Документ № 88118279

Справа № 991/981/20

Провадження №11-сс/991/131/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Михайленка Д.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

прокурора - Оліфера Ю.О.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисників -Тимофєєва С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генеральної прокуратури Олефіра Ю.О. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2020 року у задоволенні клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Васильчука В.А, погодженого прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу ГПУ Олефіром Ю.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, відмовлено, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово. Строк тримання під домашнім арештом визначено до 30 березня 2020 року до 00 год 40 хв. включно. Окрім цього, покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 , іншими особами, які будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про достатність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для запобігання встановленим ризикам, прокурор Олефір Ю.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання старшого детектива НАБУ Васильчука В.А. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, а саме застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 19 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 41 199 200 грн. У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; не відлучатись з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 , іншими особами, які будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На думку прокурора, судом не було взято до уваги вагомість встановлених під час досудового розслідування та доведених стороною обвинувачення під час розгляду клопотання ризиків, таких як ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу пояснюється систематичним перебуванням ОСОБА_1 за кордоном та наявністю сталих зв`язків з особами, які постійно чи тимчасово проживають за кордоном; ризик знищення, схову або спотворення доказів, який пояснюється наявними соціальними зв`язками ОСОБА_1 , зв`язками з правоохоронними органами та органами державної влади; ризик здійснення ОСОБА_1 тиску самостійно або через його довірених осіб, як вже встановлених та допитаних підозрюваних і свідків, так і на осіб, які ще не допитані як свідки в кримінальному провадженні, що підтверджується телефонною розмовою ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року близько 16 год. 20 хв. зі своїм знайомим, якому висловив погрозу застосування насильства через використання підконтрольних йому осіб; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, що пояснюється наявністю обвинувального акту, направленого до Шевченківського районного суду м. Києва за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також виявленим під час обшуку від 30 січня 2020 року повідомленням щодо обговорення злочинних планів та намір щодо пропозиції і надання неправомірної вигоди іншим службовим особам.

В свою чергу, захисником Тимофєєвим С.М. були подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в обґрунтування яких захисник посилається на необґрунтованість підозри, вказує на відсутність складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, заперечує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, звертає увагу на стан здоров`я підозрюваного, який потребує постійного нагляду з боку лікаря-кардіолога, а також посилається на необґрунтований, непомірно великий розмір застави, який є занадто суворим запобіжним заходом та розходиться з практикою ЄСПЛ, у зв`язку з чим просить відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі і без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2020 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав викладені в апеляційній скарзі вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, а також думку підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора з огляду на таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. За версією досудового розслідування протягом жовтня 2019 року - січня 2020 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , керуючись спільним злочинним умислом, спрямованим на надання Голові Фонду державного майна України ОСОБА_4 неправомірної вигоди за вчинення ним дій із використанням службового становища в інтересах третіх осіб, під час телефонного спілкування та особистих зустрічей між собою та із ОСОБА_4 пропонували останньому одержати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США за вирішення питання щодо призначення Головою Правління акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - АТ «ОПЗ») особи, підконтрольної ОСОБА_2 , а також вирішення питання щодо укладення АТ «ОПЗ» договорів переробки давальницької сировини з підконтрольними ОСОБА_2 суб`єктами господарювання. Зокрема, ОСОБА_2 поставив завдання ОСОБА_1 підшукати особу, яка б допомогла встановити контакт із ОСОБА_4 . У свою чергу ОСОБА_3 був раніше знайомий із ОСОБА_4 та міг познайомити раніше знайомого йому ОСОБА_1 з ним. Разом з цим, ОСОБА_1 планувався залучатися до злочинної схеми як можливий кандидат на посаду Голови Правління АТ «ОПЗ» та у подальшому виконувати функцію представництва інтересів пов`язаних із ОСОБА_2 суб`єктів господарювання у взаємовідносинах із АТ «ОПЗ». ОСОБА_2 же після встановлення корупційного зв`язку із ОСОБА_4 мав вирішити питання призначення підконтрольного йому кандидата на посаду Голови Правління АТ «ОПЗ» з метою подальшого лобіювання інтересів пов`язаних із ним суб`єктів господарювання у взаємовідносинах із АТ «ОПЗ», зокрема щодо поставки давальницької сировини. Так, 29 січня 2019 року реалізовуючи спільний зі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 злочинний план, перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Духмяна піч», Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с . Лісники , вул. Ватутіна, 170 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив пропозицію надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США (станом на 29.01.2020 р. за курсом НБУ складає 123 602 000 грн.) за вчинення останнім дій із використання службового становища та надав неправомірну вигоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2020 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, яке в той же день було вручено ОСОБА_1 та його захиснику Гайдаю О.Д. особисто під розписку. З огляду на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, детектив звернувся з клопотанням про застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 41 199 200, 00 грн., оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років з конфіскацією майна або без такої, та існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин події кримінального правопорушення, у силу своїх зв`язків незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan ), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри і безпідставності кваліфікації дій ОСОБА_1 відхиляє.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, відмовляючи в задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя виходив з недоведеності стороною обвинувачення неможливості запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею цілком повно та об`єктивно було встановлено наявність ризиків, проте не погоджується з висновком слідчого судді щодо недоведеності прокурором неможливості застосування іншого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, аніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави. Зокрема, цілком доведеним є ризик переховування від правосуддя, який обумовлюється тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю передбаченого покарання. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 10 років, даний факт може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Окрім цього, ризик переховування обумовлюється й наявністю дозволу у ОСОБА_1 на в`їзд до США, де разом зі своєю сім`єю проживає дочка підозрюваного, а також можливістю вільного в`їзду до РФ, уродженцем якої він є, та де проживає мати підозрюваного - ОСОБА_7 , що було підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні. Даний факт також підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження витягами з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», відповідно до якої протягом 2017-2019 років підозрюваний 7 разів виїжджав за кордон, у тому числі тривалий час перебував на території РФ в період з 02 вересня 2019 по 07 жовтня 2019 року.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик здійснення ОСОБА_1 тиску самостійно або через його довірених осіб, як на вже встановлених та допитаних підозрюваних і свідків у провадженні, так і на осіб, які ще не допитані як свідки у кримінальному провадженні. Даний ризик може пов`язуватися із готовністю ОСОБА_1 до застосування насильства, а також із залученням до такого підконтрольних йому осіб. Зокрема, 23 грудня 2019 року близько 16 год. 20 хв. під час телефонної розмови зі своїм знайомим, ОСОБА_1 висловив погрозу застосування насильства через використання підконтрольних йому осіб. Доводи захисника та підозрюваного з приводу того, що розмова стосувалася повернення позичених у ОСОБА_1 його знайомим коштів у сумі 300 доларів США, ніяким чином не спростовують висновок суду щодо схильності підозрюваного до застосування тиску при вирішенні питань стосовно його особистих інтересів.

Окрім зазначеного, суттєвим фактом є також наявність ризику вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень, що обумовлюється направленим до Шевченківського районного суду у 2019 році обвинувальним актом за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.2 ст. 364-1 КК України. Разом з цим, матеріли кримінального провадження містять інформацію з «Єдиної інформаційної системи МВС», згідно з якою до правоохоронних органів неодноразово надходила інформація щодо вчинення ОСОБА_1 заволодіння чужим майном, тобто схильності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, враховуючи те, що розмір неправомірної вигоди, яку пропонувалося службовій особі, що займає особливо відповідальне становище, становить 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, здійснювати самостійно або через підконтрольних осіб тиск як на вже встановлених та допитаних потерпілих і свідків у даному кримінальному провадженні, так і на осіб, ще не допитаних в якості свідків кримінального провадження, чинити протиправну поведінку, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені обставини у своїй сукупності підтверджують неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 аніж тримання під вартою, з альтернативою внесення застави. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Доводи сторони захисту, щодо неможливості перебування ОСОБА_1 під вартою за станом здоров`я не знаходять свого підтвердження, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про неможливість надання необхідної допомоги в медичній установі СІЗО, а тому судом не приймаються.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного заставу у розмірі 19 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 41 199 200 грн., проте колегія суддів не погоджується з даним розміром та вважає його непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір застави колегія суддів виходить з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного та його сім`ї, родинних та соціальних зав`язків, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є співвласником квартири площею 172,5 км.м в АДРЕСА_4 , часто здійснює поїздки за кордон, з його слів матеріально підтримує матір, що проживає в РФ, тому суд критично ставиться до тверджень сторони захисту щодо незадовільного матеріального становища підозрюваного. З огляду на тяжкість злочину і наявність ризиків, розмір предмета злочину, враховуючи професійне і соціальне середовище, в якому підозрюваний здійснював діяльність, що зокрема підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження відомостями НСРД (т.3 а.кр.пров.4-21), з яких вбачається , що ОСОБА_1 має можливість вкладати в АТ «ОПЗ» значні суми коштів, зокрема зазначає про готовність залучення 100 млн. грн. на оподаткування та 120 млн. грн. для підтримки діяльності, а також враховуючи, що застава має гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів вважає за доцільне визначити заставу розміром 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 040 500,00 грн. (три мільйони сорок тисяч п`ятсот гривень 00 коп.). На думку колегії суддів такий розмір застави не є явно непомірним для ОСОБА_1 , проте в той же час він здатен стимулювати підозрюваного до виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 , а також іншими особами, які будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідного територіального органу/ територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Олефіра Ю.О. підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2020 року - скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2020 року про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу НАБУ Васильчука В.А задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) - до 23 квітня 2020 року включно, але не пізніше дня закінчення строку досудового розслідування, із можливістю внесення застави у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 040 500,00 грн. (три мільйони сорок тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Сума застави може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA 678201720355279004000096000.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу;

-не відлучатись з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії покладених у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків визначити до 23.04.2020.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на Національне антикорупційне бюро України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвалу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді: Д.Г. Михайленко

В.І. Панкулич