Документ № 88048017

Справа № 991/1226/20

Провадження1-кс/991/1253/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Подгорця С.В., адвоката Могильницького М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення процесуального строку в порядку ст.ст.28,114 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення процесуального строку в порядку ст.ст.28,114 КПК України, в якому просить:

-встановити слідчому (старшому слідчої групи), яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України та прокурору (старшому групи прокурорів), який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні, процесуальний строк у один місяць з дня проголошення ухвали - для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та прийняття процесуального рішення про закінчення досудового розслідування, в одній із форм, передбачених ч.2 ст.283 КПК України, стосовно ОСОБА_1 ;

-Обов`язок виконання ухвали щодо проведення повного обсягу необхідних слідчих дій у визначений слідчим суддею строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, покласти на слідчого (старшому слідчої групи), яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015;

-Обов`язок виконання ухвали щодо прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України за результатами проведення досудового розслідування покласти на прокурора (старшого групи прокурорів), який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015;

-Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора (старшого групи прокурорів, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015.

Клопотання обґрунтовується тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, яке виділено з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000310 від 22.04.2014, за ч.5 ст. 191, ч.5 ст.368, ч.3 ст.368-2, ч.3 ст.369-2, ч.2 ст. 364, ч.2 ст.205 КК України.

У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 фактично здійснюється відносно ОСОБА_1 , без належного повідомлення йому про підозру.

29.12.2014 начальником другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Слободяник І.П. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Згідно із складеним стосовно ОСОБА_1 письмовим повідомленням про підозру від 29.12.2014 останній, за попередньою змовою із службовою особою - Генеральним прокурором України ОСОБА_2 та невстановленими особами, в 2013 році заволодів чужим майном - державними коштами в особливо великому розмірі у сумі 68358418 грн. Заволодіння зазначеними коштами, як вважає сторона обвинувачення, здійснено шляхом їх переказу на рахунок фіктивного підприємства ТОВ "Телсі", яке визнане переможцем конкурсних торгів за усною вказівкою ОСОБА_2 , за нібито виконані роботи з поточного ремонту приміщень адміністративних будівель Генеральної прокуратури України, які насправді виконані Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України та іншими будівельними організаціями, з подальшою конвертацією у готівку та звернення цих коштів на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і третіх осіб.

При цьому, повідомлення про підозру здійснено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України.

Проте, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів належного вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру в спосіб передбачений КПК України.

Відповідно до листа керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу генерального прокурора Н. Холодницького від 24.01.2020 під час досудового розслідування були надіслані до Російської Федерації (держава ймовірного знаходження ОСОБА_1 ) запит про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 .

Враховуючи, що сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_4 перебуває за межами території України в Російській Федерації, матеріали досудового розслідування кримінального провадження не містять жодних доказів щодо вжиття органами досудового розслідування заходів для належного повідомлення про підозру, у тому числі, в рамках надання міжнародної правової допомоги.

А тому, вказані обставини свідчать про формальний підхід сторони обвинувачення до вимог КПК України, що мало результатом безпідставного та протиправного визнання стороною обвинувачення наявності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного та застосування щодо вказаної особи заходів процесуального примусу (оголошення в розшук, отримання дозволу на затримання, звернення із клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою).

ОСОБА_5 зазначив, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що підпункт а) пункту 3 статті 6 Конвенції також вимагає звернути особливу увагу на повідомлення обвинуваченого про «звинувачення». Особливості правопорушення грають важливу роль в кримінальному процесі, так як з моменту їх пред`явлення підозрюваному офіційно пред`являється письмове повідомлення про фактичні і правові підстави звинувачень проти нього (Камасинськнй проти Австрії (Kamasinski v. Austria), пункт 79; Пеліссьє і Сассо проти Франції [БП] (Pelissier and Sassi v. France, пункт 51). Зобов`язання щодо інформування обвинуваченого лежить виключно на стороні обвинувачення і не може бути виконано за допомогою пасивного надання інформації без звернення на неї уваги сторони захисту (Матточіа проти Італії (Mattoccia v. Italy), пункт 65; Чічіліан і Екіндьян проти Франції (Chichlian and Ekindjian v. Italy), пункт 71). Обвинувачений повинен дійсно отримати інформацію; правової презумпції отримання недостатньо (C. проти Італії (рiш.) (C. v. Italy (dес.)).

Враховуючи, що слідчим, прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 в день його складення не вручено і відсутнє підтвердження отримання ОСОБА_1 зазначеного письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, ОСОБА_1 не є підозрюваним у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України у цьому кримінальному провадженні через порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та недотримання практики Європейського суду з прав людини щодо повідомлення про підозру.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 42014000000000310 від 22.04.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2014 були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Питання набуття особою відносно якої розпочато досудове розслідування прав підозрюваного, в тому числі, на захист КПК України не врегульоване.

Відповідно до частини 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на статтю 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особи відносно яких внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення цими особами конкретного кримінального правопорушення, за відсутності належного повідомлення про підозру повинні мати процесуальні права підозрюваного.

У клопотанні зазначено, що у справі "Шабельник проти України" Європейський суд з прав людини постановив, що право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано в якості підозрюваного. Суд пояснив, що становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів з перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення, і постановив, що було порушено п. 1 та п. З (с) ст. 6 Конвенції, оскільки момент, у який настає право на правову допомогу не залежить від того, який формальний статус має підозрювана у вчиненні злочину особа.

Таким чином, зважаючи на те, що розпочато і проводиться досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 без належного повідомлення йому про підозру в силу кримінального процесуального законодавства, практики Європейського суду' з прав людини ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30 квітня 2015 року має права підозрюваного.

З моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 22.04.2014 до теперішнього часу не здобуто жодних належних та допустимих доказів, які б вказувати на обгрунтованість підозри ОСОБА_1 , оскільки сторона обвинувачення на протязі 5 (п`яти) років не звернулась до суду з обвинувальним актом по кримінальному провадженню №42015000000000815, що в свою чергу свідчить про те, що правові підстави для направлення обвинувального акту до суду, а саме наявність події кримінального правопорушення, відсутні.

ОСОБА_5 також зазначив, що у рішенні від 30 січня 2003 року(справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) Конституційний Суд України відзначив, що «поняття розумний строк досудового слідства є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину». Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчене у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту-, що передбачено статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (абз. 7, 8 п. 8 мотивувальної частини).

Адвокат Могильницький М.С. вважає, що кримінальне провадження №42015000000000815 від 30.04.2015, стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст.28, ч. 5 ст. 191 КК України, матеріали якого виділені із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42014000000000310 від 22.04.2014 розслідується проти ОСОБА_1 вже більше 5 років при неналежному повідомленні ОСОБА_1 про підозру та за відсутності будь-яких доказів обгрунтованості підозри ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання стороною обвинувачення розумних строків по кримінальному провадженню.

Відтак, з огляду на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування та закінчення строків досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015000000000815, матеріали якого виділені із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42014000000000310, відсутність події кримінального правопорушення, що підтверджує факт незвернення сторони обвинувачення до суду з обвинувальним актом по кримінальному провадженню №42015000000000815 від 30.04.2015, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, з метою досягнення завдань кримінального провадження зобов`язаний прийняти одне з передбачених ч.2 ст.283 КПК України процесуальних рішень, у зазначеному кримінальному провадженні, стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлення слідчим суддею стороні обвинувачення процесуального строку для проведення досудового розслідування та прийняття процесуального рішення про закінчення досудового розслідування, в одній із форм, передбачених ч.2 ст.283 КПК України, в повній мірі відповідає вимога КПК України.

У судовому засіданні адвокат Могильницький М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор Подгорець С.В. проти задоволення клопотання заперечував, зокрема, з підстав його необґрунтованості та невідповідності положенням чинного кримінального процесуального законодавства України, оскільки конкретної норми щодо встановлення строку досудового розслідування чинним законодавством не передбачено.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (ч. 2 ст. 28 КПК України).

Частиною 6 ст. 28 КПК України визначено право підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, іншої особи, права чи інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Статтею 308 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Частиною 3 статті 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Аналіз наведених норм закону дає підстави зробити висновок, що слідчий суддя може вжити заходів передбачених законом для забезпечення розумних строків при проведенні досудового розслідування.

При цьому, забезпечення слідчим суддею розумності строків досудового розслідування здійснюється з урахуванням об`єктивних даних, які дозволяють визначити конкретні проміжки часу для вжиття тих чи інших слідчих (розшукових) дій, прийняття процесуальних рішень.

Під час судового розгляду встановлено, що 29 грудня 2014 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.

Досліджуючи матеріали клопотання слід зауважити, що серед іншого, адвокатом Могильницьким М.С. додано лист від 24.01.2020 №16-29168-16, який адресований Європейській службі зовнішньої діяльності. Зі змісту вказаного листа вбачається, що на даний час кримінальне провадження у даній справі зупинене у зв`язку з оголошенням підозрюваного в розшук. З моменту зупинення досудового розслідування (16.06.2017) вчиняються дії, спрямовані на розшук та затримання підозрюваного. Тривалість часу, впродовж якого досудове розслідування у кримінальному провадженні залишається зупиненим, зумовлена передусім неможливістю проведення ряду необхідних слідчих дій та процесуальних дій за участю підозрюваного який переховується від слідства. У вказаному листі також зазначено, що водночас у кримінальному провадженні на цей час немає можливості звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) щодо ОСОБА_1 , що пов`язано із законодавчим обмеженнями до такої процедури, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, у даному кримінальному провадженні досудове розслідування наразі зупинене саме у зв`язку із оголошенням підозрюваного ОСОБА_1 у розшук внаслідок неможливості встановлення місцезнаходження, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 КПК України.

Строки досудового розслідування визначені у ст. 219 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, що діє на дату розгляду клопотання, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Ці зміни внесені до КПК України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII. У п. 4 параграфу 2 «Прикінцевих положень» розділу 4 цього Закону України зазначено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 параграфу 1 цього розділу, який набрав чинності 16.03.2018, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Частина 1 ст. 219 КПК України (в редакції, що діяла на момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - від 26.04.2015), встановлювала такі вимоги до строків досудового розслідування. Так досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Отже КПК України щодо цього кримінального провадження не містить жодних вимог щодо граничного строку досудового розслідування до моменту повідомлення особі про підозру

Згідно з ч. 1 ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Частиною 1 ст. 114 КПК України визначено право слідчого судді з метою забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 114 КПК України будь-які строки, що встановлюються слідчим суддею, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , передбачений, зокрема, ч. 5 ст. 191 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину.

Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Системний аналіз ст. ст. 28, 113, 114 КПК України в сукупності з положеннями пунктів 10, 18 частини 1 статті 3, статей 7, 9, 131, 132, 303, 306, 307 КПК України дає підстави для висновку, що слідчий суддя може встановити процесуальний строк лише для конкретних процесуальних дій, які підозрюваний, потерпілий або інші особи, права та інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, вважають за необхідне здійснити у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

При цьому при вирішенні клопотання необхідно виходити із недопустимості порушення процесуальної самостійності слідчого, прокурора, що передбачені ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України. Реалізуючи повноваження щодо забезпечення розумних строків, суб`єкти, зазначені у ч. 6 ст. 28 КПК України, у тому числі і слідчий суддя не можуть втручатися у законну діяльність та компетенцію один одного.

Отже предметом розгляду клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 28 КПК України можуть стати лише ті процесуальні дії, необхідність вчинення яких у певний строк прямо випливає із норм кримінального процесуального закону або рішення про їх проведення раніше було прийняте стороною обвинувачення.

Слід також зазначити, що докази того, що постанова про зупинення досудового розслідування була скасована слідчим суддею, в матеріалах кримінального провадження відсутні, кримінальне провадження не відновлено наразі, а тому строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження №42015000000000815 від 30.04.2015 до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України.

При цьому, здійснення слідчим суддею судового контролю за досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні щодо дотримання органом досудового розслідування розумних строків для виконання процесуальної дії або для прийняття процесуального рішення може мати місце лише у випадку недотримання строків, передбачених положеннями діючого Кримінального процесуального кодексу України, або під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування.

Наведене вище узгоджується із висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, який знайшов відображення у постанові від 16.05.2019 за № 761/ 20985/18 (провадження № 51-8007 км 18), де зазначено, що жодною з норм кримінального процесуального закону, не передбачене повноваження слідчого судді про встановлення слідчому процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Беззаперечно, ухвалюючи таке рішення слідчий суддя виходить за межі КПК України, адже таке рішення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Враховуючи викладене у задоволенні клопотання адвоката Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення процесуального строку для закінчення досудового розслідування належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 28,114, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання адвоката Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення слідчому (старшому слідчої групи), яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України та прокурору (старшому групи прокурорів), який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва по даному кримінальному провадженню, процесуального строку у один місяць для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 та прийняття процесуального рішення про закінчення досудового розслідування в порядку ч.2 ст. 283 КПК України стосовно ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько