Документ № 87452236

Справа № 991/611/20

Провадження1-кс/991/624/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., за участю

секретаря судового засідання Зубрицької А.М.,

заявника - адвоката Осіпчук Р. О.,

детектива - Аршавіна Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осіпчук Руслана Олександровича на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга представника ОСОБА_1 адвоката Осіпчука Руслана Олександровича на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В. П. від 24.07.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019.

Скарга обґрунтовується тим, що на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2019 були внесені відомості за заявою ОСОБА_1 про можливе вчинення посадовими особами АТ КБ «ПриватБанк» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, шляхом незаконної передачі права вимоги по кредитним справам (кримінальне провадження № 52019000000000648). 27.12.2019 детектив НАБУ Дмитрієнко В. П. виніс постанову про закриття кримінального провадження. Скаржник не погоджується з цим рішенням детектива, вважає його незаконним, оскільки органом досудового розслідування не були проведені обов`язкові слідчі дії при розслідуванні службових злочинів та не виконані обов`язки по збиранню доказів. Просить скасувати постанову детектива від 24.07.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, просив її задовольнити. Детектив проти задоволення скарги заперечував, про що подав відповідні письмові заперечення. Детектив в судовому засіданні надав для дослідження кримінальне провадження у шести томах. Зазначив, що детективом були вжиті всі необхідні заходи для встановлення обставин кримінального правопорушення, однак з отриманих доказів не вбачається наявність в діях посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» ознак складу злочину. Тому кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а в задоволенні скарги просить відмовити.

Розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як з`ясовано слідчим суддею в судовому засіданні, ОСОБА_1 звернувся до НАБУ із заявою про можливе вчинення службовими особами АТ КБ «ПриватБанк» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем шляхом незаконної передачі прав вимоги по більше ніж 30-титисячас кредитних справ на суму понад 2 млрд грн третім особам шляхом незаконної передачі права вимоги по кредитним справам. На підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року уповноважених осіб НАБУ зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1

24.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за вказаною заявою ОСОБА_1 , кримінальному провадженню присвоєний № 52019000000000648.

27 грудня 2019 року детектив виніс постанову про закриття кримінального провадження. Підставою закриття провадження стало те, що проведеними у ході досудового розслідування слідчими та процесуальними діями наявності складів злочинів в діях службових осіб АТ КБ «ПриватБанк» не встановлено, так як права вимоги банком на користь колекторських компаній не відчужувались, а послуги сплачувались виходячи із суми повернутої боржниками банку заборгованості. При цьому їх вартість була співмірною вартості відпрацьованих боржників внутрішніми підрозділами банку, а помилково передані активи були повернути на відпрацювання до банку до початку роботи по реєстрам боржників колекторськими компаніями. Також в ході здійснення досудового розслідування не встановлено доказів, які могли б свідчити про наявність істотної шкоди або тяжких наслідків, які є обов`язковими умовами кваліфікації діянь за ст. 364, 364-1 КК України. Отже, детективом зроблений висновок про відсутність у діях службових осіб АТ КБ «ПриватБанк» ознак складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 364-1 КК України у вигляді відчуження прав вимоги до боржників банку.

В постанові описані слідчі та процесуальні дії, які були здійснені детективом під час досудового розслідування цього кримінального провадження. Зокрема, зазначається про доступи до документів АТ КБ «ПриватБанк», а саме договорів з колекторськими компаніями, документації банку про розрахунок вартості відпрацювання проблемної заборгованості зовнішніми компаніями, рішень та внутрішніх положень банку щодо передачі активів на відпрацювання; доступ до результатів службового розслідування за фактом передачі боржників банку на відпрацювання колекторським компаніям всупереч затвердженим критеріям. Також зазначається про проведені допити свідків ОСОБА_1 та посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Надалі в постанові описуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, на підставі яких детектив дійшов зазначених вище висновків.

Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Слідчим суддею досліджені матеріали кримінального провадження № 52019000000000648, які містяться у шести томах. Встановлено, що детективом проведені допити заявника ОСОБА_1 та посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ; витребувані документи (договори та внутрішні правила і інструкції), які регулювали порядок передачі та відпрацювання проблемної заборгованості банк, а також матеріали службового розслідування. Зокрема, слідчим суддею досліджені вимога Національному банку України щодо надання інформації від 04.06.2019, протокол огляду від 27.07.2019, вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.08.2019, запит про надання інформації ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2019, відповідь НБУ від 11.06.2019, протоколи допиту свідків ОСОБА_1 від 28.08.2019, ОСОБА_3 від 29.08.2019, ОСОБА_4 від 04.11.2019, ОСОБА_5 від 06.11.2019, ОСОБА_8 від 05.11.2019, ОСОБА_7 від 30.10.2019; матеріали тимчасового доступу до документів ПАТ «КБ «ПриватБанк» щодо передачі прав вимоги зовнішнім колекторським компаніям, щодо листування з колекторськими компаніями, щодо погашення боржниками заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Дослідження матеріалів кримінального провадження свідчить, що детективом вжиті заходи, спрямовані на отримання інформації та її аналіз з точки зору кримінально-правової кваліфікації. Твердження скаржника про те, що детектив мав провести повний спектр слідчих (розшукових) дій, допитати додатково інших осіб, не ґрунтується на нормах законодавства. Адже визначення об`єму необхідних слідчих і процесуальних дій для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є дискреційними повноваженнями слідчого, і залежать від методики розслідування конкретних видів кримінальних правопорушень. Цього на первісних етапах досудового розслідування може бути достатньо для визначення наявності чи відсутності події чи складу кримінального правопорушення в діях конкретних осіб.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що винесена детективом постанова від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження відповідає завданням та засадам кримінального провадження, а наведене в ній мотивування є достатнім і релевантним прийнятому рішенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Зважаючи на викладене вище, слідчий суддя дійшла висновку, що скарга представника ОСОБА_1 адвоката Осіпчук Руслана Олександровича є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 40, 93, 284 303-305, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні скарги адвоката Осіпчука Руслана Олександровича на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Слідчий суддя В.В. Михайленко