Документ № 87918058

Справа № 4910/10/19-к

Провадження 1-кп/4910/1/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 лютого 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Крука Є.В.

суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.

секретар судового засідання Демченко Л.О.

за участю:

прокурора Перова А.В.

захисників Борисенка А.О., Авдієнка О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Малик О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Нікополь, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 березня 2003 року № 1146), у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 за №32014080000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

В С Т А Н О В И В:

1.Історія провадження

3 січня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Малик О.І. про застосування запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_1 задоволено частково. Застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 525500 грн. (п`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. з покладенням певних обов`язків.

2.Клопотання та позиції сторін

2.1. Позиція прокурора

У судовому засіданні прокурор підтримав викладене в клопотанні та зазначив, що наявні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які з моменту обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не зменшились та виправдовують вказаний запобіжний захід та застосування покладених на обвинуваченого судом обов`язків. Додатково зазначив, що обвинуваченому не було одягнуто ЕЗК, через що неможливо моніторити виконання ним обов`язків, а також те, що покарання передбачає позбавлення волі.

2.2. Позиція захисту

Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання будь-яких процесуальних рішень прокурора та суду, не перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні, будь-яким чином не порушує обов`язки, покладені на нього відповідно до ухвали суду, зазначали, що будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні. Також вказали на те, що обвинуваченому не було надано ЕЗК через його відсутність у працівників поліції. Звернули увагу, що обвинувачений є адвокатом і через продовження обов`язків він буде обмежений у пересуванні. В зв`язку із зазначеним, просили відмовити в задоволенні клопотання.

3.Мотиви та висновки суду

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, суд приходить до наступних висновків.

3.1. Щодо ризиків

Щодо існування ризику за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України суд погоджується з прокурором, що обвинувачений неодноразово, до пред`явлення підозри, перетинав державний кордон України, що підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України, а тому існує обґрунтована об`єктивна можливість, що обвинувачений може спробувати переховуватися від суду, коли справа вже знаходиться в провадженні суду.

Крім того, санкція відповідної частини статті КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо існування ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків, суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення, з огляду на те, що 24.05.2011 року ОСОБА_1 був призначений першим заступником генерального директора Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» (далі - Підприємство), відповідно до наказу генерального директора Підприємства від 24.05.2011 № 442-к. 24.05.2011 ОСОБА_1 надано право першого підпису за період відсутності генерального директора, відповідно до наказу від 24.05.2011 № 447. Перебуваючи на посаді першого заступника генерального директора Підприємства, відповідно до посадової інструкції № ДИ 30-2012 від 17.04.2012, ОСОБА_1 здійснював наступні повноваження: керівництво згідно з чинним законодавством виробничо-господарською і фінансово-економічною діяльністю Підприємства; був відповідальним за наслідки прийнятих рішень, збереження і ефективне використання майна Підприємства і фінансово-господарські результати діяльності. Отже, ОСОБА_1 обіймав посаду на Підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і був службовою особою в розумінні ч. 2 ст. 18 Кримінального кодексу України. З урахуванням того, що ОСОБА_1 був службовою особою та мав в підпорядкуванні осіб, які можуть бути обізнані про обставини вчиненого злочину, то, на думку суду, є обґрунтована можливість, що обвинувачений може вплинути на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. У зв`язку із викладеним, існує ймовірність незаконного впливу й на інших свідків у цьому кримінальному провадженні.

3.2.Висновки суду

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Метою та підставами продовження обов`язків, покладених судом на ОСОБА_1 , є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, судовий розгляд з об`єктивних причин неможливо закінчити до спливу строку запобіжного заходу.

Отже, продовження строку дії обов`язків, про яке клопоче прокурор, спрямовано виключно на досягнення дієвості кримінального провадження, і не становить надмірного втручання у права і свободи особи обвинуваченого, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження.

При вирішенні питання про продовження дії обов`язків, суд виходить з положень ч. 7 ст. 194 КПК, згідно із якою обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Водночас у разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.

Беручи до уваги, що судове провадження в даному кримінальному провадженні не завершено, строк застосування запобіжного заходу у виді застави спливає 2 березня 2020 року, проте ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, підстав для скасування або зміни запобіжного заходу у виді застави відносно обвинуваченого не вбачається, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити йому запобіжний захід у виді застави на строк не більше двох місяців, тобто до 23 квітня 2020 року включно.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 177-179, 182, 186, 194, 196, 205, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Малик О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Нікополь, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 березня 2003 року № 1146), у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 за №32014080000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задовольнити.

Продовжити до 23 квітня 2020 року (включно) строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 , а саме:

-прибувати за кожною вимогою до прокуратури та суду;

-не відлучатися з міста Нікополя, Дніпропетровської області, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 20 вересня 2010 року Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 20 вересня 2020 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 6 грудня 2010 року Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 6 грудня 2020 року та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також зі службовими особами та працівниками (в тому числі з колишніми службовими особами та працівниками) Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектний інститут Титану», ПАТ «Інститут Титану», ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат», компанії «Solway Industries LTD», «REMAX LTD», «AVATRANS LLP»;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: Крук Є.В.

Судді: Білоус І.О.

Кравчук О.О.