Документ № 87514558

Справа № 991/991/20

Провадження1-кс/991/1009/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гречишкіна В. В.,

адвокатів Банчука М. В. та Микитенка О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Угорщини, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

3 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сенюти Василя Євгенійовича, погоджене начальником управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганем А. І.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за підозрою (на думку сторони обвинувачення) ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

У клопотанні детектив зазначив, що ОСОБА_1 (громадянин Угорщини) є бізнесменом російського походження, який займається, в тому числі, купівлею-продажем сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. ОСОБА_1 є власником компаній «Fedcominvest Europe Sarl» (Монако), «Fedcominvest Monaco Sam» (Монако) та інших; засновником компаній ТОВ «ТІС-Зерно», ТОВ «ТІС-Руда», ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», ТОВ «Федкомінвест-Україна», ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Трансінвестсервіс», ТОВ «ТІС - 14 причал», ТОВ «ТІС - 15 причал», та ТОВ «АТІС».

Згідно версії слідства, під час здійснення своєї діяльності, пов`язаної із купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, бажаючи збільшити обсяги товарообороту у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на здійснення обіцянки та надання неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») за продаж підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця) на економічно вигідних для нього умовах.

15-16 квітня 2014 року у місті Юрмала (Латвійська Республіка), ОСОБА_1 зустрівся і познайомився з ОСОБА_2 , який на той час був головою правління ПАТ «ДПЗКУ». ОСОБА_1 представився йому власником багатьох підприємств та особою, яка займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу. В цей період ОСОБА_1 , усвідомлюючи службове становище ОСОБА_2 , запропонував останньому за неправомірну вигоду продати наявну в ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах. ОСОБА_2 , будучи службовою особою державного підприємства, погодився на злочинну пропозицію ОСОБА_1 та у подальшому вони домовились про розмір неправомірної вигоди, час, місце і спосіб її надання.

У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулися зустрічі у період з 8 по 10 травня 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та 16 липня 2014 року у ресторані «Козачок» в селі Щасливе Бориспільського району Київської області. Також на вказаних зустрічах був присутній громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 представив ОСОБА_2 як свою довірену особу, уповноважену вести переговори щодо господарських взаємовідносин підприємств, підконтрольних ОСОБА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що неправомірна вигода надаватиметься ОСОБА_1 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_1 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_1 умовах оплати, а саме із застосуванням форми оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_1 перепродати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати. З метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди, вони домовилися про те, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_1 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_2 , яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший - з підконтрольним ОСОБА_1 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, окрім ціни, умовах.

Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) мала бути неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_2 підприємства-посередника. При цьому, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , за версією слідства, усвідомлювали, що залучене ОСОБА_2 підприємство не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ «ДПЗКУ» за продаж сільськогосподарської продукції. За домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмір неправомірної вигоди визначався виходячи з загальних об`ємів майбутньої поставки ПАТ «ДПЗКУ» підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам сільськогосподарської продукції з розрахунку 1 долар США за кожну тонну такої сільськогосподарської продукції.

В подальшому для реалізації злочинного умислу ОСОБА_1 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_4 , фінансового директора ТОВ «Трансінвестсервіс» ОСОБА_3 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «TIC-Зерно» ОСОБА_5 , дії яких у подальшому ОСОБА_1 координував та направляв. Він довів до відома ОСОБА_2 факт залучення цих осіб до вчинення злочину. ОСОБА_2 , у свою чергу, довів до відома ОСОБА_1 факт залучення довірених йому осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), а також те, що компанією-посередником в угодах між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде підприємство SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг).

25.07.2014 року, за вказівкою ОСОБА_6 , начальник відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_9 (що була не обізнана щодо злочинних намірів учасників злочину) підготувала проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу, обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну, загальною вартістю 15 675 000 доларів США. У цей день ринкова вартість ячменю для кормових цілей третього класу на умовах поставки FOB (ФРАНКО БОРТ) складала 215,67 доларів США за метричну тонну.

Цього ж дня, контракт № ЕХР 250714-1 від 25.07.2014 був підписаний у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_10 та від імені SOMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_8 . Одразу ж було укладено аналогічний контракт між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (NO FB-Y250714) щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон вже за ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16 338 750 доларів США. Від імені LIRTAVIS ENTERPRISES LTD договір підписав ОСОБА_4 , який, на думку слідства, був лише номінальним представником компанії; фактичними керівниками компанії були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 забезпечував укладання та підписання контракту з боку LIRTAVIS ENTERPRISES LTD і на момент такого підписання знаходився у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» та діяв за вказівками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Останній ж проводив від імені ОСОБА_1 переговори з представниками ПАТ «ДПЗКУ» щодо узгодження злочинних дій протягом усього періоду підготовки та реалізації злочинної схеми.

З 26.07.2014 по 29.07.2014 ПАТ «ДПЗКУ» згідно документарних інструкцій від нібито SOMERTON BUSINESS LIMITED, а насправді від LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, завантажило на морське судно PEACE ARK 75 400,995 метричних тон ячменю третього класу. Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару різниця між загальною вартістю обох контрактів у розмірі 667 298,81 доларів США, що станом на 25.07.2014 згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 7 842 627,41 грн., повинна була залишитися на рахунках компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах, як неправомірна вигода. При цьому розмір неправомірної вигоди у 12 877 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на 01.01.2014), та, відповідно до примітки 1 статті 368 КК України, становить особливо великий розмір.

За версією слідства, під час вчинення злочину, який полягав у обіцянці надати голові правлінні ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_2 неправомірну вигоду за укладення та виконання контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на поставку сільськогосподарської продукції, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману зерном, яке буде поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за такими контрактами. Для цього він залучив ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4

25.07.2014 року ОСОБА_4 підписав договір № 2507/1 між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL щодо продажу того самого ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 метричних тон.

У період серпня - жовтня 2014 року, відбулося укладання та виконання інших договорів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. На думку слідства, ОСОБА_1 не мав наміру оплачувати товар за договорами. Надалі ця сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена кінцевим покупцям, визначеним ОСОБА_1

Внаслідок укладення таких контрактів (NO FB-Y250714 від 25.07.2014, № EXP15082014-1 від 15.08.2014, № EXP100914-1 від 10.09.2014, № EXP011014-1 від 01.10.2014, № EXP021014-1 від 02.10.2014 року) кінцевим вигодонабувачем зерна ПАТ «ДПЗКУ» стала компанія FEDCOMINVEST EUROPE SARL, яка належить ОСОБА_1 . Зазначені вище злочинні дії ОСОБА_1 та інших осіб призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді заволодіння шляхом обману належним ПАТ «ДПЗКУ» зерном - ячменем кормовим 3 класу в кількості 273 679,805 тон та пшеницею 5 класу в кількості 22 127, 99 тон, загальною вартістю 60 560 477,82 доларів США, що станом на дати укладання контрактів згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 769 013 344, 69 гривень. В подальшому ці доходи, одержані злочинним шляхом, на думку слідства, було легалізовано ОСОБА_1 через підконтрольні компанії ОСОБА_1 та уповноваженого ним ОСОБА_5 шляхом здійснення фінансових операцій з цими коштами. В цілому таких фінансових операцій було здійснено на загальну суму 45 836 702,49 доларів США (639 868 567, 36 грн.).

Обґрунтування клопотання

За результатами розслідування вказаного кримінального провадження 02.02.2017 року щодо ОСОБА_1 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та 07.02.2017 року направлено для вручення до Князівства Монако .

Після цього 14.03.2018 року щодо ОСОБА_1 було складено повідомлення про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України та злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та 12.04.2018 року направлено для вручення до Князівства Монако .

На вказані запити про міжнародну правову допомогу від 07.02.2017 року та 12.04.2018 року компетентні органи Князівства Монако 29.10.2018 року відповіли, що залишають їх без виконання через ряд причин. А саме: у зв`язку з тим, що Національне антикорупційне бюро України, на їх думку, не вправі самостійно надсилати запити про міжнародну правову допомогу як центральний орган в розумінні ст. 545 Кримінального процесуального кодексу України; у зв`язку з тим, що компетентні органи Князівства Монако вважають, що передача вказаних запитів може відбуватися тільки через міністерства юстиції двох країн; у зв`язку з тим, що, на їх думку, описані в повідомленні про підозру факти не підлягають покаранню за монакським правом.

24.01.2019 року Національним антикорупційним бюро України, на виконання зауважень компетентних органів Князівства Монако, направлено запит про міжнародну правову допомогу до Князівства Монако через Міністерство юстиції України для вручення повідомлення про нову підозру ОСОБА_1 від 14.03.2018.

Проте, 28.02.2019 року від компетентних органів Князівства Монако отримано відповідь, що вказаний запит не буде виконаний, так як інкриміновані ОСОБА_1 злочини не підлягають кримінальній відповідальності відповідно до законодавства Монако.

Такі ж запити надсилалися до Італії та Франції, оскільки у детективів були підстави вважати, що ОСОБА_1 може перебувати на території цих країн. Втім, уповноважені органи цих країн відповіли, що ОСОБА_1 на їх території не виявлено.

Крім того, 25.11.2019 НАБУ направило повідомлення про підозру від 02.02.2017 та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018 кур`єрською службою DHL за місцем реєстрації ОСОБА_1 в Князівстві Монако, Монте Карло, Швейцарський бульвар, 11. Вказані документи були доставлені за цією адресою 26.11.2019, про що НАБУ отримало відповідне повідомлення.

Детектив у клопотанні зазначає, що оскільки НАБУ було вжито вичерпних заходів для вручення ОСОБА_1 підозри (в тому числі у порядку міжнародної правової допомоги), він набув статусу підозрюваного. Та обставина, що викладені у повідомленні про підозру факти не підлягають покаранню за монакським правом, не свідчить про недотримання органом досудового розслідування встановленого КПК України порядку для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 та відсутність у останнього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Детектив зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_14 від 09.09.2015, який повідомив, що з ОСОБА_3 його познайомив ОСОБА_2 . У подальшому він неодноразово бачив ОСОБА_3 у кабінеті ОСОБА_2 . Також ОСОБА_14 повідомив, що в липні 2014 року разом з ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_1 у ресторані в місті Києві;

- показаннями свідка ОСОБА_9 від 20.08.2015, яка повідомила, що вона була на нараді в кабінеті ОСОБА_6 , де також були присутні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Під час наради їй сказали, що ПАТ «ДПЗКУ» буде укладати договір із компанією SOMERTON BUSINESS LIMITED, яку представляв ОСОБА_8 . Також у ході наради ОСОБА_6 повідомив, що усі питання щодо цього майбутнього контракту потрібно вирішувати із ОСОБА_7 , а всіма зовнішньоекономічними питаннями ПАТ «ДПЗКУ» будуть займатися безпосередньо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Також ОСОБА_9 повідомила, що у квітні 2014 року до неї звернувся ОСОБА_7 з проханням скласти проект листа від імені компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо набуття нею права вимоги за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014, укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та компанією «Unifront Impex LLP», що ОСОБА_9 і зробила;

- показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 02.07.2015, які повідомили, що ОСОБА_3 є уповноваженим представником ОСОБА_1 ;

- показаннями свідка ОСОБА_17 від 24.09.2015, який повідомив, що 27.10.2014 ОСОБА_6 доповів про надходження від компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг) та UNIFRONT IMPEX LLP (Британські Віргінські острови) листів-повідомлень щодо списання заборгованості за контрактом № ЕХР250714-1 від 25.07.2014 за рахунок грошових коштів, отриманих ПАТ «ДПЗКУ» за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014;

- контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014 між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED і NO FB-Y250714 від 25.07.2014 між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD; контрактами між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD № ЕХР05082014-1 від 05.08.2014, № ЕХР110814-1 від 11.08.2014, № ЕХР15082014-2 від 15.08.2014, № ЕХР15082014-1 від 15.08.2014, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014 та № ЕХР021014-1 від 02.10.2014;

- висновками експертиз №6036/17-45 від 27.04.2017, №8290/17-45 від 07.07.2017, №8285/17-45 від 07.07.2017, №8286/17-45 від 07.07.2017, №8291/17-45 від 07.07.2017, №8288/17-45 від 07.07.2017, №8287/17-45 від 07.07.2017, №8289/17-45 від 07.07.2017, №16156/17-45 від 15.09.2017, №16156/17-45 від 15.09.2017, №16997/17-45 від 15.09.2017, №16996/17-45 від 15.09.2017, №16998/17-45 від 15.09.2017, №16977/17-45 від 15.09.2017.

- протоколом огляду від 08.04.2017 та протоколами огляду за результатами проведення негласної розшукової дії в рамках кримінального провадження від 03.05.2017, 27.04.2017 та 23.05.2017;

- листами компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED та UNIFRONT IMPEX LLP від 27.10.2014 про переуступку обов`язків за контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014та № EXP050814-2 від 05.08.2014;

- листом компанії FEDCOMINVEST EUROPE SARL №43Е від 08.12.2015, яким підтверджується укладання контрактів щодо продажу сільськогосподарської продукції між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL №150814/1-L від 15.08.2014, №1009-14-L від 10.09.2014, №011014/1-L від 01.10.2014 та №021014-1-L від 02.10.2014;

- листом компанії SAUDI GRAINS AND FODDER HOLDING CO. LLC, яким підтверджується продаж їй зернової продукції підконтрольною ОСОБА_1 компанією FEDCOMINVEST EUROPE SARL;

- витягом з інформаційної бази «Аркан», якою підтверджується виїзд ОСОБА_2 у Мілан (Італійська Республіка) та Вільнюс (Литовська Республіка) у квітні та травні 2014 року;

- матеріалами, що надійшли від компетентного органу Латвійської Республіки на виконання запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено факти перерахунку грошових коштів з банківських рахунків компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, тобто вчинення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

- протоколом огляду від 16.07.2015, предметом якого є ноутбук ОСОБА_5 «MacBook Pro». Оглядом вказаного ноутбука, а саме електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що з електронної скриньки юридичної компанії «Юрлайн» ОСОБА_5 отримав лист з проханням оплатити рахунок за юридичні послуги англійських юристів з приводу представлення інтересів компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD перед ПАТ «ДПЗКУ»;

- протоколом огляду від 29.01.2017, предметом якого є ноутбук ОСОБА_5 «MacBook Pro A1502». Оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_4» та абонента «ІНФОРМАЦІЯ_3». Так, 22.09.2014 о 14 годині 44 хвилини ОСОБА_5 повідомляє ОСОБА_19 , що він намагається здійснити оплату на ДПЗКУ; також повідомляє, що сьогодні буде оплачено за ОКІНАВА 14 196 359,28. Також оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_4» та абонента «ІНФОРМАЦІЯ_5». Так, 13.08.2014 о 8 годині 35 хвилин ОСОБА_5 повідомляє, що скинув контракт між Сомертон та Ліртавіс, та в ньому потрібно замінити Сомертон на Грейн-Транс.

Детектив у клопотанні наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених підпунктами 1-5, частини 1 статті 177 КПК України, які свідчать про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам. Так, детектив зазначає, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.08.2019 року було надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що діє протягом шести місяців.

Також, 12.09.2017 року постановою детектива Національного бюро ОСОБА_1 оголошений в міжнародний розшук.

Доводи сторін

Прокурор Гречишкін В. В. підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому. Додатково він пояснив, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, оскільки є відмітка про отримання листа від 26.11.2019 року. Тобто, на даний час Національне антикорупційне бюро України повністю виконало вимоги статей 135, 548, 551 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, та вжито вичерпних заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 02.02.2017 та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018, в тому числі у порядку міжнародної правової допомоги.

Адвокати Банчук М. В. та Микитенко О . П. надали документи, що підтверджують місце проживання ОСОБА_1 у Князівстві Монако та документи стосовно статусу ОСОБА_1 у розшуку МОКП Інтерпол. Також подали заперечення, у яких вказують на відсутність процесуального статусу ОСОБА_1 у провадженні (що він не є підозрюваним), а також що він не є оголошеним у міжнародний розшук. Вони, серед іншого, зазначили про те, що ОСОБА_1 неналежно було повідомлено про підозру, і що надсилання кур`єрською доставкою DHL не може вважатися належним врученням.

Вислухавши прокурора, адвокатів, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя повинна дослідити такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання тощо).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 3 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факту вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Повідомлення про підозру

Сторона обвинувачення зазначає, що НАБУ 07.02.2017 року та 12.04.2018 року направляло для вручення до Князівства Монако повідомлення про підозру та повідомлення про нову підозру відповідно. Ці запити не було виконано, тому вони також надсилали їх через механізм міжнародної правової допомоги 24.01.2019 року. 25.11.2019 року НАБУ також надіслало ці повідомлення кур`єрською службою DHL за місцем реєстрації ОСОБА_1 в Князівстві Монако, Монте Карло, Швейцарський бульвар, 11. Вказані документи були доставлені за цією адресою 26.11.2019, про що НАБУ отримало відповідне повідомлення. Таким чином, детектив та прокурор вважають, що вони належно повідомили ОСОБА_1 Сторона захисту зазначає, що його неналежно повідомили про підозру, а також звертають увагу на те, що НАБУ неправильно інтерпретувало відмову уповноважених органів Князівства Монако щодо невиконання запиту міжнародної правової допомоги. Зокрема, уповноважені органи князівства Монако зазначили, що в даному випадку виклад фактів НАБУ не дозволяє охарактеризувати кримінальний характер справи у такому вигляді, як є. З цього випливає, що суть справи більшою мірою пов`язана з фактами, що відносяться до виключно комерційного спору.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів клопотання вбачається, що підставою для повідомлення про підозру є пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). У Главі 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. Зокрема, повістка про виклик особи (повідомлення), яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (п. 7 ч. 135 КПК України).

Норми КПК України вказують на те, що особу 1) мають повідомити про підозру (і, якщо вона проживає за кордоном, повідомлення має бути вручене згідно з міжнародним договором про правову допомогу), або 2) мають бути вжиті заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (це можливо якщо повідомлення про підозру не вручено особі внаслідок невстановлення місцезнаходження особи).

Вручення повідомлення згідно з міжнародним договором про правову допомогу

У цьому випадку сторона обвинувачення посилається на Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, ратифіковану Україною 16.01.1998 року. Відповідно до конвенції, запитувана Сторона (тобто, уповноважений орган держави) здійснює вручення письмових документів і письмових доручень суду, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною. Вручення може здійснюватися шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Якщо запитуюча Сторона звертається з ясно висловленим проханням про це, запитувана Сторона здійснює вручення у спосіб, передбачений її власним законодавством для вручення аналогічних документів, або у спеціальний спосіб, сумісний з цим законодавством. Підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої та підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначається спосіб і дата такого вручення (частини 1-2, статті 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах).

Оскільки належними органами для звернення у порядку міжнародної правової допомоги в Україні є Міністерство юстиції України та Генеральна прокуратура України (Офіс Генерального прокурора), то слідча суддя приходить до висновку, що належним зверненням у цьому порядку було звернення від 24.01.2019 року, а не попередні, які НАБУ безпосередньо надсилало уповноваженим органам Князівства Монако. У відповідь на запит від 24.01.2019 року, Директор управління судових органів ОСОБА_21 зазначив, що «факти, які інкримінуються ОСОБА_22 , судячи з усього, не підлягають кримінальній відповідальності, відповідно до законодавства Монако». Він також вказав на те, що Князівство Монако залишило за собою право підпорядкувати виконання судових доручень вимогам, викладеним у підпункті а частини 1 статті 5 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, а саме, що злочин, що зумовлює судове доручення, підлягає покаранню за законодавством сторони позивача і запитуваної сторони.

Відповідно до положень статті 5 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, шляхом перепровадження відповідної заяви на ім`я Генерального секретаря Ради Європи, може залишити за собою право обумовлювати виконання судових доручень щодо обшуку або арешту власності однією або декількома такими умовами: (a) правопорушення, на якому ґрунтується судове доручення, має підлягати покаранню як за законодавством запитуючої Сторони, так і за законодавством запитуваної Сторони; (b) правопорушення, на якому ґрунтується судове доручення, має бути екстрадиційним в запитуваній державі; (c) виконання судового доручення має бути сумісним з законодавством запитуваної Сторони. Князівство Монако зробило відповідне застереження під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти 19 березня 2007 року щодо підпункту а частини 1 статті 5 Конвенції.

Також, передбачено лише два випадки, коли у допомозі може бути відмовлено: (a) якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної Сторони, є політичним правопорушенням, правопорушенням, пов`язаним з політичним правопорушенням, або податковим правопорушенням; (b) якщо запитувана Сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни.

Слідча суддя звертає увагу на те, що застереження Князівства Монако може стосуватися лише виконання судових доручень щодо обшуку або арешту власності, тобто під це застереження не підпадає виконання вручення повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні. Необхідно зазначити, що у відмові на виконання запиту про міжнародну правову допомогу також нема посилання на випадки, коли може бути така відмова, тобто уповноважені органи Князівства Монако не відмовили на підставі того, що правопорушення є політичним, або пов`язаним з політичним, або є податковим, або що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни. Слідча суддя зазначає, що відповідно до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, країна не може на власний розсуд оцінювати предмет підозри чи обвинувачення, а тому така відмова не є належною відмовою у розумінні Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах. З урахуванням цього, був можливий лише один спосіб виконання запиту Міністерства юстиції України (на підставі заяви НАБУ) - здійснити вручення шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Цього не було зроблено.

Вжиття заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень

Сторона обвинувачення зазначає, що особа набуває статусу підозрюваного у випадку якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Станом на зараз, у розпорядженні суду є матеріали, які вказують на те, що ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання у Князівстві Монако, а також що він проживає там уже 24 роки (зі слів його захисників). Також, сторона обвинувачення надає лист на виконання запиту НАБУ від 07.02.2017 року від ОСОБА_29 (слідчого судді у Князівстві Монако), який пише про те, що повідомлення про підозру не було вручене, оскільки особа, про яку йдеться в дорученні ( ОСОБА_1 ) відмовилася отримувати будь-які документи. На підтвердження направлення повідомлень про підозру та нову підозру на адресу проживання ОСОБА_1 , сторона обвинувачення надає витяг зі сайту служби кур`єрської доставки DHL, який вказує на те, що 26.11.2019 року о 10:37 способом DHL Express було доставлено вантаж за авіа накладною № 4347695542, та було поставлено підпис «ІНФОРМАЦІЯ_6» при отриманні.

Слідча суддя звертає увагу на те, що протягом тривалого часу, з 2017 року, спроби надіслати повідомлення про підозру ОСОБА_1 були неуспішними. Протягом цього часу, ОСОБА_1 щонайменше один раз відмовлявся отримати повідомлення. В подальшому, уповноважені органи Князівства Монако відмовляли у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу. Зрештою, отримання вантажу DHL за адресою проживання ОСОБА_1 було здійснено особою з підписом «ІНФОРМАЦІЯ_6»; у слідчої судді нема підстав вважати, що отримав вантаж саме ОСОБА_1 . Враховуючи те, що окрім Князівства Монако, у ОСОБА_1 є також нерухомість в Італії ( вілла у Forte dei Marmi, via Della Barriera 159, Lucca, Tuscany та замок Torre del Gallo, 13 (Torre del Gallo Castle), via Torre Del Gallo, 27 (houses), via Torre del Gallo, 25 (warehouses), де він може перебувати, або ж у Франції за адресою: 15, Avenue Gabriel Hanotaux, Quartier Torraca ou Coasta, Roquebrune-Cap-Martin, France, неможливо однозначно встановити, чи місцем проживання ОСОБА_1 є саме адреса АДРЕСА_1, інше місце, де він може проживати (в тому числі, де знаходиться його нерухомість), або ж інша адреса у Князівстві Монако.

З урахуванням викладеного, слідча суддя приходить до висновку, що місцезнаходження ОСОБА_1 не є конкретно визначеним та встановленим, а тому невручення повідомлення про підозру не є достатнім для встановлення відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Також, враховуючи проведені дії НАБУ, а саме звернення із запитами про міжнародну правову допомогу та надсилання документів на останню відому адресу проживання ОСОБА_1 , слідча суддя приходить до висновку, що НАБУ вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Таким чином, вона приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. Оскільки санкції вказаних статей передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Чи можливий подальший розгляд клопотання

Далі, слідча суддя встановлює, чи є підстави для розгляду клопотання по суті (тобто, вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою) з урахуванням того, що ОСОБА_1 відсутній під час судового розгляду.

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участі прокурора, підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 статті 193 (ч. 1 ст. 193 КПК України). Частина 6 надає право слідчому судді розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Міжнародний розшук може здійснюватися через канали Міжнародної кримінальної поліції Інтерполу. Обов`язок довести факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, що подав клопотання про обрання запобіжного заходу. Втім, КПК України не визначає, які саме докази доводять те, що особа перебуває у розшуку, проте про оголошення розшуку орган досудового розслідування виносить постанову (ч. 2 ст. 281 КПК України). Основним нормативно-правовим актом, що стосується міжнародного розшуку, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в України в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (спільний Наказ № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року). У цій Інструкції зазначається, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу (п. 4.4). Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали від 21.10.2019 року, щодо відмови в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.11.2019 року, справа № 760/23523/19, провадження № 11-сс/991/123/19), також зазначила, що оголошення у розшук означає оголошення у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

Сторона обвинувачення зазначає про те, що ОСОБА_1 було оголошено у розшук постановою детектива НАБУ Сенюти В. Є. від 12.07.2017 року. Ця постанова деталізує, що ОСОБА_1 було оголошено саме у міжнародний розшук. Фактично, дата винесення такої постанови про оголошення підозрюваного в розшук, та її подальше скерування з матеріалами до Національного центрального бюро Інтерполу (в Україні) і є початком перебування особи у міжнародному розшуку. При цьому, скерування постанови до Інтерполу є тільки одним з можливих шляхів міжнародного розшуку, тобто є лише засобом фактичного виконання постанови детектива.

Таким чином, можливий подальший розгляд клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що доказів достатньо для того, щоби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Сторона захисту заперечує, вказуючи на необґрунтованість підозри. Заперечення адвокатів щодо підозри ґрунтувалися на неналежному врученні підозри та відсутності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт укладення договорів на поставку зерна (ячменю третього класу) між ПАТ «ДПЗКУ», LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та SOMERTON BUSINESS LIMITED; подальший рух цієї сільськогосподарської продукції від SOMERTON BUSINESS LIMITED до інших суб`єктів (в тому числі, компанії FEDCOMINVEST EUROPE SARL); те, що ОСОБА_3 є уповноваженим представником ОСОБА_1 (підтверджують два свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_16 ); те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово бачилися, зокрема, у кабінеті ОСОБА_2 та у ресторані у місті Києві (показання свідка ОСОБА_14 ); те, що від компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED та UNIFRONT IMPEX LLP надходили листи-повідомлення про списання заборгованості за контрактом № EXP250714-1 від 25.07.2014 за рахунок грошових коштів, отриманих ПАТ «ДПЗКУ» за контрактом № EXP050814 -2 від 05.08.2014.

Також, матеріали вказують на те, що у LIRTAVIS ENTERPRISES LTD перед ПАТ «ДПЗКУ» була багатомільйонна заборгованість, яку представники компанії обіцяли погасити, але цього не відбулося, а також те, що ОСОБА_3 просив керівництво ПАТ «ДПЗКУ» здійснювати перевалку зерна на адресу LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, а не в адресу Китаю в рамках міждержавного контракту між Україною та Китаєм, який, як вбачається з матеріалів справи, мав виконуватися прискореними темпами і був пріоритетним. Докази, що додані як матеріали до клопотання, вказують на те, що зерно (ячменю третього класу), яке мало поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за договором з SOMERTON BUSINESS LIMITED, поставлялося фактично для LIRTAVIS ENTERPRISES LTD кораблем «Peace Ark», тобто іншої компанії (відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 ). Можна також встановити, що вартість зерна (ячменю третього класу), відрізнялася: у договорі між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED вартість була 209 доларів США (при чому в цей день ринкова вартість ячменю для кормових цілей третього класу на умовах поставки FOB (ФРАНКО БОРТ) складала 215,67 доларів США за метричну тонну); у договорі між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD вартість була 217,85 доларів США. Таким чином, є обґрунтовані сумніви стосовно того, що такі угоди відповідали показникам рентабельності та були прибутковими для ПАТ «ДПЗКУ».

Слідча суддя зазначає, що інформація в доказах може вказувати на те, що ОСОБА_1 щонайменше був причетним до проведення таких господарських операцій, міг здійснювати вплив на посадових осіб ПАТ «ДПЗКУ» для того, щоби вони забезпечили здійснення певних дій з поставки сільськогосподарської продукції, що суперечать законній процедурі.

Зважаючи на викладене вище, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про п`ять ризиків.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливого тяжкого злочинів, за найтяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тяжкість покарання може впливати, на думку прокурора, на ризик переховування ОСОБА_1 . Також, враховуючи те, що своїми діями він завдав збитків ПАТ «ДПЗКУ» на суму 60 560 477,82 доларів США, прокурор переконаний, що ОСОБА_1 може переховуватися через це, оскільки у разі визнання його винним у скоєнні цих правопорушень, він повинен буде відшкодувати завдану ним шкоду. Прокурор також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є громадянином Угорщини, яка є членом Європейського Союзу, та на території якої діє шенгенська зона, основною особливістю якої є відсутність внутрішнього прикордонного контролю з іншими країнами шенгенської зони. На підтвердження ризику прокурор також наводить факт того, що ОСОБА_1 відмовлявся від отримання будь-яких документів, перебуваючи в Монако. Окрім того, він регулярно відвідував Україну до 2014 року, а з 16.07.2014 року не повертався в Україну взагалі.

В розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані ОСОБА_1 злочини є тяжким (ч. 3 ст. 369 КК України) і особливо тяжкими (ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України). Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такий злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосується можливо завдання збитків державному підприємству в особливо великих розмірах, більше того, розмір таких збитків складає понад 700 мільйонів гривень.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном з 2014 року та з цього часу не повертався на територію України. Він не бере участь у процесуальних діях, відмовився отримати повідомлення про підозру. Не викликає сумнівів той факт, що ОСОБА_1 знає про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обставин, які ймовірно його стосуються, оскільки представництво його інтересів у судах здійснюють захисники, уповноважені ним на надання правової допомоги та представництво у суді. Також, він є громадянином Угорщини, резидентом Князівства Монако та, зі слів захисників, проживає там протягом останніх 24 років. Слідча суддя зазначає, що у ОСОБА_1 фактично відсутній будь-який зв`язок з Україною, а тому нема жодних підстав вважати, що він повернеться.

Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що станом на зараз орган досудового розслідування не виявив оригіналів контракту №ЕХР050814-2 від 05.08.2014, товарно-супровідних документів (сертифікатів, коносаментів тощо) за контрактами № ЕХР250714-1 від 25.07.2014, № ЕХР15082014-1 від 15.08.2014, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014, № ЕХР021014-1 від 02.10.2014, а також інших важливих для слідства документів. Він також вказує на те, що під час перехресного допиту в суді ОСОБА_4 повідомив, що займав посаду керуючого компанією LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, однак заявив що зовсім не знає про торгівлю зерном в цілому і нічого не знає про договори між компанією LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та ПАТ «ДПЗКУ». Також ОСОБА_4 повідомив, що погодився діяти в якості посередника за комісію у розмірі 100 000 доларів США. Прокурор вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, особисто або використовуючи інших осіб, має реальну можливість знищити або спотворити оригінали контракту №ЕХР050814-2 від 05.08.2014, товарно-супровідних документів (сертифікатів, коносаментів тощо) за контрактами № ЕХР250714-1 від 25.07.2014, № ЕХР15082014-1 від 15.08.2014, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014, № ЕХР021014-1 від 02.10.2014, які можуть знаходитися поза межами України.

Слідча суддя звертає увагу на те, що хоча обставини й стосуються завдання збитків ПАТ «ДПЗКУ» (тобто, державному підприємству в Україні), проте вони також стосуються вчинення дій за кордоном. Зокрема, слідча суддя звертає увагу на матеріали, що надійшли від банківських установ Латвійської Республіки, у яких зазначається про перерахування грошових коштів з банківських рахунків компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. Тобто, частина операцій, що можуть стосуватися обставин вчинення злочину, відбувалась за кордоном. Втім, прокурор не наводить жодного підтвердження того, що ОСОБА_1 може вчинити (або вчиняв у минулому) дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які стосуються обставин кримінального провадження.

Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 інкримінуються злочини, які він міг вчиняти з іншими особами - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 01.03.2017 в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру від підозрюваного ОСОБА_5 надійшла заява про застосування заходів захисту підозрюваного у кримінальному провадженні. У вказаній заяві ОСОБА_5 повідомляє, що ОСОБА_1 є надзвичайно впливовою особою, з мільярдними статками та численними зв`язками кримінального характеру. Він вважає, що цей вплив ОСОБА_1 використовуватиме для застосування будь-яких заходів впливу як на свідків, експертів, підозрюваних, так і на службових осіб правоохоронних органів з метою схиляння останніх до надання неправдивих показів або зміну, викривлення даних. Прокурор також переконаний, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, переважна більшість з яких є діючими та колишніми працівниками підконтрольних йому суб`єктів господарювання, які перебувають в його безпосередньому підпорядкуванні.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язків між особами, що є свідками та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. Факт того, що ОСОБА_1 є впливовою особою не заперечується, проте нема жодних об`єктивних обставин, що можуть вказувати на те, що він може використовувати свій вплив для того щоби незаконно впливати на осіб у кримінальному провадженні. Такі твердження сторони обвинувачення є лише припущеннями.

Таким чином, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 не доведено ризик незаконно впливу на осіб у кримінальному провадженні.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор зазначає, що злочин, інкримінований ОСОБА_1 , було вчинено з високим рівнем підготовки та конспіративності. Зокрема, з метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «ДПЗУ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди про маскування цього корупційного злочину за допомогою іноземної офшорної компанії-посередника та удаваних зовнішньоекономічних правочинів. Також, прокурор стверджує, що 03.07.2015 під час розмови між директором ТОВ «ТІС-Зерно» ОСОБА_15 та ОСОБА_1 співрозмовники достовірно проінформовані про те, що стосовно них застосовуються негласні слідчі (розшукові) дії. Крім того, про схильність ОСОБА_1 приховувати та маскувати свої злочинні дії свідчить той факт, що в судовому спорі міжнародного арбітражу ГАФТА представники компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD надали так званий договір «О порядке взаиморасчетов» від 19.08.2014. Вказаний документ відповідно до Висновку експерта №352/1-353/1 від 16.10.2015 визначено як підроблений.

Слідча суддя звертає увагу на те, що з розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_1 від 03.07.2015 року неможливо встановити, що співрозмовники знають про те, що до них застосовуються негласні слідчі (розшукові) дії. Тому, такі доводи слідча суддя оцінює критично. Разом з тим, слідча суддя звертає увагу на те, що підозрюваний та інші можливі співучасники здійснювали дії для приховування своїх дій та реалізації можливих неправомірних дій латентно (приховано). Також, слідча суддя звертає увагу на те, що компанія LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (пов`язана з ОСОБА_1 ) могла надати у судовому спорі у міжнародному арбітражі підроблений документ, тобто обґрунтований ризик, що при спробах отримання оригіналів інших документів від цієї компанії, вона може також надати підроблені документи. Насамкінець, необхідно також звернути увагу на той факт, що ОСОБА_1 відмовився отримати повідомлення про підозру щонайменше один раз. В цілому, такі обставини вказують на можливість підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження одним із способів, які неконкретизовані у статті 177 КПК України.

Тому, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що є ймовірність також надання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ОСОБА_2 за вчинення ним будь-яких дій з використанням свого службового становища. До цього часу не отримано доказів того, що ОСОБА_2 фактично отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в якості неправомірної вигоди. Також, прокурор вказує на те, що інші особи також можуть надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Сторона обвинувачення не наводить доказів на підтвердження цього факту. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Оскільки встановлено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, аналізуючи зібрані у сукупності докази, обґрунтованість підозри, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Постановлення цієї ухвали необхідно для належного здійснення кримінального провадження, можливого відшукання ОСОБА_1 через канали міжнародного розшуку, а також з метою подальшого розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Угорщини, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Угорщини, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 — запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідча суддя Широка К. Ю.