- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Чорна В.В.
- Секретар : Халітов С.І.
- Захисник/адвокат : Фозекош А.А.
Справа № 991/1854/20
Провадження №11-сс/991/280/20
Слідчий суддя: Мовчан Н.В.
Доповідач: Павлишин О.Ф.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Павлишина О.Ф.,
суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Халітова С.І.,
захисника - адвоката Фозекош А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фозекош Андріани Андріївни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Фозекош Андріани Андріївни,на бездіяльність детектива в порядку ст. 303 КПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою захисник подала апеляційну скаргу, в якій посилається на такі обставини.
Прийняття детективом постанови від 10.02.2020 про часткову відмову у задоволенні клопотання сторони захисту в кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015, а саме: у питаннях припинення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 та забезпечення направлення копій процесуальних документів і викликів або повідомлень стосовно нього з додержанням вимог ст. ст. 542, 566 КПК України за адресою його можливого поточного місцезнаходження (перебування, мешкання) з причин відсутності фактичного підтвердження матеріалами кримінального провадження у встановлений КПК України та відповідними міжнародними договорами спосіб певної адреси як місця фактичного місцезнаходження (перебування, мешкання) підозрюваного ОСОБА_1 , його неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, є невмотивованим та є проявом бездіяльності детектива у кримінальному провадженні № 42015000000002664, у зв`язку з чим її було оскаржено у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Слідчий суддя дійшов неправильного висновку щодо оскарження захисником рішення, а не бездіяльності, не встановив, що сторона захисту навела у скарзі аргументи щодо наявності у детектива обов`язку вчинити процесуальні дії. Слідчим суддею не враховано, що у даному випадку КПК України визначає строк для вжиття процесуальних дій, спрямованих на забезпечення завдань кримінального провадження та дотримання прав ОСОБА_1 як особи, щодо якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В оскаржуваній ухвалі не враховано, що детектив НАБУ ухилився від належного виконання покладених на нього завдань в частині виконання процесуальних дій, зазначених у клопотанні захисника № 251 від 05.02.2020, а саме: оцінки доказів.
Ненадання детективом оцінки доказам унеможливлює об`єктивне, повне, всебічне дослідження всіх обставин справи, зокрема і щодо захисту державою ОСОБА_1 від безпідставного обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, будь-яке обмеження можливості особи оскаржити неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів, якими звужуються права ОСОБА_1 , є не тільки грубим порушенням права особи на справедливий суд, закріпленого та гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та свобод, а й істотним порушенням вимоги кримінального процесуального закону щодо забезпечення особі права на доступ до правосуддя (ст. 21 КПК України).
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді.
У судовому засіданні захисник - адвокат Фозекош А.А. апеляційну скаргу підтримала та надала пояснення, що аналогічні доводам апеляційної скарги, а також послалась на відсутність інших способів захисту прав ОСОБА_1 , крім обраного.
Детектив НАБУ та прокурор у судове засідання не прибули. Оскільки детектив та прокурор належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга розглядається без участі детектива та прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника - адвоката Фозекош А.А., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу слідчий суддя виходив з того, що захисником фактично оскаржується не бездіяльність детектива, а його рішення - постанова від 10.02.2020 про відмову в задоволенні клопотання, прийнята за результатами розгляду клопотання сторони захисту, та оскільки можливість оскарження такого рішення на досудовому розслідуванні не передбачена КПК України, відмовив у відкритті провадження.
Вказаний висновок відповідає положенням закону та встановленим обставинам.
Статтею 220 КПК України визначений строк розгляду органом слідства клопотань під час досудового розслідування. Так, зокрема, клопотання сторони захисту слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Захисник Фозекош А.А. 05.02.2020 звернулася до Національного антикорупційного бюро України з клопотанням № 251 про виконання процесуальних дій в порядку ст. 220 КПК України, а саме: припинити розшук ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015; забезпечити направлення копій процесуальних документів та викликів або повідомлень стосовно ОСОБА_1 з додержанням вимог ст. 542, 566 КПК України за адресою його поточного перебування (проживання): АДРЕСА_1 . (а.с. 38-42).
За результатами розгляду вказаного клопотання детективом Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України винесено постанову від 10.02.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про виконання процесуальних дій та надіслано їй. (а.с. 43-46).
Таким чином, детективом здійснено належне процесуальне реагування та вчинено процесуальну дію, у встановлений законом процесуальний строк.
Частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про виконання процесуальних дій не входить до переліку рішень, які згідно зі ст.303 КПК України можуть бути оскаржені стороною захисту.
Згідно ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою, якщо вона подана на рішення, дію чи бездіяльності слідчого або прокурора, що не підлягає оскарженню.
За наведених обставин слідчий суддя ухвалив рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою сторони захисту, що відповідає положенням ст.ст. 303, 304 КПК України.
Твердження сторони захисту про неналежне процесуальне реагування детектива на клопотання (ухилення від належного виконання покладених на нього завдань в частині виконання процесуальних дій, зазначених у клопотанні захисника, а саме оцінки доказів) є безпідставним.
Так, процесуальне реагування полягає в діях детектива у відповідь на клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України, які в даному випадку вчинено згідно з вимогами закону - клопотання розглянуто у встановлений законом строк та про відмову в його задоволенні винесено вмотивовану постанову, яку надіслано особі, яка заявила клопотання, а тому такі дії не можуть бути визнаними неналежним процесуальним реагуванням.
Крім того, посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що будь-яке обмеження можливості особи оскаржити неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів, якими звужуються його права, є порушенням права особи на справедливий суд, закріпленого та гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є помилковими. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Частинами 1, 2 статті 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
В зв`язку з цим колегія суддів не вбачає обмеження права ОСОБА_1 на справедливий суд, оскільки незгода із постановленим процесуальним рішенням органу досудового розслідування може бути оскаржена ним під час підготовчого провадження в суді.
Крім того, сторона захисту стверджує, що у органу досудового розслідування відсутні підстави для розшуку ОСОБА_1 , оскільки на даний час його поточна адреса перебування (проживання): АДРЕСА_1 .
Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням захисника з огляду на наступне.
Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Однак вимога захисника для захисту прав ОСОБА_1 є помилковою, оскільки в своїй апеляційній скарзі сторона захисту стверджує, що орган досудового розслідування має припинити його розшук.
Стаття 281 КПК України передбачає підстави оголошення особи у розшук під час досудового розслідування якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.
Відповідно до ст.282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.
З наведеного слідує, що в даному випадку кримінально процесуальний закон визначає, що у разі коли місцезнаходження підозрюваного встановлено, (як стверджує сторона захисту), зупинене досудове розслідування має бути відновленим, якщо підстави для його зупинення перестали існувати. (ст. 282 КПК України)
Тобто, припинення розшуку не є ефективним та визначеним законом способом захисту прав ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні.
За вказаних обставин, слідчий суддя постановив правильне рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою сторони захисту, що відповідає положенням ст.ст. 303, 304 КПК України.
В силу вимог п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування судового рішення, під час його ухвалення, колегія суддів не вбачає, тому нема підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фозекош Андріани Андріївни - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 - Фозекош Андріани Андріївни - залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О. Ф. Павлишин
Судді: А.С. Никифоров
В.В. Чорна