Документ № 88155381

Справа № 761/11536/16-к

Провадження № 1-кп/991/191/19

УХВАЛА

11 березня 2020 року місто Київ

Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів Ногачевського В.В. (головуючий), Галабали М.В., Строгого І.Л.

за участю:

секретаря судового засідання Яроша О.М.,

прокурора Кричуна В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Троцюка О.В.,

представника потерпілого Одинцова А.В.,

розглянула у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52015000000000006 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, проживає у АДРЕСА_1 ,

за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Із Шевченківського районного суду міста Києва 09 грудня 2019 року колегією отримано вказане кримінальне провадження.

У матеріалах міститься обвинувальний акт від 11 березня 2016 року. Відповідно до нього ОСОБА_1 обвинувачується за частиною п`ятою статті 191 КК України - у розтраті чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало у її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великому розмірі.

Відповідно до другого обвинувального акта зі зміною обвинувачення від 07 лютого 2018 року, ОСОБА_1 обвинувачується за частиною другою статті 364 КК України - у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

05 вересня 2018 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуном В.В., з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисників Лиховида М.С. та Троцюка О.В. з іншої сторони укладено угоду про визнання винуватості.

23 лютого 2018 року представником Державної фінансово-інноваційної установи (далі - Установа) Одинцовим А. В. надано згоду на укладення угоди.

07 вересня 2018 року Одинцовим А.В. подано заяву, якою потерпілим відкликано згоду на укладення Угоди.

Також подано клопотання про підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.

Шевченківський районний суд міста Києва угоду по суті не розглянув, перейшовши до етапу дослідження доказів.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2019 року у справі призначено підготовче судове засідання.

13 січня 2020 року представником Установи Одинцовим А.В. до суду подано цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.

З огляду на те, що угода від 05 вересня 2018 року містила недоліки, які за своїм змістом не є суттєвими, сторони дійшли згоди про внесення відповідних правок до її змісту. 17 лютого 2020 року сторони подали змінену угоду про визнання винуватості для затвердження судом (далі - Угода).

1.Формулювання обвинувачення

В Угоді сторони визнають, що обвинувачення ОСОБА_1 висунуто на підставі зміненого обвинувального акта від 07 лютого 2020 року.

Відповідно до даного акта, ОСОБА_1 обвинувачується у такому.

Наказом Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України від 15 серпня 2013 року № 196-к на ОСОБА_1 покладено обов`язки виконувача обов`язків голови правління Установи.

Відповідно до статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 року № 979 (далі - Статут), Установа є наступником майнових прав і обов`язків, зокрема, за договорами про надання інноваційних позик Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень. Засновником Установи є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно з Статутом органом управління Установи є правління, яке вирішує питання щодо організації господарської діяльності, фінансування, ведення обліку, складення звітності тощо. Правління Установи розглядає і приймає рішення про організацію кредитування, фінансування і залучення коштів, проведення розрахунків, забезпечення грошового обігу, провадження зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Голова правління установи та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад органом управління майном за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пункти 31, 35, 38 Статуту).

Тобто ОСОБА_1 обіймав в державній організації посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій. У зв`язку з чим, згідно з пунктом 1 примітки до статті 364 КК України він був службовою особою.

05 жовтня 1998 року між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду Установи, в особі голови відділення Герасьова В.В. , та Державним підприємством «Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О.К. Антонова», в особі директора Короля В.М. , укладено інноваційний договір № 07/98. Метою підписання договору є здійснення інноваційного проекту № 30-0019/98: «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань».

У результаті виконання умов цього договору ДП «Антонов» отримало інвестиційну позику у сумі 16 165 194 гривень. У договорі визначено кінцевий строк повернення усіх платежів - 05 жовтня 2001 року.

У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 599-р «Про відстрочення погашення заборгованості науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова з позики за інноваційним проектом» прийнято пропозицію Міністерства освіти і науки України та Міністерства промислової політики України, погоджену з Міністерством фінансів України та Українською державною інноваційною компанією. Відповідно до розпорядження погашення заборгованості ДП «Антонов» з позики за інноваційним проектом відстрочено до 31 грудня 2004 року згідно з затвердженим графіком.

15 травня 2015 року між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (первісний кредитор), в особі виконувача обов`язків голови правління ОСОБА_1 , з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (новий кредитор), в особі директора Крамаренко А.Д. , з іншої сторони, укладено Договір №15/05/15 про відступлення права вимоги за Інноваційним договором № 07/98.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Державного підприємства «Антонов», а саме: право вимагати повернення отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Установа, суми інноваційної позики за договором № 07/98 у розмірі 16 165 194 грн, а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які боржник має сплатити згідно з основним договором.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги № 15/05/15 від 15 травня 2015 року визначено, що новий кредитор набуває право вимоги за умови та в момент зарахування на поточний рахунок первісного кредитора коштів у сумі 1 544 664, 54 гривень у строк до 29 травня 2015 року.

