- Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
- Секретар : Фінько Ю.В.
Справа № 991/1820/20
Провадження1-кс/991/1862/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
детектива НАБУ Яреми В.В.,
власника майна ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
28.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло це клопотання.
В клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення, внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, чим спричинено тяжкі наслідки державі.
25.02.2020 у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено речі, які містять відомості, що відповідають критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, а саме: мобільний телефон Самсунг A505FV/DS s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 .
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 26.02.2020 зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом.
Оскільки мобільний телефон зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження цього майна, що унеможливить його подальше використання під час доказування у сукупності з іншими доказами, просить накласти на нього арешт.
У судовому засіданні детектив Ярема В.В. клопотання прокурора підтримав з підстав, що у ньому наведені. Просив клопотання задовольнити та накласти арешт на мобільний телефон, вилучений за місцем мешкання ОСОБА_1
ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти накладення арешту на мобільний телефон. Підтвердив факт належності йому, вилученого у ході обшуку мобільного телефону.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що було вчинено кримінальне правопорушення про яке зазначається в клопотанні.
Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучати речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020 надавався дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, за допомогою яких вчинявся злочин та підтримувався зв`язок між ОСОБА_1 та іншими співучасниками злочину, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, флеш-карт накопичувачів або інших карт пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, ICQ, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення.
Отже речі, що були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 167-168 КПК є тимчасово вилученим майном. Вилучення цих речей органом досудового розслідування, з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на відшукання та вилучення мобільних терміналів та носіїв електронної інформації, відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_1 проведено 25.02.2020. З клопотанням про арешт майна прокурор звернулася до суду 27.02.2020, що підтверджується відповідною відміткою пошти на описі вкладення. Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Із протоколу обшуку від 25.02.2020 вбачається, що мобільний телефон Самсунг A505FV/DS s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 містить відомості дозвіл на відшукання яких надавався ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020, зокрема, листування з іншими особами щодо яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019, а саме: ОСОБА_2 (тел. НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( НОМЕР_6 ).
Постановою старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Яремою В.В. від 26.02.2020 означений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52019000000000585.
Необхідність накладення арешту на вказане тимчасово вилучене майно обумовлена тим, що відомості, які містяться на мобільних терміналах систем зв`язку та електронних носіях інформації нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження, забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України щодо виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Носій інформації - це матеріальний об`єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації, який, зокрема, може бути електронним (дискети, лазерні диски, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні диски тощо), а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється шляхом її зчитування. Мобільні термінали систем зв`язку також відносяться до носіїв інформації, оскільки за допомогою них через смс-повідомлення, електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, може передаватися інформація шляхом здійснення листування, відправлення різного роду файлів тощо, а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється також шляхом її огляду та зчитування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вилучений у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містить інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та які можуть бути зчитані із цих електронних та мобільних носіїв протягом деякого проміжку часу.
Вказане дає підстави для висновку, що ці речі можуть бути доказом у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що володільцем мобільного телефону Самсунг A505FV/DS s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 є ОСОБА_1 .
Враховуючи, що у межах кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 перевіряється, зокрема, причетність ОСОБА_1 , який є керівником ПП «Ромни-Проект», до процесу незаконної передачі особливо цінних земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», що займалося виготовленням проектів землеустрою, є достатні підстави вважати, що наявний ризик переховування, пошкодження або знищення вищезазначених речей. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
З урахування характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
З цих підстав клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 належить задовольнити.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 25.02.2020 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон Самсунг A505FV/DS s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 .
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін