Документ № 87701148

Справа № 127/13972/17

Провадження1-кп/991/177/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Федорова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Паштенко І.О.

прокурора Пономаренка В.П.

захисників Левковця А.Ю., Середенка М.М., Болманенка О.О., Лазаренко Е.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 05 січня 2017 року за № 52017000000000025, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гайсина Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2019 року надійшов обвинувальний акт з матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 05 січня 2017 року за № 52017000000000025, за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що угод з обвинуваченими не укладалося, підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст. 284 КПК України, відсутні, кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Крім того, заначив, що немає необхідності для складення досудової доповіді відносно обвинувачених.

Захисник Левковець А.Ю. заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду з підстав, які були викладені у його запереченні та які були розглянуті судом при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.

Захисник Лазаренко Е.О. зазначила, що формальні підстави щодо не призначення обвинувального акта до судового розгляду відсутні, разом з тим підтримала думку захисника Левковця А.Ю. та заявила клопотання про повернення матеріалів провадження.

Захисник Середенко М.М. підтримав клопотання захисника Лазаренко Е.О., крім того зазначив, що угод у даному кримінальному провадженні укладено не було, підстав для закриття кримінального провадження немає, щодо визначення підсудності даного кримінального провадження, була висловлена позиція адвоката Левковця А.Ю., яку він підтримує, підстави для складання досудової доповіді у даному кримінальному провадженні відсутні.

Захисник Болманенко О.О. підтримав клопотання захисника Лазаренко Е.О. та думку захисників Левковця А.Ю., Лазаренко Е.О. та Середенко М.М. щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримали позицію своїх захисників.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 33-1 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається. Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжних заходів щодо обвинувачених від учасників судового провадження не надходило.

Отже, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду. Підстав, визначених у ч. 2 ст. 27 КПК України, для прийняття рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд не убачає.

Підстав для складання досудової доповіді у цьому кримінальному провадженні суд не вбачає.

Щодо клопотання захисника Лазаренко Е.О. про повернення матеріалів провадження, які надійшли до суду разом з обвинувальним актом, суд зазначає, що при передачі справи з одного суду до іншого чинним КПК України не передбачено повернення як стороні обвинувачення, так і стороні захисту матеріалів, які вже були долучені в процесі судового провадження. Більше того, на думку суду, передбачена ч. 4 ст. 291 КПК України заборона щодо надання суду інших документів (матеріалів), крім зазначених у п.п. 1-5 цієї норми, до початку судового розгляду стосується саме надання таких документів сторонами, але не розповсюджується на направлення таких документів з одного суду до іншого в порядку передання судової справи за підсудністю.

Щодо клопотань захисників Середенка М.М. та Лазаренко Е.О. про витребування документів.

В підготовчому судовому засіданні під час вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, захисником обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокатом Середенком М.М. заявлено клопотання про витребування документів, а саме: про зобов`язання Офіс Генерального прокурора надати для суддів Вищого антикорупційного суду відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 52017000000000025 від 05.01.2017, у межах всієї внесеної до Реєстру інформації, за період з 05.01.2017 по 30.06.2017.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження, за інформацією підзахисних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , процесуальні рішення приймалися прокурором з порушенням процесуальних строків, що надає стороні захисту обґрунтовані мотиви вважати, що такі рішення прийнятті не в межах та не у спосіб передбачений КПК України, тобто не в ті дати, які зазначені у цих рішеннях, тому відповідно й відомості до ЄРДР вносились з порушенням встановлено строку, або взагалі не вносились, що ставить під сумнів законність прийнятих процесуальних рішень загалом, адже порушення вимог КПК позбавляють доказового значення відомості, які були отримані, такий доказ не може бути покладений в основу підозри, обвинувачення, використаний для доказування інших значущих у кримінальному провадженні обставин. Перевірка дотримання вимог КПК України прокурором можлива лише після отримання розширеної інформації з ЄРДР щодо руху вказаної справи.

В судовому засіданні захисником обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокатом Лазаренко Е.О. підтримано клопотання адвоката Середенка М.М., та також заявлено клопотання про витребування документа, а саме: витребування у прокурора п`ятого відділу управління, процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Пономаренка Віталія Павловича картку руху у кримінальному провадженні № 52017000000000025 від 05.01.2017.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що 10.12.2019 до прокурора Пономаренка В.П. було подане клопотання стороною захисту про надання картки руху у кримінальному провадженні № 52017000000000025 від 05.01.2017. Однак, станом на 22.01.2020 відповідь на зазначене клопотання не отримала. Підставою витребування картки руху у кримінальному провадженні є підтвердження повноважень детективів, які проводили слідчі дії під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Захисник Середенко М.М. клопотання захисника Лазаренко Е.О. підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Захисники Левковець А.Ю., Болманенко О.О. та обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтримали вказані клопотання адвокатів Середенка М.М. та Лазаренко Е.О. просили їх задовольнити та витребувати дану інформацію, яка знаходиться у розпорядженні прокурора.

Прокурор Пономаренко В.П. заперечував проти задоволення вказаних клопотань, просив відмовити, та пояснив, що вказана інформація не може бути витребувана у держателя Реєстру, оскільки Положенням «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» не передбачено надання такої інформації.

Суд, розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов такого висновку.

Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів.

Відповідно до Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» (далі-Положення), затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 року № 139, Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

Згідно з пунктами 4, 5 розділу 1 Положення Держателем Реєстру є Генеральна прокуратура України. Держатель, зокрема, виконує функцій адміністратора електронної бази даних (технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, адміністрування та моніторинг використання системи, зберігання та захист даних Реєстру, контроль права доступу тощо).

Розділом 4 Положення передбачено порядок надання відомостей з Реєстру, зокрема пунктами 1,2 вказаного розділу передбачено, що відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.

Отже, судом встановлено, що діючим Положенням не передбачено іншого порядку надання відомостей з Реєстру, як тільки через формування витягу із зазначенням інформації, передбаченої розділом 4 Положення.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи міститься реєстр матеріалів досудового розслідування, який містить проведені під час досудового розслідування слідчі/процесуальні дії з вказанням дати та часу їх проведення; прийняті в ході досудового розслідування основні процесуальні рішення з вказанням дати їх прийняття; заходи кримінального провадження застосовані під час досудового розслідування, з вказанням дати та часу їх проведення, з вказанням дати їх обрання строку застосування, відомостями про скасування, що дає можливість стороні захисту здійснити порівняння прийнятих рішень на досудовому розслідуванні з матеріали, які їм були відкриті в порядку ст. 290 КПК України.

Також суд зазначає, що неналежне ведення ЄРДР не може спростовувати або підтверджувати належність та допустимість всього об`єму доказів у кримінальному провадженні та з вірогідністю спростовувати суб`єктів, які вправі проводити досудове розслідування.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотань слід відмовити.

Щодо скарг сторони захисту.

Під час підготовчого судового засідання захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Середенко М.М. заявив скаргу про порушення вимог кримінального закону стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування у якій просив визнати незаконним затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та постановити ухвалу з урахуванням даного клопотання. Посилався на те, що затримання ОСОБА_1 було фіктивне та сфабриковане, оскільки поняті, які були присутні при складанні протоколу затримання ОСОБА_1 та при затриманні ОСОБА_3 фізично не могли приймали участь у двох затриманнях в один і той же час. Щодо протоколу затримання ОСОБА_2 , він також свідчить про порушення порядку затримання з боку детективів НАБУ та на порушення прав на свободу підзахисного.

Також під час підготовчого судового засідання захисником обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокатом Лазаренко Е.О. в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України подано три скарги: 1) скарга на протиправні дії детектива НАБУ Горохівського Б.Т., в якій захисник просить визнати протиправними дії детектива НАБУ Горіховського Б.Т., які полягають у не поверненні частини речей, вилучених під час обшуку у ОСОБА_1 , а саме мобільних телефонів та картки пам`яті та зобов`язанні останнього повернути вказані речі. У скарзі зазначила, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.03.2017 року було частково задоволено клопотання детектива НАБУ Соснова О.І. та накладено арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке вилучено 15.03.2017 при особистому обшуку ОСОБА_1 Однак ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.06.2017 ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 23.03.2017 було скасовано та прийнято нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на вказане майно та знято арешт із майна ОСОБА_1 . На підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва адвокат Колокольніков В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до детектива НАБУ Горохівського Б.Т. про повернення майна. Проте, постановою від 21.06.2017 детектив частково задовольнив клопотання про повернення вилучених речей та повернув ОСОБА_1 лише частину речей. Таким чином, вважає дії детектива НАБУ Горохівського Б.Т. незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном та просила визнати їх протиправними; 2) скарга на дії керівника Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Церковного В.Ю. щодо винесення постанови від 10.03.2017. У скарзі вказувала, що керівник Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Церковний В.Ю., не будучи керівником органу досудового розслідування, протиправно виніс постанову від 10.03.2017 про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, чим перевищив надані йому службові повноваження. Просила визнати дії керівника НАБУ Церковного В.Ю. протиправними та скасувати постанову від 10.03.2017; 3) скарга на протиправні дії заступника керівника Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Абакумова О.Ю. щодо винесення доручення від 12.06.2017 про здійснення досудового розслідування. У скарзі вказувала, що заступник керівника Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Абакумов О.Ю., не будучи керівником органу досудового розслідування протиправно виніс доручення від 12.06.2017 про здійснення досудового розслідування, чим перевищив надані йому службові повноваження. Просила визнати дії заступника керівника НАБУ Абакумова О.Ю. протиправними та скасувати доручення від 12.06.2017.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатом Левковцем А.Ю. заявлено дві скарги. Скаргу на постанову про продовження строку досудового розслідування було обґрунтовано тим, що детективом в порушення вимог ч. 3 ст. 295 КПК України не було своєчасно вручено підозрюваному та його захиснику клопотання про продовження строку досудового розслідування. Таким чином, детективом було допущено порушення вимог КПК України під час вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, що призвело до порушення права підозрюваного ОСОБА_2 на захист в частині обмеження його та захисників можливості на подання письмових заперечень на клопотання про продовження строків та, як наслідок, винесення прокурором незаконної постанови про продовження строків досудового розслідування. У цій скарзі просив визнати дії детектива НАБУ Горохівського Б.Т. незаконними та скасувати постанову заступника генерального прокурора України керівника САП Н. Холодницького від 10.05.2017 про продовження до 4-х місяців строку досудового розслідування. Скаргу на дії прокурора САП Пономаренка В.П. захисник мотивував тим, що прокурором було порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки прокурором у обвинувальному акті були допущені такі висловлювання про винуватість обвинувачених, які можуть впливати на формування позиції суду та думку громадськості.

До того ж, захисник обвинувачених адвокат Болманенко О.О. подав скаргу на порушення вимог кримінального закону стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування. Просив визнати незаконними проведені детективами НАБУ та прокурором САП негласні розшукові (слідчі) дії 15.03.2017, а саме: аудіо-, відео- контроль особи та контроль за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_3 без дозволу суду. Свою скаргу захисник обґрунтовував тим, що проведення НСРД можливе, лише за наявності внесення відомостей до ЄРДР стосовно останнього та звернення до Апеляційного суду міста Києва з відповідним клопотанням про проведення певних видів НСРД, отримання ухвали слідчого судді. Вказував, що прокурор Пономаренко В.П. зобов`язаний був заборонити та припинити подальше проведення НСРД стосовно ОСОБА_3 , а не використовувати ці відомості на стадії досудового розслідування, а тим більше в судовому процесі, чим грубо порушив Конституційні права ОСОБА_3 .

Захисники обвинувачених під час судового засідання підтримали усі заявлені скарги та просили їх задовольнити, зазначені доводи в скаргах вважають обґрунтованими.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтримали усі скарги заявлені захисниками.

Прокурор Пономаренко В.П. заперечував проти задоволення скарг, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що вони є передчасними, виявлення можливих процесуальних порушень під час досудового розслідування не може бути предметом розгляду на підготовчому судовому засіданні, а є предметом розгляду судом на стадії оцінки доказів в нарадчій кімнаті.

Заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявлених скарг, суд дійшов таких висновків.

Щодо скарги захисника Лазаренко Е.О., якою остання просила визнати протиправними дії детектива НАБУ Горіховського Б.Т., які полягають у не поверненні частини речей, вилучених під час обшуку у ОСОБА_1 , а саме мобільних телефонів та картки пам`яті та зобов`язанні останнього повернути вказані речі, суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна, воно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду.

Судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.03.2017 року накладено арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке вилучено 15.03.2017 при особистому обшуку ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.06.2017 ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 23.03.2017 було скасовано та прийнято нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно та знято арешт із майна ОСОБА_1 .

За клопотанням адвоката Колокольнікова В.А. в інтересах ОСОБА_1 , постановою детектива НАБУ Горохівського Б. Т. обвинуваченому ОСОБА_1 була повернута частина вилученого майна.

Отже, враховуючи вказані обставини та з огляду на положення ст. 167, 168, п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, частина майна, що не була повернута обвинуваченому та про повернення якого просить захисник, є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого або прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу. Згідно з ч. 2, 3 ст. 303 КПК предметом розгляду під час підготовчого судового можуть бути скарги рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, не передбачені п.п. 1-4, 7-11 ч. 1 ст. 303 КПК України, а також передбачені п.п. 5 та 6 частини першої цієї статті.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що оскільки стороною захисту не було оскаржено бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна, під час досудового розслідування в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України, ця скарга не є предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді відповідно до ст. 314-316 КПК України, а тому клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Щодо інших скарг заявлених захисниками, суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, можливість оскарження яких не передбачена частиною першою цієї статті, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Разом з тим, підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 314 та ст. 315 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання, суд не вправі оцінювати процесуальні дії (бездіяльність) та рішення органу досудового розслідування, в тому числі правильність та законність ухвалення постанов чи законності затримання обвинувачених, оскільки відповідно до ст. 314 - 316 КПК України з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються затримання обвинувачених та прийнятих процесуальних рішень детективами та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду. Отже, викладені у вказаних скаргах факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового засідання.

Крім того, суд вважає, що на цій стадії судового провадження з`ясування питань, про які йдеться у скаргах захисників, є передчасним, у зв`язку з чим слід відмовити у їх задоволенні, що не позбавляє сторону захисту звертатися до суду з відповідними скаргами під час судового розгляду, посилатися на встановлені нею порушення КПК України, зокрема, під час дослідження доказів по справі.

Щодо виклику свідків сторони захисту.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинувачених адвокатом Середенко М.М. заявлено клопотання про здійснення виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначив, що дані свідки на стадії досудового розслідування не допитувалися стороною обвинувачення, однак прокурору були відкриті пояснення в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України.

Захисники Левковець А.Ю., Болманенко О.О., Лазаренко Е.О. та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повністю підтримали клопотання, просили його задовольнити. Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, підтвердив, що стороною захисту йому було відкрито показання вказаних свідків.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, розглянувши клопотання, з урахуванням положень ст. 22 КПК України, та відповідно до ст. 315 КПК України вважає, що клопотання захисника Середенка М.М. про виклик свідків підлягає задоволенню.

Щодо скасування арешту майна.

Крім того, адвокатом Лазаренко Е.О. в інтересах підзахисного ОСОБА_1 подано клопотання про зняття арешту майна, відповідно до якого остання просить зняти арешт з автомобіля KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який був накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2017, в частині заборони користування.

На обґрунтування клопотання захисник зазначила, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000025 від 05.05.2017 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2017 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Горохівського Б.Т. та накладено арешт на рухоме майно, а саме автомобіль KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Як убачається зі змісту ухвали, підставою накладення арешту слугувало забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання. Однак, а ні в своєму клопотанні - слідчий, а ні в ухвалі - слідчий суддя, не встановили наявність та не навели фактів/обставин можливого приховування, пошкодження, псування, передачі та відчуження подружжям ОСОБА_1 зазначеного автомобіля, а в ухвалі слідчого судді просто констатується, що найбільш ефективним способом забезпечення можливої конфіскації є обмеження усіх прав власника. Вважає, що накладений арешт в частині заборони користування вказаним автомобілем є нерозумним (з огляду на псування автомобіля під час зберігання на відкритому повітрі на спеціальному майданчику вже протягом 2,5 років) та не співрозмірним, враховуючи порушення прав та інтересів родини ОСОБА_1 (зокрема його дружини, якій автомобіль необхідний у користуванні, в тому числі, у зв`язку із вихованням двох малолітніх дітей).

Захисники Левковець А.Ю., Середенко М.М., Болманенко О.О. та обвинуваченні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 клопотання про зняття арешту майна підтримали, просили його задовольнити з підстав вказаних у клопотанні.

У судове засідання детектив Національного антикорупційного бюро України відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Горохівський Б.Т. не з`явився, надав до суду заяву відповідно до якої, просить розгляд клопотання проводити без його участі.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що арешт накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2017 на автомобіль KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є правомірним, однак враховуючи підстави заявленого клопотання не заперечує проти задоволення клопотання про зняття арешту з майна.

Суд, дослідивши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2017, накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування, та фактичного вилучення рухомого майна) на рухоме майно, а саме автомобіль KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Відповідно до повідомленням Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 3534 від 03.04.2017, автомобіль KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва при постановлені ухвали від 22.03.2017, було встановлено, що вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_7 є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як убачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2017 арешт на зазначене майно накладений з метою забезпечення виконання можливого вироку суду в частині конфіскації, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, санкція за який передбачає конфіскацію майна.

При цьому, як убачається з прохальної частини клопотання про зняття арешту, захисником обвинуваченого ставиться питання, про зняття арешту з автомобіля лише в частині заборони користування для забезпечення розумності та співрозмірності обмеження права власності останнього.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, з огляду на завдання кримінального провадження, а також те, що скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині скасування заборони користування, не перешкодить у подальшому кримінальному провадженню в частині можливої конфіскації майна, клопотання захисника підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду колегією суддів у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні з обов`язковою участю прокурора, обвинувачених та захисників.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, на 17 лютого 2020 року о 12 год 00 хв у приміщенні Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, 41).

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегією суддів у відкритому судовому засіданні з обов`язковою участю прокурора, обвинувачених та захисників.

У задоволенні клопотання захисника Лазаренко Е.О. про повернення матеріалів провадження, - відмовити.

У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокатів Середенка М.М. та Лазаренко Е.О. про витребування документів, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвоката Середенка М.М. на незаконне затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - відмовити.

У задоволенні скарг захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвоката Лазаренко Е.О. на дії детектива, - відмовити.

У задоволенні скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Левковця А.Ю. на постанову про продовження строку досудового розслідування та на дії прокурора щодо порушення презумпції невинуватості, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвоката Болманенка О.О. на порушення вимог кримінального закону стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування, - відмовити.

Задовольнити клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвоката Середенка М.М. про виклик свідків.

Клопотання захисника Лазаренко Е.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - задовольнити. Зняти арешт з автомобіля KIA CERATO 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.03.2017, в частині заборони користування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текс ухвали складений 19 лютого 2020 року.

Головуючий суддя О.Л. Коліуш

Судді - О.В. Ткаченко

О.В. Федоров