Документ № 88155408

Справа № 991/1479/20

Провадження №11-сс/991/259/20

Слідчий суддя: Хамзін Т.Р.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Євфіменко К.М.,

захисника - адвоката Фозекош А.А.,

прокурора Гарванко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 24.02.2020 відмовив у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій. Захисник подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що ухвала від 24.02.2020 не є законною, обґрунтованою, наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам скарги.

Посилається на такі обставини.

Рішення від 06.02.2020 про відмову у задоволенні клопотання про припинення розшуку ОСОБА_1 є невмотивованим, є проявом бездіяльності детектива у кримінальному провадженні № 42016000000002910, у зв`язку з чим оскаржується згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Слідчий суддя зробив неправильний висновок щодо оскарження захисником рішення, а не бездіяльності, не встановив, що сторона захисту навела у скарзі аргументи щодо наявності у детектива обов`язку вчинити процесуальні дії.

Слідчий суддя не врахував, що у даному випадку КПК України визначає строк для вжиття процесуальних дій, спрямованих на забезпечення завдань кримінального провадження та дотримання прав ОСОБА_1 як особи, щодо якої внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Детектив, розглядаючи клопотання сторони захисту, фактично відмовив у виконанні такої процесуальної дії як оцінка доказів, а тому допустив бездіяльність, яка полягає у невчиненні цієї процесуальної дії. Ненадання детективом належної оцінки доказам унеможливлює об`єктивне, повне, всебічне дослідження всіх обставин справи, зокрема і щодо захисту державою ОСОБА_1 від безпідставного обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не враховано, що детектив НАБУ ухилився від належного виконання покладених на нього завдань в частині виконання процесуальних дій, зазначених у клопотанні захисника № 234 від 04.02.2020, а саме оцінки доказів.

Будь-яке обмеження можливості особи оскаржити неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів, якими звужуються його права, є не тільки грубим порушенням права особи на справедливий суд, закріпленого та гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та свобод, а й істотним порушенням вимоги кримінального процесуального закону щодо забезпечення особі права на доступ до правосуддя, згідно з ст. 21 КПК України.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.02.2020 та призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді.

У судовому засіданні захисник - Фозекош А.А., апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Під час судового засідання надала додаткові пояснення щодо місця перебування (проживання) підозрюваного ОСОБА_1 .. Стверджувала, що його фактична адреса проживання АДРЕСА_1 . Також стверджувала, що оскільки процесуальні документи та виклики не приходили на цю адресу, то відсутнє правильне інформування підозрюваного ОСОБА_1 про хід справи та процесуальні дії за кримінальним провадженням № 42016000000002910 та відсутня фактична доставка викликів. Посилалася на рішення № 757/31431/16-к, Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року, у кримінальному провадженні № 420150000000001688, у якому слідчий суддя ухвалив допит підозрюваного ОСОБА_1 . Генеральною прокуратурою України, попереднім компетентним державним органом розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002910, за фактичним місцем перебування (проживання), а саме: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, аргументуючи, що захисник оскаржує не бездіяльність детектива, а його рішення у формі постанови, яке на стадії досудового розслідування оскарженню не підлягає, та стверджував, що рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження є законним та правильним.

Детектив НАБУ у судове засідання не прибув. Оскільки детектив належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга розглядається без участі детектива.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника - адвоката Фозекош А.А., прокурора Гарванко І.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення з наступних підстав.

У постанові детектива НАБУ від 06.02.2020 наявна мотиваційна частина, в якій містяться доводи, підстави та зміст рішення про відмову у задоволенні клопотання, згідно з вимогами ст. 110 КПК України. Таким чином, те, що захисник не погоджується з наведеними доводами та підставами відмови у задоволенні його клопотання не є проявом бездіяльності чи свідченням відсутності мотивації рішення детектива НАБУ, яке підлягає оскарженню згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Постановляючи ухвалу слідчий суддя правильно визначив, що захисник фактично оскаржує не бездіяльність детектива, а його рішення у вигляді постанови від 06.02.2020, прийняте за результатами розгляду клопотання сторони захисту щодо припинення розшуку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42016000000002910. Оскільки можливість оскарження такого рішення на досудовому розслідуванні не передбачена КПК України, відмовив у відкритті провадження.

Стаття 220 КПК України визначає строк розгляду органом слідства клопотань під час досудового розслідування. Так, зокрема, клопотання сторони захисту слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Захисник Федоренко І.Л. 04.02.2020 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з клопотанням № 234 про виконання процесуальних дій в порядку ст. 220 КПК України, а саме: припинення розшуку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42016000000002910; забезпечення направлення копій процесуальних документів та викликів або повідомлень стосовно ОСОБА_1 згідно з ст. 542, 566 КПК України за адресою його поточного перебування (проживання): АДРЕСА_1 .

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка І.Л. розглянув детектив Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України протягом трьох днів, та постановою від 06.02.2020 відмовив у задоволенні та надіслав захиснику.

Таким чином, процесуальне реагування полягає в діях детектива у відповідь на клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України, які в даному випадку вчинено згідно з вимогами закону - клопотання розглянуто у встановлений законом строк та про відмову в його задоволенні винесено вмотивовану постанову, яку надіслано особі, яка заявила клопотання, а тому такі дії не можуть бути визнаними неналежним процесуальним реагуванням.

Детектив, розглядаючи клопотання сторони захисту, оцінює всі докази та обставини необхідні для об`єктивного та повного дослідження всіх обставин справи, та винесення їм правомірного та мотивованого рішення. Факт відмови детективом у клопотанні сторони захисту не є свідченням неналежної оцінки доказів. Також, твердження сторони захисту про те, що неналежна оцінка доказів може становити бездіяльність, яка може бути оскаржена згідно з КПК України є помилковою, оскільки ст. 303 КПК України не передбачає оскарження таких дій на стадії досудового провадження.

Також, посилання захисника - Фозекош А.А. під час засідання на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року, у якому слідчий суддя ухвалив допит підозрюваного ОСОБА_1 за фактичним місцем перебування (проживання) у Російській Федерації, є помилковими. Рішення інших судів становлять тільки одне з допоміжних джерел права, і тому не є обов`язковим для тлумачення застосування статті 303 КПК України та КПК України загалом, яким повинен керуватися суд. Судові рішення не змінюють положень кримінального права та не встановлюють кримінально-правових заборон чи приписів. Тому рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року не може бути застосоване всупереч положенням КПК України при розгляді апеляційної скарги.

Окремо зауважується, що посилання сторони захисту у апеляційній скарзі на велику імовірність загрози життю підозрюваного - ОСОБА_1 як причину його відсутності в Україні та його відмови прибути для проведення допиту та подачі показань до Генеральної прокуратури України, а потім у НАБУ не є підтверджені фактами та обставинами справи.

Недоведені обставини, на які посилається сторона захисту стосуються подій 2014 року, майже 6 років тому. Стороною захисту не наведено переконливих доказів існування загрози життю підозрюваного - ОСОБА_1 на сьогоднішній день, а тому відсутні перешкоди для його прибуття для надання показів до України та бути особисто присутнім під час досудового розслідування та судового розгляду справи за кримінальним провадженням № 42016000000002910. А тому, згідно з КПК України, не можуть бути прийняті судом як достатня підстава неприбуття особи на виклик суду, Генеральної прокуратури України чи НАБУ.

Також, твердження сторони захисту про те, що будь-яке обмеження можливості особи оскаржити неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів, якими звужуються його права, є порушенням права особи на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та свобод; та істотним порушенням вимоги кримінального процесуального закону щодо забезпечення особі права на доступ до правосуддя, згідно з ст. 21 КПК України, є помилковим.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про виконання процесуальних дій не входить до переліку рішень, які згідно зі ст. 303 КПК України можуть бути оскаржені стороною захисту під час досудового провадження. Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з ст.ст. 314 - 316 КПК України, а тому відсутнє порушення прав особи на справедливий суд та відсутнє обмеження можливості сторони захисту оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів, які на його думку звужують права його підзахисного.

Згідно ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою, якщо вона подана на рішення, дію чи бездіяльності слідчого або прокурора, що не підлягає оскарженню.

За наведених обставин слідчий суддя постановив правильне рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою сторони захисту, що відповідає положенням ст.ст. 303, 304 КПК України.

В силу вимог п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування судового рішення, під час його ухвалення, колегія суддів не вбачає, тому нема підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 110, 220, 303, 309, 376, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 - Федоренка Ігоря Люсиковича на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк - залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О. Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

В.В. Чорна