- Головуючий суддя (ВАКС) : Коліуш О.Л.
Справа № 127/13972/17
Провадження1-кп/991/177/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в м. Києві клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору та заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_6 на обвинувальний акт у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР № 52017000000000025 від 05.01.2017, за обвинуваченням:
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Гайсина Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.
09.12.2019 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_11 та ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта з додатками прокурору, яке обґрунтовано тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам 291 КПК України, оскільки обвинувачення є неконкретним, що не дає можливості стороні захисту належним чином підготуватися до обвинувачення. Крім того, вказав, що в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор та слідчий (детектив) уважали установленими, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього, обвинувальний акт в розділі «Формулювання обвинувачення» дублює повідомлення про підозру, яка оголошена 12.06.2017 року, що є неприпустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Крім того, зазначено, що підзахисним інкриміновано два взаємовиключаючих кримінально - караних діяння, які не можуть бути інкриміновані за один наявний епізод нібито злочинної діяльності. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку. Зазначено, що розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Крім того, захисником ОСОБА_9 також заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Своє клопотання обґрунтовує тим, що викладене у обвинувальному акті обвинувачення, у такій конструкції, відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є суттєвим недоліком, який перешкоджає подальшому розгляду справи, оскільки цей недолік об`єктивно вбачається зі змісту обвинувального акта. Так, захисник зазначає, у діях ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, оскільки з обвинувального акта, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 інкримінується саме одержання неправомірної вигоди, але повідомлення про підозру та обвинувальний акт не містять викладу обставин передачі та одержання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 грошових коштів. Також, захисник зазначає про відсутність у діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. На обґрунтування цього доводу зазначила, що відповідно до примітки ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».Проте, відповідно до п. 1 ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції». Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» визнано таким, що втратив чинність. Відтак, застосування до ОСОБА_11 ст. 369-2 КК України є неможливим у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та неможливістю застосування за аналогією положень Закону України «Про запобігання корупції».
Також захисником обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_6 подано заперечення на обвинувальний акт. Оскільки у вказаних запереченнях захисник просить обвинувальний акт повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, вони розглянуті судом як клопотання про повернення обвинувального акта. Обґрунтовуючи заперечення адвокат ОСОБА_6 зазначив про незрозуміле правове становище ОСОБА_11 та ОСОБА_10, про те, які владні повноваження використовувалися останніми задля одержання неправомірної вигоди. Вказував на не точне формулювання обвинувачення, а саме на предмет кримінального правопорушення, грошові кошти у розмірі 25000 доларів США, оскільки це впливає на підсудність вказаної справи, а тому відсутні підстави для розгляду даного кримінального провадження у ВАКС. Крім того, зазначив, що до ВАКС надійшов обвинувальний акт та інші документи не передбачені законом, що призводе до грубого порушення прав обвинувачених та унеможливлює об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Також вказав, що повідомлення про підозру має загальний недолік у вигляді відсутності відображення обставин, які підлягають доказуванню, а саме: час, місце, спосіб, мотив і мета та інші обставини вчиненні кримінального правопорушення.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 підтримали заявлені клопотання, просили їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_10 підтримали заявлені захисниками клопотання.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта та пояснив, що виклад фактичних обставин у обвинувальному акті зазначено так, як їх було встановлено стороною обвинувачення. Щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення зазначив, що докази, які були зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження дають підстави формулювати обвинувачення так, як зазначено в обвинувальному акті. Розгляд питань зазначених у клопотанні захисника виходить за межі підготовчого судового засідання та потребує розгляду безпосередньо при дослідженні доказів. Саме з цих підстав, вважає клопотання необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Суд, розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору та заперечення адвоката ОСОБА_6 на обвинувальний акт не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначено ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Інших вимог до обвинувального акта закон не містить.
Як убачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, вони містять всі необхідні відомості та реквізити.
Зазначені клопотання захисників, за своєю суттю, зводяться до неповноти та неконкретності викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, а також до незгоди із кваліфікацією інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та недоведеності в обвинувальному акті обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Дійсно,згідно зп.5ч.2ст.291КПК Україниобвинувальний актмає міститивідомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. На думку суду, вказаний обвинувальний акт відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати й розмір предмета злочину, й відповідні ознаки складів інкримінованих обвинуваченим злочинів, належить до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання. На цій стадії судового провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу.
Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально - правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Однак, як визначено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.
У вказаному обвинувальному акті, хоча і з певними недоліками, наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.
Щодо перешкод у призначенні до судового розгляду обвинувального акта через наявність у суду під час підготовчого судового засідання матеріалів кримінального провадження, які надійшли до нього разом з обвинувальним актом, ця обставина жодним чином не впливає на відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, а тому не може бути підставою для його повернення прокурору. Більше того, на думку суду, передбачена ч. 4 ст. 291 КПК України заборона щодо надання суду інших документів, крім зазначених у п.п. 1-5 цієї норми, до початку судового розгляду стосується саме надання таких документів стороною обвинувачення, але не розповсюджується на направлення таких документів з одного суду до іншого в порядку передання судової справи за підсудністю.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право, але не зобов`язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Із зазначеного обвинувального акта, незважаючи на наявність певних недоліків, не убачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.
Отже,суд дійшоввисновку,що обвинувальний акт відповідає вимогам чинного Кримінального процесуальногокодексу України, суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору, та заперечень захисника обвинуваченого ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_6 на обвинувальний акт, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченеч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений 28 січня 2020 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді - ОСОБА_2
ОСОБА_3