- Головуючий суддя (ВАКС) : Воронько В.Д.
Справа № 991/1058/20
Провадження1-кс/991/1077/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
04.02.2020 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Вимоги скарги обґрунтував тим, що 10.01.2020 на ім`я директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. ним подано заяву стосовно можливих протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які полягають в організації корупційно-шахрайської схеми діяльності в Україні і заволоділи сотнями тисяч доларів США.
Однак відомості згідно вказаної заяви до ЄРДР внесені не були, чим допущено незаконну і необґрунтовану бездіяльність. Більше того, через бездіяльність НАБУ, на території України продовжують свою незаконну діяльність ОСОБА_4 та інші особи, які вводять в оману довірливих посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, представників бізнесу і привласнюють їх кошти (ч.2 ст. 190 Кримінального кодексу України). ОСОБА_1 зазначив, що сутність їхніх шахрайських дій зводилася до того, щоб викликати довіру і отримати грошові готівкові кошти, начебто для найму іноземних експертів і складання професійного бізнес-плану, а також залучення мільйонних інвестицій до проекту «ВанЦент». Ввівши в оману ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 отримали від заявника готівкою 26000 (двадцять шість тисяч) доларів США для вищезазначених цілей.
Скаржник також зазначив, що 04.07.2018 він звертався до Головного управління Національної поліції в м. Києві з заявою в якій повідомив про вчинення щодо нього шахрайських дій (стаття 190 Кримінального кодексу України) в особливо великих розмірах організованою групою іноземних осіб, а саме: підданим ОСОБА_6 і громадянином Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_7 . Дана заява про вчинення кримінального правопорушення Головним управлінням Національної поліції в м. Києві була перенаправлена на розгляд та реєстрацію до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та була внесена до ЄРДР 05.07.2018 №12018100100007334. Кримінальне провадження №12018100100007334 від 05.07.2018 постановою слідчого Шевченківського управління поліції ГУ НП від 06.12.2018 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Вказану постанову слідчого скасовано ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2019.
З доданих до скарги матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався із клопотаннями до працівників поліції, а в подальшому зі скаргами на бездіяльність слідчого Шевченківського ГУ НП в м. Києві до слідчого судді, за результатами розгляду яких, судом неодноразово було визнано факти бездіяльності слідчих.
Саме вказані обставини стали причиною звернення до НАБУ із заявою від 10.01.2020 стосовно можливих протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також щодо можливого неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100100007334 від 05.07.2018 та інших питань.
Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається зі скарги, заявник просить суд: витребувати матеріали перевірки заяв і повідомлень ОСОБА_1 . для повного, всебічного та об`єктивного вивчення слідчим суддею матеріалів; визнати незаконною бездіяльність Начальника відділу по роботі зі свідками та заявниками Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , який листом від 17.01.2020 повідомив ОСОБА_1 про перенаправлення його повідомлення про злочини; зобов`язати Національне антикорупційне бюро України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями про злочини ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 КПК України.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора подається за правилами ч.2 ст. 132 КПК України до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України».
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а)злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Відповідно до ч.5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) злочин вчинено:Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч.ч.2, 3 статті 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
З огляду на викладене вбачається, що стаття 190 Кримінального кодексу України предметно не підсудна Вищому антикорупційному суду та не підслідна детективам Національного антикорупційного бюро України.
Що стосується зазначеної у скарзі бездіяльності Начальника відділу по роботі зі свідками та заявниками Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 309 КПК України).
Встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Згідно із ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
З системного аналізу вказаних норм кримінального процесуального закону вбачається, що на досудовому провадженні підлягає оскарженню лише та бездіяльність уповноваженої особи, яка зумовлена не вчиненням процесуальної дії саме в межах встановлених зазначеною нормою строків та неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на бездіяльність Начальника відділу по роботі зі свідками та заявниками Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 не відповідає дійсності. Безпосередньо зі змісту скарги заявника та доданих матеріалів вбачається, що про результати розгляду його заяви ОСОБА_1 було повідомлено листом від 17.01.2020 за вих. №111-192/2001, згідно якого, повідомлення про злочини ОСОБА_1 було перенаправлено за підслідністю.
Тобто в даному випадку, як уже зазначено судом, стаття 190 Кримінального кодексу України не підслідна детективам Національного антикорупційного бюро України, тому результатом реагування, на подану скаржником заяву, є вищезгаданий лист від 17.01.2020 за вих. №111-192/2001.
Таким чином, у даному випадку відсутня бездіяльність Національного антикорупційного бюро України.
Окрім наведеного варто додати, що вказані в заяві ОСОБА_1 суб`єкти кримінальних правопорушень не відповідають вимогам, передбаченим пп.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, оскільки вказані особи (ОСОБА_5 та ОСОБА_3 )не являються службовими особами державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, а також не входять до переліку осіб, визначених п.1 ч.5 ст. 216 КПК України.
Інших умов, передбачених пп.1-3 ч.5 ст. 216 КПК України не встановлено.
Виходячи з наведеного, скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Правила підсудності судових справ встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов`язаний розглянути справу і вирішити її по суті.
Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується право на розгляд і вирішення справи компетентним судом.
Слід також врахувати, що розгляд провадження судом з порушенням правил підсудності матиме наслідком розгляд справи неповноважним судом.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя наголошує на тому, що правові норми чинного законодавства України свідчать про те, що суди здійснюють розгляд тільки тих справ, скарг чи клопотань, які їм підсудні.
Аналогічної правової позиції дотримується і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у справах: № 991/781/19 (провадження № 11-сс/991/97/19) від 25.10.2019, № 991/776/19 (провадження № 11-сс/991/98/19) від 01.11.2019, № 991/1429/19 (провадження № 11-сс/991/162/19) від 14.11.2019.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, повертається якщо не підлягає розгляду у цьому суді.
За таких обставин, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, слідчий суддя дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слід повернути заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-1,304,309 КПК України,слідчий суддя-
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення- повернути заявнику.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя В.Д. Воронько