Документ № 86901321

Справа № 757/870/18-к

Провадження1-кп/910/40/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Яреми О.В.,

прокурора Гречишкіна В.В.,

захисника Волошина О.М.,

представника потерпілого Цапенка Б.В..,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою від 10 жовтня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 грудня 2019 року включно, а також визначено заставу у сумі 700 (семисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 344 700,00 гривень.

Ухвалою від 05 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2020 року, а також визначено заставу у сумі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 152 600,00 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень.

14 січня 2020 року до суду надійшло клопотання захисника Волошина О.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до якого захисник просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 21:00 до 06:00 часу за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , з електронним засобом контролю, а також встановити для нього відповідні обов`язки на розсуд суду.

Клопотання захисника обгрунтовується відсутністю ризику впливу обвинуваченого на свідків, відсутністю у нього наміру переховуватися від суду, незгодою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу, яку захисник вважає тотожною триманню під вартою, тривалістю перебування обвинуваченого під вартою, а також незгодою з мотивами суду, якими обгрунтовані раніше постановлені ним ухвали про обрання і продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .

Захисник Волошин О.М. у судовому засіданні підтримав своє клопотання і просив його задовольнити. Захисник також зазначив, що ухвала суду від 05 грудня 2019 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскаржена ним в апеляційному порядку, але станом на теперішній час апеляційна скарга по суті не розглянута.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника Волошина О.М. підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував і просив у його задоволенні відмовити з огляду на те, що клопотання фактично обгрунтоване незгодою сторони захисту з ухвалою суду про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою від 05 грудня 2019 року, а також на ненадання стороною захисту доказів на підтвердження відсутності ризику впливу обвинуваченого на свідків та відсутністю у нього наміру переховуватися від суду.

Представник потерпілого Цапенко Б.В. проти задоволення клопотання заперечував і просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження і представника потерпілого, дослідивши доводи клопотання захисника, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, які відносяться до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відповідно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України, до клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання (1); перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання (2); підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання (3).

Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2020 року, а також визначено заставу у сумі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 152 600,00 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень. Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та доцільності подальшого його утримання під вартою, судом встановлене існування ризиків його неправомірної процесуальної поведінки та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. Судом встановлено, що є достатні підстави вважати, що існують ризики можливості переховуватися від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані. Суд оцінив наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду як цілком ймовірний з огляду на об`єктивні дані щодо належності на праві власності обвинуваченому нерухомого майна і земельної ділянки у Республіці Чорногорія, а також інформації, яка була отримана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) і містить дані, що обвинувачений ОСОБА_1 планував там проживати.

Суд вважає, що мотиви та обгрунтування клопотання захисника Волошина О.М. стосуються його незгоди з ухвалою суду про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою від 05 грудня 2019 року та не містять будь-яких нових обставин, які не були розглянуті судом під час продовження запобіжного заходу 05 грудня 2019 року.

Суд зазначає, що стороною захисту на підтвердження заявленого клопотання і його обгрунтування не надано будь-яких доказів, зокрема, тих, що передбачені вимогами ч.3 ст. 201 КПК України.

Суд вважає, що посилання захисника Волошина О.М. на те, що Україна та Республіка Черногорія є сторонами Європейської угоди про передачу заяв про правову допомогу від 21.01.1977 року, у якості доказу відсутності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, не заслуговує на

увагу і свідчить лише про врегулювання процедур правової допомоги у кримінальних справах між цими державами.

Суд не приймає до уваги посилання захисника Волошина О.М. на дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки процес дослідження доказів станом на теперішній час триває і не всі докази є дослідженими.

Суд також не приймає до уваги посилання захисника Волошина О.М. на закон «Савченко» (Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII), а саме на його врахування, оскільки норми зазначеного закону застосовуються судом виключно при призначенні покарання за вчинений злочин за умови визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд також враховує те, що застава у сумі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 152 600,00 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень, яка визначена як альтернативний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою від 05 грудня 2019 року, може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, що встановлено вимогами ч.2 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 201, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Волошина О.М. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.