Вказану суму коштів перераховано відповідно до платіжного доручення № 1001221086 від 18 травня 2015 року.

Згідно з пунктом 5.6 Облікової політики Установи списання безнадійної дебіторської заборгованості за договорами, переданими від Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень, Установою проводиться згідно з пунктом 1 «Порядку списання безнадійної заборгованості» (Додаток № 4 до Облікової політики) з одночасним зменшенням іншого додаткового капіталу Установи.

Відповідно до пункту 1 Порядку списання безнадійної заборгованості в Установі рішення про використання резерву Установи для списання безнадійної заборгованості приймається правлінням Установи за погодженням з органом управління майном Установи.

Отже, ОСОБА_1 , зловживаючи службовим становищем, діючи всупереч вимогам зазначених нормативно-правових актів, одноособово реалізував майно Державної інноваційної фінансово-кредитної установи у виді права грошової вимоги до Державного підприємства «Антонов» на загальну суму 16 165 094 гривень на користь третіх осіб за заниженою ціною - 1 544 664, 54 гривень. Цим він завдав державі шкоду у вигляді втрати права грошової вимоги на суму 14 620 429,46 гривень, що є тяжкими наслідками.

2.Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

ОСОБА_1 обвинувачується за частиною другою статті 364 КК України - у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

3.Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

17 лютого 2020 року у місті Києві у кримінальному провадженні № 52015000000000006 укладено Угоду.

Угода укладена між прокурором у кримінальному провадженні - начальником третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В., обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником Троцюком О.В.

17 лютого 2020 року представником потерпілого (Установи) Одинцовим А.В. надано письмову згоду на укладення Угоди зі змінами. Поданий Установою цивільний позов представник просив залишити без розгляду.

Відповідно до листа від 18 лютого 2020 року, підписаного Першим заступником Голови правління Установи Соколом І.О., Одинцов А.В. уповноважений на представництво інтересів Установи у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до Угоди, обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження.

Сторони погоджуються, що кримінальним правопорушенням державним інтересам завдана шкода. Шкода полягає у втраті права вимоги повернення боргу в інтересах державного підприємства на суму 14 620 429, 46 гривень (п. 3 Угоди).

Згідно з Угодою обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язується з`являтися за викликом у судові засідання судів усіх інстанцій у господарських справах з метою повернення в судовому порядку Установі права грошової вимоги за інноваційним договором № 07/98 від 15 травня 2015 року.

Угода визначає такі обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 : визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину зі сторони обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання в ході досудового розслідування встановлено не було.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною другою статті 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на один рік зі штрафом у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з Угодою, сторони узгодили зарахувати у строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 18 лютого 2016 року до 03 червня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто 7 (сім) місяців та 2 (два) дні.

Крім цього, сторони погодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування зазначеного покарання із іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки. Погодили покладення на ОСОБА_1 обов`язку з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Згідно з Угодою, обвинувачений ОСОБА_1 згоден на призначення вказаного покарання.

Відповідно до Угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у за вимогами статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди для прокурора та обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту першого частини четвертої статті 474 КПК України.

В Угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

4.Думка учасників провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що Угода укладена добровільно. Укладення Угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді зі змінами. Визнав вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується. Проте надав суду пояснення, з яких не вбачається беззастережного визнання винуватості, оскільки вони відмінні від формулювання обвинувачення, викладеного в угоді.

Захисник обвинуваченого адвокат Троцюк О.В. просив суд затвердити Угоду. Прокурор підтримав укладення Угоди зі змінами на погоджених умовах.

Представник потерпілого Одинцов А.В. просив затвердити Угоду. Він пояснив, що Угода містила недоліки, які за своїм змістом не є суттєвими. А тому сторони дійшли згоди про внесення відповідних змін до її змісту.

Також адвокат Одинцов А.В. додав, що у господарських судах перебувають на розгляді низка позовних заяв з вимогами, що є аналогічними до тих, що містяться у поданому Установою цивільному позові. Для вирішення господарських проваджень потерпілому необхідний вирок суду у кримінальній справі.

Учасники провадження пояснили, що право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» відступлене ТОВ «Інтеравто». За цей час ТОВ «Інтеравто» вдалося стягнути з ДП «Антонов» суму позики 16 165 194 гривень. Водночас, ТОВ «Інтеравто» має ознаки фіктивного підприємства.

5.Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про затвердження Угоди

Угода не підлягає затвердженню, оскільки вона не відповідає вимогам закону.

Чинне законодавство передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим щодо тяжких злочинів (стаття 469 КПК України).

Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо її умови:

1) суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) не відповідають інтересам суспільства;

3) порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Дослідивши Угоду, колегія доходить висновку, що вона суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає вимогам суспільства, з огляду на таке.

5.1.У чому полягає невідповідність Угоди законодавству

На думку колегії, положення Угоди зі змінами не відповідають чинному законодавству, адже вона не вирішує питання відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

В Угоді зі змінами сторони визнають, що діями обвинуваченого державним інтересам завдана шкода на суму 14 620 429, 46 гривень.

Водночас, умови Угоди зі змінами не передбачають жодного обов`язку ОСОБА_1 хоча б частково відшкодувати завдані державі збитки. Фактично, у разі затвердження Угоди зі змінами шкода, завдана державним інтересам, залишається невідшкодованою, що, на думку колегії, є недопустимим.

Особа обвинувачується прокурором у тяжкому корупційному злочині. На переконання суду, в результаті затвердження Угоди, із зазначеним у ній покаранням, не буде забезпечено попереджувального впливу цього покарання. Не буде досягнуто як загальної так і спеціальної превентивної функції.

Також, з пояснень ОСОБА_1 вбачається відсутність беззастережного визнання ним винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України. Вони відмінні від формулювання обвинувачення, викладеного в угоді.

5.2.Щодо невідповідності Угоди зі змінами інтересам суспільства

Колегія вважає, що умови Угоди не відповідають інтересам суспільства.

Чинне законодавство не дає визначення поняттю «суспільний інтерес». Воно є оціночним, на думку колегії, пов`язане з встановленням в кожному конкретному випадку можливості отримання суспільством вигоди (користі), у зв`язку з прийняттям певного рішення. Таке рішення може бути схвалене суспільством.

Умови угоди про визнання винуватості будуть відповідати інтересам суспільства, виключно тоді, коли пом`якшення покарання, визначене в угоді, буде збалансоване з обставинами, які є корисними для суспільства. До таких факторів слід віднести: суспільну значущість дій обвинуваченого щодо викриття інших злочинів, його сприяння у проведенні кримінального провадження, вчинення дій з метою усунення негативних наслідків, спричинених суспільно-небезпечним діянням, тощо. Тільки за наявності таких факторів суспільство може бути зацікавленим у здійсненні швидкого судочинства у певному кримінальному провадженні.

Обвинувачення ОСОБА_1 висунуто за частиною другою статті 364 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , є тяжким. Його віднесено до корупційних. Правопорушенням, завдано шкоду державним інтересам у розмірі 14 620 429, 46 гривень, що є тяжкими наслідками.

Із поданих сторонами матеріалів та отриманих пояснень колегією не встановлено фактів будь-якого сприяння обвинуваченого ОСОБА_1 у проведенні кримінального провадження щодо нього чи викриття інших суспільно-небезпечних діянь.

Окрім цього, колегія вважає, що погоджені в Угоді обов`язки є недієвими. Їхнє виконання не свідчить про можливість реального відшкодування завданих збитків.

Згідно з Угодою зі змінами для забезпечення відшкодування державі шкоди на ОСОБА_1 покладається ряд обов`язків. Зокрема, обвинувачений зобов`язується з`являтися до господарських судів та давати правдиві та послідовні показання з метою повернення Установі права грошової вимоги за інноваційним договором № 07/98 від 15 травня 2015 року.

Водночас, як вдалося встановити, право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» відступлене ТОВ «Інтеравто». За цей час дане товариство вдалося стягнути з ДП «Антонов» суму позики 16 165 194 гривень. В той же час, з пояснень прокурора та представника потерпілого вбачається, що ТОВ «Інтеравто» має ознаки фіктивності, що унеможливлює повернення коштів державному підприємству.

Ця обставина свідчить про те, що жодним чином інтереси суспільства угодою не враховуються.

Більше того, згідно з пунктом 4.3 Угоди наслідки (результати) розгляду господарських справ не утворюють будь-яких юридичних наслідків для укладеної Угоди.

Фактично, у випадку належного виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, суспільство не отримує будь-якої вигоди (користі).

Відтак, Угода не відповідає суспільному інтересу та в ній відсутня умова хоча б часткового відшкодування збитків обвинуваченим.

Отже, Угода не підлягає затвердженню.

З огляду на зазначене, суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

- відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 17 лютого 2020 року між прокурором- начальником третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В., обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником Троцюком О.В. у кримінальному провадженні № 52015000000000006.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.В. Галабала В.В. Ногачевський І.Л. Строгий