Документ № 88292958

Справа № 520/2188/19

Провадження №11-сс/991/128/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Михайленка Д.Г., Панаіда І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвоката Томашевського Романа Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Шпитко О.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Богомоловим Ю.Ю., про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42016160000000429 від 02 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Шпитко О.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Богомоловим Ю.Ю. про арешт майна, в межах кримінального провадження№ 42016160000000429 від 02червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Накладено арешт на земельні ділянки, заборонивши Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (та його структурним підрозділам), а також державним реєстраторам, вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Томашевський Р.М. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:3151 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на вказану земельну ділянку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що слідчим суддею при вжитті заходів забезпечення кримінального провадження було грубо порушено вимоги процесуального законодавства, а саме: не обґрунтовано необхідність накладення арешту на земельну ділянку; відсутня правова підстава для арешту майна; накладення арешту суттєво порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 ; відсутня необхідність накладення арешту для виконання завдання кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді та заходи забезпечення кримінального провадження, в частині земельної ділянки, яка є власністю ОСОБА_1 , мають бути скасовані. Просив розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Також, з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду звернувся ОСОБА_2, в якій просить поновити йому строк на оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером № 5123755800:01:002:2999, а арешт вказаної земельної ділянки скасувати. Згідно апеляційної скарги, оскаржувана ухвала винесена слідчим суддею без достатніх на це підстав та з грубими порушеннями норм КПК України. Вказує, що прийнявши рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого без повідомлення власника майна, слідчий суддя жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав. Зазначає, що при постановленні оскаржуваного судового рішення слідчим суддею не було враховано наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства та вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим. Просив розгляд справи проводити без його участі.

Крім того, на електронну пошту суду надійшли заперечення прокурора Висоцької Н.В. на апеляційну скаргу адвоката Томашевського Р.М., в яких вона зазначає, що земельні ділянки, перелік яких міститься в ухвалі слідчого судді, є об`єктом кримінально протиправних дій та фактично є такими, які були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, що свідчить, що такі земельні ділянки відповідають критеріям ч.1 ст. 98 КПК України, а отже в рамках даного кримінального провадження існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що такі земельні ділянки є доказом злочину. У зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Томашевського Р.М. , а розгляд справи здійснювати без участі прокурора.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Томашевського Р.М. та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власника земельної ділянки ОСОБА_2 , а копія ухвали судом йому не направлялась, колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000429 від 02 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 21 лютого 2019 року старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області Шпитко О.В., за погодження прокурора відділу прокуратури Одеської області Богомолова Ю.Ю., звернувся до Київського районного суду міста Одеси з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 42016160000000429 від 02 червня 2016 року.

Як вбачається з клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2007 року у директора ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_4 виник корисливий умисел на незаконне відчуження та зміну функціонального використання земельної ділянки, яка знаходилася в межах земель, переданих у постійне користування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН з призначенням «під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей», та в подальшому на розділення її на менші земельні ділянки із функціональним призначенням «для ведення садівництва» та під виглядом отримання земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного Кодексу України, безоплатне отримання їх у приватну власність для себе та третіх осіб, які працюють в ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова», а також власність інших третіх осіб, земельної ділянки для садівництва.

Для вчинення вказаного злочину ОСОБА_4 залучив заступника директора ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_5 та директора ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_6 , з якими вступив у злочину змову, зацікавивши їх тим, що вони також отримають у власність по земельній ділянці.

З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_4 13.09.2007 підготував та направив на адресу президента Української академії аграрних наук ОСОБА_7 лист, в якому попросив надати дозвіл на вилучення із землекористування земельну ділянку площею 10, 73 га, яка закріплена за ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН.

На підставі вказаного листа, Президією Української академії аграрних наук видано постанову від 20 вересня 2007, протокол № 14, якою надано згоду на вилучення із землекористування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН земельної ділянки для створення садового товариства.

Надалі, 26.05.2009 ОСОБА_4 склав та направив до канцелярії Овідіопольської РДА лист, в якому вказав, що ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН не заперечує проти припинення права постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 10, 73 га та віднесення її до земель запасу.

Голова Овідіопольської РДА ОСОБА_8 , листом № 1/35/01-2406 від 17.09.2009 повідомила ОСОБА_4 , що вказані землі відносяться до особливо цінних земель, отже їх вилучення не відноситься до компетенції районної державної адміністрації.

Після чого, ОСОБА_4 на адресу Президента Української академії аграрних наук ОСОБА_7 направив лист за № 893 від 24.11.2009 та доповнення до нього за № 928 від 11.12.2009. Суттю вказаних листів було прохання про надання дозволу на вилучення із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України земельних ділянок площею 86,92 га та передачу їх в постійне користування ДП «ДГ Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН, а також внесення змін до постанови Президії УААН від 20 вересня 2007 року (протокол № 14) в частині того, щоб дозволити вилучення земельної ділянки площею 10, 73 га із землекористування вже не ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України, а ДП «ДГ Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України.

Згідно з Постановою Президії УААН від 23.12.2009 № 20 таку згоду було надано, а окремою постановою за тим же номером внесені зміни до постанови Президії УААН від 20 вересня 2007 року (протокол № 14). Контроль за вилученням і передачею земельних ділянок, отриманням державних актів на право користування земельних ділянок покладено на директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» ОСОБА_4 .

Далі, в період з 10.05.2010 по 03.08.2010, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою, повідомили про свій злочинний план головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_9 , яка при відкритій вакансії начальника юридичного відділу апарату виконувала обов`язки по вказаній посаді та голову Держкомзему в Овідіопольському районі ОСОБА_10 , які погодились на участь у злочинних діях, спрямованих на незаконне вилучення з права постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НААН земельної ділянки площею 10, 73 га.

Також, для реалізації спільного злочинного наміру, вказані особи звернулись з метою розробки проекту землеустрою для відведення земельних ділянок до ОСОБА_11 , який будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець « ОСОБА_11 » ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , на підставі ліцензії НОМЕР_2 від 12.08.2010, надавав послуги на проведення робіт із землеустрою, землевпорядних робіт.

30.07.2010 заступник директора ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_5 склав та направив лист вих. № 377 від 30.07.2010 р. до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_12 , в якому просить передати у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельні ділянки загальною площею 86,92 га.

У свою чергу, директор ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_6 склав та направив лист вих. № 163 від 30.07.2010 р до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_12 , в якому вказав, що погоджує прийняття у постійне користування земельних ділянок загальною площею 86,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані листи, як до співробітника юридичного відділу та виконуючої обов`язки начальника юридичного відділу Овідіопольської РДА потрапили на виконання до ОСОБА_9 .

На підставі вказаних звернень, ОСОБА_9 , діючи всупереч п. «г» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84, ст. ст. 123, 149, 150 Земельного Кодексу України, склала та завізувала, як виконавець та начальник юридичного відділу апарату райдержадміністрації, проект розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, про припинення права постійного користування на земельні ділянки площею 86,92 га (68,14 га та 18,78 га), які були надані ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей та передачу їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», але вже для ведення товарного сільгоспвиробництва.

ОСОБА_10 поставив візу у проекті розпорядження, розробленому ОСОБА_9 , чим засвідчив нібито законність видачі такого розпорядження.

Після цього, ОСОБА_9 вказаний проект розпорядження наданий на підпис заступниками голови Овідіопольської РДА, в результаті чого 03.08.2010 виконуючим обов`язки голови Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_13 підписане розпорядження за № 859, згідно вказаного проекту.

Далі, продовжуючи спільний злочинний умисел, директор ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_6 склав та направив лист вих. № 170 від 09.08.2010 р до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_12 , в якому вказав, що ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» відмовляється від права постійного користування на земельну ділянку площею 10,73 га на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для задоволення суспільних потреб територіальної громади, а саме: створення садового товариства працівниками Наукового центру «Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».

Вказана у листі земельна ділянка 10, 73 га була частиною земельної ділянки площею 18,78 га, переданих ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 859 від 03.08.2018. При цьому межі земельної ділянки площею 10, 73 га встановлені не були, проект землеустрою складено не було.

На підставі вказаного звернення ОСОБА_6 , ОСОБА_9 склала проект розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким частина земельної ділянки, переданої постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» площею 10,73 га, без встановлення її меж, переведена в землі запасу Таїровської селищної ради.

ОСОБА_10 , розуміючи протиправність своїх дій, поставив візу у проекті розпорядження, розробленому ОСОБА_9 , чим засвідчив нібито законність видачі такого розпорядження.

Після візування ОСОБА_10 даного проекту розпорядження, ОСОБА_9 надала вказаний проект розпорядження на підпис заступниками голови Овідіопольської РДА, після чого, за цим проектом 18.08.2010 головою Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_12 підписане розпорядження за № 919.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 зібрали від осіб, яким за їхнім злочинним умислом повинні були відійти у власність земельні ділянки, заяви про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Таїровської селищної ради. Від імені осіб, з якими у ОСОБА_11 були родинні або дружні стосунки та копіями документів яких йому вдалося заволодіти, заяви були складені без їх участі з підробленими підписами від їх імені.

Серед вказаних заяв також були заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 щодо надання на вказаному масиві їм у власність земельних ділянок.

Використовуючи своє службове становище ОСОБА_9 сприяла тому, щоб вони були внесені до журналу вхідної документації Овідіопольської районної державної адміністрації за номерами від № Т-2624 по № К-2766.

На підставі вказаних заяв новопризначеним начальником юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_15 , яка була необізнана про злочинний умисел вищевказаних осіб, складено проект розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким 143 громадянам, згідно заяв, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Даний проект розпорядження був завізований заступниками голови Овідіопольської РДА, та заступником голови Держкомзему в Овідіопольському районі ОСОБА_16 . Розпорядження за цим проектом підписане 21.10.2010 виконуючим обов`язки голови Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_13 та зареєстроване за № 1234.

Після цього, « ОСОБА_11 » було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок.

11 листопада 2010 року ОСОБА_10 підготував та підписав висновок про погодження даного проекту землеустрою за № 1818-17/4264.

На підставі вказаного проекту землеустрою складено проект розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким 143 громадянам, згідно проекту землеустрою, передано безоплатно у власність земельні ділянки на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Даний проект розпорядження був завізований заступниками голови Овідіопольської РДА та ОСОБА_10 . Розпорядження за цим проектом підписане 22.11.2010 головою Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_12 та зареєстроване за № 1344.

На підставі вказаного розпорядження, для завершення злочинного умислу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 із заволодіння земельними ділянками та передачу їх у власність третім особам, а саме 140 осіб, з яких ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які за злочинним умислом отримали у власність земельні ділянки, отримали у відділі Держкомзему в Овідопольському районі державні акти на право власності на земельні ділянки., чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам на загальну суму 20 943 598 гривень.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року зазначене клопотання слідчого було задоволено. Згідно ухвали суду, слідчий суддя враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність накладення арешту, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на земельні ділянки з тих підстав, що вони є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. Слідчий суддя встановив належну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та відповідну їй правову підставу, передбачену ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого.

Додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив співрозмірність втручання у права власників земельних ділянок з потребами кримінального провадження.

На думку колегії суддів, вказані в оскаржуваній ухвалі слідчого судді земельні ділянки можуть бути використані як докази обставин вчинення кримінального правопорушення, винуватості або невинуватості певних осіб у вчиненні правопорушення, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення, а тому є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України. А тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно, так як воно відповідає критеріям речового доказу у цьому кримінальному провадженні, зазначеним в ст. 98 КПК України та є об`єктом кримінально-протиправних дій, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для накладення арешту.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не є підозрюваними чи обвинуваченими, а тому на їх майно не може бути накладений арешт колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів. А тому, з метою забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий просив розглянути подане клопотання без повідомлення власників майна.

Слідчим суддею на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прийнято рішення провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, з наведених слідчим підстав. З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що проведення розгляду без повідомлення власника майна є обґрунтованим та таким що відповідає вимогам КПК України.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вказані в апеляційних скаргах, також не спростовують висновків слідчого судді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що додані до клопотання матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна для забезпечення збереження речових доказів та з метою запобігання можливості їх відчуження. Слідчим доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризику, передбаченого абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особами, які подали апеляційні скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року, про арешт майна, в межах кримінального провадження № 42016160000000429 від 02 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката Томашевського Романа Миколайовича та ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: Д.Г. Михайленко

І.В. Панаід