Документ № 86131894

Справа № 991/1668/19

Провадження № 11-сс/991/206/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Панкулича В. І., Михайленка Д. Г.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума Віталія Михайловича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіна Костянтина Костянтиновича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 31 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000970 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора - Шкрума В. М.,

підозрюваної - ОСОБА_1 ,

захисників - адвокатів Жменяка Ю. Ю., Грицишина К. П.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення слідчого судді та встановленні обставини судом першої інстанції.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000970 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 , яка працює керівником департаменту в Офісі Президента, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у невстановлений слідством час вступили в попередню змову з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища.

18 жовтня 2019 року, з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вони хотіли обговорити питання можливого працевлаштування до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) (далі - НАК «Нафтогаз Україна»).

30 жовтня 2019 року, в період часу з 13 год. 17 хв. до 13 год. 28 хв., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34. ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 , що вони (тобто вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) можуть запропонувати йому посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна», проте, за призначення на вказану посаду йому необхідно буде надати неправомірну вигоду службовим особам, які займають особливо відповідальне становище.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди складатиме 300 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 30 жовтня 2019 року ця сума складає 7 534 141 грн. 50 коп.), половину із якої, тобто 150 000 доларів США необхідно буде заплатити до проведення співбесіди, а іншу половину одразу після проходження співбесіди.

Цього ж дня, 30 жовтня 2019 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 зустрілася з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 20. Вона повідомила йому, що ОСОБА_3 є неофіційним помічником керівника Офісу Президента, а тому зможе вирішити питання про призначення ОСОБА_4 на посаду. ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_5 , яка була присутня на вказаній зустрічі є наближеною особою до вищих посадових осіб держави, а тому ніяких питань із призначенням на посаду не виникне. При цьому, ОСОБА_2 погодилася з проханням ОСОБА_4 щодо сплати половини із визначеної суми неправомірної вигоди після проходження співбесіди із ОСОБА_5 , а іншої половини після призначення його на посаду.

02 листопада 2019 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 , що узгодила із іншими співучасниками строки передачі неправомірної вигоди і домовилася з ними що перша половина неправомірної вигоди буде надаватись після співбесіди, а інша - після призначення ОСОБА_4 на посаду. Вона також повідомила, що ОСОБА_5 зможе вирішити питання призначення ОСОБА_4 на посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна» та він спочатку має пройти співбесіду із нею, а після цього - із керівником НАК «Нафтогаз Україна», використовуючи свої знайомства із службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.

12 листопада 2019 року, приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрілися із ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Boulangerie Artisan», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Деранська, 7. ОСОБА_1 підтвердила його подальше працевлаштування на вказану вище посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Також, було узгоджено передачу половини неправомірної вигоди у сумі 150 тисяч доларів США ОСОБА_2 у цей же день.

12 листопада 2019 року, приблизно о 12 год. 30 хв. 30, ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США. Це відбулося в автомобілі BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований поряд з адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10.

13 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

14 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів НАБУ Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2018 року у задоволенні клопотання старшого детектива Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіна К. К. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відмовлено. Застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на строк 2 (два) місяці в межах строку досудового розслідування. Покладено на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки:

1.цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

2.утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24, ОСОБА_25 , ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34;

3.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4.носити електронний засіб контролю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 та застосовано до підозрюваної запобіжний захід - домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово та постановлення нової ухвали, якою задовольнити клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України та застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, визначити ОСОБА_1 розмір застави в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 684 000 (сім мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень, з покладенням на підозрювану, у разі внесення застави відповідних наступних обов`язків.

Свої вимоги мотивує тим, що під час відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, слідчим суддею невірно зроблено висновок про не доведення стороною обвинувачення ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, сховання або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не в повній мірі враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, соціальні зв`язки та сімейний стан підозрюваної, розмір доходу, який вона мала намір одержати внаслідок вчинення кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 10 років та у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який кримінальним законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_1 має 2 діючі паспорти громадянина України для виїзду за кордон та протягом тільки останніх трьох років перебувала 8 разів закордоном. Наведені вище обставини, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваної ОСОБА_1 .

Також, на думку сторони обвинувачення слідчим суддею не враховано спосіб та обставини вчинення ОСОБА_1 та її співучасниками кримінальних правопорушень, які дають підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності та перешкоджання виконання його завдань остання, як особисто так і з використанням набутих зав`язків може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Відповідно протоколу за результатами оперативно-розшукових заходів під час зустрічі із ОСОБА_4 . ОСОБА_3 , який діяв за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про те, що грошові кошти в сумі 300 тисяч доларів США необхідно буде покласти в банківський сейф, ключ від якого буде знаходитись у підозрюваного. Вказане дає підстави вважати, що підозрювані мають у користуванні банківські сейфи, в яких можуть зберігатися речі та документи та які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому усвідомлюючи вказаний факт останні зможуть знищити чи спотворити їх.

Крім цього з метою вчинення кримінального правопорушення та створення у ОСОБА_4 враження щодо своєї значимості у державному житті ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проводив ОСОБА_4 в приміщення одного з комітетів Верховної ради України, де, нібито, проводив «співбесіду» з останнім та наполягав на негайній передачі неправомірної вигоди. Вказаний факт дає підстави вважати, що існують документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і які ОСОБА_1 та її співучасники можуть знищити, зокрема, вони можуть знищити документи щодо відвідування ними особисто та разом з іншими особами приміщень комітетів Верховної ради України та документи, які стали підставою для їх пропуску на охоронюваний об`єкт, можливих співучасників вчинення злочину та важливих свідків. Аналогічним чином ОСОБА_1 в силу займаної посади зможе знищити документи, які підтверджують відвідування її на робочому місці співучасниками злочину та особами, які були разом з ними.

Також, під час проведення обшуків у співучасників злочину виявлено та вилучено резюме ряду осіб, якими підозрювані обмінювались в тому числі з використанням засобів зв`язку. Вказаний факт дає підстави вважати, що дані резюме мають значення для встановлення обставин кримінального провадження і з метою введення осіб в оману та створення у них враження про можливість їх працевлаштування в органи влади, державні підприємства, установи тощо, подавались до них, у зв`язку з чим з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може знищити їх чи сховати.

Разом з тим, слідчим суддею не враховано, що вилучені у ході обшуків документи, особисті тісні стосунки ОСОБА_1 , її перебування з 2007 на різних посадах в органах державної влади, в тому числі на посаді керівника Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента свідчать про наявність у останньої відповідних можливостей для перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, в тому числі шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників, штучного створення доказів своєї невинуватості та інших співучасників невинуватості.

Крім цього, з метою перешкоджання кримінальному провадженню підозрювана ОСОБА_1 може вживати заходів щодо приховування майна, на яке може бути накладено арешт з метою забезпечення його конфіскації як міри покарання. Таке майно може знаходитись в тому числі і в банківських скриньках, наявність яких у підозрюваних та їх довірених осіб встановлюється в ході досудового розслідування.

Також, слідчим суддею при винесенні ухвали не враховано та не надано оцінку факту одержання ОСОБА_1 від інших співучасників кримінального правопорушення транспортного засобу марки «Пежо» та свідомої реєстрації останнього на матір свого чоловіка, що свідчить про вміння ОСОБА_1 приховувати свою протиправну діяльність, унеможливлювати збір доказів її наявності, та дає підстави вважати, що в останньої може бути і інші майно, одержане внаслідок вчинення кримінально протиправних дій, право власності на яке оформлене на її довірених осіб. Крім цього об`єктивно не підтверджені висновки суду про утримання ОСОБА_1 своїх батьків, адже останні, як встановлено в засіданні, проживають окремо, а наявність малолітньої дитини не є безумовною підставою, яка унеможливлює застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.

Окрім цього, вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що вона працездатна, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню під вартою, не страждає, тобто даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Викладені вище факти, відомості про особу підозрюваної та характер вчиненого кримінального правопорушення дають беззаперечні підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваної ОСОБА_1 необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе у повній мірі запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з цим, ураховуючи тяжкість, специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 дані про особу підозрюваної, її репутацію, розмір предмету злочину, нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, є необхідним визначити останній, як альтернативу, заставу в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 7 684 000 (сім мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень.

Необхідність визначення розміру застави саме у такому розмірі обґрунтовується й тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для сплати застави. Заставу може внести як підозрювана так і будь-яка інша особа.

Крім цього відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави у власності ОСОБА_1 перебуває квартира у Києво - Святошинському районі м. Києва площею 86 кв. м . та автомобіль марки «Рено» 2011 року випуску.

Також, у органу досудового розслідування наявні докази, що ОСОБА_1 одержала від інших співучасників кримінального правопорушення транспортних засіб марки «Пежо» та свідомо зареєструвала останнього на матір свого чоловіка. Вказане дає підстави вважати, що у ОСОБА_1 може бути і інше майно, одержане внаслідок вчинення кримінально протиправних дій, право власності на яке оформлене на її довірених осіб і вказане майно може бути використане в тому числі і з метою внесення застави.

Сторона обвинувачення, вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово до підозрюваної ОСОБА_1 , не здатний забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків та свідчить про наявність у підозрюваної можливості безпосередньо або використовуючи свої численні зв`язки перешкоджати досудовому розслідуванню у даному провадженні; переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі документів, які стали підставою для пропуску співучасників кримінального правопорушення та свідків у приміщення Офісу Президента та приміщення комітетів Комітетів Верховної ради України.

Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала.

Від захисників підозрюваної ОСОБА_1 - адвокатів Грицишена К. П., Жменяка Ю. Ю. надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вони просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора посилаються на надуманість викладених в ній доводів, та вважають, що описані ризики ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення, які не підтверджуються доказами.

Так, сторона захисту вважає, що підозра ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки долучені до клопотання докази не підтверджують причетність ОСОБА_1 до інкримінованих їй злочинів.

Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги стосовно ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду підозрюваної ОСОБА_1 зазначили, що остання проживає з родиною, має міцні соціальні зв`язки, має батьків похилого віку, які потребують допомоги, має у власності тільки два об`єкти нерухомості та не має фінансової можливості переховуватись за кордоном чи не за місцем проживання протягом тривалого часу, враховуючи незначні доходи ОСОБА_1 та її чоловіка. Вказані обставини були враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали. Також просили врахувати, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 була звільнена з-під варти у зв`язку із закінченням 72 годинного строку її затримання, при цьому мала можливість вільно пересуватись, однак з`явилась до суду для розгляду клопотання, та після застосування до неї запобіжного заходу належним чином виконує покладені на неї обов`язки, в тому числі до Києво-Святошинського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області нею передані на зберігання паспорти, що свідчить про не доведення стороною обвинувачення вказаного ризику.

Також, вважають що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку стосовно недоведеності ризику знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки сторона обвинувачення не навела доказів на підтвердження вказаного ризику, зокрема доказів щодо наявності у ОСОБА_1 банківського сейфу, у якому зберігаються якісь речі і документи та які мають значення у даному кримінальному провадженню. Крім того, під час затримання ОСОБА_1 було проведено обшук в приміщенні Офісу Президента, під час якого, відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року, детективами були вилучені перепустки та інші документи, що послужили підставою на відвідування особами приміщення будівлі Офісу Президента та будівлі комітетів Верховної Ради України у період з 01 вересня 2019 року по 11 листопада 2019 року. Обшуки також були проведені за місцем мешкання та у робочому кабінеті ОСОБА_1 , під час яких детективи вилучили всі необхідні документи та докази.

Не наведено стороною обвинувачення доказів на підтвердження ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, про що також слідчим суддею було зроблено відповідний висновок.

Окремо зазначили, що сторона захисту категорично заперечувала та заперечує наявність ризику незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженню, який на думку сторони обвинувачення обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 володіє інформацією про особисті дані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому може підбурювати їх до дачі неправдивих показань, а також те, що ОСОБА_1 з 2007 року працює на різних посадах в органах державної влади, тому має широке коло знайомств. В той же час, слідчий суддя дійшов висновку про наявність вказаного ризику, та з метою запобігання йому ухвалив рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків носіння електронного засобу контролю та забороною спілкування з іншими підозрюваними та зі свідками, що в повній мірі може запобігти вказаному ризику. При цьому, прокурор не довів що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані інші запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, а доводи прокурора на обґрунтування неможливості застосування таких запобіжних заходів зводяться лише до тяжкості інкримінованих злочинів та можливого покарання у разі засудження.

Необґрунтованим та безпідставним є доводи прокурора стосовно визначення розміру застави, як альтернативного заходу, який просить застосувати до ОСОБА_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні матеріальної шкоди нікому завдано не було. При цьому, ОСОБА_1 виконує всі процесуальні обов`язки, в тому числі і покладені на неї ухвалою слідчого судді, що свідчить про достатність застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для запобігання будь-яких можливих ризиків, у тому числі ризику її нез`явлення до суду.

Крім того, прокурор, посилаючись на наявність у власності підозрюваної ОСОБА_1 та її чоловіка нерухомого майна та транспортних засобів, як на підставу можливості внесення застави у розмірі, на якому він наполягає, не врахував доходи ОСОБА_1 та її чоловіка, а також перебування на утриманні малолітнього сина 2014 року народження, який також проживає у належній родині квартирі. Щодо зазначеного прокурором в апеляційній скарзі автомобіля «Пежо», про який в клопотанні про застосування запобіжного заходу взагалі не вказувалось, зазначив, що вказаний автомобіль належить матері чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_35 , який був придбаний за її кошти. Належних доказів про одержання ОСОБА_1 автомобіля від інших співучасників кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, а в апеляційній скарзі наведені лише припущення стосовно цього.

Отже, на думку захисників, слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу вірно дійшов висновку, що такий запобіжний захід як застава не може бути застосований до ОСОБА_1 , враховуючи її матеріальний стан, доходи її родини, оскільки він буде для неї завідомо непомірним, та приймаючи до уваги всі доводи та докази у сукупності застосувала запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з покладенням обов`язків, який здатний забезпечити процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисники - адвокати Жменяк Ю. Ю., Грицишен К. П., заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи прокурора та заперечення захисників - адвокатів Жменяка Ю. Ю., Грицишена К. П., дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваної, доводи її захисників, думка прокурора, з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також конкретні обставини зазначеного правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень.

При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_5 могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.

Крім того, слідчим суддею встановлена наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_1 була у дуже хороших стосунках з іншою підозрюваною ОСОБА_2 та на день розгляду клопотання не встановлено достовірно, скільки осіб можуть бути причетні до можливого вчинення злочину як потерпілі, чи як особи, що передавали неправомірну вигоду для отримання певних посад. Вказаний ризик також було встановлено з огляду на те, що ОСОБА_1 була затримана у короткий період після можливої передачі неправомірної вигоди, та даний ризик, незважаючи на відсутність попередніх спроб впливу на свідків чи інших підозрюваних є реальним.

На підтвердження інших ризиків, вказаних у клопотанні, прокурором доказів не надано, а також не доведено, що до підозрюваної не може бути застосований більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.176 КПК України є домашній арешт.

Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, в достатній мірі дослідив та врахував дані, що характеризують особу підозрюваної, зокрема сімейний та матеріальний стан, місце проживання, поведінку, репутацію.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що підозрювана в даний час дотримується умов застосованого запобіжного заходу, приходить до висновку, що прокурором не доведено неможливість запобігти зазначеним ним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Згідно із ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що з огляду на викладені обставини з урахуванням обставин вчинення правопорушень, характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , її поведінки на даний час, домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають детектив, прокурор та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував в оскаржуваній ухвалі.

Зазначені висновки прокурором в апеляційній скарзі не спростовані.

За таких обставин, підстав обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження колегія суддів вбачає.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума В. М. з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Шкрума Віталія Михайловича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Полькіна Костянтина Костянтиновича - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2019 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: В. І. Панкулич

Д. Г. Михайленко