- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Калугіна І.О.
- Суддя (АП ВАКС) : Панкулич В.І., Михайленко Д.Г.
- Секретар : Лисиця Ю.С.
- Захисник/адвокат : Григоріва В.Б., Матвійчука Д.В.
- Прокурор : Шкрум В.М.
Справа № 991/1668/19
Провадження № 11-сс/991/204/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2019 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - Калугіної І. О.,
суддів - Панкулича В. І., Михайленка Д. Г.,
секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума Віталія Михайловича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіна Костянтина Костянтиновича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 31 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000970 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора - Шкрума В. М.,
підозрюваної - ОСОБА_1 ,
захисників - адвокатів Григоріва В. Б., Матвійчука Д. В.,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні судом обставини:
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52019000000000970 від 31 жовтня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка є керівником департаменту в Офісі Президента, у невстановлений слідством час вступили в попередню змову з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища.
18 жовтня 2019 року, з 12 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вони хотіли обговорити питання можливого працевлаштування до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 20077720) (далі - НАК «Нафтогаз Україна»).
30 жовтня 2019 року, в період часу з 13 години 17 хвилин до 13 години 28 хвилин, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34. ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_4 , що вони (тобто вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ) можуть запропонувати йому посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна», проте, за призначення на вказану посаду йому необхідно буде надати неправомірну вигоду службовим особам, які займають особливо відповідальне становище.
Під час цієї зустрічі, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди складатиме 300 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 30 жовтня 2019 року ця сума складає 7 534 141 гривень 50 копійок), половину із якої, тобто 150 000 доларів США необхідно буде заплатити до проведення співбесіди, а іншу половину одразу після проходження співбесіди.
Цього ж дня, 30 жовтня 2019 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вона повідомила йому, що ОСОБА_2 є неофіційним помічником керівника Офісу Президента, а тому зможе вирішити питання про призначення ОСОБА_4 на посаду. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_5 , яка була присутня на вказаній зустрічі є наближеною особою до вищих посадових осіб держави, а тому ніяких питань із призначенням на посаду не виникне. При цьому, ОСОБА_1 погодилася з проханням ОСОБА_4 щодо сплати половини із визначеної суми неправомірної вигоди після проходження співбесіди із ОСОБА_5 , а іншої половини після призначення його на посаду.
02 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_4 , що узгодила із іншими співучасниками строки передачі неправомірної вигоди і домовилася з ними що перша половина неправомірної вигоди буде надаватись після співбесіди, а інша - після призначення ОСОБА_4 на посаду. Вона також повідомила, що ОСОБА_5 зможе вирішити питання призначення ОСОБА_4 на посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна» та він спочатку має пройти співбесіду із нею, а після цього - із керівником НАК «Нафтогаз Україна», використовуючи свої знайомства із службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.
12 листопада 2019 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрілися із ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Boulangerie Artisan», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Деранська, 7. ОСОБА_3 підтвердила його подальше працевлаштування на вказану вище посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Також, було узгоджено передачу половини неправомірної вигоди у сумі 150 тисяч доларів США ОСОБА_1 у цей же день.
12 листопада 2019 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США. Це відбулося в автомобілі BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований поряд з адресою: м . Київ , вул. Драгомирова, 10/10.
В цей же день, 12 листопада 2019 року о 12 годині 38 хвилин, детективом НАБУ в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України була затримана ОСОБА_1
13 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
14 листопада 2019 року старший детектив Другого підрозділу детективів НАБУ Полькін К. К., за погодженням із прокурором першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрумом В. М., звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року частково задоволено клопотання старшого детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 . Застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13 січня 2020 року, включно. Одночасно визначено підозрюваній ОСОБА_1 заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 300 (п`ятсот сімдесят шість триста) гривень. Термін дії обов`язків, покладених судом, визначено на два місяці, але в межах строку досудового розслідування. Покладено на підозрювану такі обов`язки:
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ;
- не відвідувати приміщення Офісу Президента та Верховної Ради України;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:
В апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про: скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 30 (триста) розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 576 300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком на два місяці - в частині визначення розміру застави; постановлення нової ухвали, якою застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів та визначити ОСОБА_1 розмір застави в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 684 000 (сім мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень, з покладенням на підозрювану, у разі внесення застави, низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Свої вимоги мотивує тим, що при визначенні розміру застави слідчий суддя невірно оцінивши доводи клопотання прийшов до висновків про те, що прокурор не навів жодних виключних обставин, які можуть обґрунтувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави у випадку підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також з доводів сторін неможливо достовірно встановити розмір доходів ОСОБА_1 для уникнення надмірного тягаря застави для неї.
Також, вказує на те, що слідчим суддею не враховані рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28 вересня 2010 року та «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року.
Крім цього, слідчим суддею не враховано, що у власності ОСОБА_1 перебуває автомобіль «BMW Х6» 2017 року випуску, а також нерухомість в АДРЕСА_2, площею 90.7 кв. м., приблизною вартістю - 4 500 000 гривень, що не кореспондується з її офіційними доходами та вказує на можливу протиправність джерел отримання, в тому числі, за рахунок незаконного доходу, одержаного від вчинення злочинів.
Крім цього, про матеріальне становище підозрюваної свідчить і той факт, що остання має можливість орендувати квартиру сплачуючи щомісяця орендну плату у розмірі 2 500 доларів США.
Також, слідчим суддею не враховано той факт, що під час обшуку належного ОСОБА_1 автомобіля виявлено та вилучено договори позики від 25 вересня 2019 року та від 30 вересня 2019 року, відповідно до яких вона позичила 170 000 доларів США та 173 000 тисячі доларів США і фактичне місцезнаходження вказаних грошових коштів органом досудового розслідування на даний час не встановлено, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 може використати їх в тому числі і для внесення застави.
Більш того, ОСОБА_1 є засновником восьми суб`єктів господарювання, в трьох - кінцевим бенефіціарним власником, та в одному - керівником, а тому має реальні можливості використати їх фінансові ресурси з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Необхідність визначення розміру застави у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, також обґрунтовується і тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави.
Розмір предмету злочину, яким підозрювана ОСОБА_1 та співучасники злочинів намагались заволодіти, її особистий майновий стан, не дозволяють обґрунтовано вважати, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді підозрюваній ОСОБА_1 , достатній для забезпечення виконання нею обов`язків, покладених даною ухвалою.
Водночас з тих же підстав не можна вважати, що розмір застави, викладений у клопотанні детектива про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала:
29 листопада 2019 року від захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Матвійчука Д. В. та 02 грудня 2019 року від захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В. Б. до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких захисники просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заперечення сторони захисту мають ідентичне обґрунтування, відповідно до яких захисники, не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною та такою, шо не відповідає чинному кримінальному процесуальному Закону та ратифікованим Україною міжнародним нормативним актам, зазначили, що прохальна частина апеляційної скарги не відповідає вимогам ч. 3 ст. 407 КПК України та є суперечливою.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції наділений правом: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Однак, прокурор просить суд апеляційної інстанції змінити ухвалу суду першої інстанції в певній його частині, зокрема в частині розміру застави, але шляхом прийняття нової ухвали.
Також, в апеляційній скарзі прокурором не вказано: якими доказами, дослідженими під час судового розгляду не підтверджується висновок суду першої інстанції щодо відсутності виключних обставин, які можуть обґрунтовувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави; на наявність суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду; на наявність висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні, які містять істотні суперечності. Сторона захисту вважає, що фактично доводи прокурора зводяться не до наявності виключних обставин, які можуть обґрунтовувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави, а до суб`єктивного припущення, що підозрювана ОСОБА_1 має можливість внесення застави у більшому розмірі ніж визначено судом першої інстанції.
Крім того, на думку захисників, прокурор, посилаючись на наявність у власності підозрюваної ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, як на підставу можливості внесення застави у розмірі, на якому він наполягає, не врахував те, що цим майном не може бути внесена застава, зазначений в апеляційній скарзі автомобіль був вилучений під час обшуку, а об`єкт нерухомого майна є єдиним законним джерелом отримання трудового доходу його власника. Разом з тим, прокурор як в клопотанні про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_1 , так і в апеляційній скарзі не наводить доводів та доказів того, чому він вважає визначений судом першої інстанції розмір застави нездатним забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків.
Безпідставним вважають посилання прокурора, як на наявність можливості внесення застави підозрюваною ОСОБА_1 , на вилучені під час обшуку автомобіля ОСОБА_1 договорів позики, на підставі яких вона отримала у позику значні суми грошових коштів у доларах США, оскільки вказані документи підтверджують наявність боргу та необхідність його повернення. При цьому прокурором не було доведено стан виконання цих зобов`язань. Також, прокурором не було надано доказів на підтвердження наявності у підозрюваної ОСОБА_1 банківських сейфів, грошових коштів на банківських рахунках, коштовного майна та готівкових коштів як в України так й поза її межами.
Необґрунтованим є довід прокурора щодо наявності коштів у ОСОБА_1 у зв`язку із укладеним договором найму квартири зі сплатою орендних платежів в розмірі 2 500 доларів США, оскільки вказаний довід не може бути беззаперечним підтвердженням наявності у ОСОБА_1 коштів на оплату орендних платежів на майбутнє.
Крім того, хибним є посилання прокурора у апеляційній скарзі на усі перелічені ним рішення Європейського суду з прав людини через їх невідповідність обставинам цієї справи.
Додатково захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Григорів В. Б., зазначив, що після постановлення 15 листопада 2019 року ухвали про застосування запобіжного заходу та визначення застави, 18 листопада 2019 року сторонньою особою, не пов`язаною родинними зв`язками із ОСОБА_1 на рахунок Вищого антикорупційного суду в Державному казначействі внесено заставу, що в свою чергу підтверджує той факт, що ні ОСОБА_1 , ні її родичі не мають фінансової можливості використати для застави власні кошти, а змушені брати на себе боргові зобов`язання.
Крім того, поряд із заставою, оскаржуваною ухвалою на ОСОБА_1 покладено ряд обов`язків, які остання, із часу звільнення з-під варти, суворо дотримувалася і дотримується: з міста Києва не відлучалась і такого наміру не має; місце проживання не змінювала і намір змінювати не має; із особами, вказаними в ухвалі слідчого судді не спілкується і наміру спілкуватися не має; будівлі, вказані в ухвалі не відвідувала і наміру їх відвідувати також не має; здала на зберігання до відповідних органів влади свої паспорти для виїзду за кордон; носить електронний засіб контролю. Такі дії ОСОБА_1 свідчать про усвідомлення нею необхідності виконання покладених обов`язків та розуміння негативних наслідків, які настануть у випадку їх порушення.
Також, адвокат Григорів В. Б., пояснив наступне щодо твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 є власником 8-ми суб`єктів господарювання та може використати їх фінансові ресурси з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_1 має частку в статутному капіталі тільки 7-ми суб`єктів господарювання, зі складу одного - ТОВ «Ти і Права «Ленівський Груп» остання вийшла не пізніше вересня 2018 року. Що стосується інших 7-ми суб`єктів господарювання, в більшості із них (6-ти) ОСОБА_1 не є одноосібним засновником і не має частки у статутному капіталі, достатньої для одноособового впливу на рішення керівних органів товариств з метою незаконного використання їх фінансових ресурсів для ухилення від органу досудового розслідування та/або суду. У той же час, доля ОСОБА_1 в статутних капіталах зазначених товариств складає 227 600 гривень, що є не тільки неспівмірним із запропонованим прокурором розміром застави у сумі понад 7 млн. гривень, але й не може свідчити про достатність такої суми для ухилення від слідства і суду. Єдина матеріальна вигода, отримана ОСОБА_1 від 8-ми суб`єктів господарювання - її заробітна плата в ТОВ «Стабіліс», про яку сторона захисту повідомила слідчому судді 15 листопада 2019 року і взята останнім до уваги при визначенні розміру застави.
Позиції учасників судового провадження:
У судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.
Підозрювана та її захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Мотиви суду:
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи прокурора, заперечення підозрюваної та її захисників, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.
Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваної, доводи її захисників, думка прокурора, з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою в інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а також конкретні обставини зазначеного правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановленого слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Крім того, слідчим суддею встановлена наявність ризику, що ОСОБА_1 має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду за кордоном чи в Україні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, проживає в орендованій квартирі, а також не має сталих соціальних зв`язків (в тому числі, сімейних, зокрема її донька є повнолітньою, навчається та не проживає з нею). Крім того, ОСОБА_1 є засновником восьми суб`єктів господарювання, в трьох - кінцевим бенефіціарним власником, та в одному - керівником. ОСОБА_1 також має у власності автомобіль, та проживає у нерухомості, орендна плата за яку складає близько 2 500 тисяч доларів США на місяць, що свідчить про те, що у підозрюваної є фінансова можливість перебувати за кордоном чи не за місцем проживання протягом тривалого часу.
Також, слідчим суддею встановлена наявність ризику, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_1 була у дуже хороших стосунках з іншою підозрюваною ОСОБА_3 та на день розгляду клопотання не встановлено достовірно, скільки осіб можуть бути причетні до можливого вчинення злочину як потерпілі, чи як особи, що передавали неправомірну вигоду для отримання певних посад. Вказаний ризик також було встановлено з огляду на те, що ОСОБА_1 була затримана у короткий період після можливої передачі неправомірної вигоди, та даний ризик, незважаючи на відсутність попередніх спроб впливу на свідків чи інших підозрюваних є реальним.
За таких обставин слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження сторони обвинувачення, що при визначенні розміру застави слідчий суддя невірно оцінивши доводи клопотання прийшов до висновків про те, що прокурор не навів жодних виключних обставин, які можуть обґрунтувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави у випадку підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також з доводів сторін неможливо достовірно встановити розмір доходів ОСОБА_1 для уникнення надмірного тягаря застави для неї, з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Колегія суддів дійшла висновку, що прокурором в апеляційній скарзі не вказано: якими доказами, дослідженими під час судового розгляду не підтверджується висновок суду першої інстанції щодо відсутності виключних обставин, які можуть обґрунтовувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави; на наявність суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду; на наявність висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні, які містять істотні суперечності.
Фактично доводи прокурора зводяться не до наявності виключних обставин, які можуть обґрунтовувати призначення застави більшої від крайньої межі розміру застави, а до суб`єктивного припущення, що підозрювана ОСОБА_1 має можливість внесення застави у більшому розмірі ніж визначено судом першої інстанції.
Крім того, на думку колегії суддів прокурор, посилаючись на наявність у власності підозрюваної ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, як на підставу можливості внесення застави у розмірі, на якому він наполягає, не врахував те, що цим майном не може бути внесена застава, оскільки застава вноситься виключно у грошовій формі в національній валюті України (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Більш того, зазначений в апеляційній скарзі автомобіль «BMW Х6» 2017 року випуску, був вилучений у підозрюваної ОСОБА_1 під час обшуку, визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадження та на разі перебуває у володінні органу досудового розслідування - НАБУ.
Крім того, зазначена в апеляційній скарзі нерухомість в АДРЕСА_2 , площею 90.7 кв. м., являє собою нежитлові приміщення, які на даний час є майном, що перебуває у володінні та користуванні ТОВ «Стабіліс», а також являється єдиним законним джерелом отримання трудового доходу його власника.
Безпідставним колегія суддів вважає і посилання прокурора, як на наявність можливості внесення застави підозрюваною ОСОБА_1 , на вилучені під час обшуку автомобіля ОСОБА_1 договорів позики, на підставі яких вона отримала у позику значні суми грошових коштів у доларах США, оскільки вказані документи підтверджують наявність боргу та необхідність його повернення. При цьому прокурором не було доведено стан виконання цих зобов`язань. Також, прокурором не було надано доказів на підтвердження наявності у підозрюваної ОСОБА_1 банківських сейфів, грошових коштів на банківських рахунках, коштовного майна та готівкових коштів як в України так й поза її межами.
Необґрунтованим є довід прокурора щодо наявності коштів у ОСОБА_1 у зв`язку із укладеним договором найму квартири зі сплатою орендних платежів в розмірі 2 500 доларів США, оскільки вказаний довід не може бути беззаперечним підтвердженням наявності у ОСОБА_1 коштів на оплату орендних платежів на майбутнє.
Крім того, хибним є посилання прокурора у апеляційній скарзі на усі перелічені ним рішення Європейського суду з прав людини через їх невідповідність обставинам цієї справи.
Разом з тим, прокурор як в клопотанні про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_1 , так і в апеляційній скарзі не наводить доводів та доказів того, чому він вважає визначений судом першої інстанції розмір застави нездатним забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею прийнятті до уваги положення ст. 178 КПК України стосовно обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу у їх сукупності, та слідчим суддею достатньо мотивовано прийняте рішення.
На користь вказаного рішення свідчать і відомості щодо поведінки ОСОБА_1 після застосування запобіжного заходу та визначення застави.
Так, поряд із заставою на ОСОБА_1 покладено ряд обов`язків, які остання, із часу звільнення з-під варти, суворо дотримувалася і дотримується: з міста Києва не відлучалась і такого наміру не має; місце проживання не змінювала і намір змінювати не має; із особами, вказаними в ухвалі слідчого судді не спілкується і наміру спілкуватися не має; будівлі, вказані в ухвалі не відвідувала і наміру їх відвідувати також не має; здала на зберігання до відповідних органів влади свої паспорти для виїзду за кордон; носить електронний засіб контролю.
Такі дії ОСОБА_1 свідчать про усвідомлення нею необхідності виконання покладених обов`язків та розуміння негативних наслідків, які настануть у випадку їх порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував в оскаржуваній ухвалі.
Зазначені висновки прокурором в апеляційній скарзі не спростовані.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума В. М. з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума Віталія Михайловича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіна Костянтина Костянтиновича - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: І. О. Калугіна
Судді: В. І. Панкулич
Д. Г. Михайленко