Документ № 88346877

Справа № 991/2364/20

Провадження1-кс/991/2413/20

У Х В А Л А

18 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Зубріцької А.М.,

прокурора Снєгірьова О.М., Кричуна В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Сірика Є.В., Голуменкова В.В., Миколишина Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Вишневського Ю.В., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Снєгірьовим О.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 42017000000000518 від 23.02.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив прохає про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, на утримані має двох малолітніх дітей, раніше не судимого,

який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.

1.1 Доводи клопотання

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017000000000518 від 23.02.2017, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 спільно з невстановленою особою створили та з цього часу до лютого 2018 року керували стійким ієрархічним об`єднанням - злочинною організацією, учасники якої заволоділи майном, а саме коштами ДП «Селидіввугілля», ДП «Мирноградвугілля» та ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» (далі - ДП) шляхом зловживання службовими особами даних підприємств своїм службовим становищем, під час організації та проведення публічних закупівель вказаними ДП з наперед визначеним переможцем - підконтрольним організації підприємством - за завищеними цінами.

Так, у серпні 2016 року ОСОБА_1 та невстановлена особа залучили до складу злочинної організації директора ТОВ «Доненергоекспорт» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким доручалась підготовка тендерних пропозицій підконтрольних підприємств, пошук реальних постачальників на ДП, контроль за роботою членів тендерних комітетів ДП.

Також у серпні 2016 року ОСОБА_1 та невстановлена особа залучили до складу злочинної організації членів тендерних комітетів зазначених ДП, а саме:

- у ДП «Селидіввугілля» члена комітету ОСОБА_4 та секретаря комітету ОСОБА_5 ;

- у ДП «Мирноградвугілля» голову комітету ОСОБА_6 і секретаря комітету ОСОБА_7 ;

- у ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» голову комітету ОСОБА_8 ; членів комітету ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; секретаря комітету ОСОБА_11 .

Крім того, до діяльності злочинної організації у вересні 2016 року було залучено ОСОБА_12 , який за щомісячну грошову винагороду погодився стати фіктивним директором ТОВ «Тріалтрейд». У березні 2017 року керівники злочинної організації на тих саме умовах залучили ОСОБА_13 , який став учасником та директором ТОВ «Універсал Інвест-Строй».

Діяльність злочинної організації була побудована таким чином, що потреби ДП в товарах формувались керівниками підрозділів ДП у формі заявок та технічних описів, в яких зазначались їх перелік та кількість. Вказані заявки члени тендерних комітетів надсилали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на електронну адресу, які в свою чергу переадресували заявки реальним постачальникам для визначення ринкової вартості продукції.

Після отримання комерційної пропозиції, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визначали розмір націнки, яку включали до очікуваної вартості предмету закупівлі з метою заволодіння цією сумою в результаті поставки продукції від імені ТОВ «Доненергоекспорт» або іншого підконтрольного підприємства за результатами спотворених торгів.

Отримані комерційні пропозиції, пропонований розмір націнки та сформованої в такий спосіб очікуваної вартості предмета закупівлі, умови оплати ОСОБА_2 надавав на погодження керівникам злочинної організації.

Погоджені ними умови, ОСОБА_3 електронною поштою з направляв членам тендерних комітетів, які входили до складу злочинної організації, які готували та оголошували процедури закупівель.

Тендерні пропозиції ТОВ «Доненергоекспорт» та інших підприємств, які були підконтрольні членам злочинної організації, ОСОБА_3 попередньо направляв електронною поштою на перевірку членам тендерних комітетів ДП, які входили до складу злочинної організації, та лише після перевірки завантажував до системи «Прозорро».

Після перемоги в такий спосіб одного з підконтрольних підприємств, товар на користь ДП відвантажувався реальними постачальниками, чиї комерційні пропозиції раніше були схвалені керівниками злочинної організації. Натомість документально оформлювалась купівля товару підконтрольним підприємством з подальшою поставкою ним на ДП. Фактично ресурси ТОВ «Доненергоекспорт» або інших підприємств, контрольованих злочинною організацією, для поставки товарів на ДП не залучались.

Таким чином націнка, а саме різниця між вартістю товару, реалізованого ТОВ «Доненергоекспорт» на користь ДП «Селидіввугілля», та вартістю його придбання у постачальників становить 20 541 550,19 гривень; різниця між вартістю товару, реалізованого ТОВ «Доненергоекспорт» та ТОВ «Універсал Інвест-Строй» на користь ДП «Мирноградвугілля», та вартістю його придбання у постачальників становить 20 060 396,49 гривень; різниця між вартістю товару, реалізованого ТОВ «Доненергоекспорт» на користь ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», та вартістю його придбання у постачальників становить 10 574 000,91 гривень.

Одночасно з цим, відповідно до довідок спеціалістів Державної аудиторської служби України тендерні пропозиції ТОВ «Доненергоекспорт» не відповідали вимогам закону та мали бути відхилені.

Враховуючи, що поставка товару на ДП згідно з договорами з ТОВ «Доненергоекспорт» та ТОВ «Універсал Інвест-Строй» здійснена злочинною організацією за заздалегідь узгодженою завищеною вартістю, а також враховуючи, що переможці у процедурах закупівель фактично виступали посередниками у ланцюгу постачання товару від безпосередніх постачальників та в результаті такого постачання неправомірно поставили товар з загальною націнкою у сумі 51 175 947,59 грн., якою і заволоділа злочинна організація.

Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При цьому розмір застави, який належить визначити суду, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, даних про його особу, становить 9515 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 000 530 гривень. Саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

1.2 Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Снєгірьов О . М клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додатково наголосив на тому, що ОСОБА_1 веде конспіративний спосіб життя, постійно змінює контактні номери телефонів, користується іноземними операторами мобільного зв`язку, мешкає на орендованих квартирах, що у сукупності з наявністю у підозрюваного майна та родичів виключно на тимчасово непідконтрольній Україні території, підвищує ймовірність останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, на теперішній час досудове розслідування триває, продовжується проведення слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення усіх осіб, причетних до скоєння злочинів, які є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні. Дотепер стороною обвинувачення також не встановлено та не допитано усіх осіб, які можуть надати інформацію про організацію та проведення тендерних закупівель за участю підконтрольних злочинній організації товариств, роль членів організації в її злочинній діяльності, а оскільки ОСОБА_1 займав одну з керівних ролей у злочинній організації, обізнаний про осіб, які можуть надати викриваючи його та інших осіб свідчення та з метою не притягнення до кримінальної відповідальності може чинити тиск на останніх. За таких обставин вважає, що наведені у клопотанні ризики є доведеними, а тому застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

1.3 Доводи сторони захисту

Захисник Сірик Є.В. заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що по-перше, оскільки кримінальне провадження 2017 року та за час досудового розслідування ОСОБА_1 ніяким чином не переховувався від органів досудового розслідування, у сторони обвинувачення не було об`єктивних причин вважати про можливу втечу останнього, а отже і не було законних підстав для його затримання. На підставі чого, вважає таке затримання є безпідставним та незаконним. По-друге, підозра є необґрунтованою, рішення про закупівлю приймалося тендерними комітетами, ОСОБА_1 до зазначених дій не мав ніякого відношення. Ризики, на які посилається прокурор під час судового засідання, є загальними, нічим не підтверджуються.

Захисник Миколишин Р.В. заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що підозра є необґрунтованою, причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України ніяк не описується. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Захисник Голуменков В.В. також заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що додані до клопотання матеріали, а саме: протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, довідки аудиторської служби, висновки судових експертиз, інформація стосовно ІР-адрес не стосуються особи ОСОБА_1 , а тому підозра, про яку повідомлено останньому, є необґрунтованою. Крім того, про проведення досудового розслідування ОСОБА_1 відомо з 2018 року - з моменту проведення обшуків. При наявності бажання переховуватися або чинити будь-який тиск на учасників кримінального провадження у нього для цього було достатньо часу та можливостей, однак підтверджень вказаним діям стороною обвинувачення не надано. А тому, ризики, на які посилається прокурор, нічим не підтвердженні. На підставі вказаного, у зв`язку з необґрунтованістю підозри і недоведеністю ризиків, просив відмовити у задоволенні клопотання та не застосовувати до ОСОБА_1 жодного запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував свою причетність до інкримінуємих йому злочинів. Зазначив, що не має відношення до наведених у клопотанні товариств, повністю підтримав позицію захисників щодо необґрунтованості підозри. Додатково пояснив, що у нього на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та цивільна дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Просив відмовити у задоволенні клопотання детектива і не застосовувати запобіжний захід.

1.4 Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

1.5 Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме: у створенні злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, керівництво такою організацією та участь у ній та у злочинах вчинюваних такою організацією, та у заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, та у складі злочинної організації.

Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, досудове розслідування кримінального провадження здійснюється за фактом зловживання службовими особами Державних підприємств: «Селидіввугілля», «Мирноградвугілля», «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» своїм службовим становищем у складі злочинної організації, членом якої є ОСОБА_1 , та спричинення узгодженими протиправними діями державним підприємствам матеріальної шкоди у розмірі 51 175 947,59 грн.

Так, згідно з пунктом 4 примітки до ст. 185 КК України, вчинений в особливо великих розмірах визнається злочинах, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, що мало місце у 2016 році.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року складав 1378 грн. Таким чином, податкова соціальна пільга у 2016 році становила 689 грн.

Тобто, відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК України у такому разі могла наступати у разі вчинення злочину в особливо великих розмірах на суму у 414 400 грн.

В свою чергу, у клопотанні йдеться про наслідки у розмірі 51 175 947,59 грн.

З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно необґрунтованості підозри та відсутності прямих доказів причетності ОСОБА_1 до інкримінуємих йому злочинів, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що надані стороною захисту заперечення стосуються саме остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. З огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) довідкою Державної аудиторської служби України № 15-17/336-2019 від 29.08.2019, згідно якої тендерна документація до процедур торгів ДП «Мирноградвугілля» не відповідає вимогам законодавства, тендерні пропозиції ТОВ «Доненергоекспорт» не відповідають умовам тендерної документації, тендерним комітетом ДП «Мирноградвугілля» неодноразово порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі ЗУ № 922) під час проведення відкритих торгів по предмету закупівлі необхідного для підприємства обладнання; (2) довідкою Державної аудиторської служби України № 15-17/335-2019 від 29.08.2019, згідно якої тендерні пропозиції ТОВ «Доненергоекспорт» не відповідають умовам тендерної документації, тендерним комітетом ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» порушено вимоги ЗУ № 922 під час проведення відкритих торгів по предмету закупівлі необхідного для підприємства обладнання в частині невідхилення тендерних пропозицій вказаного учасника; (3) висновками судових економічних експертиз №№ 5, 6, 7 від 10.12.2019, згідно яких різниця між вартістю товару реалізованого ТОВ «Доненергоекспорт» та ТОВ «Універсал Інвест-Строй» на користь ДП та вартістю придбання вищевказаного товару у постачальників в загальній сумі становить 51 175 947,59 гривень. У разі встановлення порушення норм законодавства, які призвели до втрати даних активів державних підприємств, втрачені активи визнаються збитками; (4) протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого, він на прохання ОСОБА_1 став директором ТОВ «Тріалтрейд», однак, насправді до діяльності товариства не мав жодного відношення; (5) протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , згідно з яким, під час своєї господарської діяльності йому стало відомо від ОСОБА_1 , що усі поставки обладнання на шахти можуть здійснювати лише підконтрольні останньому підприємства; (6) протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , відповідно до якого, займаючи посаду директора з постачання та збуту продукції на ДП, йому було відомо, що усі питання пов`язані з участю у тендерних закупівлях, поставок на шахту обладнання та оплати за нього необхідно було узгоджувати з так званими кураторами з Києва, серед яких був ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 познайомив свідка зі своїм керівником, яким є ОСОБА_1 ; (7) протоколами допитів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; (8) протоколами пред`явленням особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 в ході вивчення яких встановлено, що свідками впізнано ОСОБА_1 ; та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

1.6 Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду виходячи з наступного

Так, інкриміновані ОСОБА_1 злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 255 КК України є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями, в тому числі і корупційним, що в свою чергу передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років у разі визнання його винуватим. Таким чином, тяжкість покарання, на переконання слідчого судді, є достатнім мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також суттєво підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування факт того, що як сам підозрюваний, так і ОСОБА_20 - особа, з якою ОСОБА_1 перебуває у цивільному шлюбі є уродженцями м. Донецьк - непідконтрольної на теперішній час Україні території, на якій у останніх та близького кола їх оточення у наявності перебуває нерухоме майно. На даний факт вказує, як і місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; періодичні виїзди на тривалий час до окупованих територій батька підозрюваного - ОСОБА_21 у період 2016-2019 роки; так і безпосередньо довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої, мати ОСОБА_20 є власницею квартири у м. Донецьк. Крім того, наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, номер НОМЕР_1 , дійсний до 02.02.2028, підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності нього.

Разом з цим, слідчим суддею також береться до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, де предметом злочину була сума в особливо великих розмірах, а саме 51 175 947,59 грн., відсутність у останнього будь-якого майна та місця роботи на підконтрольній Україні території, що в свою чергу вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків у підозрюваного.

Кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Також, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Слідчим суддею береться до уваги статус підозрюваного в інкримінованих йому злочинах, проінформованність останнього у розподіленні ролей інших учасників злочинної організації та не встановлення, дотепер, стороною обвинувачення усіх можливих свідків та не проведення з ними необхідних слідчих дій. З огляду на вказане, на переконання слідчого судді, з метою уникнення кримінальної відповідальності та викриття інших учасників злочинної організації, підозрюваний може як самостійно, так і за допомогою інших осіб, чинити тиск на учасників кримінального провадження з метою не надання ними свідчень, викривлення дійсності у своїх свідченнях чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя також враховує передбачену КПК процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Отже наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати про наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 потенційно зможе незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином із посиланням на схильність учасників злочинної організації до конспірації своїх дій, що виразилося у зміні місця діяльності товариств, які діяли в їх інтересах, зміні номері телефонів та змін місць мешкання, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик прокурором під час судового засідання доведено не було.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 є особливо тяжкими, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, розмір шкоди завданої кримінальних правопорушенням, беручи до уваги, що ОСОБА_1 з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука, або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Крім того, слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

При цьому наявність двох малолітніх дітей та цивільної дружини, які перебувають на утриманні підозрюваного, на яких посилається сторона захисту, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, особи підозрюваного ОСОБА_1 , який не працює, встановлених ризиків недостатньо для доведення того, що останній виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

За таких підстав слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор. Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, приходжу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було затримано 16 березня 2020 року, датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою слід вважати 14 травня 2020 року.

1.7 Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного заставу у розмірі 9515 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 20 000 530 грн.

Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану, доведених ризиків, розміру шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак, застава у розмірі 9515 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 20 000 530 грн., навіть з урахуванням майнової шкоди та з урахуванням майнового стану ОСОБА_1 є непомірною. Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів на обґрунтування саме такого розміру застави.

При обґрунтуванні розміру застави сторона обвинувачення, зокрема посилається на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення та майнову шкоду, завдану в результаті його вчинення. Однак, вказане на думку слідчого судді, не є переконливим фактором для зазначеної суми застави. На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не враховано наявність на утриманні підозрюваного ОСОБА_1 двох малолітніх дітей та цивільної дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 261 200 (один мільйон двісті шістдесят одну тисячу двісті) гривень здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та покласти на останнього такі обов`язки: 1) не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні та суду; 2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 ; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.

Відносно клопотання сторони захисту, щодо незаконності затримання

2.1. Доводи клопотання

Під час судового засідання з розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисником Сіриком Є.В. повідомлено щодо незаконності затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України.

Так, захисником наголошено на тому, що досудове розслідування у кримінальному проваджені, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру, здійснюється з 2017 року. В ході розслідування, стороною обвинувачення вже проводилися слідчі (розшукові) дії у відношенні ОСОБА_1 . З того часу та до моменту затримання, який мав місце 16.03.2020, ОСОБА_1 не переховувався від органів досудового розслідування про, що свідчать надані детективом матеріали неодноразового виїзду на відпочинок за межі території України та повернення в Україну. Крім того, ОСОБА_1 не отримував викликів від детективів Національного бюро про необхідність явки, а отже і не ухилявся від такої явки. З огляду на викладене, на думку сторони захисту, детективи не мали обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 може вчинити дії, направлені на втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а отже затримання останнього є безпідставним та незаконним.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

2.2. Доводи прокурора

Прокурор у судовому засіданні зазначив про законність затримання підозрюваного. Послався на наявність у детективів Національного антикорупційного бюро України підстав вважати про можливість вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки інші учасники злочинної організації, які на рівні з останнім керували діями усіх її членів, на теперішній час переховуються від органів досудового розслідування.

2.3. Оцінка та висновки слідчого судді

На підставі протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеному 16 березня 2020 року, судом встановлений факт затримання ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про законність затримання суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пункт 3 частини 1 статті 208 КПК України зазначає, що уповноважена особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, зокрема, у випадку, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до суті скарги, позиції сторони захисту та наведених положень законодавства суду належить вирішити наступні питання:

1) чи є обов`язковим статус підозрюваного для можливості затримання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України?

2) чи були обґрунтовані підстави у детективів Національного бюро вважати, що можлива втеча ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності?

3) чи є злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , тяжким або особливо тяжким корупційним злочином, який віднесений до підслідності національного антикорупційного бюро України та чи передбачає він позбавлення волі?

4) чи відповідає протокол затримання встановленим законодавством вимогам?

2.3.1. Надаючи відповідь на перше питання, суд зазначає таке

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є зокрема особа, якій повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто поняття «особа, якій повідомлено про підозру» та «особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення» хоча об`єднані статусом підозрюваного, але не є тотожними.

В подальшому, ст. 42 КПК України зазначає, що особа, яка має відповідний процесуальний статус, зазначається як «підозрюваний».

В частині 1 статті 208 КПК України мова йде про право затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Тобто «підозрюваний» та «особа, підозрювана у вчиненні злочину» також не є тотожними категоріями.

Наведені норми та тлумачення дають слідчому судді підстави для висновку, що на момент затримання особа не обов`язково повинна мати статус підозрюваного та їй повинно бути повідомлено про підозру. Для здійснення затримання відповідний орган досудового розслідування не зобов`язаний до затримання особи повідомити її про підозру.

2.3.2. Надаючи відповідь на друге питання, суд зазначає

Пункт 3 частини 1 статті 208 КПК України містить положення про обґрунтованість підозр вважати, що можлива втеча особи з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Як зазначив прокурор під час судового засідання, на теперішній час декілька членів злочинної організації, які на рівні з підозрюваним керували діями інших членів організації, переховуються від органів досудового розслідування та їх місцезнаходження не відоме.

Такі дії третіх осіб цілком могли породити у детективів Національного бюро думки про достатню ймовірність дій ОСОБА_1 , направлених на втечу з метою переховування, оскільки інкримінуємий йому злочин було скоєно в злочинній організації, матеріальна шкода заподіяна злочином становить 51 175 947,59 грн., підозрюваний є уродженцем непідконтрольної на теперішній час Україні території та у близького кола його оточення на зазначеній території перебуває нерухоме майно.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для затримання ОСОБА_1

2.3.3. Надаючи відповідь на питання щодо тяжкості та підслідності злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя зазначає

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 , складеного 16.03.2020, встановлено, що останнього затримано в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000518 від 23.02.2017, досудове розслідування в якому здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч 1 ст. 255 КК України.

Згідно ч. 5 ст. 216 КК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 191 КК України, якщо розмір предмета злочину або завдана ним шкода в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Як вже було зазначено раніше, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом зловживання службовими особами державних підприємств своїм службовим становищем, вчиненого в складі злочинної організації, в результаті чого державним підприємствам було завдано матеріальної шкоди на суму 51 175 947,59 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року складав 1378 грн. Таким чином, підслідність кримінального провадження Національному антикорупційному бюро України, з відповідним суб`єктом злочину, виникає при наявності матеріальної шкоди у сумі 689 000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, інкримінований ОСОБА_1 злочин є особливо тяжким корупційним злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Таким чином злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , віднесений до підслідності Національного антикорупційного бюро України, передбачає покарання у виді позбавлення волі та є особливо тяжким корупційним злочином.

3.3.4. Вирішуючи питання про відповідність протоколу вимогам законодавства, слідчий суддя зазначає таке

Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Згідно ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву процесуальної дії;

- особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада);

- всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

В протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеному

16.03.2020 в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 37 хв., зазначено час затримання ОСОБА_1 об 07 год. 35 хв. того ж дня; місце затримання: АДРЕСА_2 , дані про особу, яка провела затримання, відомості про осіб, які присутні під час складання протоколу, дані про затриману особу. Підставою затримання зазначено: якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України (п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України). Протокол містить посилання на кримінальні правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_1 , а саме: ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України. Затриманому роз`яснено підстави затримання, його права та обов`язки. Про затримання повідомлено ОСОБА_20 та орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Протокол містить заперечення затриманого та захисника, їх підписи та підпис особи, яка склала протокол.

Наявність зазначених відомостей дають слідчому судді підстави для висновку про відповідність протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вимогам законодавства.

Відповідно наведені обставини та висновки дають підстави слідчому судді для загального висновку про законність затримання ОСОБА_1 та про відсутність підстав вважати затримання ОСОБА_1 незаконним.

Керуючись статтями: 107, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Вишневського Ю.В., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Снєгірьовим О.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 травня 2020 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 261 200 (один мільйон двісті шістдесят одну тисячу двісті) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2.

У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом часу дії ухвали.

У випадку внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду, детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні та суду;

2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 ;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя С. М. Мойсак