Документ № 87077596

Справа № 991/426/20

Провадження1-кс/991/429/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м.Київ

слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,

представника власника майна адвоката Скрипника П.Г.

прокурора Гарванко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Скрипника Павла Григоровича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 12013110060002990 від 02.04.2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Скрипника П.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2018 у кримінальному провадженні № 52013110060002990 від 02.04.2013 на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 накладений арешт на майно ОСОБА_1 .. На думку заявника, такий арешт є необґрунтованим з підстав невідповідності арештованого майна ознакам речових доказів, а матеріалами справи не встановлений будь-який причинно-наслідковий зв`язок між придбанням майна ОСОБА_1 та діями підозрюваного ОСОБА_2 . Адвокат зазначає, що майно було набуте правомірно, та стверджує, що арештоване майно не було набуте безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ніж ринкова вартість, а тому на таке майно не міг бути накладений арешт. Також заявник посилається на те, що з клопотанням про арешт майна третіх осіб до суду може звертатися виключно прокурор, а з клопотанням про арешт майна ОСОБА_1 всупереч ч. 2 ст. 64-2 КПК України звернувся слідчий. Вказує, що арешт на майно накладено необґрунтовано, оскільки при розгляді цього питання не було перевірено обґрунтованість доводів клопотання та не було встановлено всі належні і достатні обставини стосовно наявності підстав для накладення арешту.

Заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2018 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 (загальною площею 87,4 кв.м).

2. В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, просив його задовольнити і скасувати арешт, накладний на об`єкт нерухомого майна з викладених у клопотанні підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання. Додатково пояснив, що із кримінального провадження 52013110060002990 від 02.04.2013 в окреме провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_2 . Досудове розслідування у провадженні № 52013110060002990 від 14.02.2017 здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, жодній особі про підозру не повідомлено, а ОСОБА_1 має статус свідка. Також зазначив, що у виділеному кримінальному провадженні № 42017000000000394 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 накладено арешт на цей же об`єкт нерухомого майна з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

3. Заслухавши пояснення представника власника майна і прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

3.1. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

3.2.Із ухвали Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 вбачається, що Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України. Відповідно до цієї ухвали слідчим суддею задоволено клопотання старшого слідчого групи - заступника начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Крупка Р. О. та накладений арешт на нерухоме майно фізичної особи, зокрема на майно ОСОБА_1 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (загальною площею 87,4 кв. м.).

3.3.Постановою Генерального прокурора України від 18.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 доручене детективам Національного антикорупційного бюро України.

У зв`язку з цим, враховуючи приписи ст. 33-1 КПК України, розгляд клопотання у цьому кримінальному провадженні підсудне Вищому антикорупційному суду.

3.4.Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 вбачається те, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке за постановою слідчого від 11.09.2018 року визнано речовими доказами, накладено саме з метою збереження цих речових доказів. Разом з тим, в ухвалі не зазначено, яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, відповідає зазначене нерухоме майно ОСОБА_1

3.5.Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Як пояснив під час судового засідання прокурор, Чернов А.В. у кримінальному провадженні № 52013110060002990 має статус свідка. Отже при зверненні з клопотанням про накладення арешту на його майно, він набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт. Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора. Разом з тим, як вбачається із ухвали слідчого судді від 09.10.2018 року, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання слідчого.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що арешт на нерухоме майно був накладений необґрунтовано за зверненням неналежного суб`єкта.

3.6.Слідчий суддя не надає оцінку наданим представником власника майна аргументам щодо джерела походження коштів ОСОБА_1 для придбання арештованого майна, оскільки вони не впливають на висновок слідчого судді про необґрунтованість накладеного арешту.

3.7.Також слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна з посиланнями на абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України, оскільки цією нормою врегульований порядок накладення арешту з метою спеціальної конфіскації. А зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду від 09.10.2018 слідує, що арешт накладався з іншою метою - збереження речових доказів. А тому приписи абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України в цьому випадку не підлягають застосуванню.

3.8. При вирішенні питання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 52013110060002990 від 02.04.2013 слідчий суддя враховує також ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019. Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42017000000000394 від 14.02.2017 і з метою забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна накладено арешт на ті саме об`єкти, щодо скасування арешту з яких ставиться питання в цьому судовому засіданні. Слідчим суддею накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 87,4 кв.м), що належить ОСОБА_1 . Отже, станом на сьогоднішній день на один і той саме об`єкт нерухомого майна накладено арешт у двох кримінальних провадженнях з однаковою метою - збереження речових доказів. Хоча чинне законодавство прямо не забороняє подвійний арешт, при здійсненні заходів забезпечення кримінального провадження слід виходити в тому числі із реальності виконання завдань кримінального провадження. Враховуючи твердження прокурора, що відповідна квартира є об`єктом легалізації, грошових коштів, отриманих протиправним шляхом, а матеріали по цих фактах виділені в інше провадження, у подальшому арешті цього майна у первісному кримінальному провадженні № 52013110060002990 відсутня подальша потреба.

3.9.Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_1 накладено за клопотанням неналежного суб`єкта та без обґрунтування відповідності цього майна ознакам речових доказів згідно зі ст. 98 КПК України. Крім того, з урахуванням виділення відповідних матеріалів в окреме провадження, подальший арешт цього майна в первісному кримінальному провадженні не має сенсу та не сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

4. Виходячи із зазначеного, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 арешт підлягає скасуванню. Тому клопотання адвоката Скрипника П.Г. слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-173, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання адвоката Скрипника Павла Григоровича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна задовольнити.

2.Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 758/13006/18 в кримінальному провадженні № 52013110060002990 від 02.04.2013, на майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 87,4 кв.м.)

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко