Документ № 87640972

Справа № 760/17909/18

Провадження 1-кп/991/75/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 лютого 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Федорова О. В.

суддів - Задорожної Л. І., Шкодіна Я. В.

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н. І.

прокурора - Грищука М. О., Кимлика Р. В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників - Федоренка О.М., Марфіна В.В., Бачука Б.Я., Жукова В.В., Матяшука В.К., Кульчицького Н.С., Татькова Ю.О., Гриньковського С.П.

представника потерпілого - Глазунова М.Ю.,

представника цивільного позивача - Пеньковського А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні:

1) заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Жукова В. В. про повернення обвинувального акта;

2) клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката Татькова Ю.О. про повернення обвинувального акта;

3) клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кульчицького Н.С. про повернення обвинувального акта;

4) клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Матящука В.К. про повернення обвинувального акта

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000439 від 21 листопада 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кузьмин Городоцького району, Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Івано Франківська, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровськ, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. 27 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

3. Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.

4. З цією метою, у підготовчому судовому засіданні судом було з`ясовано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішення про його повернення.

5. Прокурори Грищук М.О. та Кимлик Р.В. просили суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстав для прийняття рішення про його повернення немає.

6. Представник потерпілого та представник цивільного позивача погодились із думкою прокурорів і також вказували на відсутність підстав для повернення обвинувального акта.

7. Захисники Федоренко О.М., Бачук Б.Я., Марфін В.В. погодились зі стороною обвинувачення, вважаючи, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

8. Захисники Жуков В.В., Татьков Ю.О., Кульчицький Н.С., Матящук В.К. вважали неможливим призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і подали ряд заяв та клопотань про його повернення.

9. Так, захисник Жуков В.В. подав заяву про повернення обвинувального акта, посилаючись на те, що останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з таких підстав: 1) викладені в обвинувальному акті фактичні обставини суперечать матеріалам, зібраним в ході досудового розслідування, зокрема, у них не співпадають моделі дизельних двигунів, що, свідчить про невідповідність відомостей відображених в обвинувальному акті фактичним обставинам справи; 2) у висновках судових експертиз так само зазначаються невірні моделі двигунів, а тому посилання на ці висновки в обвинувальному акті є спотворенням та викривленням фактичних обставин справи; 3) в обвинувальному акті невірно відображено розмір витрат на залучення експертів, оскільки до них враховано витрати на проведення балістичної експертизи, яка не має жодного відношення до цього кримінального провадження; 4) в обвинувальному акті дії ОСОБА_3 кваліфіковано неправильно, не доведено наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, так само, як і не знайшло свого підтвердження та ґрунтується на домислах і припущеннях обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки останній жодних дій щодо видачі завідомо неправдивого документу не вчиняв.

10. Захисник Татьков Ю.О. подав клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки останній, на його думку, містить ряд істотних недоліків, які зумовлюють необхідність у його поверненні прокурору, а саме: 1) доданий до обвинувального акта цивільний позов пред`явлено Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» не до всіх обвинувачених, а лише до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому діями інших обвинувачених не були спричинені будь-які збитки, як про це зазначається в обвинувальному акті; 2) з обвинувального акта незрозуміло, в чиїх інтересах були розтрачені грошові кошти, хто саме неправомірно збагатився у результаті вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення і у чому полягав злочинний план та корисливий мотив обвинувачених; 3) сторона обвинувачення не визначилась зі статусом ОСОБА_5 відносно ТОВ «Булет Лайн» та не конкретизувала його в тексті обвинувального акта; 4) ОСОБА_5 не є суб`єктом інкримінованого йому злочину і не є службовою особою ТОВ «Булет Лайн»; 5) дії ОСОБА_5 безпідставно кваліфіковано за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, оскільки усі його дії, які описані стороною обвинувачення зводяться лише до приховування слідів злочину, а будь-яких відомостей щодо інших конкретних дій ОСОБА_5 , які б підпадали під вчинення ним пособництва у розтраті грошових коштів Державного бюджету України в особливо великих розмірах, обвинувальний акт не містить; 6) ОСОБА_8 до затримання його працівниками НАБУ, ніколи не був знайомий та не спілкувався з іншими обвинуваченими, не приймав ніякої участі у розробці будь-якого злочинного плану, участі у виконанні об`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення не брав, умисел на його вчинення відсутній, домовленості щодо характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконання конкретних дій, спрямованих на вчинення злочину зі сторони ОСОБА_5 , не було, а тому, враховуючи положення ч.2 ст. 28 КК України, кваліфікація стороною обвинувачення дій ОСОБА_5 за кваліфікуючою ознакою - «вчинення за попередньою змовою групою осіб» є невірною, внаслідок чого стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 були безпідставно кваліфіковані за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України; 7) у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутнє зазначення часу проведення окремих слідчих та процесуальних дій.

11. Захисник Кульчицький Н.С. проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта також заперечував і просив його повернути прокурору для усунення недоліків, у зв`язку з чим подав відповідне клопотання, яке обґрунтував тим, що: 1) в обвинувальному акті взагалі не міститься посилання на норму кримінального закону, яка визначає поняття та форму вчинення злочину у співучасті, а саме на ст. 28 КК України, що унеможливлює вживання словосполучення «вчинений за попередньою змовою групою осіб» при кваліфікації злочину за відповідною статтею Особливої частини КК України; 2) юридична кваліфікація злочину, викладена в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та інших осіб, не дозволяє зробити висновок про те, хто саме з співвиконавців був організатором вчинення вказаного злочину, а обвинувальний акт не містить підтвердження фактичними даними наявності зв`язку між усіма співучасниками кримінального правопорушення, визначення ролі кожного з них у підготовці та вчиненні злочину, не визначено організатора (організаторів) у розробці плану, розстановці за їх функціональним призначенням співучасників, розподілі коштів, отриманих незаконним шляхом, тощо; 3) фактичні обставини викладені в обвинувальному акті відносно кожного з обвинувачених, не відповідають кваліфікаційним ознакам, передбаченим диспозицією ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема відсутня така обов`язкова ознака складу злочину як безоплатність обернення майна на користь обвинуваченого або третіх осіб. 4) обвинувальний акт взагалі не містить жодної інформації з приводу того, на чию користь обвинуваченими були обернені грошові кошти МО України, на свою чи на користь інших осіб; 5) встановлені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України та за ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки відносини між ДП «ЛБТЗ» та МО України носили та на даний час носять виключно цивільно-правовий характер, у ОСОБА_3 прямого умислу на внесення у офіційний документ завідомо неправдивих відомостей не було, а договір поставки на виконання якого складались відповідні документи не був визнаний у судовому порядку недійсним; 6) в обвинувальному акті відсутнє точне формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, а фактичні обставини, що характеризують об`єктивну та суб`єктивну сторону є незрозумілими та суперечливими, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення і порушує право вищевказаних осіб на захист; 7) обвинувальний акт містить відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, у ньому є посилання на наявність доказів, що є недопустимим та суперечить вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України; 8) на порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначений поштовий індекс за місцем проживання обвинувачених; 9) реєстр матеріалів досудового розслідування містить ряд недоліків і не відповідає ч. 2 ст. 109 КПК України.

12. Захисник Матящук В.К. проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта також заперечував і в своєму клопотанні просив його повернути прокурору, оскільки він не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, з огляду на те, що: 1) прокурор, формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 не виклав обставини таким чином, щоб воно було доступним для розуміння його суті, останнє є неконкретними та такими, що порушує право на захист; 2) у обвинувальному акті відсутнє конкретне зазначення способу, часу та місця досягнення попередньої змови (не вказано місце зустрічі усіх учасників групи, час змови та розподіл обов`язків, тощо), а будь-якими доказами наявність попередньої домовленості про вчинення злочину групою осіб сторона обвинувачення не підтвердила; 3) відсутня така обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, як безоплатність обернення майна, а тому кримінально-правові ознаки розтрати відсутні, що свідчить і про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу вказаного злочину; 4) в обвинувальному акті містяться суперечливі, взаємовиключаючі обставини скоєння правопорушення ОСОБА_4 , що свідчить про нелогічність і абсурдність висунутого йому обвинувачення, і останнє в цілому є незрозумілим; 5) при викладенні обставин обвинувачення в обвинувальному акті є посилання на здобуті докази - висновки експертиз, що є неприпустимим і протирічить вимогам ст. 291 КПК України; 6) цивільний позов не відповідає вимогам КПК та ЦПК України і загалом є безпідставним;

13. Прокурори Грищук М.О. та Кимлик Р.В. проти вказаних заяв та клопотань захисників заперечували, вважаючи, що порушені у них питання мають вирішуватись виключно під час судового розгляду на підставі матеріалів кримінального провадження та наданих сторонами доказів, а обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

14. Представник потерпілого та представник цивільного позивача погодились із думкою прокурорів і також проти задоволення клопотань та заяв захисників заперечували.

15. Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали думку своїх захисників, обвинувачений ОСОБА_2 поклався на розсуд суду.

16. Захисник Бачук Б.Я. також поклався на розсуд суду.

17. Захисник Марфін В.В. підтримав заяву захисника Жукова В.В. та клопотання захисника Кульчицького Н.С., а щодо клопотань захисників Татькова Ю.О. та Матящука В.К. поклався на розсуд суду.

18. Захисник Федоренко О.М. підтримав клопотання захисника Кульчицького Н.С., а щодо клопотань захисників Татькова Ю.О., Матящука В.К. та заяви захисника Жукова В.В. поклався на розсуд суду.

19. Захисник Гриньковський С.П. заяву захисника Жукова В.В., клопотання захисників Татькова Ю.О., Матящука В.К. та Кульчицького Н.С . про повернення обвинувального акту підтримав.

20. Захисник Дзюбак А.В. заяву захисника Жукова В.В., клопотання захисників Татькова Ю.О. та Кульчицького Н.С . про повернення обвинувального акт підтримав.

21. Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку прокурорів та інших учасників кримінального провадження, проаналізувавши доводи заяв та клопотань захисників про повернення обвинувального акта, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

22. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

23. Для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність такого обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу.

24. Так, відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

25. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. (ч. 2-4 ст. 291 КПК України)

26. Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані.

27. Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

28. В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченими, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

29. При цьому, як встановлено з його змісту, у обвинувальному акті міститься перелік діянь окремо кожного з обвинувачених, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склади інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

30. З огляду на це, колегія суддів доходить до висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

31. Водночас, на переконання колегії суддів, доводи захисників, викладені у їх заявах та клопотаннях, не вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України і у своїй більшості зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди із пред`явленим обвинуваченням.

32. Так, твердження захисників про те, що викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

33. Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність.

34. Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події, або викладати їх в інший спосіб.

35. Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагають захисники.

36. Своїми доводами про те, що встановлені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення, захисники фактично порушують питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, а також питання про її обґрунтованість, які не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

37. У цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

38. Колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.

39. З огляду на викладене, зауваження захисників у цій частині не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.

40. Так само, на вирішення цього питання не впливають і твердження про недоведеність наявності в діях обвинувачених складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

41. Так, на переконання колегії суддів, вирішення питання доведеності вини обвинуваченого не відповідає завданню підготовчого провадження, з огляду на мету вказаної стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення. Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.

42. Щодо доводів сторони захисту про незрозумілість, нелогічність та неконкретність пред`явленого обвинувачення, то колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

За загальним правилом, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в повному обсязі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Так, про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинуваченого мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміння суті обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації, яка обумовлюється психологічною структурою особистості, зокрема, спрямованістю особистості, її досвідом та особливостями розвитку і виховання, індивідуальними особливостями психічних та біологічних процесів, рисами характеру, здібностями особистості, тощо.

Саме тому, одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, людьми різного рівня розвитку можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

43. Також суд відхиляє і інші доводи захисників, викладені у їх заявах та клопотаннях, оскільки вони не вказують на наявність в обвинувальному акті порушень вимог КПК України, з наявністю яких закон пов`язує можливість його повернення.

44. Наявність в обвинувальному акті посилань на докази не є порушенням вимог ст. 291 КПК України, оскільки остання визначає перелік відомостей, що мають міститись в обвинувальному акті, але разом з тим, зазначення у ньому більш деталізованої інформації не становить порушення вимог вказаної статті і є правом сторони обвинувачення.

45. Щодо недоліків, які містяться, на думку захисників, у реєстрі матеріалів досудового розслідування, то колегія суддів вважає, що КПК України не визначає їх наявність як підставу для повернення обвинувального акта, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Водночас, додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 чт. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. З огляду на викладене, доводи захисників у цій частині колегія суддів також відхиляє.

46. Що стосується зауважень захисників відносно форми та змісту поданого представником ДП «ЛБТЗ» цивільного позову, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наявність недоліків у цивільному позові не є підставою для повернення обвинувального акта. Колегія суддів звертає увагу на те, що формулювання позовних вимог та їх обґрунтування здійснюється самостійно позивачем і суд не вправі втручатись в межі розсуду останнього. Більше того, таке формулювання не може підтверджувати чи спростовувати фактичні обставини, які самостійно викладаються прокурором в іншому процесуальному документі - обвинувальному акті.

47. Посилання захисника Кульчицького Н.С. як на підставу повернення обвинувального акта на той факт, що в ньому не вказаний поштовий індекс місця проживання обвинувачених, не ґрунтується на вимогах закону. Натомість, поданий до суду обвинувальний акт в частині викладу анкетних відомостей обвинувачених у повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки щодо кожного з обвинувачених у ньому зазначено прізвище, ім`я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання і громадянство. Відсутність індексу у переліку анкетних даних обвинувачених, на яку посилався захисник Кульчицький Н.С., на думку колегії суддів, не може бути перешкодою для подальшого судового розгляду кримінального провадження і не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, до того ж, з`ясування цієї інформації можливе судом під час виконання вимог ст.348 КПК України.

48. Колегія суддів також відхиляє і доводи захисника Кульчицького Н.С. стосовно помилкової, на його думку, кваліфікації діянь обвинувачених, оскільки не наділена повноваженнями здійснювати оцінку даних обставин на стадії підготовчого судового засідання.

49. Так само, суд не визнає підставою для повернення обвинувального акта той факт, що, на думку захисника Жукова В.В., до переліку судових витрат включено витрати на проведення судової експертизи, яка не стосується кримінальних правопорушень, що розслідувались у даному кримінальному провадженні.

У цьому контексті судова колегія наголошує, що законом визначено вичерпний перелік повноважень суду на стадії підготовчого провадження. Зокрема, під час підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості досліджувати матеріали кримінального провадження і встановлювати належність окремих доказів, а тим більше вирішувати питання про визначення розміру процесуальних витрат. На даному етапі у суду є лише обов`язок встановити, чи містить обвинувальний акт відомості щодо розміру витрат на залучення експертів, і немає процесуальних можливостей і необхідності перевіряти обґрунтованість такого розміру. Відповідне питання може бути вирішено виключно за результатами судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає зазначені в заяві та клопотаннях захисників зауваження щодо змісту і форми обвинувального акта такими, що не дають підстав для його повернення та не заважають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 291, 314-316, 369, 372, ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Жукова В. В. про повернення обвинувального акта відмовити;

2. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката Татькова Ю.О. про повернення обвинувального акта відмовити;

3. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кульчицького Н.С. про повернення обвинувального акта відмовити;

4. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Матящука В.К. про повернення обвинувального акта відмовити;

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

6. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: Федоров О. В.

Судді: Задорожна Л.І.

Шкодін Я. В.