Документ № 87655895

справа № 991/830/20

провадження №11-сс/991/126/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, яка подала апеляційну скаргу - адвоката Нураліна М.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича - захисника ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 367 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 року за № 12017161500003800, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 р. про повернення детективу Національного антикорупційного бюро України Маркевичу С.В. клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, -

ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 р. клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевича С.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіякою В.В., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави - повернуто особі, яка звернулася з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного Нуралін М.В. оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості за наслідками розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прийняти таке рішення, як повернення клопотання, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

В судовому засіданні 12 лютого 2020 року захисник Нуралін М.В. та підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Захисник Нуралін М.В. також зазначив, що погоджується з висновками слідчого судді в оскаржуваній ухвалі щодо порушення процедури вручення повідомлення про підозру, у зв`язку з чим його підзахисний не набув статусу підозрюваного, однак, за таких обставин слідчий суддя повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні клопотання, а не про повернення клопотання детективу, що суперечить вимогам КПК України.

Прокурор Мусіяка В.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що хоча закон дійсно не передбачає такого процесуального рішення слідчого судді, як повернення клопотання, сторона обвинувачення погодилась з ним, оскільки, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, таке рішення є законним і обґрунтованим, якщо виходити з того, що через порушення процедури вручення повідомлення про підозру особа не набула статусу підозрюваного. Оскаржувана ухвала жодним чином не порушує прав ОСОБА_1 , більш того, всі матеріали клопотання наразі повернуті стороні обвинувачення, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути це питання по суті. З цих підстав, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, колегією суддів встановлено наступні обставини.

Зі змісту клопотання про обрання запобіжного заходу та ухвали слідчого судді вбачається, що детектив Національного антикорупційного бюро України Маркевич С.В. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017161500003800 від 25.11.2017 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 367 КК України, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням від 27.01.2020 р. про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави.

Під час судового розгляду слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 , внаслідок неналежного повідомлення про підозру через порушення процедури її вручення, не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12017161500003800 від 25.11.2017 р., а тому відносно нього не може порушуватись питання про застосування запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

ОСОБА_1 є депутатом Одеської обласної ради, внаслідок чого, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 480 КПК України, до нього як до депутата місцевої ради застосовується особливий порядок кримінального провадження. Зокрема, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради повинно здійснюватися Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 481 КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті. Натомість, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складене та підписане заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, вручено за його дорученням не прокурором, а детективом Національного антикорупційного бюро України.

За викладених обставин, слідчим суддею зроблено висновок про порушення процедури вручення повідомлення про підозру, та як наслідок - про відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного. Не вдаючись до оцінки матеріалів клопотання з точки зору наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчим суддею винесено ухвалу про повернення клопотання детективу з посиланням на те, що неналежне повідомлення особі про підозру не є підставою, передбаченою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, а прокурор після з`ясування обставин повідомлення про підозру не виконав вимоги ст. 185 КПК України щодо відкликання клопотання про обрання запобіжного заходу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З наведених положень закону слідує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Однак, наявність в матеріалах кримінального провадження письмового повідомлення про підозру, обґрунтованого посиланням на певні докази, саме по собі не дає підстав для встановлення наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення в розумінні вимог ст. 194 КПК України.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:

1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення.

2) вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3) доведення інформації до відома особи, щодо якої прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту згідно з вимогами статті 278 КПК України.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 слідчим суддею було встановлено, що останній є депутатом Одеської обласної ради.

Депутати місцевої ради належать до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею 480 КПК України. Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо зазначених осіб є процедура здійснення повідомлення про підозру.

Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч.1ст. 277 КПК України). Однак, в ст. 276 КПК зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 481 КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку про порушення процедури вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру, передбаченої ч. 2 ст. 481 КПК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Однак, встановивши наявність таких обставин, слідчий суддя прийняв рішення про повернення клопотання особі, яка його подала, яке не передбачене ст. 194 КПК України, мотивуючи його тим, що неналежне повідомлення про підозру не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитись не може та зазначає, що додаткова гарантія у вигляді встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру певним категоріям осіб полягає у сукупності трьох обов`язкових елементів: перевірці підстав, складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб`єктами, та подальшому врученні письмової підозри уповноваженими особами.

Відповідно, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим і невід`ємним етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру, а отже, обов`язковим елементом поняття «обґрунтованої підозри» в розумінні статті 177 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, провадження 13-34кс19.

Враховуючи, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено та підписано заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, проте вручене за його дорученням детективом Національного антикорупційного бюро України, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 481 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що у даному кримінальному провадженні станом на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу була відсутня обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність якої є обов`язковою умовою при обранні запобіжного заходу.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, а не для його повернення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 р. підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Однак, враховуючи, що матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 після постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали повернуто стороні обвинувачення, суд апеляційної інстанції за їх відсутності позбавлений можливості постановити нову ухвалу, надавши оцінку обґрунтованості підозри з точки зору інших її обов`язкових складових елементів, крім дотримання порядку вручення. За викладених обставин, призначення нового розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у Вищому антикорупційному суді не суперечить принципу законності та загальним засадам здійснення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п ос т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 р. - скасувати.

Призначити новий розгляд клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Тртетього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Маркевича С.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави від 27.01.2020 р. у Вищому антикорупційному суді.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді О.Ф. Павлишин

А.С. Никифоров