Документ № 86167834

Справа № 991/2267/19

Провадження1-кс/991/2979/19

УХВАЛА

05 грудня 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

детективів Іщука М.О., Грудзур О.М.,

прокурора Демківа Д.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Панченко О.Г., Сирко Д.О., Марченко Д.П, Вернидубов С.І.,

Строкань О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Талалаївка Талалаївського району м. Чернігова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 52019000000001035 від 20.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Талалаївка Талалаївського району м. Чернігова, громадянина України, на утриманні має неповнолітню доньку, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

Який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 України.

1.1. Щодо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

У клопотанні зазначено, що детектива Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001035 від 20.11.2019, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених . 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 , приблизно в кінці серпня - на початку вересня 2019 року, усвідомлюючи можливість заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом обману, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 та розробив план спільних дій щодо незаконного заволодіння чужим майном, а саме шляхом створення у представників ТОВ «Едельбург Девелопмент» хибного уявлення про можливість впливу на прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 62019100000000641 від 30.05.2019, досудове розслідування по якому здійснюється Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Києві, шляхом надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів Директору ДБР ОСОБА_3 , тобто особі, які займає особливо відповідальне становище.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно та бажаючи заволодіти чужим майном в особливо великому розмірі шляхом обману, з метою схилення представників ТОВ «Едельбург Девелопмент» до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням службового становища, організували передання вимог до представників ТОВ «Едельбург Девелопмент» щодо надання неправомірної вигоди в розмірі 140 000 доларів США, для їх передачі Директору ДБР ОСОБА_3 , за закриття кримінального провадження № 62019100000000641 від 30.05.2019.

Після цього, 27.11.2019 близько 15 год. 50 хв., ОСОБА_2 , у ході особистої зустрічі з представником ТОВ «Едельбург Девелопмент» - ОСОБА_4 . у приміщенні ресторану Fujiwara Yoshi, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 15А, діючи умисно, продовжуючи реалізацію спільних із ОСОБА_1 злочинних домовленостей, бажаючи підбурити ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди ОСОБА_3 , тим самим в подальшому заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом обману, повідомив, що ОСОБА_1 за умови надання неправомірної вигоди у розмірі 140 000 - 150 000 доларів США зможе вирішити питання про закриття кримінального провадження № 62019100000000641 від 30.05.2019.

У подальшому, 29.11.2019 близько 11 год. 10 хв., ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні офісу ТОВ «Юридична компанія «Сектор права», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172, поверх 19, реалізуючи спільний із ОСОБА_2 умисел та злочинні домовленості, бажаючи підбурити ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди, службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, тим самим в подальшому заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом обману, повідомив останньому, що ще в вересні 2019 року погодив із Директору ДБР ОСОБА_3 питання щодо закриття кримінального провадження № 62019100000000641 від 30.05.2019 за умови передачі їм грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США. Також у ході вказаної розмови ОСОБА_1 вказав, що грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США ОСОБА_4 повинен передати через ОСОБА_2 двома рівними частинами по 75 000 доларів США, при цьому першу частину неправомірної вигоди слід передати 02.12.2019, а іншу - після прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 62019100000000641 від 30.05.2019.

Після цього, 02.12.2019 близько 16 год. 15 хв., ОСОБА_2 знаходячись у приміщенні ресторану Fujiwara Yoshi, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 15А, продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_1 умислу та існуючих злочинних домовленостей, одержав від ОСОБА_4 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у розмірі 75 000 доларів США (станом на 02.12.2019 за курсом Національного банку України складає 1 797 920,7 грн., що відповідно до п. 5 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великий розмір)

Цього ж дня, ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх діянь, а також бажаючи приховати факт вчинення злочину, реалізуючи попередні злочинні домовленості із ОСОБА_1 , обміняв заздалегідь ідентифіковані грошові кошти на купюри аналогічного номіналу з іншими серійними номерами.

Після цього близько 17 год. 15 хв., ОСОБА_5 перебуваючи в офісі ТОВ «Юридична компанія «Сектор Права», діючи згідно з існуючими домовленостями, передав ОСОБА_1 частину обміняних грошових коштів у розмірі 57 400 доларів США.

В подальшому, у період часу з 17 год. 33 хв. 02.12.2019 до 06 год. 23 хв. 03.12.2019 детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук в офісі ТОВ «Юридична компанія «Сектор права», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172, під час якого ОСОБА_1 добровільно видав грошові кошти у розмірі 57 400 доларів США, а іншу частину грошових коштів в розмірі 16 700 доларів США було виявлено на верху шафи, розташованої ліворуч від вхідних дверей до приміщення приймальні ТОВ «Юридична компанія «Сектор права».

Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі та підбурювання до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Розмір застави, який належить визначити суду, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного, становить 1711 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 596 522 гривень. Саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

1.2. Доводи сторони обвинувачення.

Прокурор Демків Д.М. клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України та підтверджують наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 є впливовою особою і може завдяки своїм зв`язкам впливати, як на свідків у цьому кримінальному провадженні, так і на експертів, з метою спотворення доказів, що мають істотне значення для розгляду кримінального провадження. Вважає, що зібраними доказами, а саме: протоколами обшуків, протоколом вручення коштів, постановою про визнання речовими доказами, допитами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , протоколами НСРД доведена причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину. Наявні і обґрунтовані ризики у клопотанні є доведеними, а тому інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою не може бути застосований.

Також під час судового засідання стороною обвинувачення для долучення до клопотання про обрання запобіжного заходу надано матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, протоколів огляду, які згідно пояснень прокурора, ще раз, окрім раніше названих доказів, доводять провину ОСОБА_1 у скоєних злочинах.

1.3. Доводи сторони захисту.

Захисники Панченко О.Г., Сирко Д.О., Марченко Д.П, Вернидубов С.І., Строкань О.В. заперечили проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили, що підозра є необґрунтованою, ОСОБА_1 ніяких протиправних дій не вчиняв. Додатково зазначили, що існує певна суперечність у клопотанні та підозрі між ст. 190 та ч. 4 ст. 369 КК України. Також посилалися, що матеріали НСРД, протоколи обшуку та вилучені документи під час обшуку є недопустимими доказами, а тому не можуть бути враховані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Ризики на які посилається прокурор є загальними і не конкретними, а тому не можуть бути враховані судом. Крім того зазначили, що відсутній ризик втечі і посилалися, що авіаквиток, на який посилається сторона обвинувачення, купувався ОСОБА_1 для свого сина. Враховуючи це просили відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував про свою причетність до скоєного злочину, підтримав позицію захисту, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива і не застосовувати запобіжний захід. Послався на свій стан здоров?я, а також, що він є пенсіонером та на його утриманні є неповнолітня особа.

1.4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

1.5. Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі та підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища.

Згідно примітки 1 статті 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно примітки 3 ст. 368 КК України, службовими особами, які займають особливо відповідальне становище є особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії «А», зокрема до категорії «А» зазначеного закону відносяться посади керівників державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників.

У зв`язку з викладеним, посада директора Державного бюро розслідувань відноситься до категорії «А» посад державної служби.

Згідно з пунктом 4 примітки до ст. 185 КК України, вчинений в особливо великих розмірах визнається злочинах, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, що мало місце у 2019 році.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року складав 1921,00 гривень. Таким чином, податкова соціальна пільга у 2019 році становила 960,50 гривень.

Тобто відповідальність за ч. 4 ст. 190 КК України у такому разі могла наступати у разі вчинення злочину в особливо великих розмірах на суму у 576 300 гривень.

В свою чергу, у клопотанні йдеться про наслідки у розмірі 1 797 920,7 гривень.

З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно того, що заява про вчинення злочину, матеріали НСРД, протоколи обшуків та вилучені документи під час проведення обшуків є недопустимими доказами, а тому не можуть бути враховані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що надані стороною захисту заперечення стосуються саме допустимості доказів та остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. З огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

З приводу наданих стороною обвинувачення під час судового засідання додаткових протоколів огляду від 03.12.2019, слідчий суддя вважає за можливе дослідити їх, але зазначає, що вони не є вирішальними при розгляді питання щодо обґрунтованості підозри.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: витягу з ЄРДР; заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 , протоколу допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколу огляду та врученням грошових коштів ОСОБА_4 , для перевірки та документального фіксування фактів протиправної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; протоколу за результатами НСРД від 01.12.2019; протоколу за результатами НСРД від 02.12.2019; протоколу за результатами НСРД від 03.12.2019; протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 03.12.2019, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , маючи спільний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, в особливо великому розмірі, в період часу з кінця серпня - початку вересня 2019 року по 02 грудня 2019 року, під час зустрічей з ОСОБА_4 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, висловлював можливість вплинути на службову особу, яка займає особливо відповідальне становище - Директора ДБР ОСОБА_3 , з метою прийняття ним процесуального рішення по кримінальному провадженню в інтересах ОСОБА_4 , за отримання вказаною службовою особою матеріальної винагороди в розмірі 150 000 доларів США, чим підбурював ОСОБА_4 на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, що надало змогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 02 грудня 2019 року, згідно їх злочинної домовленості, заволодіти чужим майном шляхом обману, на суму 75 000 доларів США, що становить особливо великий розмір.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена підозра може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

1.6. Щодо наявності ризиків.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 369 та ч. 4 ст. 190 КК України, згідно ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої та позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, згідно примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ст. 369 КК України, є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_1 підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності нього. Як зазначено стороною обвинувачення та встановлено під час судового засідання, підозрюваний ОСОБА_1 в період часу з 2012 по 2019 роки неодноразово покидав територію України, а зважаючи на раніше займану ним посаду, останній міг встановити стійкі соціальні зв`язки поза межам України. Вказане дає підстави слідчому судді вважати про те, що в ході подальшого досудового розслідування або судового розгляду справи, розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, підозрюваний може дійти висновку про доцільність переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, де предметом злочину була сума в особливо великих розмірах, а саме у 150 000 доларів США. Також, слідчий суддя бере до уваги достатній майновий стан підозрюваного про, що свідчать вилучені під час проведення обшуку офісу грошові кошти, які не відносяться до предмету неправомірної вигоду у цьому кримінальному провадженні, грошові кошти вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваного, наявність у родини нерухомого майна та елітного транспортного засобу, який зареєстрований на тещу останнього, однак перебуває у користуванні ОСОБА_1

Кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави стверджувати про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

З приводу ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим суддею береться до уваги твердження сторони обвинувачення про той факт, що дії підозрюваних, при вчиненні кримінального правопорушення, були узгоджені між собою та спрямовані на приховування факту та обставин скоєння злочину, а саме здійснення співучасником злочину ОСОБА_2 дій, щодо обміну грошових коштів, отриманих від ОСОБА_4 .

Як встановлено під час судового засідання, сторона обвинувачення на теперішній час не вилучила частину ідентифікованих та вручених грошових коштів, у зв`язку з їх обміном у невстановленому місці ОСОБА_2 , під час пересування містом до офісу ТОВ «Юридична компанія «Сектор права». Вказані грошові кошти є речовими доказами скоєного злочину та мають істотне значення для кримінального провадження.

На думку слідчого судді, не вилучення частини ідентифікованих та вручених грошових коштів, які були обміняні одним із співучасників злочину, дають підстави стверджувати про можливу обізнаність кожного із співучасників про їх місцезнаходження на теперішній час, а отже і можливість їх знищення або спотворення у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного із ізоляцією.

Також, слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення, щодо наявності ризику впливу на свідків, іншого підозрюваного, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. Як було зазначено раніше, до теперішнього часу органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження частини ідентифікованих та вручених ОСОБА_4 грошових коштів, з чого можна дійти висновку, що на теперішній час стороною обвинувачення також не встановлена особа, яка здійснила обмін вказаних грошей. Таким чином, на теперішній час стороною обвинувачення не встановлені та не допитані усі особи, які прямо або опосередковано були причетні до кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим суддею береться до уваги досвід роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури на посадах пов`язаних зі слідчою діяльністю, обізнаністю останнього щодо ведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, направлених на документування злочинної діяльності, що були ним використані під час своїй злочинній діяльності (підтверджується обміном ідентифікованих грошових коштів). Зазначене, на думку слідчого судді не виключає можливості підозрюваному і на далі, використовуючи досвід роботи в правоохоронних органах та здобутий під час перебування на керівних посадах авторитет, чинити тиск на учасників кримінального провадження.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на іншого підозрюваного, з метою не надання ними свідчень, зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином із посиланням на характер його скоєння та схильність підозрюваного до приховування та маскування своїх протиправних дій, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик прокурором під час судового засідання доведено не було.

Також слідчий суддя вважає не доведеним ризик, щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , оскільки інкримінований підозрюваному злочин, є закінченим та органом досудового розслідування викрито його протиправні дії. Крім цього, підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Стороною обвинувачення не надано ніяких документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчиняв подібні дії у минулому; не надано показів свідків, щодо схильності останнього до протиправної поведінки.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 є тяжким та особливо тяжким, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та позбавлення волі нас трок від 5 до 12 років, той факт, що розмір шкоди у завданні якого він підозрюється у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, беручи до уваги, що ОСОБА_1 в силу свого майнового стану з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, застосування більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Крім того, слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

При цьому наявність доньки, яка на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не досягли повноліття, позитивної характеристики з місця роботи та за місцем мешкання, на які посилається сторона захисту, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , встановлених ризиків недостатньо для доведення того, що ОСОБА_1 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

За таких підстав слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор. Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, приходжу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.

Враховуючи те, що фактично ОСОБА_1 було затримано 02 грудня 2019 року, датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою слід вважати 30 січня 2020 року, включно.

1.7. Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків

У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного заставу у розмірі 1711 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 596 522 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Одночасно з цим, абзац 2 ч. 5 ст. 182 КПК України зазначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно

Так, при визначенні розміру застави слідчим суддею враховано, як доходи підозрюваного за 2018-2019 роки, його майновий стан, наявність осіб на утриманні, та вважає, що застава у розмірі 3 596 522 гривень, є непомірною для підозрюваного. Стороною обвинувачення, ні у клопотанні, ні під час судового засідання не наведено достатніх обґрунтувань стосовно того, чому саме вказана сума має забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У той же час, слідчий суддя приходить до висновку, що за наявних ризиків, обґрунтованої підозри у скоєнні тяжкого корупційного та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, авторитету підозрюваного, його майнового стану, обов`язків, які будуть покладені на підозрюваного, сума застави має перевищувати граничні розміри визначені у ст. 182 КПК України.

Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 1100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 113 100,00 гривень здатна у разі її внесення забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваним ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , службовими особами ДБР ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та службовими особами ДБР, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000641 від 30.05.2019 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та службовими особами прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019100000000641 від 30.05.2019 ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Керуючись статтями: 107, 177, 178, 182, 183, 194, КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 січня 2020 року, включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 1100 (одна тисяча сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 113 100,00 (два мільйони сто тринадцять тисяч сто) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA318201720000037312076096000.

У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, на першу вимогу;

-не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утриматись від спілкування із підозрюваним ОСОБА_2 свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , службовими особами ДБР ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та службовими особами ДБР, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000641 від 30.05.2019 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та службовими особами прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019100000000641 від 30.05.2019 ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя С. М. Мойсак