Документ № 88013481

Справа № 991/1819/20

Провадження1-кс/991/1861/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

детектива НАБУ Яреми В.В.,

власника майна ОСОБА_1 ,

представника власника майна Яковця Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання.

В клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Такою діяльністю спричинено тяжкі наслідки державі.

25.02.2020 у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено речі, які містять відомості, що відповідають критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, а саме: мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A5 ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім-картами операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 та ПрАТ «МТС» № НОМЕР_4 ; флеш-накопичувач чорного кольору s/n D16075-0482/ ЭD33193 ; флеш-накопичувач чорного кольору з синьою вставкою s/n D33D08; ноутбук ASUS s/n E8N0WU074602324.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 26.02.2020 ці речі визнано речовими доказами.

Оскільки означені речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження цих речей, що унеможливить їх подальше використання під час доказування у сукупності з іншими доказами, просить накласти арешт на ці речі.

У судовому засіданні детектив Ярема В.В. клопотання прокурора підтримав з підстав, що у ньому наведені. Просив клопотання задовольнити та накласти арешт на речі, вилучені під час обшуку у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_1 .

Власник майна ОСОБА_1 та його представник - адвокат Яковець Є.О. проти задоволення клопотання про арешт майна заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень послалися на такі обставини:

- прокурором пропущено строк звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна;

- клопотання не містить обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна та обґрунтування ризиків його приховування, знищення або псування. Стверджують, що ОСОБА_1 добровільно видав мобільні та електронні носії для огляду та копіювання інформації.

- вилучення майна є непропорційним втручанням у особисте життя ОСОБА_1 ;

- на вилученому ноутбуці містяться електронні файли доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а тому такі заходи порушують і її права;

- обшук проведено неповноважною особою. Так зазначають, що детектив не надав доручення про долучення до проведення слідчої дії інших детективів.

До матеріалів клопотання надано копію протоколу обшуку із запереченнями представника ОСОБА_1. щодо дій органу досудового розслідування під час проведення обшуку.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що було вчинено кримінальне правопорушення про яке зазначається в клопотанні.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучати речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020 надавався дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, за допомогою яких вчинявся злочин та підтримувався зв`язок між ОСОБА_1 та іншими співучасниками злочину, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, флеш-карт накопичувачів або інших карт пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, ICQ, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення.

Отже речі, що були вилучені під час обшуку у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 167-168 КПК є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Обшук у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_1 закінчено об 11:42, 25.02.2020. Отже, виходячи із вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане не пізніше 11:42, 27.02.2020.

Клопотання про арешт подано 27.02.2020 о 00:35, що підтверджується відмітками на конверті, описі вкладення та квитанцією про відправку, наданою детективом для огляду у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо, зокрема, скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Отже клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст.171 КПК України. Таким чином заперечення власника майна щодо пропущення строку звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Із змісту протоколу обшуку від 25.02.2020 вбачається, що речі на які прокурор просить накласти арешт містять відомості дозвіл на відшукання яких надавався ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020.

Так у мобільному телефоні ОСОБА_1 наявне листування, а на флеш-накопичувачах та ноутбуці - електронні файли, що стосуються виділення земельних ділянок учасникам АТО на території Перехрестівської та Пустовітівської сільських рад Роменського району Сумської області.

Постановою старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Яремою В.В. від 26.02.2020 означені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000000585.

Необхідність накладення арешту на вказане тимчасово вилучене майно обумовлена тим, що відомості, які містяться на мобільних терміналах систем зв`язку та електронних носіях інформації нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження, забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України щодо виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Носій інформації - це матеріальний об`єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації, який, зокрема, може бути електронним (дискети, лазерні диски, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні диски тощо), а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється шляхом її зчитування. Мобільні термінали систем зв`язку також відносяться до носіїв інформації, оскільки за допомогою них через смс-повідомлення, електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, може передаватися інформація шляхом здійснення листування, відправлення різного роду файлів тощо, а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється також шляхом її огляду та зчитування.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вилучені у ході обшуку у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_1 речі, а саме: мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A5 ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім-картами операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 та ПрАТ «МТС» № НОМЕР_4 ; флеш-накопичувач чорного кольору s/n D16075-0482/ ЭD33193 ; флеш-накопичувач чорного кольору з синьою вставкою s/n D33D08; ноутбук ASUS s/n E8N0WU074602324, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та які можуть бути зчитані із цих електронних та мобільних носіїв протягом деякого проміжку часу.

Вилучення цих речей органом досудового розслідування, з урахуванням:

- надання слідчим суддею дозволу на відшукання та вилучення мобільних терміналів та носіїв електронної інформації;

- того факту, що отримання інформації з таких носіїв здійснюється, шляхом зчитування, для чого можуть залучатися спеціалісти чи застосовуватися відповідна техніка,

відповідає вимогам КПК України.

На підставі наданих пояснень та документів слідчий суддя дійшов висновку, що володільцем означених речей є ОСОБА_1 . Зазначений факт ОСОБА_1 фактично не спростовується.

Враховуючи, що у межах кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 перевіряється, зокрема, причетність ОСОБА_1 , який є начальником відділу у Роменському районі ГУ Держгеокадастру в Сумській області до процесу незаконної передачі особливо цінних земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення вищезазначених речей. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у мирне володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

Оскільки втручання у права ОСОБА_1 проведено відповідно з вимогами законодавства, безпідставним є його твердження, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдетьсяв клопотанні прокурора.

Слідчий суддя відхиляє доводи власника майна, що до обшуку були залучені неуповноважені особи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Так із протоколу про обшук вбачається, що обшук було проведено детективом Шперою Б.М.. Для проведення обшуку були залучені, в тому числі детективи НАБУ Романюк М.О. та Харкевич Ю.І. Оскільки детектив Шпера Б.М. прямо зазначений в ухвалі слідчого судді від 17.02.2020 як особа, які надано дозвіл на проведення обшуку, порушень під час проведення обшуку слідчий суддя не вбачає. Залучення інших детективів до обшуку не суперечить положенням ч. 1 ст. 236 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 25.02.2020 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A5 ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім-картами операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 та ПрАТ «МТС» № НОМЕР_4 ;

- флеш-накопичувач чорного кольору s/n D16075-0482/ЭD33193;

- флеш-накопичувач чорного кольору з синьою вставкою s/n D33D08;

- ноутбук ASUS s/n E8N0WU074602324.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін