Документ № 87301831

Справа № 344/2364/19

Провадження № 1-кп/991/94/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді Галабали М.В., суддів Крикливого В.В., Ногачевського В.В. провела підготовче судове засідання щодо розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001520. Згідно з обвинувальним актом у цьому провадженні прокурор висунув обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Підготовче провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: Козачини С.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисників: Гончарюк Т.В., Пелюка С.С.,

секретаря судового засідання: Яроша О.М.

У процесі розгляду суд встановив:

1.04 жовтня 2019 року з Верховного Суду, за результатами розгляду подання Івано-Франківського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 07 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001520, щодо ОСОБА_1 .

2.У судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду та відсутні підстави, передбачені п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Також прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 , посилаючись на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисники обвинуваченого не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, однак заперечували щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , аргументуючи це тим, що прокурор не довів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема захисники посилались на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував раніше обраних щодо нього запобіжних заходів та завжди з`являвся за викликом до суду.

Обвинувачений підтримав думку своїх захисників.

3.Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України.

Як убачається з матеріалів клопотання, необхідність застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявністю низки ризиків та обставин, визначених ст. 132, ст. 177, п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, аналізуючи які суд приходить до таких висновків.

3.1Прокурор обґрунтовує наявність підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення такими доказами:

-заявою ОСОБА_2 від 09.06.2018 про вчинення злочину;

-протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 26.06.2018, 17.09.2018, 08.08.2018;

-протоколами допиту свідка ОСОБА_3 від 03.08.2018, 06.09.2018;

-протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 02.08.2018, 07.08.2018;

-протоколом затримання ОСОБА_1 від 07.08.2018;

-протоколом освідування ОСОБА_1 від 07.08.2018;

-протоколом обшуку будинку від 07.08.2018, де проживає ОСОБА_1 ;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших;

-матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні в їх сукупності;

-висновками експертів від 12.10.2018, 01.11.2018, 19.12.2018.

Відтак факти, інформація, що відображені у вищенаведених доказах можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчините інкриміноване правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Тобто підозру суд вважає обґрунтованою.

3.2Щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

3.2.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, на думку сторони обвинувачення, підтверджується тим, що злочин, який інкримінується обвинуваченому, є тяжким корупційним злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_1 , будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, будучи тривалий час суддею, обвинувачений має широке коло знайомих, зокрема у правоохоронних органах, з допомогою яких може покинути територію України. Прокурор також акцентував увагу на наявності у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

3.2.2.Прокурор зазначає про ризик знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення через наявність у обвинуваченого знайомств серед суддів інших судів, за допомогою яких він може знищити чи спотворити оригінали матеріалів справи про банкрутство ПАТ «Живиця».

3.2.3. Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні прокурор обґрунтовує авторитетом, досвідом та службовим становищем обвинуваченого, з використанням яких він матиме можливість впливу на свідків з числа працівників господарського суду Івано-Франківської області, які разом з ним працювали чи перебували у його підпорядкуванні. Заявлений ризик, що обвинувачений буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовував відмовою обвинуваченого підписувати протокол затримання та відмовою надавати будь-які пояснення по суті затримання.

3.2.4. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор обґрунтовує наявністю у обвинуваченого та його родини значної кількості рухомого та нерухомого майна, а також фактом неодноразового застосування судами під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

3.3. Суд приходить до висновку, що вищезазначені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

4.Разом з тим, частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено таке: «Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.»

Клопотання прокурора від 28 листопада 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави всупереч вимозі ч. 1 ст. 184 КПК України не містить обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Відтак прокурор довів обставини щодо наявності обґрунтованої підозри та існування хоча б одного із відповідних ризиків, але не довів обставин недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тому підстав для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави суд не вбачає. Натомість, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а також для покладення на обвинуваченого таких обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування, що стосується даного кримінального провадження, зі свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5.В підготовчому судовому засіданні адвокатом Пелюком С.С. як представником третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, було подані клопотання про скасування низки арештів, накладених слідчими суддями Солом`янського районного суду м. Києва.

6.Так, 20 січня 2020 року ним в інтересах ОСОБА_9 було подано клопотання про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, а саме:

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) та земельну ділянку з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, на якій знаходиться зазначене домоволодіння;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

6.1.Як убачається з клопотання та додатків до нього, необхідність скасування арешту представник аргументує тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у справі № 352/47/19 від 23 березня 2019 року вищезазначене домоволодіння та земельну ділянку визнано власністю ОСОБА_9 , а тому обвинувачений ОСОБА_1 не є співвласником цього майна. Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , то ця квартира була приватизована та належить на праві спільної власності ОСОБА_9 та її двом синам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Відтак, на думку адвоката, Булка В.І. не є співвласником і цього майна.

Представник також вказує на те, що слідчий суддя ухвалив накласти арешт виключно на підставі ст. 170 КПК України - з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання. Однак, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна. Але арештоване майно, про яке іде мова у клопотанні, не належить підозрюваному, засудженому або юридичній особі щодо якої здійснюється провадження.

6.2.Прокурор заперечував проти задоволення заявленого клопотання про скасування арешту майна, аргументуючи це тим, що арешт був законним, обґрунтованим і накладеним з дотриманням вимог ст. 170 КПК України.

6.3.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження суд вважає, що клопотання представника підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

6.4.Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.».

6.4.1.Згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 травня 1997 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було розірвано. Державна реєстрація розірвання шлюбу відбулася 11 серпня 2018 року. Статтею 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на момент постановлення судового рішення про розірвання шлюбу, передбачено, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Частиною 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, що набув чинності 01 січня 2004 року, встановлено таке: «У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.»

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 зазначено: «Звернути увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.» Відтак, моментом припинення шлюбу між ОСОБА_9 і обвинуваченим є момент його державної реєстрації - 11 серпня 2018 року. Тобто майно, про яке йдеться в клопотанні представника ОСОБА_12 , було набуте під час перебування в шлюбі.

6.4.2.Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2019 року було постановлено таке - визнати за ОСОБА_9 право власності на спірне майно. Сімейним кодексом розрізняються поняття майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка (ст. 57 СК), та майна подружжя , що належить на праві спільної сумісної власності (Глава 8 СК). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно (ч. 1 ст. 369 ЦК України). Відтак за ОСОБА_9 в будь-якому випадку визнається право співвласності на майно, про яке йдеться в клопотанні ОСОБА_12 . Разом з тим, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області не було визнано за ОСОБА_9 право особистої приватної власності на спірне майно, а було визнано право власності на нього. Це, в свою чергу, дає підстави колегії суддів Вищого антикорупційного суду зробити висновок, що режим спільної сумісної власності на домоволодіння та земельну ділянку рішенням суду від 22 березня 2019 року не було припинено.

6.4.3.Окрім того, відповідно до ст. 90 КПК України, преюдиціальне значення для суду мають рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, але лише тоді, коли він вирішує питання про допустимість доказів. Тобто судове рішення, яке має преюдиціальне значення, не є доказом саме по собі, а може бути використане лише при вирішенні питання допустимості доказів. Відтак рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області не має преюдиціальної сили, а тому факти, встановлені в ньому не є такими, що не потребують доказування та перевірки.

6.4.4.Більше того, виходячи з матеріалів судової справи № 344/2364/19, обвинувачений досі проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса зазначена як місце проживання ОСОБА_9 .

В графі 7 Медичної картки стаціонарного хворого № 14551/19, виданій ОСОБА_1 (арк. 69, т. 4), зазначено: «Тел. НОМЕР_2 дружина». В судовому засіданні 30 січня 2020 року обвинувачений підтвердив, що даний номер мобільного телефону належить ОСОБА_9 Медична карта видана з зазначенням дати госпіталізації - 27 листопада 2019 року.

Таким чином, є підстави вважати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 й надалі існують усталені відносини, що притаманні подружжю.

6.5.Отже арешт, накладений на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) та земельну ділянку з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, на якій знаходиться зазначене домоволодіння, скасуванню не підлягає.

6.6.Що стосується квартири за адресою: АДРЕСА_2 , то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України - до майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка належить житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20 червня 1998 року, що додається до клопотання, ця квартира була приватизована та належить на праві спільної власності ОСОБА_9 та її двом синам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в рівних долях.

6.7.Відтак, частку ОСОБА_13 у вищезазначеній квартирі не можна розглядати в якості спільної сумісної власності подружжя. За аналогією закону (ч. 1 ст. 10 СК України) частки їх дітей також належать останнім на праві особистої приватної власності.

6.8.Таким чином, арешт, накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає скасуванню.

7.Також 20 січня 2020 року представником Пелюком С.С. в інтересах ОСОБА_11 було подано клопотання про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, а саме:

- квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_3 );

- автомобіля марки Volkswagen Passat 2008 року з VIN: НОМЕР_4 (д.н.з. НОМЕР_5 );

- автомобіля марки Mercedes-Benz E 200 CDI 2010 року випуску з VIN: НОМЕР_6 (д.н.з. НОМЕР_7 ).

Обвинувачений підтримав клопотання представника.

7.1.Як убачається з клопотання та доданих матеріалів, необхідність скасування арешту адвокат аргументує тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 23 грудня 2016 року ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_14 за власні кошти квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), а тому така квартира належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_11 . Це підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Що стосується транспортних засобів, то представником ОСОБА_12 у клопотанні зазначено, що обидва автомобілі належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_11 і були придбані ним за власні кошти. Вищезазначені факти підтверджуються двома Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, засвідчені копії яких додаються. Адвокат також акцентує увагу на тому, що ні квартира, ні автомобілі не належать обвинуваченому, про що було зазначено вище. Також квартира та автомобілі не підлягають спеціальній конфіскації відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, оскільки не відповідають жодній з ознак, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України. Тому, вони не можуть бути арештовані з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

7.2.Прокурор заперечував проти задоволення заявленого клопотання про скасування арешту майна, аргументуючи це тим, що арешт був законним, обґрунтованим і накладеним з дотриманням вимог ст. 170 КПК України.

7.3.Виходячи зі змісту ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, яка була додана до клопотання, вбачається, що арешт на вказане майно було накладено на підставі пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме - з метою забезпечення подальшої спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання за кримінальне правопорушення. ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Право власності ОСОБА_11 на квартиру підтверджується договором купівлі-продажу від 23 грудня 2016 року та витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно (номер запису про право власності - 18253385). Право власності його на автомобілі натомість підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_8 ) на Volkswagen Passat 2008 року (д.н.з. НОМЕР_5 ) та копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_9 ) на Mercedes-Benz E 200 CDI 2010 року випуску (д.н.з. НОМЕР_7 ), що додані до клопотання.

В ч. 1 ст. 173 СК України передбачена презумпція роздільності майна батьків і дітей. Матеріали судової справи № 344/2364/19 не містять доказів того, що вищезазначене спірне майно, є спільною власністю ОСОБА_1 та його сина.

7.4.У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується із доводами представника Пелюка С.С. і приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_11 .

8.Також 20 січня 2020 року адвокатом Пелюком С.С. в інтересах ОСОБА_9 було подано клопотання про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, а саме на:

- перстень, золото 585, арт. 430.1, розмір 18-0, вага 2,91 гр.;

- сережки, золото 585, арт. 03100, вага 3,45 гр.;

- сережки, золото 585, арт. 02350, вага 2,81 гр.;

- кулон, золото 585, арт.105318, вага 0,72 гр.;

- кулон, золото 585, арт. 1886, вага 1,98 гр.;

- кулон, золото 585, арт. ПВ803,2, вага 3,96 гр.;

- сережки, вага 3,785 гр.;

- перстень, вага 3,940 гр.;

- браслет, вага 4,45 гр., довж. 24,1 см;

- кулон, вага 1,83 гр.;

- брошка, вага 5,905 гр.;

- підвіска з камінням черв. кольору, вага 2,66 гр.;

- сережки, вага 4,24 гр., всередині по три прозорі камені;

- перстень, вага 5,250 гр., 5 гр. камінців прозорого кольору;

- перстень, вага 4,320 гр.;

- перстень, вага 4,075-4,080 гр.;

- сережки у формі капель, вага 3,195 гр.;

- перстень з 5 камінцями, прозорого кольору, вага 2,760 гр.;

- кільце обручальне, вага 2,75 гр.;

- кулон ромб, вага 3,110 гр.;

- ланцюжок, вага 23,775 гр. з камінням білого та темного кольору, довж. 44 см;

- ланцюжок, вага 11,555 гр., довж. 50см;

- браслет, вага 12,540 гр., довж. 21 см;

- кулон, вага 2,140 гр., з камінням чорного кольору (далі - ювелірні вироби);

- а також на грошові кошти в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро (далі - грошові кошти).

Обвинувачений підтримав клопотання представника.

8.1.Як убачається з матеріалів клопотання, необхідність скасування арешту представник аргументує тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 травня 1997 року у справі № 2-2151 було розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Тому, на думку представника, ювелірні вироби, які є жіночими прикрасами, набутими ОСОБА_9 за все життя, і належать їй на праві особистої приватної власності.

Щодо грошових коштів, то відповідно до договору позики № 1 від 16 липня 2018 року, ОСОБА_15 надав ОСОБА_9 позику в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) доларів США на умовах строковості, що підтверджується розпискою, які остання зобов`язалась повернути до 12 грудня 2018 року. Адвокатом також надано засвідчені копії договору позики, розписки та податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 .

Щодо решти арештованих коштів у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро, то представник ОСОБА_12 стверджує, що це власні кошти ОСОБА_9 , які вона мала змогу заощадити працюючи протягом 15 років поспіль в управлінні НБУ в Івано-Франківській області.

8.2.Виходячи з аргументів, наведених у клопотанні стосовно скасування арешту ювелірних виробів, на переконання суду, представником не було надано належних достатніх доказів, які б підтверджували те, що вищезгадане майно належить саме ОСОБА_9 . Більше того, той факт, що ювелірні вироби було знайдено у кімнаті останньої не свідчить про їх належність їй, особливо зважаючи на спільне проживання заявниці клопотання з обвинуваченим, про що зазначалось вище.

8.3.Що стосується грошових коштів, то, на переконання суду, представником не було доведено, що вказані грошові кошти належать саме ОСОБА_9 . Суд звертає увагу на той факт, що без найменування номіналів купюр, серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів, є неможливим встановлення того, що арештовані 9000 (дев`ять тисяч) доларів США, які, як стверджує представник, були надані ОСОБА_9 на підставі договору позики, а також її особисті 3000 (три тисячі) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро, є саме тими коштами, про які йдеться в клопотанні.

8.4.Тому застосування щодо вищезазначеного майна арешту як засобу забезпечення кримінального провадження відповідає нормам кримінального процесуального законодавства. Відтак, підстав для задоволення клопотання про скасування арешту суд не вбачає.

9.Окрім того, 30 січня 2020 року адвокатом Пелюком С.С. в інтересах ОСОБА_9 було подано клопотання про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в справі № 760/20860/18, а саме на низку монет вилучених під час обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Дане клопотання колегія суддів вважає також необґрунтованим з огляду на те, що представником не надано доказів, які б підтверджували належність монет саме ОСОБА_9 додані до клопотання сертифікати підтверджують не право власності, а те, що дані сертифікати гарантують високу якість монет.

10.Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши обвинувальний акт суд вважає за можливе призначити провадження до судового розгляду, оскільки перешкоди його призначення, передбачені пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

11.Пунктом 5 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Відтак, суд підготовку до судового розгляду вважає завершеною і призначає судовий розгляд кримінального провадження № 42018000000001520 у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 170, 174, 177-179, 314-316 КПК України суд постановив:

1.Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42018000000001520 від 20 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в залі № 4 Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, о 09 годині 00 хвилин 06 лютого 2020 року.

2.У задоволенні клопотання прокурора Козачини Сергія Сергійовича про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді застави - відмовити. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання і покласти на нього наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування про обставини у даному кримінальному провадженні, зі свідками: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

-здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії обов`язків до 29 березня 2020 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання відносно ОСОБА_1 покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

3.Клопотання адвоката Пелюка С.С. в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 36774659) та земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, а також квартири за адресою: АДРЕСА_2 - задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

4.Клопотання адвоката Пелюка С.С. в інтересах ОСОБА_11 про скасування арешту квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), автомобіля марки Volkswagen Passat 2008 року з VIN: НОМЕР_4 (д.н.з. НОМЕР_5 ) та автомобіля марки Mercedes-Benz E 200 CDI 2010 року випуску з VIN: НОМЕР_6 (д.н.з. НОМЕР_7 ) - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, на:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_3 );

-автомобіль марки Volkswagen Passat 2008 року з VIN: НОМЕР_4 (д.н.з. НОМЕР_5 );

-автомобіль марки Mercedes-Benz E 200 CDI 2010 року випуску з VIN: НОМЕР_6 (д.н.з. НОМЕР_7 ).

5.У задоволенні клопотання адвоката Пелюка С.С. в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту ювелірних виробів та грошових коштів в розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесяти) євро - відмовити.

6.У задоволенні клопотання адвоката Пелюка С.С. в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту на монети - відмовити.

7.У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисників.

8.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.В. Галабала

Судді: В.В. Крикливий

В.В. Ногачевський