Документ № 86875563

Справа № 991/2856/19

Провадження1-кс/991/3750/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., представника особи, що звернулася зі скаргою, - Бормотова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Чернетченка В.В. від 06.12.2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000207 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Чернетченка В.В. від 06.12.2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52018000000000207 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якій заявник просить скасувати постанову детектива НАБУ Чернетченка В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що постанова детектива НАБУ Чернетченко В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018 не відповідає вимогам КПК України, є необгрунтованою та незаконною, не грунтується на повному та всебічному дослідженні дійсних обставин кримінального правопорушення.

Представник особи, що звернулась із скаргою, - адвокат Бормотов Д.О., скаргу підтримав з викладених у ній підстав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, однак до суду не з`явився, жодних заяв до суду не надходило, причини неявки слідчому судді невідомі.

Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення заявника, вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено, групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000207 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем, вчиненим службовими особами Кабінету Міністрів України та службовими особами Міністерства фінансів України, внаслідок чого службові особи Кабінету Міністрів України прийняли постанову від 26.04.2017 № 341 «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова № 341), а службові особи Міністерства фінансів України видали наказ від 13.06.2017 № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Наказ № 567), в результаті чого зупинено реєстрацію податкових накладних платників податку на додану вартість, що спричинило збитки платникам податків на суму 19 251 500 000 грн.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено в ЄРДР на підставі, зокрема, ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2018 р. по заяві ОСОБА_1 від 23.04.2018 р. про вчинення кримінального правопорушення.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Чернетченка В.В. від 06.12.2019 кримінальне провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Не погодившись з відповідною постановою, заявник ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з даною скаргою на підставі п. 3) ч.1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18) ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, за приписами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається слідчим, прокурором, при встановленні відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).

З огляду на викладене, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

Відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України, - постанова слідчого, прокурора складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Отже, відповідно до ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленими матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.

Так, оскаржувана постанова мотивована тим, що під час досудового розслідування було встановлено, що службовими особами Кабінету Міністрів України прийнято Постанову № 341, якою внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних в частині визначення порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з метою забезпечення виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, а службовими особами Міністерства фінансів України видано Наказ № 567, яким затверджено критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з метою забезпечення виконання вимог п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, тобто, зупинка реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про які зазначено у заяві про вчинення кримінального правопорушення, відбулась на підставі положень чинного законодавства.

Крім того, постанова детектива НАБУ Чернетченка В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018 обґрунтована тим, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України передбачає умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби. Натомість, службові особи Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України при прийнятті Постанови № 341 та виданні Наказу № 567 діяли в інтересах служби, оскільки необхідність врегулювання правовідносин щодо порядку та підстав зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних містилися у п. 74.2 ст. 74 та п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, при цьому в ході досудового розслідування не встановлена наявність у службових осіб Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України мети одержання будь-якої неправомірної вигоди у зв`язку з прийняттям Постанови № 341 та виданням Наказу № 567, а тому в діях зазначених осіб відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Стаття 364 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.

При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.

В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є спричинення таким злочином тяжких наслідків.

Крім того, суб`єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини.

Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи (отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

В свою чергу, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000207 від 14.03.2018 здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, з метою встановлення наявності в діях службових осіб Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, детективом в повному обсязі не були проведені необхідні слідчі дії, не перевірені всі обставини, на які посилається заявник у своїй скарзі, зокрема не було досліджено та надано оцінку доводам заявника щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб у складі колишнього Прем`єр-міністра України ОСОБА_3 , колишнього Міністра фінансів України ОСОБА_4 , колишнього керівництва ДФС умисних дій, якими завдано збитків інтересам понад 33 тисяч платників податку на додану вартість на загальну суму заблокованого ПДВ понад 19 мільярдів гривень, які є збитками в особливо великих розмірах, не досліджено та не надано оцінку відповідям ДФС від 17.11.2017 р. та від 11.01.2018 р., що підтверджують відповідний розмір збитків, які додано до заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також додані до заяви інші письмові докази.

В свою чергу, детектив не відобразив у оскаржуваній постанові, чому він взяв до уваги одні докази по справі, і не надав оцінку іншим доказам, в тому числі і доводам заявника, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення.

При винесенні рішення про закриття кримінального провадження слідчий послався лише на наявність положень, передбачених Податковим кодексом України, на підставі яких відбулась зупинка реєстрації відповідних податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності дослідження та не надання оцінки обставинам прийняття Постанови № 341 та видання Наказу № 567 службовими особами Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України відповідно; наслідкам, які відбулися внаслідок прийняття Постанови № 341 та видання Наказу № 567; та без встановлення осіб, які прийняли Постанову та видали наказ, та з`ясування повноважень у вказаних осіб для прийняття вказаних рішень, зв`язку між відповідними діями та наслідками.

Зазначене свідчить про не дотриманість детективом вимог ст. ст. 91-94 КПК України щодо збирання доказів, оцінки вже наявних доказів, не дотриманість вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної оцінки, а за такого має місце невідповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова детектива НАБУ Чернетченка В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018 винесена без з`ясування осіб, які прийняли постанову та видали наказ, наявності у таких осіб повноважень для прийняття відповідних рішень, що свідчить про те, що постанова винесена без з`ясування усіх обставин, які підлягають встановленню, а тому вона винесена передчасно.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим було порушено принцип законності, передбачений ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення слідчого не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а за такого доводи заявника про необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні заслуговують на увагу, тому скаргу слід задовольнити та скасувати постанову детектива НАБУ Чернетченка В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого чи прокурора.

Керуючись ст.ст. 2-3, 9, 303, 306-307, 309, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Постанову старшого детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів НАБУ Чернетченко В.В. від 06.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000000207 від 14.03.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Біцюк А.В.