та де він може знаходиться їй не відомо. Крім того, прокурор зазначив, що у судове засідання, на виклик Вищого антикорупційного суду, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 відносно бездіяльності службових осіб НАБУ, 23.10.2019 ОСОБА_1 теж не з`явився. Також, враховуючи, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на частині окупованої території України, та враховуючи не контрольованість частини державного кордону, сторона обвинувачення робить висновок про можливість ОСОБА_1 за власним бажанням або за порадами сторонніх осіб виїхати (або вже виїхав) до АР Крим, до Російської Федерації або до інших держав, де і переховується від органів досудового розслідування та/або суду.

Сторона захисту заперечує це, та зазначає, що підозрюваний ОСОБА_1 не переховується від органів досудового розслідування, клопотання не підтверджує ці обставини. Після дізнання про те, що в Вищому антикорупційному суді перебуває клопотання про застосування запобіжного заходу, він самостійно з`явився до суду для розгляду вказаного клопотання.

В розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані ОСОБА_1 злочини є тяжкими. Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такі злочини мають високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосуються можливого зловживання службовою особою, що працювала у на державному підприємстві оборонного сектору, своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використані в супереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Суспільна небезпека таких діянь також є високою з урахуванням війни у східних регіонах України, коли діяльність підприємств оборонного сектору відіграє стратегічне значення для держави.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності змінив постійне місце проживання, не виходить на зв`язок та не з`являється для проведення слідчих дій у НАБУ після численних повідомлень. Існують обґрунтовані підстави вважати, що останній постійно змінює місце власного проживання (перебування) з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Уваги заслуговує і те, що детектив Борисенко О. В. , розшукуючи ОСОБА_1 , звертався неодноразово як у медичні лікувальні заклади та заклади охорони здоров`я, так і безпосередньо на підприємство, де працює ОСОБА_1 , та до осіб, які можуть знати про його місцезнаходження, проте встановити його місцезнаходження було неможливо. З матеріалів також вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований на території, яка була тимчасово окупована та не контролюється Україною. Сам підозрюваний у судовому засіданні зазначив кілька місць, де він може проживати, чітко вказав, що не проживає за адресою АДРЕСА_2 адреса, відома органу досудового розслідування), втім цю адресу він неодноразово зазначав сам як адресу, за якою проживає.

Оцінюючи вказане у сукупності, слідча суддя приходить до висновку, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду в майбутньому, оскільки попередні обставини, пов`язані з неможливістю розшукування ОСОБА_1 викликають обґрунтований сумнів у тому, що він не переховувався, а просто не знав про те, що оголошений в розшук. Ймовірність переховування, в такому випадку, значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що йому загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри, дають підстави вважати, що він може переховуватися у разі якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на його можливу причетність до зазначених злочинів. Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що деякі свідки, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надавали покази щодо діяльності ОСОБА_1 . В подальшому він подав до НАБУ на цих осіб заяви про вчинення ними кримінального правопорушення.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язку між свідками та вказує на те, що ОСОБА_1 вже не має адміністративного впливу на цих осіб, оскільки не працює на підприємстві керівником, та взагалі не залучений у його діяльність. Разом з тим, слідча суддя вважає, що дивним видається той факт, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення особами, показання яких свідчать про можливу незаконність його дій. Враховуючи цей факт, необхідно розуміти, що такий вплив на свідків у провадженні є значним та може негативно впливати на розгляд цього кримінального провадження та його подальший рух, оскільки діяльність ОСОБА_1 може залякати свідків. Також, важливим є той факт, що звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення свідками у провадженні відбулося після проведення одночасного допиту з ними — 30.09.2019 року.

Таким чином, слідча суддя вбачає реальну можливість ОСОБА_1 впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також зазначає про можливу спробу такого впливу шляхом звернення із заявою до НАБУ щодо можливого вчинення цими особами кримінального правопорушення. Тому, такий ризик є доведеним.

Оскільки встановлено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик переховування від слідства та суду, ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, наявність цих ризиків підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Наявність вказаних вище ризиків стосовно підозрюваного, дій до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Слідчій судді не відомо про наявність будь-яких осіб, що висловили згоду стати поручителями, тому цей запобіжний захід також не застосовується.

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 має недостатні соціальні зв`язки для того, щоби зобов`язати його перебувати під домашнім арештом, оскільки цей запобіжний захід не дозволить забезпечити виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризикам. Слідча суддя зазначає відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, той факт, що він зараз перебуває у процесі розлучення зі своєю дружиною, а тому під сумнівом його можливе проживання у відомій суду квартирі за адресою АДРЕСА_3 . Місцем його реєстрації є місто Севастополь і, хоча адвокат зазначає, що підозрюваний працював там у морському порту, такі відомості також викликають сумнів у слідчої судді, оскільки місце реєстрації там підозрюваний отримав 14.03.2014 року, тобто у період, коли ситуація в регіоні вже була нестабільною, тому це місце реєстрації також не викликає довіри у суду. Також, ОСОБА_1 не надав чітких відомостей стосовно засобів зв`язку, якими він користується, та в цілому не підтвердив доказами свою позицію стосовно того, що він буде виконувати усі процесуальні обов`язки, що покладені на нього.

З урахуванням викладеного, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава

Детективом в клопотанні заявлено про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений.

Слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч.4 ст. 183 КПК України, тому в цьому він погоджується з твердженням прокурора у судовому засіданні.

Як вбачається з підозри про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 підозрюється у скоєні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України. Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Діями підозрюваного ОСОБА_1 , як зазначає сторона обвинувачення, дійсно спричинено тяжкі наслідки. Скоєння ним кримінального правопорушення не пов`язано з обставинами, передбаченими в ч. 4 ст.183 КПК України. Тому, слідча суддя приходить до висновку, що при можливому застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 слід визначити альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Прокурор не наводить жодних виключних обставин, які можуть обґрунтувати призначення застави, більшої від крайньої межі розміру застави у випадку підозри у вчиненні тяжкого злочину. Також, слідча суддя зазначає, що з матеріалів клопотання та доводів сторін неможливо достовірно встановити розмір доходів та активів ОСОБА_1 , він має на утриманні щонайменше неповнолітнього сина, хоча вказує на те, що також утримує старших доньок та свого батька (з його слів). Тому, слідча суддя вважає, що необхідно призначати розмір застави в межах, визначених законом, для уникнення надмірного тягаря застави для підозрюваного. Слідча суддя зазначає, що застава у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків. Слідча суддя також враховує реальну можливість внесення застави у повному розмірі чи її частини іншими особами, та пропорційність цього заходу в цілому.

З урахуванням цих обставин, слідча суддя вбачає, що встановлення розміру застави у 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень забезпечить підозрюваним виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідча суддя вважає доведеною наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як існує два ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Борисенка О. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Калінінграді, СРСР, громадянин України, зареєстрованого в Україні, АДРЕСА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017110330000006 від 18.01.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 25.01.2020 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під варту у залі суду.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень. У разі внесення застави у визначеному в ухвалі слідчої судді розмірі, вважається, що до підозрюваної обрано запобіжний захід у виді застави. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду протягом дії ухвали за такими реквізитами:

Ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 42836259

Номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_3

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42017110330000006 від 18.01.2017 року, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;

-не відвідувати приміщення ДК «Укроборонпром», ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» і ТОВ «Компанія Пром-Технологія»;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчої судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Доручити виконання ухвали Національному антикорупційному бюро України.

Доручити прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України - провести дослідження фактів, викладених у заяві Величка М. М. щодо захисту прав підозрюваного ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали буде оголошено 2 грудня 2019 року о 9 годині 30 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, у частині застосування запобіжного заходу та покладення обов`язків, може бути подана безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.