Документ № 87365192

справа №760/6099/17

провадження №1-кп/4910/24/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«30» січня 2020 р. м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шкодіна Я.В.

суддів: Федорова О.В., Задорожної Л.І.

за участю секретаря: Ахундової В.І.

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час розгляду клопотання адвоката Забари Б.І., який діє в інтересах третьої особи ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 52016000000000001 від 11 січня 2016 року

за участю:

прокурора - Кравця В.В.

третьої особи, щодо майна якої вирішується питання - ОСОБА_1

адвоката третьої особи, щодо майна якої вирішується питання - Забари Б.І.

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду, на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року, надійшов обвинувальний акт з матеріалами судового провадження у кримінальному проваджені № 52016000000000001 від 11 січня 2016 року щодо обвинувачених ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 366, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2019 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

18 грудня 2019 року через канцелярію суду адвокатом Забарою Б.І., який представляє третю особу, щодо майна якої вирішується питання - ОСОБА_1 , в рамках вищезазначеного кримінального провадження подано клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року на автомобіль Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , чорного кольору, 2010 року випуску; автомобіль Porsche Cayenne 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , синього кольору, vin номер НОМЕР_4 ; мотоцикл Yamaha XVS 1300А, номерний знак НОМЕР_5 , vin номер НОМЕР_6 , 2007 року випуску.

Своє клопотання адвокат обґрунтовує тим, що арешт на транспортні засоби слідчим суддею накладений необґрунтовано та без з`ясування правового статусу майна, оскільки володільцем транспортних засобів є ОСОБА_1 , яка не є учасником даного кримінального провадження. Крім цього, набуття права власності ОСОБА_1 на майно відбулося за 1 (один) календарний рік до призначення ОСОБА_7 на посаду в ДП «Укрзалізничпостач» та за 1,5 року до нібито вчинення останнім кримінального правопорушення, що свідчить про те, що зазначене в оскаржуваній ухвалі слідчого судді майно не може вважатися набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Адвокат також зазначає, що арештоване було майно придбане ОСОБА_1 за особисті кошти, заощадження та від продажу нерухомого майна, що відповідно до ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу є її особистою приватною власністю. Тому, накладаючи арешт на майно ОСОБА_1 слідчий суддя грубо порушив права останньої, як власника, у спосіб, що є непропорційним завданням кримінального провадження і по суті унеможливлює розпорядження останньою своєю власністю.

В судовому засіданні третя особа, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_1 та її представник Забара Б.І. клопотання про скасування арешту на майно підтримали і просили задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим та таким, яке не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 14.07.2016 р., якою було накладено арешт на майно ОСОБА_7 законною.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання та дослідивши матеріали, що надані третьою особою, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з Ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 14.07.2016 р., належну копію якої було надано прокурором в судовому засіданні, арешт майна було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, особа, яка вважає себе володільцем майна, на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано.

Разом з тим, як вбачається з клопотання представника третьої особи про скасування арешту, особа, яка подала клопотання жодним чином не доводить того, що арешт майна накладено необґрунтовано, або те, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.

Суд наголошує, що арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що передбачено ч.5 ст.170 КПК України.

Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. При цьому необхідно зауважити, що закон не вимагає, щоб арешт накладався виключно на майно, право власності на яке зазначених осіб має бути підтверджено на момент накладення арешту. Таке майно може перебувати в чиємусь володінні, розпорядженні чи користуванні.

Тому, арешт, який було накладено за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду 14 липня 2016 року, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_7 на той час був підозрюваним, так як 12 липня 2016 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, а санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Третя особа ОСОБА_1 стверджує, що вказане майно є її особистою власністю, придбане за особисті кошти, а також грошові кошти надані тіткою, але не підтверджує ці факти жодним належним доказом, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити ці доводи та надати їм оцінку. Більш того, третя особа не надає доказів того, що ОСОБА_1 перебуває чи перебувала на час накладення арешту у шлюбі з ОСОБА_7 , що також не сприяє належній перевірці зазначених фактів та доводів третьої особи.

Отже, третьою особою ОСОБА_1 не доведено, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, також не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба та не доведено, що зазначене майно є її особистою власністю.

Керуючись ст. ст. 170-174, 314-316, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Забари Б.І., який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуючий Шкодін Я.В.

Судді Федоров О.В.

Задорожна Л.І.