Документ № 87270090

Справа № 761/18132/18

Провадження 1-кп/991/186/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

27 січня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів (надалі - суд),

у складі: головуючого судді Дубаса В.М.,

суддів: Задорожної Л.І., Шкодіна Я.В.

за участі секретаря судового засідання Борух А.С.

та учасників судового провадження:

прокурора Кричуна В.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Черезова І.Ю., Надіч Н.Д., Гудими В.С., Грубського А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку, передбаченому статтею 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) клопотання щодо повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 21.02.2018 року за №52018000000000142 щодо обвинувачення

ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прага, Чехія, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі КК),

ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Порошково Перечинського району Закарпатської області, громадянин України, українець, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191; ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 209КК

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис провадження.

28 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2019 року надійшов обвинувальний акт із матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21.02.2018 року за №52018000000000142 щодо обвинувачення ОСОБА_1 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191 КК «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», ч. 2 ст. 209КК «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів», ст. 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації», ОСОБА_2 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»; ч. 5 ст.27, ст. 209«Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» ККУ.

2. Короткий виклад поданих клопотань та їх вирішення.

Під час підготовчого судового засідання захисники Черезов І.Ю., Надіч Н.Д., Грубський А.В. та Гудима В.С. заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав: невідповідності обвинувального акту вимогам частини 2 статті 291 КПК України; неконкректності обвинувачення; порушення процедури затвердження обвинувального акта.

Своє клопотання захисники обгрунтували тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки складений з порушенням ч. 2 ст. 291 КПК, не містить належним чином сформульованого обвинувачення, зазначені лише деякі фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, виходячи з наступного.

На думку сторони захисту, формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є не конкретним за змістом і не відповідає фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням. Також, всупереч вимогам КПК, обвинувальний акт не містить наведених ознак складу злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ст. 366-1 КК.

Також обгрунтовується, що обвинувальний акт затверджений не належним чином, без виконання вимог п.9.5.1 Інструкції діловодства в органах прокуратури України від 21 лютого 2013 року, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позицію своїх захисників, просили задовольнити клопотання та повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор вважав клопотання необґрунтованими та заперечував проти його задоволення. Зазначав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті, викладено відповідно до вимог чинного законодавства, затверджений відповідно до вимог до чинного законодавства.

3. Обґрунтування правової позиції суду щодо вирішення клопотань.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання захисників Черезова І.Ю., Надіч Н.Д., Грубського А.В. та Гудими В.С. про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

При цьому, суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.

В п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.

Також, судом враховується висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення.

Суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова ВСУ від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).

Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання. Тому у цій частині клопотання захисника є необґрунтованим.

Щодо не набуття статусу обвинуваченого.

Норма пункту 1 частини першої статті 481 КПК України передбачає досить широкий перелік осіб, щодо яких забезпечується особливий порядок здійснення повідомлення про підозру, де обов`язковою є участь Генерального прокурора або його заступника, а саме: адвокат, депутат місцевої ради, депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільський, селищний, міський голова.

Також, судом враховується висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к про те, що Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру особі, визначеній в статті 481 КПК, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої статтею 481 КПК України.

Щодо необхідності скріплення обвинувального акта гербовою печаткою.

Позиція захисників щодо необхідності скріплення обвинувального акта гербовою печаткою базується на необхідності додержання вимог щодо реквізитів офіційного документу, які містяться у підзаконних нормативно-правових актах, що визначають правила діловодства та документообігу. Такий підхід суперечить ст. 1 КПК України, відповідно до якої порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Сторона захисту посилається на порушення Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом 21 лютого 2013 року, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3, яка втратила чинність на підставі наказу Генеральної прокурори України № 103 від 24.02.2016. При цьому, даний Наказ втратив чинність згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 12 лютого 2019 року № 27 «Про затвердження Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України».

Орієнтовний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою у разі їх створення у паперовій формі або засвідчуються кваліфікованою електронною печаткою прокуратури у разі їх створення в електронній формі, наведено у додатку 55 Інструкції. Згідно вказаного Додатку № 55 не передбачено застосування гербової печатки щодо затвердження обвинувального акту. Зазначено лише, що в інших необхідних випадках гербова печатка проставляється на документах за рішенням Генерального прокурора, його першого заступника чи заступника, керівників регіональних, місцевих прокуратур, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи, які викладені сторонами захисту в поданих клопотаннях не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України, порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, підстав для його повернення прокурору суд не вбачає, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 291, 314, 372, 376 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання адвокатів Черезова І.Ю. та Гудими В.С. (захисників обвинуваченого ОСОБА_1 ) про повернення обвинувального акту.

2. Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Надіч Н.Д. (захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ) про повернення обвинувального акту.

3. Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Грубського А.В. (захисника обвинуваченого ОСОБА_2 ) про повернення обвинувального акту.

4. Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 29 січня 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Дубас

Судді - Л.І. Задорожна

Я.В. Шкодін