Документ № 86983939

Справа № 752/18921/17

1-кп/991/170/19

УХВАЛА

13 січня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Малик О.І.

обвинувачений - ОСОБА_1

захисники - Гончарюк Т.В., Лисенко В.А.

представник цивільного позивача - не з`явився,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52015000000000016, стосовно обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

Під час підготовчого судового засідання 13 січня 2020 року захисник Лисенко В.А., посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 47 КПК України, подав суду письмову заяву про відмову від виконання обов`язків захисника Корітка В.В., мотивуючи її неможливістю узгодження правової позиції сторони захисту з обвинуваченим або його довіреними особами, встановлення результату, якого бажає досягнути обвинувачений, відомостей щодо можливого конфлікту інтересів, через відсутність даних щодо місцезнаходження обвинуваченого, поштового, телефонного та будь-якого іншого зв`язку з ним.

Зазначені обставини, на думку захисника, унеможливлюють здійснення ним ефективного захисту та можуть суттєво зашкодити інтересам обвинуваченого, що неприпустимо.

Також, відмову від виконання обов`язків захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Лисенко В.А. обґрунтовував відсутністю у захисника належної кваліфікації для надання правової допомоги у даному провадженні, що є особливо складним ( п. 1 ч. 4 ст. 47 КПК України ), оскільки досвіду участі у справах зазначеної категорії у захисника немає.

Особлива складність кримінального провадження, на думку захисника, полягає у тому, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та перебуває на території, яка не підконтрольна Україні, що позбавляє його можливості спілкування з обвинуваченим для з`ясування усіх необхідних для здійснення захисту обвинуваченого обставин.

Захисник Гончарюк Т.В., посилаючись на положення ч.1 ст. 46 КПК України, підтримала клопотання захисника Лисенка В.А. про відмову від виконання обов`язків захисника Корітка В.В., вважаючи його обґрунтованим та поданим в інтересах обвинуваченого. Зазначила, що лише захисник здатний оцінювати рівень своєї кваліфікації, тому суд не вправі нав`язувати йому свою позицію при вирішенні даного питання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Прокурор Малик О.І. зазначила, що неможливість узгодження правової позиції сторони захисту з обвинуваченим не входить до переліку випадків, у яких захисник має право відмовитися від виконання своїх обов`язків. Щодо доводів захисника про відсутність у нього належної кваліфікації для надання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні, вважала за необхідне звернутися до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві з метою отримання інформації стосовно рівня кваліфікації захисника Лисенка В.А.

Розглядаючи клопотання захисника Лисенка В.А. про відмову від виконання обов`язків захисника, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» визначив, що право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником є однією з основних ознак справедливого судового розгляду.

Відповідно до ст. 47 КПК України особливістю участі захисника у кримінальному провадженні є його обов`язок здійснювати всіма можливими засобами забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів свого клієнта.

Частина 4 ст. 47 КПК України містить вичерпний перелік випадків, коли захисник має право відмовитися від виконання своїх обов`язків.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 47 КПК України, захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов`язків у випадк у якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні.

Зміст наведеної норми вказує на те, що вона є бланкетною, тобто відсилає до інших норм КПК України, у яких сформульовані обставини, які виключають участь захисника у кримінальному провадженні.

Захисник Лисенко В.М. у клопотанні вказує, що такою обставиною є неможливість узгодження правової позиції захисника з обвинуваченим.

Проте, на переконання суду, зазначена захисником обставина не є такою, яка виключає участь захисника у кримінальному провадженні, оскільки вона не передбачена жодною з норм КПК України.

Разом із тим, аналіз п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК України дає підстави для висновку, що у кримінальному провадженні, у якому участь захисника є обов`язковою захисник не має права відмовитись від виконання своїх обов`язків навіть у випадку незгоди з обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що усунення з розгляду даного кримінального провадження захисника Лисенка В.А., через наведену обставину, не створить умов для ефективного захисту обвинуваченого ОСОБА_2 , а навпаки, створить ситуацію, за якої останній взагалі буде позбавлений професійного захисту у кримінальному провадженні, у якому участь захисника є обов`язковою. Тим самим, буде порушено право обвинуваченого на захист, гарантоване ст. 20 КПК України.

Стосовно доводів захисника Лисенка В.А. про відмову від виконання обов`язків захисника Корітка В.В. через відсутність у нього належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, слід зазначити, що вказане питання вже було предметом розгляду суду під час вирішення 28 листопада 2019 року клопотання захисника Лисенка В.А. про відмову від виконання обов`язків захисника з аналогічних підстав, за результатами якого судом було постановлено ухвалу про залишення клопотання захисника без задоволення.

У вказаній ухвалі судом було детально проаналізовано кваліфікацію захисника, особливості даної справи, а також процесуальну поведінку сторони захисту і викладено мотиви ухваленого рішення.

За висновками суду, викладеними в ухвалі, захисник Лисенко В.А. має достатню кваліфікацію для участі у кримінальному провадженні стосовно обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, суд констатував, що процесуальна поведінка захисника Лисенка В.А., дає підстави для висновків про наявність узгодженої стратегії сторони захисту, що спрямована на затягування судового процесу шляхом зловживання правом на відмову від виконання обов`язків захисника.

Додаткових аргументів чи обставин, які б вказували на наявність підстав для відмови від виконання обов`язків захисника, через відсутність належної кваліфікації для надання правової допомоги, адвокатом Лисенком В.А. наведено не було.

Таким чином за своїм змістом, клопотання захисника Лисенка В.А., у цій частині, є таким, що заявлено повторно, з тих самих підстав, та по суті є висловленням заперечень на процесуальне рішення Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні клопотання, після того як суд ухвалив відповідне вмотивоване рішення. Хоча судом, в ухвалі від 28 листопада 2019 року, було роз`яснено, що заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

За таких обставин, така процесуальна поведінка захисника, на переконання суду, становить собою зловживання процесуальними правами та спрямована на затягування судового процесу.

У п. 4 Постанови ВССУ 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Таким чином, беручи до уваги вказані обставини, а також те, що участь захисника у кримінальному провадженні стосовно обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є обов`язковою, суд дійшов висновку, що клопотання захисника Лисенка В.А. про відмову від виконання своїх обов`язків слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 47, 49, 369-372 КПК України КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника Лисенка Володимира Анатолійовича про відмову від виконання обов`язків захисника - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак