Документ № 86524944

Справа № 991/1482/19

Провадження №11-сс/991/199/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Семенникова О. Ю., Чорненької Д. С.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Матішинця Василя Васильовича, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 52019000000000898 від 10 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Зарічним районним судом міста Суми),

захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Матішинця В. В., (в режимі відеоконференції з Зарічним районним судом міста Суми),

прокурора - Снєгірьова О. М.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини:

Головним підрозділом детективів (далі - ГПД) Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) проводиться досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 52019000000000898 від 10 жовтня 2019 року, в рамках якого 08 листопада 2019 року судді Зарічного районного суду міста Суми - ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчинені тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, органами досудового розслідування встановлено, що суддя Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 04 листопада 2019 року у період з 17 год. 25 хв. до 17 год. 27 хв., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення зустрівся з ОСОБА_2 на узбіччі автодороги «Т1909» поблизу перехрестя вулиць Герасима Кондратьєва та Козацького проспекту у м. Суми, де висловив йому прохання надати до 06 листопада 2019 року неправомірну вигоду в сумі 1 000 доларів США за прийняття рішення щодо не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у судовій справі №591/6070/19, а також додатково 1 000 доларів США за прийняття такого ж рішення після надходження до нього на розгляд судової справи №752/17354/19 з Голосіївського районного суду м. Києва.

З метою реалізації свого протиправного умислу 06 листопада 2019 року у період з 17 год. 47 хв. до 17 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу перехрестя автодоріг «Т1909» та «Гірне-Любачево» в автомобілі «Mercedes W140 SEL600», д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , одержав від останнього неправомірну вигоду в сумі 1 000 (однієї тисячі) доларів США за прийняття рішення про не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у судовій справі №591/6070/19, а також 1 000 доларів США за прийняття такого ж рішення після надходження до нього на розгляд судової справи №752/17354/19 з Голосіївського районного суду м. Києва.

В цілому ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют встановленим Національним банком України на 06.11.2019 становило 49 400 грн.

07 листопада 2019 року за результатами обшуків проведених в домоволодінні з надвірними спорудами, транспортному засобі та службовому кабінеті ОСОБА_1 було виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди у сумі 2 000 доларів США, а також інші речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

11 листопада 2019 року детектив Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів ГПД НАБУ Хижняка М. М. , за погодження із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Снєгірьовим О. М. звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про арешт майна в рамках зазначеного вище кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року вказане клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт у кримінальному провадженні № 52019000000000898 на наступне майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16092082;

- земельну ділянку площею 0,16 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0229, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 734550659247;

- земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0228, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 734574959247;

- земельну ділянку площею 3,113 га кадастровий номер 5920910100:04:001:0019, розташовану на території Буринської міської ради Буринського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1459942459209;

- транспортний засіб «NISSAN X-TRAIL», фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, майно, зазначене ним в ухвалі, відповідає критеріям ст.170 КПК України, перебуває у власності підозрюваного, до якого можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, та може бути конфісковано у випадку застосування покарання за інкримінуємим правопорушенням, що в сукупності надало слідчому судді підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Матішинець В. В. подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Матішинець В. В. ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року, постановлену в рамках кримінального провадження № 52019000000009898 про накладення арешту, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , та транспортний засіб «NISSAN Х-ТRAIL», фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, слідчий суддя неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до їх вчинення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи та така ухвала не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.

Так, частиною 2 Розділу Прикінцевих та перехідних положень КК України, який набрав чинності 01 вересня 2001 року, залишені чинними положення Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, відповідно до яких не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні, зокрема жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім`я постійно в ньому проживають. Однак, незважаючи на те, що у належному ОСОБА_1 будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в сільській місцевості, постійно проживає його сім`я, слідчий суддя, за результатами розгляду вказаного клопотання, безпідставно наклав на нього арешт.

Також вважає, що слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на транспортний засіб «NISSAN Х-ТRAIL», фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , який на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_1 . При розгляді клопотання слідчий суддя Вищого антикорупційного суду не звернув увагу на те, що у прохальній частині клопотання детектив письмово не просив накласти арешт на вказаний транспортний засіб, а лише повідомив слідчого суддю, що у власності підозрюваного ОСОБА_1 перебуває транспортний засіб, про що детектив в судовому засіданні підтвердив та пояснив, що була допущена технічна помилка при написанні клопотання. Слідчий суддя прийняв до уваги вказані пояснення, та наклав арешт на транспортний засіб, незважаючи на приписи ст.ст. 170-172 КПК України, які зобов`язують подавати клопотання про накладення арешту письмово за погодженням з прокурором.

Більш того, слідчим суддею не прийнято до уваги доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 проживає у сільській місцевості на відстані понад 20 км від місця роботи та навчання малолітньої доньки та потребує постійного використання автомобіля саме для задоволення потреб членів сім`ї. А тому вилучення транспортного засобу з користування ОСОБА_1 є суттєвим утрудненням особистого життя членів його родини, у тому числі і малолітньої дитини. До того ж, слідчий суддя не звернув увагу, що вказаний автомобіль ОСОБА_1 було придбано за час шлюбу та право користування вказаним автомобілем має і його дружина, яка не є стороною у даному кримінальному провадженні, а тому втручання у її особисте життя - приватну власність у зв`язку з арештом автомобіля і вилучення його з користування є надмірним та не відповідає завданням кримінального судочинства.

Крім того, звертаючись з вказаним клопотанням детективом було зазначено спосіб накладення арешту, а саме шляхом заборони відчуження та розпорядження, без обмеження користування та володіння, однак слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі таких обставин не зазначив, таким чином вийшовши за межі клопотання детектива, збільшивши тягар обмеження щодо майна підозрюваного ОСОБА_1 порівняно з клопотанням детектива.

Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала:

03 грудня 2019 року від детектива НАБУ Хижняка М . М . надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Матішинця В. В., відповідно до яких останній погоджується з висновками слідчого судді стосовно того, що санкція статті, за якою кваліфікуються дії підозрюваного ОСОБА_1 , передбачає конфіскацію майна, та відповідно до положень пп. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України вимоги клопотання про накладення арешту на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_1 , є обґрунтованими.

Також, підтримує рішення слідчого судді щодо відхилення доводів скаржника стосовно незаконності накладення арешту на будинок, який належить підозрюваному ОСОБА_1 , з тих підстав, що житловий будинок не входить до Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (Додаток до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII), а тому, вважає накладення арешту на таке майно законним.

Крім того, на спростування доводів скаржника щодо не зазначення в прохальній частині клопотання про накладення арешту на транспортний засіб «NISSAN Х-ТRAIL», фіолетового кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , який на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_1 , пояснив, що мала місце технічна помилка у вигляді зайвого тексту.

Разом з тим повідомив, що на момент звернення з клопотанням по арешт майна підозрюваного, органи досудового розслідування звертались до суду з клопотанням про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_1 шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження ним.

Позиції учасників судового провадження:

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Інші учасники судового провадження, у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду:

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи підозрюваного та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, заперечення детектива НАБУ, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався.

Так, частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Посилання скаржника на положення Додатку до КК України «Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судових вироком» та, як наслідок, виключає можливість накладення арешту на належний йому житловий будинок, що знаходиться в сільській місцевості, є безпідставним, оскільки вказані положення втратили чинність на підставі Закону № 1404-VIІІ (1404-19) від 02 червня 2016 року, ВВР, 2016, № 30, ст.542.

При цьому, слідчим суддею була надана оцінка вказаним доводам з посиланням на положення Додатку до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII), відповідно до якого житловий будинок не входить до Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Доводи скаржника з приводу того, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання детектива не прийняв до уваги те, що детективом не було дотримано вимоги подання клопотання про арешт майна, зокрема транспортного засобу, в письмовій формі, не заслуговують на увагу, оскільки мотивувальна та прохальні частин клопотання містять відомості про перелік майна, що належить арештувати, а наявність зайвого тексту в прохальній частині клопотання, які не впливають на його суть в даному конкретному випадку, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання детектива та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може зникнути або може бути приховане чи відчужене.

Проте, є слушними доводи апеляційної скарги в частині, того, що слідчий суддя не визначив спосіб накладення арешту.

Так, в силу вимог ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, ;передачі майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Вирішуючи питання доцільності заборони або обмеження розпоряджатися або користуватися майном, визначеним у клопотанні детективом, колегія суддів виходить з обставин провадження, а також необхідності втручання в права та інтереси власника майна.

На переконання колегії суддів, заборона відчуження та розпорядження майном виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є , зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо , зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду .

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового, яким, з урахуванням наведених вище мотивів, клопотання слідчого слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Матішинця Василя Васильовича, - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 52019000000000898 від 10 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива другого відділу детективі першого підрозділу детективі Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хижняка Максима Миколайовича - задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 52019000000000898 шляхом заборони відчуження та розпорядження на наступне майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 16092082;

- земельну ділянку площею 0,16 га, кадастровий номер - 5924789100:12:002:0229, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цивільним призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 734550659247;

- земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер - 5924789100:12:002:0228, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цивільним призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 734574959247;

- земельну ділянку площею 3,113 га, кадастровий номер - 5920910100:04:001:0019, розташовану на території Буринської міської ради Буринського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1459942459209;

- транспортний засіб «NISSAN Х-TRAIL», фіолетового кольору, державний номерний знак - НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_5 .

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: О. Ю. Семенников

Д. С. Чорненька