Документ № 88118282

справа № 991/3134/19

провадження №11-п/991/21/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

03 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Семенникова О.Ю., Павлишина О.Ф., Чорненької Д.С.,

за участі секретаря судового засідання Гецко І.В.,

прокурора Скібенка О.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

представників потерпілих:

Київської міської ради - Воєводіної А.О.,

КП «Дарницьке лісопаркове господарство» - Лузан І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Вищого антикорупційного суду від 18.02.2020 р. про направлення кримінального провадження № 22015101110000183, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2015 р., за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, -

ВСТАНОВИЛА:

19 лютого 2020 року на підставі ухвали колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 р., постановленої за результатами підготовчого судового засідання, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження №22015101110000183 (єдиний унікальний номер судової справи 991/3134/19) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, з поданням від 18.02.2020 р. про направлення зазначеного кримінального провадження до іншого суду в порядку статті 34 КПК України.

Ухвалою від 20.02.2020 р. подання Вищого антикорупційного суду призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що належним чином повідомлено учасників судового розгляду.

В судове засідання 03.03.2020 року з`явились прокурор Скібенко О.І., обвинувачена ОСОБА_1 , представники потерпілих Лузан І.О., Воєводіна А.О. Захисник Вдовиченко Н.Ф. в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Заслухавши думку прокурора та представників потерпілих, які вважали за можливе розглянути подання без участі захисника обвинуваченої, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду, обвинуваченої ОСОБА_1 , яка вважала неможливим розглядати подання без участі її захисника та просила відкласти розгляд справи, виходячи з положень ч. 4 ст. 34, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів ухвалила продовжити розгляд подання Вищого антикорупційного суду за відсутності захисника обвинуваченої.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора та представників потерпілих, які вважали, що подання не підлягає задоволенню, оскільки кримінальне провадження розслідувалось детективами Національного антикорупційного бюро України, а обвинувальний акт затверджено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, внаслідок чого кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, позицію обвинуваченої ОСОБА_1 , яка просила задовольнити подання та направити кримінальне провадження до іншого суду, перевіривши доводи подання та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість подання та наявність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

В провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувало кримінальне провадження № 22015101110000183, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

За результатами досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, 28.12.2019 року детективом Національного антикорупційного бюро України складено обвинувальний акт, затверджений прокурором групи прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, який направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 02.01.2020 р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 призначено підготовче судове засідання.

За результатами підготовчого судового засідання, 13.02.2020 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про вирішення питання про направлення зазначеного кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду у зв`язку з порушенням правил предметної підсудності при направленні обвинувального акту до суду.

В обґрунтування подання від 18.02.2020 р. колегія суддів зазначила, що Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України. Так, обвинувачена ОСОБА_1 , хоча і скоїла корупційний злочин, однак за посадою, яку обіймала на час його вчинення, не є службовою особою, що належить до вичерпного переліку посад, визначених в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, провадження щодо яких підсудні Вищому антикорупційному суду. Також, обвинувальний акт не містить указівки на будь-які обставини, які б вказували, що, окрім надання публічних послуг, обвинувачена ОСОБА_1 виконувала б ще адміністративно-господарські чи організаційно-розпорядчі обов`язки, а отже, відсутні дані про те, що на час вчинення інкримінованих злочинів остання належала до категорії службових осіб, що підпадають під визначення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Що ж стосується постанови прокурора та рішення директора Національного антикорупційного бюро України, як підстави для визначення підсудності, колегія суддів зазначила, що такі рішення, прийняті у випадках, передбачених абз. 2, 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, визначають підслідність кримінальних проваджень, проте одночасно не визначають їх підсудність, зокрема, за Вищим антикорупційним судом. Тому питання про підсудність не може бути вирішено лише на підставі постанови прокурора про визначення підслідності за Національним антикорупційним бюро України, або на підставі рішення його Директора. Посилаючись на викладене, колегія суддів Вищого антикорупційного суду прийшла до висновку про відсутність умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, та необхідність направлення зазначеного кримінального провадження до іншого суду.

Надаючи оцінку зазначеним у поданні доводам, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Засади розгляду справ незалежним і безстороннім судом регламентовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на «суд, встановлений законом», як структурний елемент права на справедливий суд, що передбачене ст. 6 Конвенції, за своїм змістом є основоположною засадою, що визначає організацію судової системи держави та загалом містить дві складові: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що визначення «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Зокрема, у рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Відповідно, визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом, в контексті статті 6 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Приміткою до статті 45 КК України до корупційних злочинів віднесено злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-IX від 18.09.2019 р., який набрав чинності 22 вересня 2019 року, пункт 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено в новій редакції, якою запроваджено додаткову умову: підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом, як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У кримінальному провадженні № 22015101110000183, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2015 року, досудове розслідування здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, а обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення, серед інших, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КПК України, яке у відповідності до наведеного у статті 45 КК України переліку є корупційним.

Однак, обов`язковими умовами підсудності кримінальних проваджень Вищому антикорупційному суду, згідно з п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, є: або суб`єкт вчинення злочину (п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК), або кількісна характеристика предмету злочину або завданої шкоди з урахуванням зазначеного у цьому пункті суб`єкта злочину (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України), або вчинення злочинів, що передбачені ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України (п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України).

Обґрунтовуючи непідсудність вказаного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, колегія суддів Вищого антикорупційного суду посилається саме на те, що процесуальним законом визначено перелік злочинів, які підсудні Вищому антикорупційному суду, за обов`язковою наявності хоча б однієї з умов, передбачених п.п. 1 - 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які під час проведення досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не встановлені.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, на час вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_1 обіймала посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців КП «Благоустрій Крюківщини» Крюківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Враховуючи, що посада державного реєстратора не зазначена у вичерпному переліку посад, визначених в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, зазначене кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду за критерієм, передбаченим п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Перевіривши доводи подання щодо непідсудності даного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду за критерієм, передбаченим п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, колегія суддів погоджується, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 не підсудне Вищому антикорупційному суду і за цим критерієм, оскільки під час проведення досудового розслідування не було встановлено жодних обставини, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , окрім надання публічних послуг, була наділена адміністративно-господарськими або організаційно-розпорядчими функціями. Відповідно, ОСОБА_1 не є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Натомість, статтею 1 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що адміністративною послугою є результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону. При цьому, до суб`єктів надання адміністративної послуги в розумінні цього закону, окрім інших, віднесено державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, уповноваженого відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Згідно з обвинувальним актом, на підставі наказу директора комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №10-ОС від 23.03.2016 р. ОСОБА_1 призначена на посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців КП «Благоустрій Крюківщини» Крюківської сільської ради, та на час скоєння злочину обіймала зазначену посаду. Відповідно до своєї посадової інструкції ОСОБА_1 під час виконання своїх повноважень державного реєстратора здійснювала державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, у тому числі і земельних ділянок.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами подання про те, що обов`язки, які виконувала обвинувачена, безпосередньо пов`язані з наданням саме публічних послуг з реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і не передбачають виконання нею обов`язків по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном або по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, внаслідок чого, на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 не належала до категорії осіб, визначених п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 не обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369 або ч. 1 ст. 369-2 КК України, внаслідок чого зазначене кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду за критерієм, передбаченим п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

При цьому, посилання прокурора на абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, на підставі якого постановою Директора Національного антикорупційного бюро від 13.12.2019 р. було прийнято рішення щодо здійснення детективами Національного антикорупційного бюро досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 220151011110000183 стосовно ОСОБА_1 , які віднесені до підслідності слідчих інших органів, як на підставу для визначення з цих підстав підсудності даного кримінального провадження за Вищим антикорупційним судом, колегія суддів не приймає, виходячи з наступного. Постанова прокурора, прийнята на підставі абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК, не є складовою умови, передбаченої цим абзацом, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Такою постановою визначається лише, що кримінальне провадження відноситься до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Вищого антикорупційного суду дійшла правильного висновку щодо порушення правил предметної підсудності при направленні органом досудового розслідування даного обвинувального акту до суду для розгляду по суті, та необхідності направлення зазначеного кримінального провадження до іншого суду.

Вирішуючи питання щодо належного суду, до якого вказане кримінальне провадження має бути направлено для розгляду по суті, колегія суддів виходить з такого.

Питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого врегульовано положеннями статті 34 КПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 КПК України визначено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відповідно до якої, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

При визначенні належного суду, колегія суддів виходить із загальних засад визначення територіальної підсудності відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КПК України, згідно з якою кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22015101110000183 за обвинуваченням ОСОБА_1 встановлено, що інкриміновані їй кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченою на території Києво-Святошинського району Київської області, що є визначальним при визначенні суду, якому підсудне вказане провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34, ст.ст. 369-372, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Подання Вищого антикорупційного суду від 18.02.2020 р. про направлення кримінального провадження № 22015101110000183, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2015 р., за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду - задовольнити.

2.Матеріали кримінального провадження № 22015101110000183 (єдиний унікальний номер судової справи 991/3134/19) відносно обвинуваченої ОСОБА_1 направити до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин

О.Ю. Семенников

Д.С. Чорненька