Документ № 88013805

справа № 991/831/20

провадження №11-сс/991/117/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - адвоката Нураліна М.В.,

адвокатів Бугая Д.В., Федитника В.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича - захисника ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 року за № 12017161500003800, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, -

в с т а н о в и л а:

03 лютого 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

Ухвалою від 04.02.2020 р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

1. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 р. частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевича С.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. До підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 765 000 (п`ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят п`ять тисяч) грн., та покладено обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017161500003800, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо фактичних обставин скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України, про які останньому повідомлено про підозру 24.01.2020 року.

28 січня 2020 року детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням від 27.01.2020 р. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 14272 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 29 999 744 грн. та покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017161500003800, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави у зазначеному вище розмірі та покладення на підозрюваного обов`язків, наведених у клопотанні, детективом зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри та доведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, наведених у клопотанні, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також характер та суспільну небезпеку самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється. Водночас, слідчим суддею визнано не доведеними інші ризики сторони обвинувачення, наведені у клопотанні про застосування запобіжного заходу, а саме: ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням розміру шкоди, а також достатнього розміру активів підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. Однак, вирішив, що розмір застави, який пропонує сторона обвинувачення, є надмірним та вплине не лише на підозрюваного, але й на життя членів його родини, тому дійшов висновку про доцільність застосування застави у розмірі 15 765 000 грн., як такої, що зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного Нуралін М.В. оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку з підстав її незаконності та необґрунтованості, постановлення рішення з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї зазначив, що повідомлення про підозру від 24.01.2020 р. є необґрунтованим, оскільки будь-які докази щодо змови осіб, організації злочину та визначення ролі кожного з підозрюваних - відсутні, доводи сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях. Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано наявності ухваленого судом виправдувального вироку в іншому кримінальному провадженні, яким надано оцінку викладеним у повідомленні про підозру обставинам щодо вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень по даному кримінальному провадженню; відсутність завданих кримінальним правопорушенням збитків. Також, вважає, що прокурором під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не доведено наявності жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлення яких є обов`язковою умовою при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Більшість наданих стороною обвинувачення доказів апелянт вважає недопустимими, а інші - такими, що не мають відношення до його підзахисного, та посилається на невиконання слідчим суддею вимог ст. 94 КПК України щодо необхідності оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу. Також, не погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, посилаючись на його необґрунтованість та завідому непомірність для ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, просить ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді застави скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

3. Узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні Мусіяка В.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника Нураліна М.В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив залишити її без змін з підстав доведеності обґрунтованої підозри, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 досить часто перетинає кордон України, у зв`язку з чим має можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду. На даний час матеріали досудового розслідування частково відкриті стороні захисту, що дає підозрюваному можливість впливати на свідків з метою зміни їх показань. Крім того, з допиту свідка ОСОБА_10 вбачається, що на нього здійснювався тиск, зокрема, з боку ОСОБА_1 . Відносно розміру обраної застави зазначив, що погоджується з розміром, визначеним слідчим суддею, оскільки він визначений з урахуванням майнового стану родини підозрюваного.

Захисник Нуралін М.В. підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі з підстав, наведених у скарзі.

Захисник Бугай Д.В. підтримав апеляційну скаргу захисника Нураліна М.В., посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність наявності ризиків. Додатково зазначив, що застосований розмір застави є непомірним та занадто обтяжливим для підозрюваного і його родини. Високий розмір застави безпідставно, на думку захисника, обґрунтовувався слідчим суддею наявністю у дружини підозрюваного великої кількості нерухомого майна, оскільки на даний час на все це майно накладено арешт, що виключає можливість його продажу. Зазначив, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не враховано особу підозрюваного, його релігійні переконання, а також те, що центром його життєвих інтересів є Україна. На підтвердження належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків повідомив суд про здачу підозрюваним на зберігання закордонних паспортів, а також зазначив, що заставу внесено підозрюваним за рахунок позичених коштів.

Захисник Федитник В.М. підтримав апеляційну скаргу Нураліна М.В., просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у зв`язку з необґрунтованістю підозри та відсутністю ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. При цьому, якщо суд за результатами розгляду апеляційної скарги дійде висновку про наявність обґрунтованої підозри та ризиків, просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж застава.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу захисника Нураліна М.В. та позицію захисників Бугая Д.В. та Федитника В.М., зазначивши, що розмір обраної йому застави є непомірно великим.

4. Мотиви суду апеляційної інстанції.

Матеріалами провадження підтверджено, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017161500003800, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 367 КК України.

24.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України.

28.01.2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Маркевича С.В., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на підозрюваного ряду обов`язків.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж «переконання поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд зазначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом «обґрунтована», залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, при обранні запобіжного заходу оцінці підлягає недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.1 Щодо обґрунтованості підозри.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Колегія суддів погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та його висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування.

Зокрема, під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 , завдяки своїм лідерським та організаційно-діловим якостям створив і розвинув власну фінансово-промислову групу підприємств, до складу якої увійшло понад 50 суб`єктів господарської діяльності, у тому числі: ТОВ «Агрохолдинг «Бессарабія», ТОВ «Облводхоз», ТОВ «Український будівельно-інвестиційний альянс», ТОВ «Одеський логістичний центр», а також компанія - нерезидент ЗAT «UAB Naster». Враховуючи значну кількість підконтрольних суб`єктів господарювання та напрямків їх господарської діяльності, ОСОБА_1 створив та розвинув розгалужену ієрархічно вибудувану систему управління, шляхом розподілу функцій між підконтрольними та підзвітними йому особами, які відповідали за конкретні напрямки діяльності групи компаній ОСОБА_1 . До таких осіб, серед інших, увійшли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , кожен із яких з урахуванням вмінь, навиків та можливостей, а також займаної посади, виконували визначені ОСОБА_1 функції при управлінні групою вказаних вище компаній.

У червні 2016 року ОСОБА_1 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, прийнято рішення про організацію протиправного заволодіння надмірно сплаченими коштами територіальної громади міста Одеси шляхом придбання Одеською міською радою частини нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2 , за завищеною ціною.

Реалізуючи злочинний намір щодо протиправного заволодіння надмірно сплаченими коштами територіальної громади міста Одеси ОСОБА_1 , діючи як організатор вчинення злочину, що виразилося у розробленні плану злочинної діяльності, здійсненні контролю за діями інших учасників злочину, надаючи необхідні фінансові ресурси із залученням підконтрольних йому юридичних осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , директором ТОВ «Девелопмент Еліт» ОСОБА_14 , що був залучений до злочину ОСОБА_13 , спільно із Одеським міським головою ОСОБА_15 , який діяв за попередньою змовою із заступником Одеського міського голови ОСОБА_16 , директором департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_17 , заступником директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_18 , головою постійної комісії Одеської міської ради з питань комунальної власності ОСОБА_19 , які, зловживаючи своїм службовим становищем та владними повноваженнями всупереч інтересам територіальної громади м. Одеси щодо економного і ефективного розпорядження комунальним майном (коштами), за сприяння ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , з використанням засобів вчинення злочину у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м . Одеса , вул. Косовська, 2-Д, та підробленого документа «Отчет по определению рыночной стоимости объекта оценки: нежилого помещения общей площадью 14394,5 кв. м, расположенного по адресу: г. Одесса, ул. Косовская, 2-Д» , складеного ОСОБА_21 , у період з червня по грудень 2016 року у м. Одесі, шляхом придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за завідомо завищеною ціною вказаних приміщень на загальну суму 185 000 000 грн., умисно, з корисливих мотивів незаконно заволоділи коштами місцевого бюджету міста Одеси у розмірі 92 659 282 грн., який у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 внаслідок вчинення ним, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 умисних дій, які виразилися у сприянні в здійсненні фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок зазначеного суспільно небезпечного протиправного діяння, виконали усі дії, які вважали необхідними для здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, в сумі 92 659 282 грн., однак з незалежних від них обставин платіж не був переданий працівниками банку в обробку, оскільки на момент надходження зазначеного платіжного доручення видаткові операції по рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» були зупинені Державною службою фінансового моніторингу України, а пізніше кошти в сумі 185 000 000 грн. арештовані з метою збереження речового доказу.

Слідчим суддею встановлено наявність у кримінальному провадженні достатніх доказів, які об`єктивно переконують, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а саме:

- документів щодо переходу права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Косовсьа, 2-Д (рішення ТОВ «VALTON GROUP LP» від 16.08.2016 р. № 16/08-1, рішення ЗАТ «UAB Naster» від 16.08.2016 р. № 16/2; договору купівлі-продажу між ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» за № 948 та 951 від 26.08.2016 р.; протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Девелопмент Еліт від 05.09.2016 р., згідно з якими встановлено перехід права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д до ТОВ «Девелопмент Еліт»);

- документами, які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання в комунальну власність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Косовсьа, 2-Д (листа-пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт» від 06.09.2016 р. № 6/9, службової записки заступника Одеського міського голови ОСОБА_16 від 13.09.2016 р. про задоволення пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт», рішення Одеської міської ради від 19.10.2016 р. № 1317-VII «Про надання згоди на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д», які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання у комунальну власність зазначених нежитлових приміщень);

- висновку експертів комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 19595/19596/16-42 від 24.10.2017 р., відповідно до яких станом на 07.10.2016 р. вартість ВАТ «ХК «Краян» могла складати 110 808 861 грн, з урахуванням ПДВ, або 92 340 718 грн. без урахування ПДВ. Тоді як відповідно до звіту про оцінку, складеного директором ПП «Брокбізнесконсалт» та оцінювачем ОСОБА_21 , вартість приміщень ВАТ «ХК «Краян», розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, становить 185 000 000 грн;

- договору купівлі-продажу від 12.12.2016 р., акту прийому-передачі від 12.12.2016 р., договору про повний розрахунок від 28.12.2016 р., платіжного доручення № 10 від 12.12.2016 р. про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Девелопмент Еліт» коштів місцевого бюджету в загальній сумі 185 000 000 грн.;

- договору поставки від 09.12.2016 р. № 09/12 із специфікацією, укладеного між ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «А Моторс Плюс», про поставку комбайнів на суму 183708000,00 грн. та дані про подання платіжного доручення від 16.12.2016 р. № 3 про перерахування 185 000 000,00 грн. на банківський рахунок ТОВ «А Моторс Плюс», подані до ПАТ АБ «Південний» для проведення фінансових операцій з коштами, здобутими злочинним шляхом;

- довіреності від 11.06.2016, виданої на ім`я ОСОБА_12 , про здійснення представництва інтересів компанії-нерезидента ТОВ «Valton Group LP»;

- матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, які надійшли від прокуратури Шотландії щодо ТОВ «Valton Group LP», згідно яких вказана компанія фізично не знаходиться в офісі та не здійснює жодної діяльності за вказаною адресою;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які повідомили, що будь-якого відношення до діяльності ТОВ «Valton Group LP» та видачі довіреності на ім`я ОСОБА_12 не мають;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_2 , які працювали у ТОВ «УБІА» та забезпечували проведення ремонтних робіт приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, окрім того вказали на ОСОБА_1 як керівника групи компаній, у тому числі ТОВ «УБІА»;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , яка перед працевлаштуванням юристом проходила співбесіди у ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , працювала у офісі по вул. Мічуріна у м. Києві;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які на замовлення ОСОБА_1 розробляли проект для ремонту приміщень по вул . Косовська, 2-Д у м. Одесі ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який повідомив дані щодо зв`язків ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також їх відношення до майна колишнього заводу «Краян»;

- протоколів впізнання осіб за фотознімками, проведених за участю свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- протоколу огляду від 31.01.2017 р. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м . Одеса, вул. Косовська, 2-Д, під час якого зафіксовано проведення демонтажних робіт, відсутність опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення, вентиляції та загальний стан, внаслідок якого ВАТ «ХК «Краян» не придатне до експлуатації;

- витягів з ЄДРПОУ, актові записи про народження та одруження, які встановлюють пов`язаність групи суб`єктів господарської діяльності (юридичних осіб);

- протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_4 від 23.05.2017 р., під час якого вилучені речі та документи з інформацією щодо відносин між підприємствами ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «Девелопмент Еліт», ТОВ «Valton Group LP», ВАТ «ХК «Краян», проведення ремонтних робіт та продажу будівлі по вул. Косовській, 2-Д в м. Одесі Одеській міській раді, визначення завищеної ціни у розмірі 500 доларів США за 1 м.кв., а також копія інформації, яка міститься на телефоні ОСОБА_1 ;

- протоколу огляду речей та документів від 28.03.2018 р., під час якого оглянуто картку пам`яті із цифровою копією мобільного телефону ОСОБА_1 , створена під час обшуку 23.05.2017 р. за адресою: АДРЕСА_4 , на якій знаходяться листування між ОСОБА_25 ОСОБА_26 щодо зняття арешту у Солом`янському районному суді м. Києва з коштів на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт»;

- протоколу огляду речей та документів від 08.08.2017 р., під час якого оглянуто файли, скопійовані із системних блоків, вилучених під час обшуку 23.05.2017 р. за адресою: м. Одеса, вул. В. Стуса, 2/ 1 , в ході якого встановлено, що на одному з вилучених системних блоків міститься інформація щодо управління банківськими рахунками ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «Агрохолдинг «Бессарабія»;

- протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_13 від 21.03.2017, ОСОБА_11 від 21.03.2017, ОСОБА_14 від 25.01.2017, ОСОБА_12 від 26.04.2017, ОСОБА_27 від 07.03.2019, ОСОБА_1 ;

- протоколів огляду від 28.03.2018, від 20.01.2020, від 11.12.2018, від 25.01.2019.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, та зазначає, що підозра про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане належним чином встановлено слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали та не спростовано стороною захисту під час апеляційного розгляду, а доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри зводяться лише до оцінки наданих до клопотання доказів з приводу їх належності та допустимості.

Щодо зазначених посилань апелянта про необґрунтованість підозри з підстав неможливості використання наявних в матеріалах кримінального провадження доказів внаслідок їх недопустимості, неналежності та як наслідок взагалі відсутності доказів, які б підтверджували факт скоєння ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, колегія суддів зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до неї відповідного запобіжного заходу.

Крім того, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі є не рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, а лише встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, необхідної для обрання запобіжного заходу.

4.2 Щодо наявності ризиків

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а також з урахуванням даних, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у інкримінованому злочині, характер і суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Зокрема, наявні в матеріалах провадження документи дійсно дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчим суддею правильно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється, які є особливо тяжкими та передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та відносяться до корупційних злочинів, що позбавляє можливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів вважає, що висловлений Європейським судом з прав людини у цій справі підхід підлягає застосуванню при обранні будь-якого запобіжного заходу, а не лише тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також вірно було враховано частоту виїздів ОСОБА_1 за межі України та його матеріальну можливість забезпечити такі виїзди, майновий стан його та дружини, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_1 має об`єктивну та реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, перебуваючи постійно за кордоном, та в такий спосіб, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , що виразилась у добровільній здачі наявних у нього закордонних паспортів, що, на думку захисту, виключає наявність ризику можливого переховування за кордоном, не спростовують наведених вище висновків суду і свідчать лише про виконання ОСОБА_1 покладених на нього слідчим суддею обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема, в частині необхідності здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Отже, за наявності відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших, є особи, які були працівниками підприємств, фактичний контроль над якими здійснює ОСОБА_1 , або мали відношення до діяльності таких підприємств (зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), не виключена ймовірність того, що ОСОБА_1 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених ним злочинів, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків з тих підстав, що він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності достатніх підстав вважати доведеним ризик можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід з боку підозрюваного.

Так, під час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_11 вели активні перемовини щодо вчинення дій, направлених на скасування арешту коштів, які перебували на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» в ПАТ АБ «Південний», що підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами.

Вказані обставини надають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість з боку ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею мотивовано визнано доведеною стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, чи впливу на його хід, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.

4.3. Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів зазначає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та має бути співрозмірним з матеріальним становищем особи, щодо якої застосовується даний запобіжний захід.

У цьому контексті показовою є позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні, прийнятому великою палатою по справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 р. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи данні про особу та поведінку самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При визначенні розміру застави слідчим суддею обґрунтовано зазначено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання або особистої поруки, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, завдані збитки та міру покарання, передбачену за його вчинення, у разі визнання підозрюваного винним.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, зважаючи на значний розмір завданої інкримінованим кримінальним правопорушенням збитків у розмірі 92 659 282 грн., що обґрунтовано стало підставою для застосування до ОСОБА_1 на підставі абз. 2 цього пункту застави у розмірі понад триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, застосована до підозрюваного застава у розмірі 15 765 000 (п`ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят п`ять тисяч) грн. була мотивовано визнана слідчим суддею такою, яка не буде заздалегідь непомірною для підозрюваного та не призведе до неможливості виконання застави, з огляду на майновий стан підозрюваного та його дружини ОСОБА_28 , з огляду на наявну в матеріалах провадження інформацію щодо нерухомого майна та доходів (т. 5 а.с. 33 - 105, т. 1 а.с. 44, 45).

Таким чином, доводи захисників щодо необґрунтованості застосованого слідчим суддею розміру застави та надмірно покладених на нього обов`язків, а також щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовуються наведеними вище обставинами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 369-372, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин