- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Панасюка С.П.
- Прокурор : Висоцька Н.В.
Справа № 991/1233/20
Провадження №11-сс/991/228/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
захисника Панасюка С.П.
прокурора Висоцької Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисників Хилі Михайла Михайловича та Белли Володимира Михайловича, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Прокопенка Богдана Олександровича, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренком Вадимом Анатолійовичем, про обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьово, Хустського району, Закарпатської області, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді голови Міжгірського районного суду Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52020000000000048 від 20 січня 2020 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2020 року, задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Прокопенка Богдана Олександровича, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренком Вадимом Анатолійовичем, про обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьово, Хустського району, Закарпатської області, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді голови Міжгірського районного суду Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52020000000000048 від 20 січня 2020 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, та покладено на нього на строк два місяці - до 18.04.2020 такі обов`язки:
1) прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з смт. Міжгір`я Закарпатської області України, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;
5) здати на зберігання до органу досудового розслідування (детективу у кримінальному провадженні) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокати Хиля М.М. та Белла В.М. звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2020 року та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави зменшивши при цьому її розмір та без покладення наступних обов`язків: 1) не відлучатися з смт. Міжгір`я Закарпатської області України, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 2) здати на зберігання до органу досудового розслідування (детективу у кримінальному провадженні) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) носити електронний засіб контролю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Захисники вказують на недоведеність прокурором наявності ризиків у даному кримінальному провадженні та зазначають, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано матеріальний стан та стан здоров`я ОСОБА_7 , а також наявність на утриманні хворої дружини.
В судове засідання з`явились захисник Панасюк С.П. та прокурор Висоцька Н.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника Панасюка С.П., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора Висоцької Н.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000048 від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
В рамках даного кримінального провадження, 08 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
10 лютого 2020 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Прокопенко Богдан Олександрович за погодженням з прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренком Вадимом Анатолійовичем, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, у кримінальному провадженні № 52020000000000048 від 20 січня 2020 року.
Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 будучи Головою Міжгірського районного суду Закарпатської області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з прямим умислом, висловив прохання надати та одержав неправомірну вигоду у розмірі 15 000 гривень за вчинення ним, як службовою особою дій в інтересах ОСОБА_3 , а саме прийняття, як суддею процесуального рішення щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_3 у справі № 302/12/20 про стягнення суми боргу за невиконані роботи.
Підставою для подачі клопотання про обрання запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належало призначити слідчим суддею, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного та становить 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень. Вважає, що саме такий розмір застави зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім цього, просить покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2020 року зазначене клопотання прокурора було задоволено. Згідно ухвали, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
У відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшла обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя оцінюючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_1 дійшла правильного висновку про його вірогідність.
Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, а саме прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, вказаний злочин є тяжкими корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Матеріальне становище ОСОБА_1 , а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування. Наведені вище обставини вказують на наявність ризику втечі підозрюваного ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є досить обґрунтованим з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 , який є головою Міжгірського районного суду Закарпатської області, використовуючи своє службове становище, надані йому повноваження, може особисто знищити чи підробити документи справи № 302/12/20, в якій він був головуючим суддею, які мають істотне значення для кримінального провадження.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи слідчого судді щодо існування ризиків незаконного впливу підозрюваним на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення. Так, слідчим суддею вірно зазначено, що підозрюваний ОСОБА_1 маючи авторитет та широке коло знайомств серед керівників та працівників правоохоронних, судових органів, будучи головою Міжгірського районного суду Закарпатської області, може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі на тих, які ще не допитані, чи вчиняти інші правопорушення, використовуючи своє службове становище.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею було враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його майновий стан, вік підозрюваного і стан його здоров`я, що він раніше не судимий, має постійне місце роботи, доходи для існування, міцні сімейні та соціальні зв`язки та дійшла обґрунтованого висновку, що застава саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів. А тому, доводи сторони захисту про те, що слідчим суддею при встановлені розміру застави не було враховано матеріальний стан та стан здоров`я підозрюваного, а також наявність у нього на утриманні хворої дружини є безпідставними.
Також, колегією суддів враховано, що відповідно до копії квитанцій №21 від 21.02.2020 та №3 від 25.02.2020 (том 1, а.с. 232) на рахунок Вищого антикорупційного суду надійшли кошти у якості застави за ОСОБА_1 , що спростовує доводи захисту зазначені в апеляційній скарзі, про непомірність розміру застави та неможливість її внесення.
Крім того, як було встановлено у судовому засіданні, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна в частині накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі: 200 євро; 8 950 доларів США; 212 100 гривен, виявлені у службовому кабінеті ОСОБА_1 у ході проведення обшуку від 05.02.2020. У зв`язку з чим, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 173 КПК України вказані кошти мають бути повернуті особі у якої вони були вилучені. Що, з врахуванням того що підозрюваний має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, спростовує доводи сторони захисту про те, що сім`я ОСОБА_1 після внесення застави залишилась без засобів для існування та, відповідно, без кошів для лікування дружини, якого вона постійно потребує.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого суді, що з врахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення було доведено необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_1 зазначених у клопотанні детектива обов`язків для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно безпідставності покладення слідчим суддею на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися з смт. Міжгір`я, Закарпатської області України, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Захисники вказують, що у підозрюваного може виникнути необхідність в транспортуванні хворої дружини, яка знаходиться на обліку в Берегівській психлікарні, до вказаного медичного закладу. Також зазначає, що вказаний обов`язок обмежує ОСОБА_1 у збиранні доказів щодо його непричетності до вчинення злочину. Однак, як вбачається з відповіді на запит адвоката Белла В.М. від 14.02.2020 (том 1, а.с. 212) громадянка ОСОБА_8 з 1997 року знаходиться на диспансерному обліку в КНП Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт. Міжгір`я, вул. Возз`єднання, 4, та потребує постійного амбулаторного лікування та догляду сторонньої особи за нею, а також періодичного стаціонарного лікування у спеціалізованій психіатричній лікарні. Жодних належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_8 на обліку в Берегівській психлікарні у матеріалах справи не міститься. Крім того, як вбачається з щорічної декларації судді Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за 2018 рік (том. 1 а.с. 188-198), разом з підозрюваним та його дружиною проживає їхній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому колегія суддів ставить під сумнів доводи захисту, щодо можливого виникнення у ОСОБА_1 необхідності в транспортуванні хворої дружини до медичного закладу, оскільки в разі необхідності таке транспортування може бути здійснене його сином ОСОБА_9 . Також стороною захисту в судовому засіданні не було доведено яким чином вказаний обов`язок обмежує ОСОБА_1 у збиранні доказів щодо його непричетності до вчинення злочину та яких саме доказів.
Також, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту стосовно безпідставності покладення слідчим суддею на підозрюваного обов`язку здати на зберігання до органу досудового розслідування (детективу у кримінальному провадженні) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, оскільки факт вилучення вказаних документів під час обшуку не позбавляє слідчого суддю можливості покладення на підозрюваного вказаного обов`язку. Проте, враховуючи що відповідний документ вже був вилучений у підозрюваного та на даний час знаходиться у детектива в даному кримінальному провадженні, вказаний обов`язок, на думку колегії суддів, у разі відсутності у підозрюваного інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, необхідно вважати виконаним.
Крім цього, колегією суддів не приймаються посилання сторони захисту на незаконність застосування до підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю.
Згідно ч.5 ст. 194 КПК України суд, застосовуючи запобіжний захід, має право зобов`язати підозрюваного виконувати певні обов`язки, одним з яких є обов`язок носити електронний засіб контролю.
Як вже зазначалось, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , попередньо кваліфікований за ч. 3 ст. 368 КК України, є корупційним і відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Аналізуючи доводи сторони обвинувачення, слідчий суддя дійшла ґрунтовного висновку про необхідність застосування до підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю.
Захисники вказують, що застосування такого обов`язку до підозрюваного буде тягнути за собою застосування до нього подвійного виду запобіжного заходу - другий вид запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Однак, застосування до підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю жодним чином не обмежує його в можливості залишати своє житло, а тому не може вважатися застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52020000000000048 від 20 січня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників Хилі Михайла Михайловича та Белли Володимира Михайловича - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич