Документ № 86493063

Справа № 991/2267/19

Провадження №11-сс/991/259/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

секретаря судового засідання Марисенко Л.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників підозрюваного Вернидубова С.І., Строкань О.В., Сирка Д.О.,

прокурора Демківа Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисників Вернидубова Сергія Івановича та Строкань Олександра Владиславовича, подані в інтересах підозрюваногоОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2019 року про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 листопада 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000001035, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

05 грудня 2019 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 . До підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 30 січня 2020 року включно з визначенням заставу у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 113 100,00 (два мільйони сто тринадцять тисяч сто) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вплинути на свідків, іншого підозрюваного, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, з метою ненадання ними свідчень, зміни чи відмови від раніше наданих ними показань та вказано на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Вимоги апеляційних скарг та узагальненні доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, 10 грудня 2019 року захисник Вернидубов С.І., який діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2019 року прообрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити у задоволенні клопотання детектива.

Захисник Вернидубов С.І. зазначає, що слідчим суддею не враховано необґрунтованість підозри ОСОБА_1 , відсутність доказів у сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: вік підозрюваного, сталі соціальні та економічні зв`язки, наявність осіб на утриманні, за якими потрібен догляд, рід занять. В обґрунтування апеляційної скарги захисник Вернидубов С.І. посилається на практику ЄСПЛ щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності підстав в обґрунтування можливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведеності неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Також захисник Вернидубов С.І. зазначає про необґрунтованість застосування слідчим суддею абз.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо виключності випадку при визначенні розміру застави підозрюваному.

Крім того, 11 грудня 2019 року Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду отримано апеляційну скаргу захисника Строкань О.В., який в інтересах підозрюваногоОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2019 року прообрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, обравши більш м`який запобіжний захід - у вигляді особистого зобов`язання, або домашнього арешту, або застави у значно меншому розмірі.

В поданій скарзі захисник Строкань О.В. посилається на необґрунтованість підозри та відсутність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відсутність в матеріалах клопотання про обрання запобіжного заходу відомостей щодо будь-яких дій підозрюваного ОСОБА_1 , що можуть містити ознаки складу злочину, посилання у клопотанні про обрання запобіжного заходу на очевидно недопустимі докази, які не могли прийматись слідчим суддею до уваги, зокрема: до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів «легалізації» обшуків приміщень, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій не відповідають вимогам ст.ст.104, 252 КПК України щодо форми протоколу, адже не фіксують хід слідчої розшукової дії, а протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 01 грудня 2019 року та від 02 грудня 2019 року містять явні ознаки провокації, що унеможливлює прийняття даних доказів як належних. На переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено розміру шкоди, а також наявності доказів передачі підозрюваному ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 75 000 доларів США.

Також захисник Строкань О.В. вважає висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України необґрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами, а обставини щодо особи підозрюваного слідчим суддею не враховані, тому застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є невиправданим та необґрунтованим, крім того, ухвала слідчого судді необґрунтована в частині визначення розміру застави.

Позиції учасників судового провадження.

Захисники Вернидубов С.І., Строкань О.В. та Сирко Д.О. в судовому засіданні подані апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі із зазначених у них підстав.

Окремо захисник підозрюваного Строкань О.В. просив суд розглянути подану ним апеляційну скаргу без врахування вимог щодо можливого обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 апеляційні скарги захисників Вернидубова С.І. та Строкань О.В. підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засідання вважав доводи захисників необґрунтованими, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисників, думка прокурора, з`ясовані всі обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також конкретні обставини зазначеного правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.4 ст.369 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі та підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища.

Так, під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме - витягу з ЄРДР; заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, протоколу допиту свідка ОСОБА_2 , протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_4 , протоколу огляду та врученням грошових коштів ОСОБА_4 для перевірки та документального фіксування фактів протиправної діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , протоколу за результатами НСРД від 01 грудня 2019 року; протоколу за результатами НСРД від 02 грудня 2019 року, протоколу за результатами НСРД від 03 грудня 2019 грудня, протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 03 грудня 2019 року, дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємих кримінальних правопорушень.

З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно того, що заява про вчинення злочину, матеріали НСРД, протоколи обшуків та вилучені документи під час проведення обшуків є недопустимими доказами, а тому не можуть бути враховані слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що очевидної недопустимості доказів в обґрунтування поданого клопотання як при його вирішенні слідчим суддею, так і перегляді оскаржуваного судового рішення колегією суддів за матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу за положеннями статей 87-89 КПК України, не встановлено, питання ж щодо допустимості доказів винуватості/невинуватості особи може бути розглянуто за ч.1 ст.89 КПК України під час можливого судового розгляду провадження.

Також колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

При цьому, слідчим суддею відповідно до ч.5 ст.9 КПК України прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Крім того, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що повідомлена підозра може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Таким чином, посилання захисників підозрюваного на необґрунтованість підозри та про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу ґрунтується на очевидно недопустимих доказах, які не могли бути прийняті слідчим суддею до уваги, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами судового провадження.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне обґрунтування наявності ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Щодо посилань захисників про необґрунтованість висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, вбачається, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.369 та ч.4 ст.190 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої та позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, за приміткою ст.45 КК України злочин, передбачений ст.369 КК України, є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не може бути застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому колегія суддів погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності нього. Як зазначено стороною обвинувачення та встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання, підозрюваний ОСОБА_1 в період часу з 2012 по 2019 роки неодноразово (52 рази) перетинав кордони України, а зважаючи на раніше займану ним посаду, останній міг встановити стійкі соціальні зв`язки поза межам України. Вказане обґрунтовано дало підстави слідчому судді вважати про те, що в ході подальшого досудового розслідування або судового розгляду справи, розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, підозрюваний може дійти висновку про доцільність переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Крім того, слідчим суддею прийнято до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, де предметом злочину була сума в особливо великих розмірах, а саме у 150 000 доларів США. Посилання сторони захисту на невстановлення та необґрунтоване зазначення розміру предмету злочину саме в розмірі 150 000 доларів США обґрунтовано оцінене слідчим суддею як таке, що спростовується дослідженими матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу з урахуванням вимог стандарту доказування дій підозрюваного на даній стадії провадження.

Також, слідчим суддею враховано достатній майновий стан підозрюваного, про що свідчать вилучені під час проведення обшуку офісу грошові кошти, які не відносяться до предмету неправомірної вигоду у цьому кримінальному провадженні, грошові кошти вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваного, наявність у родини нерухомого майна та елітного транспортного засобу, який зареєстрований на тещу останнього, однак перебуває у користуванні ОСОБА_1 , що визнано підозрюваним.

Кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави стверджувати про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

На думку колегії суддів, матеріальне становище ОСОБА_1 , а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.

В той же час, наданий суду примірник договору про позику підозрюваним грошових коштів для оплати визначеного слідчим суддею розміру застави не спростовує наведених висновків та не впливає на наявність вказаних існуючих ризиків, проте підтверджує лише наявність договірних відносин осіб щодо позики коштів на добровільно узгоджених сторонами правочину умовах.

Надаючи оцінку доводами захисника Вернидубова С.І. та захисника Строкань О.В. про те, що ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду спростовується тим, що його попередня поведінка говорить про інше, що ОСОБА_1 у розшуку правоохоронних органів не перебував, будь-яких дій, що можуть свідчити про переховування від суду та слідства не вчиняв, колегія суддів не погоджується з наведеними доводами, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише 03 грудня 2019 року після його затримання в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України, а тому попередня належна процесуальна поведінка до вручення повідомлення про підозру не спростовує ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді.

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Також колегія суддів не погоджується з твердженнями захисників про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідчим суддею встановлено, що дії підозрюваних, при вчиненні кримінального правопорушення, були узгоджені між собою та спрямовані на приховування факту та обставин скоєння злочину, а саме здійснення співучасником злочину ОСОБА_5 дій, щодо обміну грошових коштів, отриманих від ОСОБА_4 .

Як встановлено під час судового засідання, сторона обвинувачення на теперішній час не вилучила частину ідентифікованих та вручених грошових коштів у зв`язку з їх обміном у невстановленому місці ОСОБА_5 , під час пересування містом до офісу ТОВ «Юридична компанія «Сектор права». Вказані грошові кошти можуть бути визнані речовими доказами та мати істотне значення для кримінального провадження.

Тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що на час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу невилучення частини ідентифікованих та вручених грошових коштів, які за змістом підозри обміняні одним із співучасників правопорушення, дають підстави слідчому судді стверджувати про можливу обізнаність кожного із співучасників про їх місцезнаходження на теперішній час, а отже і можливість їх знищення або спотворення у випадку обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із ізоляцією.

Також колегія суддів відхиляє доводи захисників про відсутність ризику впливу на свідків, іншого підозрюваного, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. На думку колегії суду, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування цього ризику, оскільки до теперішнього часу органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження частини ідентифікованих та вручених ОСОБА_4 грошових коштів, з чого можна дійти висновку, що на теперішній час стороною обвинувачення також не встановлена особа, яка здійснила обмін вказаних грошей. Обґрунтованими також вважаються висновки слідчого судді, що на теперішній час стороною обвинувачення не встановлені та не допитані усі особи, які прямо або опосередковано були причетні до кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим суддею правомірно взято до уваги попередній досвід роботи ОСОБА_1 на посадах в органах прокуратури, пов`язаних зі слідчою діяльністю, обізнаністю останнього щодо ведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, направлених на документування злочинної діяльності, що були ним використані під час своїй злочинній діяльності (підтверджується обміном ідентифікованих грошових коштів). Зазначене не виключає ймовірної можливості підозрюваного і надалі, використовуючи досвід роботи в правоохоронних органах та здобутий під час перебування на керівних посадах авторитет, чинити тиск на учасників кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак, доводи захисників про відсутність та недоведеність ризику незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливий вплив інших зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на іншого підозрюваного, з метою не надання ними свідчень, зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

За положеннями ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Так, у ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Приймаючи до уваги існування вищенаведених ризиків, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.4 ст.369 КК України, які є тяжким та особливо тяжким злочином та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої та позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, крім того, згідно примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ст. 369 КК України, є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, враховуючи той факт, що розмір шкоди у завданні якого він підозрюється у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, беручи до уваги, що ОСОБА_1 в силу свого майнового стану з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків, та відповідно відхиляє доводи захисників про недоведеність стороною обвинувачення та незазначення слідчим суддею наявності підстав та обґрунтованості застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому суд погоджується з висновками слідчого судді, що застосування при наявності вищевказаних обставин більш м`якого запобіжного заходу не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Колегія суддів зазначає, про правомірність врахування слідчим суддею, що наявність обставин - неповнолітньої доньки на утриманні підозрюваного, позитивної характеристики з місця роботи та за місцем мешкання, вік та стан здоров`я підозрюваного, на які посилалась сторона захисту, з урахуванням фактичних обставин, характеру та тяжкості інкримінуємих за підозрою правопорушень та встановлених за ст.177 КПК України ризиків, недостатньо для доведення як відсутності ризиків, так і того, що ОСОБА_1 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч.5 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується, що за наявних ризиків, обґрунтованої підозри у скоєнні тяжкого корупційного та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, обов`язків, які покладені на підозрюваного, слідчим суддею обґрунтовано вказано, що передбачений процесуальним законодавством граничний розмір застави в даному випадку не здатен забезпечити покладені на особу обов`язки, у зв`язку з чим визначена сума застави у розмірі 1 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 113 100,00 гривень здатна, у разі її внесення, забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, при цьому вважає, що вказаний розмір застави забезпечить виконання зазначених обов`язків та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом належним чином враховано вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Правомірно судом також враховано той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують, істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Вернидубова Сергія Івановича та Строкань Олександра Владиславовича, подані в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалуслідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2019 року про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 листопада 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000001035, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Глотов М.С. Калугіна І.О.