- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/1066/20
Провадження1-кс/991/1085/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., особи, що звернулась із скаргою - ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., яка виразилася у нерозгляді клопотання за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. в порядку ст. 220 КПК України,
В С Т А Н О В И В :
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., яка виразилася у нерозгляді клопотання за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. в порядку ст. 220 КПК України, в якій просить визнати бездіяльність заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. яка виразилася у нерозгляді його клопотання від 27.12.2019 р. за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. в порядку ст. 220 КПК України та зобов`язати його розглянути відповідне клопотання в порядку ст. 220 КПК України, а також у випадку, якщо заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. надасть суду постанову про відмову у задоволенні його клопотання, скасувати останню як незаконну, невмотивовану і необґрунтовану.
Клопотання обґрунтовано тим, що заявник в порядку ст. 220 КПК України звернувся до заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. із клопотанням № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р., в рамках кримінального провадження № 42018000000002960 від 22.11.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, за фактом заволодіння службовими особами ПАТ "Міський комерційний банк" грошовими коштами цього банку, матеріали якого виділені з матеріалів кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., направивши клопотання на офіційну електронну адресу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Однак, станом на день звернення до суду з відповідною скаргою, від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідь за результатами розгляду відповідного клопотання заявнику не надходила, що на думку заявника свідчить про порушення вимог ст. 220 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. провадження за даною скаргою було відкрито.
Заявник у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду не з`явився, надіслав письмові пояснення по справі, у яких зазначив, що наразі Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. за фактами вчинення в період 2014-2015 років службовими особами Національного банку України за попередньою змовою із службовими особами ПАТ «КБ «Південкомбанк», ПАТ «Банк «Київська Русь», ПАТ «Автокразбанк», ПАТ «Терра Банк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «КБ «Хрещатик», АТ «Банк «Фінанси та кредит», ПАТ «Інтеграл-Банк» розтрати коштів Національного банку України на загальну суму понад 12 млрд. грн. на користь вказаних комерційних банків, шляхом їх незаконного рефінансування, подальшої легалізації грошових коштів. В свою чергу, ОСОБА_1 , звертаючись до слідчого судді з даною скаргою в рамках кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., посилається на наявність у нього статусу потерпілого в даному кримінальному провадженні у зв`язку із заподіянням йому збитків службовими особами ПАТ «Конверсбанк» (на даний час - «Міський комерційний банк»). Однак, постановою заступника Генерального прокурора від 22.11.2018 із кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. виділені матеріали за фактом заволодіння службовими особами ПАТ «Міський комерційний банк» грошовими коштами цього банку в кримінальне провадження № 42018000000002960; крім того, постановою начальника управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 03.12.2019 із кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. виділені матеріали за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Міський комерційний банк» фінансових операцій з коштами банку, які було попередньо розтрачені, за ч. 3 ст. 209КК України. З огляду на викладене, прокурор зазначає, що з моменту виділення матеріалів кримінального провадження № 42018000000002960 від 22.11.2018 р. щодо ПАТ «Міський комерційний банк» дії службових осіб зазначеного банку не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., а тому ОСОБА_1 втратив статус потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. та є потерпілим у кримінальному провадженні № 42018000000002960 від 22.11.2018 р. При цьому, прокурор зазначив, що на даний час Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою не здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях за фактами заволодіння коштами ПАТ «Міський комерційний банк», оскільки розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002960 від 22.11.2018 р. щодо ПАТ «Міський комерційний банк» здійснюється слідчими ГСУ СБ України відповідно до зазначених постанов. Прокурор вважає, що за таких обставин ОСОБА_1 не наділений правом оскаржувати дії слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., а тому дана скарга підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, прокурор надав до суду витяг з ЄРДР станом на 10.02.2020 р., з якого вбачається, що дії службових осіб ПАТ «Міський комерційний банк» не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність особи, дії/бездіяльність якої оскаржуються, не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та письмові пояснення прокурора, заслухавши думку заявника, дійшов наступного висновку.
У відповідності до положення п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до положень ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, що до якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Згідно ч.1,2 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Під час судового розгляду встановлено, що протягом 2011-2015 років службові особи ПАТ «Міський комерційний банк», зокрема, заволоділи коштами цього банку у сумі 59, 35 млн. євро, а також вчинили фінансові операції з коштами цього банку в особливо великому розмірі, які було попередньо розтрачені. За фактом вчинення зазначених дій було зареєстровано кримінальне провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., досудове розслідування в якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнаний потерпілим, що підтверджується долученою до скарги копією пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого.
Постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І. від 22.11.2018 із кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. були виділені матеріали за фактом заволодіння службовими особами ПАТ «Міський комерційний банк» грошовими коштами цього банку в кримінальне провадження № 42018000000002960, в якому орган досудового розслідування визначено ГСУ СБУ.
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. надіслав на електронну адресу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на ім`я заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. в порядку статті 220 КПК України клопотання за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р., в тому числі, щодо скасування вищезазначеної постанови.
Однак, станом на дату звернення з відповідною скаргою до суду, клопотання ОСОБА_1 за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. уповноваженою особою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не розглянуто в порядку та у встановлені статтею 220 КПК України строки, не винесено вмотивованої постанови, а тому заявник звернувся до суду з даною скаргою.
Слідчим суддею встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 03.12.2019 р., долученого заявником до матеріалів скарги, вбачається, що у графі «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» містяться відомості про те, що у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. здійснюється досудове розслідування, зокрема, за фактом заволодіння службовими особами ПАТ «Міський комерційний банк» грошовими коштами цього банку.
З огляду на вищевикладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що станом на 03.12.2019 р. ОСОБА_1 перебував у процесуальному статусі потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, а тому мав право звертатися до слідчого/прокурора з клопотаннями в рамках кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., а також наділений правом оскаржувати бездіяльність слідчого/прокурора на досудовому провадженні, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.
За такого, станом на дату отримання уповноваженою особою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури клопотання ОСОБА_1 за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р., а саме, - 27 грудня 2019 року, останній перебував у процесуальному статусі потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, а тому уповноважена особа Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зобов`язана була розглянути та вирішити по суті зазначене клопотання, тобто, виконати вимоги статті 220 КПК України.
Натомість, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не виконав обов`язку, передбаченого положеннями ст. 220 КПК України.
Твердження прокурора про те, що з моменту винесення постанови від 22.11.2019 р., тобто, з моменту виділення з кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. матеріалів в кримінальне провадження № 42018000000002960 від 22.11.2018 р. щодо ПАТ «Міський комерційний банк», дії службових осіб зазначеного банку не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., а тому ОСОБА_1 втратив статус потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., не заслуговують на увагу, оскільки це спростовується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 03.12.2019 р., наявним у матеріалах справи, згідно якого в рамках кримінального провадження № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. станом на 03 грудня 2019 року здійснювалося досудове розслідування, зокрема, за фактом заволодіння службовими особами ПАТ «Міський комерційний банк» грошовими коштами цього банку, а отже станом на 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 мав статус потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р.
Крім того, доказів того, що станом на дату звернення з клопотанням за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. , а саме, - 27 грудня 2019 року, ОСОБА_1 втратив статус потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. прокурором до суду не надано.
Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 93 КПК України). В свою чергу, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
Натомість, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 10 лютого 2020 року, наданий прокурором до суду в якості додатку до письмових пояснень, з якого вбачається, що дії службових осіб ПАТ «Міський комерційний банк» не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., в свою чергу не підтверджує тієї обставини, що станом на 27 грудня 2019 року (день звернення з клопотанням за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р.) ОСОБА_1 не перебував у статусі потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р.
При цьому, враховуючи наявність в матеріалах справи лише витягу з ЄРДР станом на 03.12.2019 р., згідно якого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. здійснюється досудове розслідування щодо ПАТ «Міський комерційний банк», та витягу з ЄРДР станом на 10.02.2020 р., згідно якого дії службових осіб ПАТ «Міський комерційний банк» не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р., є незрозумілим та прокурором в свою чергу не доведено, коли саме протягом цього періоду - з 03.12.2019 р. по 10.02.2020 р. ОСОБА_1 втратив статус потерпілого у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р.
Оскільки, судовим розглядом встановлено, що заявник правомірно звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з клопотанням за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р., однак, вимог ст.220 КПК України уповноваженою особою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виконано не було, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., на ім`я якого було подане відповідне клопотання, розглянути у кримінальному провадженні № 52016000000000119 від 26.04.2016 р. клопотання ОСОБА_1 за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р в порядку статті 220 КПК України, оскільки саме таким чином будуть дотримані права та інтереси скаржника як потерпілого у кримінальному провадженні.
Відтак, скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скаржника про визнання бездіяльністю нерозгляд його клопотання від 27.12.2019 р. за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І. в порядку ст. 220 КПК України, то в цій частині скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 307 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, які можуть бути ухвалені слідчим суддею за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, а саме, - за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування постановляється ухвала слідчого судді, яка може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов`язання припинити дію;
3) зобов`язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, слідчий суддя за результатами розгляду скарг, зокрема, на бездіяльність прокурора, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом постановлення однієї з вищезазначених ухвал.
З огляду на зазначене, слідчий суддя відповідно до положень КПК України не наділений повноваженнями за результатами розгляду скарг, зокрема, на бездіяльність прокурора, визнавати бездіяльністю нерозгляд поданого в рамках кримінального провадження клопотання прокурором.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення скарги.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про зобов`язання вчинити певну дію.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 55, 220, 303-304, 306-307, 372 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу задовольнити частково.
Зобов`язати заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000119 розглянути клопотання ОСОБА_1 за вих. № VYH-20191227-06 від 27.12.2019 р. відповідно до вимог ст. 220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК