Документ № 88346382

справа № 991/832/20

провадження №11-сс/991/122/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Онуфрієнко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів Кравченка Ігоря Валентиновича, Лисенка Сергія Миколайовича - захисників ОСОБА_1, підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 року за № 12017161500003800, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 р., -

ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Кравченка І.В. - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 р. про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, в цей же день на вищезазначену ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга адвоката Лисенка С.М., який також є захисником підозрюваного ОСОБА_1 .

Враховуючи, що апеляційні скарги захисників подані на одне і те саме рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, ухвалою від 04.02.2020 р. постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг захисників Кравченка І.В. та Лисенка С.М. у відкритому судовому засіданні в одному провадженні за номером 11-сс/991/122/20.

1. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

28 січня 2020 року детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням від 27.01.2020 р. про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 9 516 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 002 632 грн., з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суд; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи підстави подання до суду клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 9 516 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладення обов`язків, зазначених у клопотанні, детективом було зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, крім того, існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку органу досудового розслідування, враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, застосування меншого розміру застави не може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 р. клопотання детектива задоволено частково: підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 400 грн. (чотириста двадцять тисяч чотириста гривень), та покладено ряд обов`язків, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Одеса) без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017161500003800, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначений до 27 березня 2020 року.

Слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про наявність в матеріалах кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209КК України, яка підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а також про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України, та прийшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо фактичних обставин скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зазначені висновки в оскаржуваній ухвалі зроблені з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також характер та суспільну небезпеку самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється. Водночас, слідчим суддею визнано не доведеними інші ризики сторони обвинувачення, наведені у клопотанні про застосування запобіжного заходу, а саме: ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням розміру шкоди, а також достатнього розміру активів підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. Однак, вирішив, що розмір застави, який пропонує сторона обвинувачення, є надмірним та вплине не лише на підозрюваного, але й на життя членів його родини, тому дійшов висновку про доцільність застосування застави у розмірі 420 400 грн., як такої, що зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

2. Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись з прийнятим рішенням, захисники підозрюваного Кравченко І.В. та Лисенко С.М. оскаржили зазначену ухвалу в апеляційному порядку з підстав її незаконності та необґрунтованості.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, адвокат Лисенко С.М. зазначив, що ухвала винесена неналежним судом, створеним всупереч вимог Конституції України з підстав його надзвичайності та особливості. Вважає, що з цих підстав Вищій антикорупційний суд не має права розглядати будь-які клопотання органів досудового розслідування, а матеріали за клопотанням про обрання запобіжного заходу повинні бути передані до суду, створеному згідно з вимогами Закону, а саме, Солом`янського районного суду м. Києва. Інших доводів, пов`язаних зі змістом оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга адвоката Лисенка С.М. не містить.

Адвокат Кравченко І.В. в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі зазначив, що при вирішенні питання про обрання його підзахисному запобіжного заходу слідчим суддею, в порушення вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, безпідставно встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки під час проведення досудового розслідування органом досудового слідства не встановлено розмір заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, що є необхідною ознакою для встановлення наявності в діях підозрюваного ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Судово - економічна експертиза в рамках проведення досудового розслідування не призначалась, а будівельно - технічна та оціночно - будівельна експертизи не є тими експертизами, які встановлюють розмір матеріальних збитків, заподіяних злочином. Крім того, зазначив, що ряд доказів, отриманих під час проведення досудового розслідування, якими обґрунтовується підозра, є недопустимими. Також, в матеріалах провадження відсутні докази щодо змови осіб, організації злочину та визначення ролей, як і відсутні докази причетності ОСОБА_1 до фактів і обставин, які є предметом досудового розслідування. Зазначені детективом у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не підтверджені доказами, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 переховується чи може переховуватися від слідства, буде перешкоджати кримінальному провадженню, що підтверджує відсутність підстав для застосування запобіжного заходу. Зазначений у клопотанні розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, просить ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді застави скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

3. Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження під час судового розгляду.

В судове засідання захисники Кравченко І.В., Лисенко С.В., Єна С.О., прокурор Мусіяка В.В., підозрюваний ОСОБА_1 не з`явились, подавши засобами електронного зв`язку заяви про розгляд апеляційних скарг за їх відсутності, при цьому підозрюваний та його захисники зазначили, що вимоги апеляційних скарг підтримують в повному обсязі та просять їх задовільнити. Захисник Коротюк М.Г. про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення апеляційного розгляду суду не надав. Прокурор проти задоволення апеляційних вимог заперечив, зазначив, що вважає ухвалу слідчого судді законною та просить залишити її без змін.

4. Мотиви суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами провадження підтверджено, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017161500003800, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 367 КК України.

24.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209КК України.

28.01.2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Маркевича С.В., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на підозрюваного ряду обов`язків.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж «переконання поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд зазначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом «обґрунтована», залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, при обранні запобіжного заходу оцінці підлягає недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.1 Щодо обґрунтованості підозри.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю обґрунтована підозра та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виступає джерелом права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під «обґрунтованою підозрою» Європейський суд з прав людини розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу на виконання вимог вищезазначених вимог кримінального процесуального законодавства були належним чином та в повному обсязі дослідженні фактичні обставини, покладені в основу підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

Колегія суддів погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та його висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, за таких обставин: ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , який завдяки своїм лідерським та організаційно-діловим якостям створив і розвинув власну фінансово-промислову групу підприємств, до складу якої увійшло понад 50 суб`єктів господарської діяльності, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з червня по грудень 2016 року вчинив ряд умисних дій спрямованих на сприяння у заволодінні коштами місцевого бюджету м. Одеси в розмірі 92 659 282,00 грн, шляхом зловживання своїм службовим становищем Одеським міським головою ОСОБА_14 , заступником Одеського міського голови ОСОБА_15 , директором департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_16 , заступником директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_17 , головою постійної комісії Одеської міської ради з питань комунальної власності ОСОБА_18 під час придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за завідомо завищеною вартістю нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за сприянням ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , з використанням засобів вчинення злочину у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та підробленого документа «Отчет по определению рыночной стоимости объекта оценки: нежилого помещения общей площадью 14394,5 кв.м, расположенного по адресу: АДРЕСА_1 , складеного ОСОБА_20 , у період з червня по грудень 2016 року у м. Одесі, шляхом придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за завідомо завищеною ціною вказаних приміщень на загальну суму 185 000 000 грн., умисно, з корисливих мотивів незаконно заволоділи коштами місцевого бюджету міста Одеси у розмірі 92 659 282 грн., який у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 внаслідок вчинення ним, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 умисних дій, які виразилися у сприянні в здійсненні фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок зазначеного суспільно небезпечного протиправного діяння, виконали усі дії, які вважали необхідними для здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, в сумі 92 659 282 грн., однак з незалежних від них обставин платіж не був переданий працівниками банку в обробку, оскільки на момент надходження зазначеного платіжного доручення видаткові операції по рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» були зупинені Державною службою фінансового моніторингу України, а пізніше кошти в сумі 185 000 000 грн. арештовані з метою збереження речового доказу.

Слідчим суддею встановлено наявність у кримінальному провадженні достатніх доказів, які об`єктивно переконують, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення:

- документів щодо переходу права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (рішення ТОВ VALTON GROUP LP від 16.08.2016 № 16/08-1, рішення ЗАТ «UAB Naster» від 16.08.2016 № 16/2; договору купівлі-продажу між ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» за реєстровими № 948 та 951 від 26.08.2016; протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Девелопмент Еліт від 05.09.2016, згідно яких встановлено перехід права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до ТОВ «Девелопмент Еліт»);

- документів, які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання в комунальну власність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (листа - пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт» від 06.09.2016 № 6/9, службової записки заступника Одеського міського голови ОСОБА_15 від 13.09.2016 про задоволення пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт», рішення Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1317-VII «Про надання згоди на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання у комунальну власність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1);

- висновку експертів комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 19595/19596/16-42 від 24.10.2017 р., відповідно до якого станом на 07.10.2016 р. вартість ВАТ «ХК «Краян» могла складати 110 808 861 грн, з урахуванням ПДВ, або 92 340 718 грн. без урахування ПДВ. Тоді як відповідно до звіту про оцінку, складеного директором ПП «Брокбізнесконсалт» та оцінювачем ОСОБА_20 , вартість приміщень ВАТ «ХК «Краян», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, становить 185 000 000 грн;

- договору купівлі-продажу від 12.12.2016, акту прийому-передачі від 12.12.2016, договору про повний розрахунок від 28.12.2016, платіжного доручення № 10 від 12.12.2016 про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Девелопмент Еліт» № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «Південний» (МФО 328209), коштів місцевого бюджету в загальній сумі 185 000 000 грн., які стали підставою для перерахування коштів місцевого бюджету м. Одеси на користь ТОВ «Девелопмент Еліт»;

- договору поставки від 09.12.2016 № 09/12 із специфікацією, укладеного між ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «А Моторс Плюс», про поставку комбайнів на загальну суму 183708000,00 грн. та дані про подання платіжного доручення від 16.12.2016 № 3 про перерахування 185 000 000,00 грн на банківський рахунок ТОВ «А Моторс Плюс», подані до ПАТ АБ «Південний» для проведення фінансових операцій, з коштами здобутими злочинним шляхом;

- довіреності від 11.06.2016, виданої ТОВ Valton Group LP на ім`я ОСОБА_21 , про здійснення представництва інтересів компанії-нерезидента ТОВ Valton Group LP;

- матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, які надійшли від прокуратури Шотландії щодо ТОВ Valton Group LP, згідно яких вказана компанія фізично не знаходиться у офісі та не здійснює жодної діяльності за вказаною адресою, з 28.07.2017 р. представником компанії є ОСОБА_22 , яка проживає по АДРЕСА_1 ;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які повідомили, що будь-якого відношення до діяльності ТОВ Valton Group LP та видачі довіреності на ім`я ОСОБА_12 не мають;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_25 , ОСОБА_2 , які працювали у ТОВ «УБІА» та забезпечували проведення ремонтних робіт приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, окрім того вказали на ОСОБА_10 як керівника групи компаній, у тому числі ТОВ «УБІА»;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , яка перед працевлаштуванням юристом проходила співбесіди у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , працювала у офісі по вул. Мічуріна у м. Києві;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які на замовлення ОСОБА_10 розробляли проект для ремонту приміщень по вул АДРЕСА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який повідомив дані щодо зв`язків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , а також їх відношення до майна колишнього заводу «Краян»;

- протоколів впізнання осіб за фотознімками, проведених за участю свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- протоколу огляду від 31.01.2017 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, під час якого зафіксовано проведення демонтажних робіт в ВАТ «ХК «Краян», відсутність опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення, вентиляції та загальний стан, внаслідок якого ВАТ «ХК «Краян» не придатне до експлуатації;

- витягів з ЄДРПОУ, актові записи про народження та одруження, які встановлюють пов`язаність групи суб`єктів господарської діяльності (юридичних осіб) та їх підконтрольність ОСОБА_10 ;

- протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 23.05.2017, під час якого вилучені речі та документи з інформацією щодо діяльності та пов`язаності між собою підприємств ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «Девелопмент Еліт», ТОВ Valton Group LP, ВАТ «ХК «Краян», проведення ремонтних робіт та продажу будівлі по АДРЕСА_1 Одеській міській раді, визначення наперед завищеної ціни у розмірі 500 доларів США за 1 м.кв, а також копія інформації, яка міститься на телефоні ОСОБА_10 ;

- протоколу огляду речей та документів від 28.03.2018, під час якого оглянуто картку-пам`яті із цифровою копією мобільного телефону ОСОБА_10 , створеної під час обшуку 23.05.2017 за адресою: АДРЕСА_3, та виявлено листування щодо зняття арешту з коштів на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» в Солом`янському районному суді м. Києва;

- протоколу огляду речей та документів від 08.08.2017, під час якого оглянуто файли, скопійовані із системних блоків, вилучених під час обшуку 23.05.2017 за адресою: АДРЕСА_4 та встановлено, що з одного із вилучених системних блоків здійснювалось управління банківськими рахунками ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «Агрохолдинг «Бессарабія»;

- протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_1 від 02.03.2017, ОСОБА_11 від 21.03.2017, ОСОБА_13 від 25.01.2017, ОСОБА_12 від 26.04.2017, ОСОБА_26 від 07.03.2019, ОСОБА_10 ;

- протоколів огляду від 11.12.2018, від 17.11.2018, від 24.01.2020;

- протоколом обшуку від 13.09.2018 за місцем проживання ОСОБА_1 ,

За викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що наявні в матеріалах клопотання докази сторони обвинувачення є достатніми для висновку, що вручена ОСОБА_1 підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях Європейського суду. Тобто, зазначена підозра є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане належним чином встановлено слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, тоді як доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри зводяться лише до оцінки наданих до клопотання доказів з приводу їх належності та допустимості.

Крім того, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі не є рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що стала підставою для застосування запобіжного заходу.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до неї відповідного запобіжного заходу на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З цих підстав, колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги адвоката Кравченка І.В. на необґрунтованість підозри з підстав неможливості використання наявних в матеріалах кримінального провадження доказів внаслідок їх недопустимості, неналежності та як наслідок взагалі відсутності доказів, які б підтверджували факт скоєння ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється.

4.2 Щодо наявності ризиків

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а також з урахуванням даних, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у інкримінованому злочині, характер і суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Зокрема, наявні в матеріалах провадження документи дійсно дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчим суддею правильно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у скоєнні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, які є особливо тяжкими та передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та відносяться до корупційних злочинів, що позбавляє можливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів вважає, що висловлений Європейським судом з прав людини у цій справі підхід підлягає застосуванню при обранні будь-якого запобіжного заходу, а не лише тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також вірно було враховано частоту виїздів ОСОБА_1 за межі України та його матеріальну можливість забезпечити такі виїзди, його майновий стан, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_1 має об`єктивну та реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, перебуваючи постійно за кордоном, та в такий спосіб, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, доводи апеляційної скарги адвоката Кравченка І.В. щодо належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , що виразилась у добровільній здачі наявних у нього закордонних паспортів, що, на думку захисту, виключає наявність ризику можливого переховування за кордоном, не спростовують наведених вище висновків суду і свідчать лише про виконання підозрюваним покладених на нього слідчим суддею обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема, в частині необхідності здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Отже, за наявності відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших, є особи, які були працівниками підприємств, підконтрольних фігурантам зазначеного кримінального провадження, або мали відношення до діяльності таких підприємств (зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), не виключена ймовірність того, що ОСОБА_1 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених ним злочинів, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків з тих підстав, що він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності достатніх підстав вважати доведеним ризик можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід з боку підозрюваного.

Так, під час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_1 , виконуючи вказівки та розпорядження ОСОБА_11 , який діяв під керівництвом ОСОБА_10 , 31.01.2017 року намагався перешкодити проведенню детективами огляду нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приховування осіб, які перебували у приміщеннях (охорона, будівельники), внаслідок чого орган досудового розслідування був позбавлений можливості встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження, що підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами.

Вказані обставини дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість з боку ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею мотивовано визнано доведеною стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, чи впливу на його хід, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.

4.3. Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів зазначає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та має бути співрозмірним з матеріальним становищем особи, щодо якої застосовується даний запобіжний захід.

У цьому контексті показовою є позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні, прийнятому великою палатою по справі «Мангурас проти Іспанії» від от 28.09.2010 р. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи данні про особу та поведінку самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При визначенні розміру застави слідчим суддею обґрунтовано зазначено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання або особистої поруки, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, завдані збитки та міру покарання, передбачену за його вчинення, у разі визнання підозрюваного винним.

Таким чином, колегія суддів погоджується із застосуванням до підозрюваного застави у розмірі 420 400 (чотириста двадцять тисяч чотириста) грн., яка мотивовано визнана слідчим суддею такою, що не буде заздалегідь непомірною для підозрюваного та не призведе до неможливості виконання застави, з огляду на майновий стан підозрюваного, наявну в матеріалах провадження інформацію щодо його нерухомого майна та задекларованих доходів.

Крім того, колегія суддів враховує, що розмір застави підозрюваному ОСОБА_1 обрано слідчим суддею в межах п. 3 ч. 5 статті 182 КПК України, без застосування абзацу 2 частини 5 цієї статті.

Отже, доводи захисників щодо необґрунтованості застосованого слідчим суддею розміру застави та надмірно покладених на нього обов`язків, а також щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовуються наведеними вище обставинами.

5. Щодо доводів апеляційної скарги захисника Лисенко С.Г.

Доводи апеляційної скарги захисника Лисенка С.М. зводяться до посилання на те, що оскаржуване рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 є незаконним, оскільки розгляд клопотання здійснювався не уповноваженим судом, який сформований всупереч вимог Конституції України. Посилаючись на вказані обставини, вважає, що справа має бути передана до суду, створеного згідно з Законом - а саме, Солом`янського районного суду м. Києва.

Жодних доводів, пов`язаних зі змістом оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга адвоката Лисенка С.М. не містить.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги захисника Лисенка С.М. колегією суддів відхиляються, оскільки не стосуються предмету розгляду та не належить до повноважень суду апеляційної інстанції згідно з вимогами ст. 407, 409 КПК України.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги захисників в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 369-372, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги адвокатів Кравченка Ігоря Валентиновича, Лисенка Сергія Миколайовича - захисників підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин