- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
Справа № 991/2267/19
Провадження1-кс/991/3077/19
У Х В А Л А
23 грудня 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., детектива Іщука М.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М. про арешт майно по кримінальному провадженню № 52019000000001035 від 20.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М., про арешт майна, а саме: грошових коштів у розмірі 99 500 гривень, вилучених під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 02.12.2019-03.12.2019.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000001035 від 20.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , маючи спільний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, в особливо великому розмірі, в період часу з кінця серпня - початку вересня 2019 року по 02 грудня 2019 року, під час зустрічей з ОСОБА_3 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, висловлював можливість вплинути на службову особу, яка займає особливо відповідальне становище - Директора ДБР ОСОБА_4 , з метою прийняття ним процесуального рішення по кримінальному провадженню в інтересах ОСОБА_3 , за отримання вказаною службовою особою матеріальної винагороди в розмірі 150 000 доларів США, чим підбурювали ОСОБА_3 на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, що надало змогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 02 грудня 2019 року, згідно їх злочинної домовленості, заволодіти чужим майном шляхом обману, на суму 75 000 доларів США, що становить особливо великий розмір.
З 02.12.2019 по 03.12.2019 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду детективами НАБУ проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 99 500 гривень.
На підтвердження права власності на вилучені грошові кошти детективом надано копію протоколу обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого за вказаною адресою мешкає ОСОБА_5 . Згідно довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Також у клопотання детектив просить розгляд клопотання проводити без повідомлення сторони захисту та інших осіб, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна та зменшить ризик передачі або відчуження зазначеного майна третім особам.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зважаючи на те, що майно, на яке детектив прохає накласти арешт було вилучено під час проведення обшуку, тому не існує об`єктивних причин вважати, що воно може бути знищено, приховано від органу досудового розслідування. Відповідно до зазначеної норми, після отримання клопотання слідчим суддею здійснено судовий виклик особи, з володіння якої було вилучено майно, на яке детектив прохає накласти арешт.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечень на клопотання не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання здійснено за відсутності власника майна.
У судовому засіданні детектив клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому. Додатково пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 , спільно мешкають ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_5 . Санкція статей, які інкримінуються ОСОБА_1 передбачає конфіскацію майна, а отже на теперішній час у органу досудового розслідування наявні об`єктивні підстави вважати, що в подальшому до останнього може бути застосований такий вид покарання. Крім того, відповідно до вимог Сімейного кодексу, вилучені грошові кошти необхідно вважати, спільною сумісною власністю.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна
Як вбачається із матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52019000000001035 від 20.11.2019, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України. За вчинення вказаного злочину санкція ч. 4 ст. 190 КК України, передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, санкція ч. 4 ст. 369 КК України - позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна або без такої.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більше, що відповідно до практики ЄСПЛ, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, а саме: витягом ЄРДР, заявою про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 .
Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Також, відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та враховуючи той факт, що на теперішній час суд не може виділити частку кожного з подружжя у вилучених грошових коштах, слідчий суддя переконаний, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, є правові підстави для арешту майна.
Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ :
Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Іщука М.О., погоджене із прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Демківим Д.М. про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000001035 від 20.11.2019 - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти у розмірі 99 500 гривень, які були вилучені під час проведення обшуку від 02.12.2019-03.12.2019 за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суд.
Слідчий суддя С.М. Мойсак