Документ № 86843060

Справа № 758/15399/18

Провадження №11-сс/991/8/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Калугіної І.О., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Оплімахи Артема Вікторовича на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року про задоволення клопотання про накладення арешту із забороною відчуження на нерухоме майно у кримінальному провадженні №12013110060002990,

В С Т А Н О В И Л А:

Від адвоката Оплімахи А. В. в інтересах ОСОБА_1 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року про задоволення клопотання щодо накладення арешту із забороною відчуження на нерухоме майно у кримінальному провадженні №12013110060002990.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Деми О. В., погоджене з прокурором, та накладено арешт на майно із забороною його відчуження, а саме, на земельну ділянку площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082.

1.2. Свою ухвалу слідчий суддя фактично мотивував:

(1) проведенням Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК);

(2) наявністю розумних підозр вважати, що земельна ділянка площею 22,00 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 є доказом злочину, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, а також підлягатиме конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні №12013110060002990;

(3) доведеністю наявності підстав вважати, що підозрюваному ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013110060002990 суд може призначити покарання у виді конфіскації майна;

(4) припущенням, що ОСОБА_1 може бути добросовісним набувачем земельної ділянки кадастровий номер 3521486200:02:000:0082;

(5) доведеністю існування необхідності накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3521486200:02:000:0082 для запобігання можливості її відчуження.

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2.1. В апеляційній скарзі захисник Оплімаха А. В. просив: (1) поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 і (2) скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на нерухоме майно.

2.2. Обґрунтовуючи необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначав, що копію оскаржуваної ухвали було виготовлено і він її отримав лише 29.11.2019, а її постановлення відбулося без виклику ОСОБА_1 та його захисників.

2.3. В обґрунтування необхідності задоволення апеляційної скарги по суті питання щодо накладення арешту на нерухоме майно захисник вказував на її незаконність та необґрунтованість з мотивів того, що:

(1) відсутня «обґрунтована підозра», а тому повідомлення про підозру слідчий суддя не повинен був брати до уваги при постановленні оскаржуваної ухвали та не мав підстав накладати арешт на земельну ділянку, так як в тексті повідомлення про підозру до переліку нерухомого майна, яке нібито фактично є власністю ОСОБА_2 , не внесено відповідну земельну ділянку, через що не зрозуміло, з яких підстав, при згаданих обставинах, зазначена земельна ділянка була визнана речовим доказом;

(2) в ухвалі не наведено та не обґрунтовано існування потреби досудового розслідування, яка виправдовувала такий ступінь втручання у права і свободи особи, а саме арешту земельної ділянки;

(3) відсутня постанова про визнання земельної ділянки речовим доказом;

(4) зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали не містить в собі доводів та їх належного обґрунтування, які надали би підстави стверджувати, що земельна ділянка відповідає критеріям речового доказу, та не зазначено про існування ризиків визначених ч. 1 ст. 170 КПК, з якими законодавець пов`язує можливість арешту майна;

(5) письмове повідомлення про підозру підписано (пред`явлено) ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора Столярчуком Ю .В., який не був включений до складу групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у такому кримінальному провадженні, а тому не мав права підписувати (пред`являти) письмове повідомлення про підозру;

(6) у матеріалах справи містяться протоколи допиту ОСОБА_3 від 07.09.2018 та додаткового допиту від 09.09.2019, які не свідчать про будь-які протиправні дії зі сторони ОСОБА_1 та не підтверджують жодних обставин щодо арештованої земельної ділянки;

(7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а наявний у справі протокол судового засідання не є документом, ведення якого передбачено КПК;

(8) наявний в матеріалах протокол судового засідання не відповідає вимогам ч. 1 ст. 108 КПК, оскільки в ньому відсутні реквізити кримінального провадження.

ІII. Позиція учасників провадження.

3.1. Захисники Оплімах А. В. та Парсентьєв І. В., присутні в судовому засіданні, підтримали апеляційну скаргу з доданими до неї доповненнями, та просили її задовольнити.

3.2. Прокурор будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, тричі в судове засідання не з`явився. 08.01.2020 подав клопотання про перенесення судового засідання на інший день, проте в його задоволенні було відмовлено.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, позиції захисників підозрюваного, дослідивши матеріали провадження і перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

4.1. Слідчими Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 384 КК (а. с. 6-27).

4.2. 23.11.2018 старший слідчий Генеральної прокуратури України Дема О. В. за погодженням із прокурором - процесуальним керівником звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно від 21.11.2018 та просив накласти арешт із забороною відчуження на земельну ділянку площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 (т. 1 а. с. 1-5, 85).

4.3. 26.11.2018 слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва постановив ухвалу, якою задовольнив вищевказане клопотання та наклав арешт із забороною відчуження на земельну ділянку площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 (а. с. 88-91).

4.4. Перебіг судового засідання 26.11.2018, в якому слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва постановив вищезазначену ухвалу, зафіксовано в документі з назвою «протокол судового засідання», який за своїм змістом по суті є журналом судового засідання з усіма необхідними відомостями, у т. ч. єдиним унікальним номером судової справи. Водночас у такому документі не зазначені єдиний унікальний номер провадження та номер кримінального провадження (а. с. 87).

4.5. Власником земельної ділянки у Кіровоградській області площею 22 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 є ОСОБА_1 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказану земельну ділянку, як вбачається із наявних матеріалів, ОСОБА_1 набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2015 (а. с. 82-84).

4.6. 18.11.2019 Генеральний прокурор Рябошапка Р. Г. своєю постановою доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 Національному антикорупційному бюро України (а. с. 108-109).

4.7. 02.12.2019 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 захисник Оплімах А. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а. с. 94-101, 127).

4.8. 16.12.2019 захисник Оплімах А. В. в інтересах ОСОБА_1 подав доповнення №1 до апеляційної скарги від 02.12.2019 (а. с. 153-156) та доповнення №2 до апеляційної скарги від 02.12.2019 (а. с. 157-158).

4.9. ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013110060002990 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК (а. с. 23-25, 36-37).

4.10. Зокрема, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 23-25) зазначено про повідомлення ОСОБА_1 про підозру за наступних фабул: №31 «На початку 2011 року Голова Вищого господарського суду України ОСОБА_2 та голова господарського суду міста Києва ОСОБА_4 створили стійке ієрархічне об`єднання, до якого в різний період часу залучили окремих суддів та керівників господарських судів України, працівників апарату цих судів, адвокатів, арбітражних керуючих, оцінювачів, службових осіб товарних бірж, членів сім`ї та інших близьких осіб, які як члени якого та структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, пов`язаних з систематичним отриманням неправомірної вигоди, незаконного збагачення, заволодіння державним та іншим майном, шляхом постановлення суддями господарських судів України неправосудних рішень, тиску на суддів з метою схилення їх до винесення таких рішень, втручання в автоматизовану систему документообігу суду з метою розподілення господарських справ на потрібного суддю та подальшої легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також здійснювали керівництво та координацію злочинної діяльності інших осіб, забезпечували функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп» (зазначена правова кваліфікація дій підозрюваних ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 255 КК), №33 «Упродовж 2008-2015 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші особи вчиняли фінансові операції з легалізації грошових коштів і майна в розмірі понад 100 млн. грн. одержаних внаслідок вчинення колишнім головою Вищого господарського суду України ОСОБА_2 суспільно небезпечного протиправного діяння» (зазначена правова кваліфікація дій підозрюваних ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 209 КК), №34 «Упродовж 2007-2014 років ОСОБА_2 , обіймаючи посади судді Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими особами, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи майном та частками у статутному капіталі ТОВ «Зуєвський енергомеханічний завод», ПАВТ «Точмаш», ТОВ «Дрімвуд» та інших підприємств України, в особливо великих розмірах у складі організованої групи» (зазначена правова кваліфікація дій підозрюваних ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згідно ч. 4 ст. 190 КК).

4.11. За версією сторони обвинувачення « ОСОБА_2 в період з вересня 2009 року по 03 грудня 2010 року у місті Донецьку, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_1 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , заволодів майновими активами ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», власником якого станом на 03.12.2010 стало підконтрольне ОСОБА_2 підприємство - ТОВ «Ексімпром», загальною вартістю понад 40 млн. грн., що у понад як шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі. Так, ОСОБА_2 завідомо знаючи що ОСОБА_9 має особисті проблеми з представниками вищих органів держави, скориставшись довірливими відносинами з останнім, створив передумови які стали підставою для оформлення 100% частки майнових активів ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» на підконтрольне ОСОБА_2 підприємство та у період серпня - грудня 2010 року через свого товариша ОСОБА_10 передав на ТОВ «Інтеграл Інвест» 60 % частки таких майнових активів, які 03.12.2010 було оформлено на ТОВ «Ексімпром» місто Донецьк ЄДРПОУ 32931654, співзасновником та директором якого є довірена особа ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Реалізуючи свій умисел у повному заволодінні та контролі ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», до наглядової ради вказаного підприємства були веденні довірені особи ОСОБА_11 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , які повинні були здійснювати контроль за фінансово - господарською діяльністю ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» (т. 1 а. с. 2).

4.12. З наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 керівник і головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпром» (а. с. 70).

4.13. Надані свідком ОСОБА_9 покази, як вбачається із протоколу допиту свідка від 07.09.2018, підтверджують, що ОСОБА_1 довірена особа ОСОБА_2 , на яку формально було оформлено активи ОСОБА_2 , в т. ч. і ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» (а. с. 38-57). Зокрема, у протоколі допиту дослівно зазначена відповідь допитаного свідка ОСОБА_9 щодо взаємозв`язків ОСОБА_2 з ОСОБА_1 наступного змісту: « ОСОБА_13 был довереным лицом ОСОБА_2, на которого он оформлял свои активы» (а. с. 47).

V. Мотиви і висновки колегії суддів.

З огляду на зазначене, колегія суддів має з`ясувати: (1) чи дотримано особою, яка подала апеляційну скаргу, строк на апеляційне оскарження; (2) чи були у слідчого судді Подільського районного суду міста Києва при постановленні оскаржуваної ухвали 26.11.2018 всі підстави для накладення арешту на земельну ділянку площею 22,00 га. з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082, належну ОСОБА_1

(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження

5.1. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК «апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення». А згідно абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК «якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення». Крім того, в ч. 5 ст. 115 КПК вказано, що «при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк…».

5.2. Оскільки, як встановлено колегією суддів, оскаржувану ухвалу було постановлено слідчим суддею 26.11.2018 без виклику ОСОБА_1 та його захисників і її копію захисник Оплімаха А. В. отримав 29.11.2019, то для сторони ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження розпочався 30.11.2019 і останнім днем такого строку було 04.12.2019.

У зв`язку з наведеним, на думку колегії суддів, причина подання лише 02.12.2019 апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 є поважною, а тому клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Оплімаха А. В. про поновлення йому строку на апеляційне оскарження такої ухвали слід задовольнити.

(§2) Щодо законності арешту майна

5.3. Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК «застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням».

Як передбачає ч. 2 ст. 170 КПК «арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди».

При цьому, відповідно до п. п. 1, 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК «при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб».

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 173 КПК «слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу». Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК «завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження...».

5.4. Як вбачається з досліджених матеріалів, слідчий суддя вірно встановив наявність обґрунтованої підозра вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК, які є особливо тяжкими злочинами. Адже, санкцією частина 4 ст. 190 КК (Шахрайство) передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, санкцією ч. 3 ст. 209 КК (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, санкцією ч. 1 ст. 255 КК (Створення злочинної організації) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Наявність обґрунтованої підозри стороною захисту не спростовано. Вказане, на думку колегії суддів, виправдовує таку ступінь втручання в права власника, яка при цьому, не позбавляє можливості ОСОБА_1 використовувати таку ділянку за її цільовим призначенням.

5.5. Також, оцінюючи вищенаведене у контексті встановлених фактів, які наведені вище, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що арештоване майно ОСОБА_1 підпадає під ознаки речових доказів у цьому кримінальному провадженні, і в разі визнання його винним може бути конфісковане в процесі застосування відповідного покарання виходячи з наведеного нижче.

5.4.1. В ч. 3 ст. 170 КПК зазначено, що «у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу».

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК «речовими доказами є матеріальні об`єкти, які серед іншого зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були набуті кримінально протиправним шляхом».

Як вбачається із встановлених колегією суддів обставин, наявні факти та інформація на цій стадії підтверджують, що земельна ділянка площею 22 га. з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 могла бути набута ОСОБА_1 у злочинний спосіб за рахунок злочинної діяльності ОСОБА_2 . Обставин і фактів, які б спростовували зазначені висновки слідчого судді, сторона захисту не навела. При цьому не долучення до матеріалів провадження стороною обвинувачення копії постанови про визнання такої земельної ділянки речовим доказом не свідчить про відсутність такої постанови.

5.4.2. А згідно із ч. 5 ст. 170 КПК «у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна».

Оскільки ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013110060002990 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК, що стороною захисту не було спростовано, і санкції ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК передбачають покарання з конфіскацією майна, тому на думку колегії суддів, слідчий суддя цілком вірно дійшов висновку, що арештована земельна ділянка з кадастровим номером 3521486200:02:000:0082 може бути конфіскована. При цьому, колегія суддів погоджується, що не накладення арешту на відповідну земельну ділянку могло призвести до її відчуження і, як наслідок, неможливості конфіскації.

5.5. З огляду на наведене, потреби досудового розслідування, як вважає колегія суддів, виправдовують накладення арешту на земельну ділянку підозрюваного через заборону її відчуження та дозволяють забезпечити в майбутньому можливість оцінки її вартості для цілей досудового розслідування та подальшої конфіскації як виду покарання. Тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали прийшов до вірного висновку про доведеність стороною обвинувачення необхідності накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку та наявність ризику її відчуження в разі не накладення відповідного арешту.

5.6. Колегія суддів не погоджується також ізаргументом апелянта про відсутність у матеріалах справи документа з назвою «журнал судового засідання» та про відсутність у наявному в справі протоколі судового засідання усіх необхідних реквізитів, притаманних журнал судового засідання. Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, долучений до матеріалів «протокол судового засідання» за своїм змістом по суті є журналом судового засідання, який містить всі необхідні відомості, передбачені ч. 1 ст. 108 КПК. І сам по собі факт найменування такого документа не «журналом», а «протоколом» не свідчить про те, що він не є журналом судового засідання. Надаючи таку оцінку відповідному документу колегія суддів враховує п. 38 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Сутяжник проти Росії» (SUTYAZHNIK v. RUSSIA), згідно з яким не може бути скасоване правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля принципу правового пуризму, тобто лише з формальних причин. Крім того, як вказав ЄСПЛ, рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки.

Отже, лише з причини зазначення назви журналу як «протокол» та відсутності в такому журналі судового засідання від 26.11.2018 єдиного унікального номеру провадження і номеру кримінального провадження, але при наявності в ньому такого реквізиту як єдиний унікальний номер судової справи, підстави скасовувати по суті правильну ухвалу слідчого судді відсутні. При цьому, колегія суддів враховує, що в п. 2 ч. 1 ст. 108 КПК йдеться про необхідність зазначення у журналі судового засідання «реквізитів кримінального провадження», але ніде в КПК не надано пояснення, що є відповідними реквізитами. У той же час, на думку колегії суддів, такими реквізитами є єдиний унікальний номер судової справи та зміст питання, яке вирішується слідчим суддею. Оскільки в документі з найменуванням «протокол» (а. с. 87), який колегія суддів розцінює як журнал судового засідання, наявний єдиний унікальний номер судової справи (758/15399/18) та зміст питання, яке вирішується слідчим суддею (клопотання слідчого про накладення арешту на майно), тому, на думку колегії, це свідчить про наявність у цьому документі реквізитів кримінального провадження, які дозволяють його ідентифікувати.

5.7. Таким чином, з підстав наведених вище, клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а його апеляційну скаргу залишити без задоволення із залишенням без змін ухвали слідчого судді.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Оплімасі Артему Вікторовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Оплімахи Артема Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: М. С. Глотов

Судді: І. О. Калугіна

Д. С. Чорненька