Документ № 87359866

Справа № 761/18132/18

Провадження 1-кп/991/186/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 січня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Дубаса В.М.,

суддів: Задорожної Л.І., Шкодіна Я.В.

за участі секретаря судового засідання Борух А.С.

учасників судового провадження:

прокурора Снєгірьова О.М.

представника особи, яка подала клопотання про скасування арешту ОСОБА_1

та особи, за клопотанням якої накладено арешт ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 21.02.2018 року за №52018000000000142 щодо обвинувачення

ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прага, Чехія, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Порошково Перечинського району Закарпатської області, громадянин України, українець, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191; ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 209 КК

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис провадження

28.11.2019 року до Вищого антикорупційного суду відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2019 року надійшов обвинувальний акт із матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21.02.2018 року за №52018000000000142 щодо обвинувачення

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191 КК, ч. 2 ст. 209 КК, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК, ст. 366-1 КК та

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК, ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 209 КК.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.12.2019 року призначено підготовче судове засіданняна 13.12.2019 року та ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.01.2020 року призначено судовий розгляд на 06.02.2020 року.

2. Короткий виклад поданого клопотання.

27.01.2020 року адвокат Ліхітченко Г.В. як представник ТОВ «Міральянс» (код ЄДРПОУ 38995577) подав клопотання про скасування арешту на майно, а саме на належні ТОВ «Міральянс» земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:88:053:0020, 8000000000:88:053:0022, 8000000000:88:053:0023, розташовані за адресою: АДРЕСА_4.

Арешт на це майно накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.07.2017 року (справа №760/4663/17-к) шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002249 від 02.09.2016 року (з якого за поясненням прокурора пізніше виділено кримінальне провадження від 21.02.2018 року №52018000000000142) та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2018 року в даній справі №761/18132/18, за якою заборонено розпоряджатись вказаними земельними ділянками.

Обґрунтовуючи подане клопотання, представник ТОВ «Міральянс» зазначив, що це підприємство не є стороною кримінального провадження, до нього відсутні будь-які претензії щодо набуття права власності на дані земельні ділянки, що ТОВ «Міральянс» є добросовісним набувачем даних земельних ділянок, а тому накладені арешти порушують його права власності, накладені незаконно і на даний час в них немає жодної потреби.

Також представник зазначив, що ОСОБА_4 , як продавець, згідно договору купівлі-продажу частин в статутному капіталі ТОВ «Міральянс» від 24.11.2015 року передав у власність ТОВ «ФУНДАМЕНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 38077923), як покупцю, належну на праві власності частку 99,9% у статутному капіталі ТОВ «Міральянс», а за іншим договором купівлі-продажу частин в статутному капіталі ТОВ «Міральянс» від 24.11.2015 року передав у власність громадянину ОСОБА_5 , як покупцю, належну на праві власності іншу частку 0,1% у статутному капіталі ТОВ «Міральянс». Такі договори укладено на підставі попередньо складених Протоколу № 20/11-15 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ФУНДАМЕНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 38077923, Республіка Кіпр) від 20.11.2015 року та Протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ «Міральянс» (код ЄДРПОУ 38995577, місто Київ) від 24.11.2015 року.

Прокурор та особа, за клопотанням якої накладено арешт, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, зазначивши, що підстави для скасування арешту не наведені в заявленому клопотанні, також відсутні підстави вважати, що в застосуванні арешту відпала потреба та не доведено необґрунтованість накладення арешту, також є необхідність забезпечення збереження речових доказів, оскільки земельні ділянки визнані речовими доказами, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

3. Обґрунтування правової позиції суду

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва (справа № 760/4663/17-к) від 14.07.2017 року задоволено клопотання детектива Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пікуля С.Т. та накладено арешт, що полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 8000000000:88:053:0020, 8000000000:88:053:0022, 8000000000:88:053:0023, які належать ТОВ «Міральянс» (код ЄДПРОУ 38995577).

Як зазначено в цій ухвалі, 31.05.2017 року постановою детектива земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:88:053:0020, 8000000000:88:053:0022, 8000000000:88:053:0023, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст.98 КПК., а також, що вказані земельні ділянки підпадали під ознаки п.1,3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, оскільки одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, крім того були предметом злочину.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2018 частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №52018000000000142 від 21.02.2018 року (справа № 761/18132/18) про накладення арешту на майно, а саме зокрема накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:88:053:0020, 8000000000:88:053:0022, 8000000000:88:053:0023, які належать ТОВ «Міральянс» (код ЄДПРОУ 38995577), заборонивши розпоряджатись вказаними земельними ділянками.

Підставою для задоволення клопотання прокурора зазначено те, що земельні ділянки відповідають ознакам ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речового доказу, оскільки є предметом вчинення злочину, окрім того є достатні підстави вважати, що вони можуть бути відчужені. Також, з урахуванням того, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України за якою обвинувачується ОСОБА_3 передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте такі положення не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

За частинами 1-5, 10, 11 статті 170 КПК , арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (а саме за частиною 1 статті 98 КПКУ, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (тобто з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 7 КПК, однією з загальних засад кримінального провадження, зокрема, є безпосередність дослідження показань, речей і документів.

За статтею 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом .

Безпосередність дослідження доказів означає вимогу закону про дослідження судом усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду письмових та речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в частині 1 статті 94 КПК, й сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту статей 23 і 86 цього кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, крім окремих випадків.

На теперішній час призначено судовий розгляд даного кримінального провадження від 21.02.2018 року за №52018000000000142, під час якого суд може безпосередньо дослідити як речовий доказ арештоване майно, яке відповідає вимогам статті 98 КПК, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому необхідно запобігти можливості його пошкодження, псування чи знищення, тобто забезпечити виконання завдань вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Також суд зазначає, що санкції частини 5 статті 191 КК та частини 2 статті 209 КК, за якими обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 115 і 116 Цивільного кодексу України (ЦКУ), які визначають склад майна та права учасників господарського товариства, відчуження частки у статутному капіталі господарського товариства є окремим правочином, який не пов`язаний з переходом права власності на нерухоме майно товариства, зокрема земельні ділянки.

Також суд зазначає, що накладення арешту на майно шляхом заборона розпорядження ним є найменш обтяжливим способом та не позбавляє власника можливостей володіти та користуватись таким майном.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши думки учасників провадження, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню внаслідок відсутності підстав, визначених статтею 174 КПК, для скасування арешту майна, оскільки представником ТОВ «Міральянс» не надано належних та допустимих доказів щодо необґрунтованості накладення арешту або відпадіння потреби в подальшому застосуванні цього заходу.

Керуючись статтями 174, 372, 376 КПКУ суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Ліхітченко Г.В. (представника ТОВ «Міральянс» ) про скасування арешту на майно.

2. Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді - Задорожна Л.І.

Шкодін Я.В.