Документ № 86524938

Справа № 757/62356/18-к

Провадження №11-кп/991/23/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Павлишина О. Ф., Калугіної І. О.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: прокурор Висоцька Н. В., захисник Сікачьов С. М., обвинувачений ОСОБА_1 ,

розглянула апеляційну скаргу прокурора Висоцької Н. В. на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2019 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016000000002989 від 24.10.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368, частиною 3 статті 209Кримінального кодексу України.

Історія провадження

1.11.12.2018 до Печерського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000002989 від 24.10.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368, частиною 3 статті 209Кримінального кодексу України (далі - КК) (т. 1 а. с. 104-105).

2.06.06.2019 Київський апеляційний суд направив вказане кримінальне провадження для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва (том 1 а. с. 157-159).

3.24.07.2019 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва повернуто обвинувальний акт прокурору (том 1 а. с. 194-196).

4.31.07.2019 на зазначену ухвалу прокурор подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу (том 1 а. с. 198-201).

5.30.10.2019 Київський апеляційний суд направив матеріали за апеляційною скаргою прокурора до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (том 1 а. с. 227-229).

6.14.11.2019 матеріали зазначеного кримінального провадження надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

7.18.11.2019 за апеляційною скаргою прокурора суддя-доповідач відкрив апеляційне провадження.

8.28.11.2019 прокурор подала доповнення до апеляційної скарги (том 1 а. с. 240-247).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали та мотиви суду першої інстанції

9.Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2019 прокурору повернуто обвинувальний акт на підставі пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

10.Ухвала мотивована тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам пункту 5 частини 1 статті 291 КПК, а саме: (1) обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 містить дані про вчинення кримінальних правопорушень рядом інших осіб (із зазначенням їхніх посад та без такого зазначення), без зазначення відомостей про виділення матеріалів щодо цих осіб в окреме провадження та їхнього процесуального статусу у кримінальному провадженні, зокрема: (а) зазначено про голову Державного агентства лісових ресурсів, який перебував на вказаній посаді з 13.09.2011 по 25.10.2013, в той же час не вказано його процесуальний статус у кримінальному провадженні; (б) зазначено, що інша посадова особа Державного агентства лісових ресурсів України висувала вимогу надавати неправомірну вигоду, проте не вказано, яким чином ці дії стосуються обвинувачення ОСОБА_1 ; (2) злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , тривали з березня 2011 року по травень 2013 року, проте в обвинувальному акті не зазначено відомості щодо редакції частини 4 статті 368 КК, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1 ; (3) обставини, що характеризують суб`єктивну сторону злочину, є незрозумілими, оскільки прокурором не зазначені конкретні ознаки спрямованості умислу і мотиви дій обвинуваченого по кожному епізоду злочину.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

11.В апеляційній скарзі прокурор висловлює прохання скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді зі стадії підготовчого судового засідання.

12.Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, та неправильністю застосування, тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Прокурор зазначила, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору за наявності таких порушень вимог процесуального закону (недоліків), які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Проте жодна з підстав, зазначена в ухвалі про повернення обвинувального акту, не є порушенням вимог частини 2 статті 291 КПК та не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

13.Щодо суті оскаржуваної ухвали прокурор зазначила таке: (1) ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів у співучасті, тому формулювання обвинувачення неможливо без посилання на дії інших співучасників, які вказані як інші особи, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, без зазначення прізвищ. При цьому матеріали стосовно ОСОБА_1 були виділені в окреме провадження з кримінального провадження за підозрою голови Державного агентства лісових ресурсів та його дружини, про що було зазначено в обвинувальному акті та є відомості в реєстрі матеріалів досудового розслідування, тобто процесуальний статус інших осіб був зазначений; (2) дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 4 статті 368 КК в поточній редакції, в будь-якому випадку неузгодженість положень обвинувального акту з положеннями кримінального закону (на думку сторони захисту) не є підставою для повернення обвинувального акту; (3) в обвинувальному акті зазначено, що інкриміновані дії ОСОБА_1 вчинив умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди. Таким чином, в обвинувальному акті наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення та за своїм змістом сформульоване обвинувачення є достатньо зрозумілим та конкретним.

Позиції учасників судового провадження

14.Прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

15.Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Оцінка та мотиви Суду

16.З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції повернув обвинувальний акт на підставі пункту 3 частини 3 статті 314 КПК, оскільки він не відповідав вимогам КПК, а саме - вимогам пункту 5 частини 2 статті 291 КПК. Цією нормою передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення(пункт 5 частини 2 статті 291 КПК).

17.Суд погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 . При цьому Судом проаналізовано мотиви суду першої інстанції щодо повернення обвинувального акту прокурору: (1) в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 містяться твердження про вчинення кримінальних правопорушень іншими особами; (2) незазначення при кваліфікації дій обвинуваченого конкретної редакції статті 368 КК; (3) незазначення конкретних ознак спрямованості умислу і мотивів дій обвинуваченого по кожному епізоду злочину.

(1)Щодо зазначення в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень іншими особами

18.Суд першої інстанції зазначив, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 містить обвинувачення про вчинення правопорушень рядом інших осіб, що порушує їх право на захист та позбавляє суд визначити межі судового розгляду.

19.Суд погоджується з цими мотивами суду першої інстанції з підстав, наведених нижче.

20.Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (частина 4 статті 110 КПК). Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК(пункт 13 частини 1 статті 3 КПК). Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (частина 1 статті 337 КПК).У мотивувальній частині вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі та яке за результатами судового розгляду буде визнано судом доведеним чи недоведеним (пункт 1 та 2 частини 3 статті 374 КПК).

21.З наведених норм КПК слідує, що обвинувальний акт має містити обвинувачення лише щодо особи, стосовно якої він складений, та не може містити тверджень про вчинення кримінального правопорушення іншими особами, стосовно яких досудове розслідування ще не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Вказане кореспондує з межами судового розгляду та повноваженнями суду, відповідно до яких суд позбавлений можливості розглядати обвинувальний акт щодо особи, стосовно якої не було пред`явлено обвинувачення (досудове розслідування стосовно яких не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні).

22.Суд погоджується з доводами прокурора про те, що у разі обвинувачення особи у вчиненні злочину у співучасті та складенні обвинувального акту лише стосовно одного із співучасників, обвинувальний акт має містити виклад обставин і про дії інших осіб, які є співучасниками злочину та стосовно яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Відомості про інших співучасників (їхні дії) мають міститись як у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення. Ці відомості мають бути наведеними в обсязі, достатньому для розуміння того, що злочин вчинено спільно, характеру участі та ролі обвинуваченого, та необхідному для належної кваліфікації діяння.

23.Проте в такому випадку відомості про осіб, які є співучасниками та не є обвинуваченими (засудженими), мають вказуватись без зазначення даних, які б надавали можливість їх ідентифікувати (за можливості дані мають бути знеособлені), або така ідентифікація має бути мінімальною (у разі неможливості повного знеособлення з огляду на зайняття особою певної посади, якщо вказана обставина впливає на кваліфікацію діяння).

24.З обвинувального акту вбачається, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення у співучасті з іншими особами та однією з кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Проте в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 містяться відомості про інших осіб, які за версією обвинувачення є співучасниками, із наведенням відомостей, які недвозначно надають можливість ідентифікувати цих осіб (зокрема, зазначається посада такої особи, час перебування на цій посаді, родинні зв`язки).

25.Так, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та у формулюванні обвинувачення зазначається про вчинення ОСОБА_1 злочинів у співучасті з колишнім головою Державного агентства лісових ресурсів України та його дружиною (аркуші 3, 17, 35 обвинувального акту). Зі змісту обвинувального акту, зокрема, слідує, що інший співучасник був призначений головою Державного агентства лісових ресурсів України у січні 2011 року та, зокрема, перебував на цій посаді у період з 13.09.2011 по 25.10.2013 (аркуші 3, 18, 36 обвинувального акту), кінцевим бенефіціаром коштів, отриманих при легалізації (відмиванні), були колишній голова Державного агентства лісових ресурсів України та його дружина (аркуші 17, 33, 34 обвинувального акту).

26.Суд враховує, що у цьому кримінальному провадженні з огляду на специфіку посади іншого за версією обвинувачення співучасника навести дані про нього в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 повністю знеособлено неможливо. Разом з тим, така ідентифікація має бути мінімальною, але достатньою для забезпечення належної кваліфікації діяння.

27.У цьому випадку відсутність в обвинувальному акті вказівки на прізвище, ім`я та по батькові осіб, стосовно яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні, не означає неможливості їх ідентифікувати, адже наведено достатньо відомостей, за якими цілком достовірно можливо встановити конкретних осіб. Таким чином, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 містяться твердження про вчинення кримінальних правопорушень іншими конкретно-визначеними особами, які не є обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні.

28.З обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що матеріали стосовно ОСОБА_1 (№ 42016000000002989) були виділені в окреме кримінального провадження з кримінального провадження № 42014000000000364 за підозроюколишнього голови Державного агентства лісових ресурсів України у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 368, частиною 3 статті 209КК, та за підозрою його дружини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 - частиною 4 статті 368, частиною 3 статті 209КК (аркуш 3 обвинувального акту, пункти 1 розділу І та ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування (том 1 а. с. 5, 39, 74)). Отже, досудове розслідування стосовно колишнього голови Державного агентства лісових ресурсів України та його дружини, здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Проте твердження про вчинення ними злочинів містяться в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 .

29.При цьому Суд погоджується з судом першої інстанції, що зі змісту обвинувального акту не зрозуміло, про яку особу зазначається в обвинувальному акті (її процесуальний статус), коли вказується «інша посадова особа Державного агентства з лісових ресурсів України» (за епізодом одержання неправомірної вигоди від представника компанії «UNILES S.R.O») (аркуші 13 та 29 обвинувального акту), адже зі змісту обвинувального акту слідує, що ОСОБА_1 діяв за попередньою змовою лише з однією посадовою особою Державного агентства з лісових ресурсів України.

30.Норма статті 291 КПК встановлює загальні вимоги до змісту обвинувального акту. Хоча пункт 5 частини 2 статті 291 КПК і не містить вимог, яким саме чином в обвинувальному акті слід наводити відомості стосовно інших співучасників при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та при формулюванні обвинувачення, проте такі відомості мають бути зазначені з дотриманням загальних засад кримінального провадження.

31.У той же час посилання в обвинувальному акті на дії інших співучасників, у спосіб наведений в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 , суперечать загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 2, 10, 13, 15 частини 1 статті 7 КПК). Здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту суперечить також завданням кримінального провадження, а саме, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

32.Отже, обвинувальний акт складений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що унеможливлює справедливий судовий розгляд відповідно до вимог КПК, тому з цих підстав підлягає поверненню прокурору.

(2) Щодо незазначення при кваліфікації дій обвинуваченого конкретної редакції статті 368 КК

33.Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт з підстав незазначення при кваліфікації дій обвинуваченого конкретної редакції статті 368 КК.

34.Суд не погоджується з цим доводом суду першої інстанції, виходячи з наведеного нижче.

35.Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в пособництві одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, протягом лютого 2011 року - лютого 2014 року. У цей період часу редакція статті 368 КК, яка встановлювала злочинність та караність вказаного діяння, неодноразово змінювалась. Проте зміна редакції статті 368 КК не впливала на злочинність діяння (склад злочину залишався незмінним), змінювалась лише частина цієї статті, якою передбачались відповідні кваліфікуючі ознаки злочину.

36.Зміна редакції статті 368 КК впливає на те, яка саме санкція має бути застосована до особи, у разі доведення прокурором вчинення нею діяння, передбаченого КК. Проте пункт 5 статті 2 статті 290 КПК вимагає зазначати в обвинувальному акті не те, яка саме санкція має бути застосована до обвинуваченого (у разі доведення його вини), а кваліфікацію діяння. У зв`язку із цим конкретизувати редакцію відповідної статті КК необхідно лише у разі, коли це впливає на відповідні ознаки складу злочину, а не на санкцію.

37.За умови зазначення в обвинувальному акті часу вчинення діяння редакція статті КК вже визначається самим КК, а тому не потребує додаткової конкретизації в обвинувальному акті. Тобто визначення редакції статті КК не знаходиться в межах компетенції прокурора та не залежить від його правової позиції, оскільки імперативно встановлюється правилами дії КК в часі.

38.Як вбачається з обвинувального акту, в ньому вказані кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого частиною 368 КК: (1) вчинене за попередньою змовою групою осіб; (2) поєднане з вимаганням; (3) предметом була неправомірна вигода в особливо великому розмірі; (4) вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Перелік вказаних ознаки дає чітке уявлення у вчиненні якого саме діяння обвинувачується особа, а посилання на конкретну статтю КК вказує, що це діяння містить ознаки конкретного злочину.

39.Отже, незазначення в цьому кримінальному провадженні відомостей про конкретну редакцію частини 4 статті 368 КК не є порушенням вимог пункті 5 частини 2 статті 291 КПК та відповідно не є підставою для повернення обвинувального акту.

(3) Щодо незазначення конкретних ознак спрямованості умислу і мотивів дій обвинуваченого по кожному епізоду злочину

40.Суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не міститься відомостей щодо конкретних ознак суб`єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому злочинів - ознак спрямованості умислу і мотивів дій обвинуваченого. Так, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 наведені дані, які в цілому дають уявлення про ознаки суб`єктивної сторони інкримінованих злочинів. Зокрема, зазначено, що про форму вини та мотив вчинення кримінального правопорушення - злочини вчинені умисно та з корисливих мотивів. При цьому суд першої інстанції не зазначає, які саме конкретні ознаки суб`єктивної сторони, крім наведених вище, ще мають міститься в обвинувальному акті.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

41.Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку (частина 4 статті 314 КПК).

42.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частина 1 статті 407 КПК).

43.Суд погоджується з висновок першої інстанції про невідповідність обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 вимога КПК, що є підставою для повернення обвинувального акту. Порушення вимог КПК, допущені при складенні обвинувального акту, є істотними та позбавляють суд першої інстанції здійснити на підставі такого обвинувального судовий розгляд без порушення прав інших осіб, які не є учасниками судового провадження в рамках кримінального провадження № 42016000000002989.

44.З наведених вище підстав, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2019 про повернення обвинувального акту - залишити без змін.

45.Керуючись статтями 3, 7, 314, 291, 405, 407 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу прокурора Висоцької Н. В. - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.07.2019 про повернення обвинувального акту - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді О. Ф. Павлишин

І. О. Калугіна