- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
- Захисник/адвокат : Ореховського М.Л., Коломійця В.А.
- Прокурор : Мусіяка В.В.
Справа № 991/2333/20
Провадження1-кс/991/2382/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., прокурора Мусіяки В.М., захисників Ореховського М.Л., Коломійця В.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження № 420180000000002581 від 22.10.2018 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Яндюка С.В., погоджене прокурором групи прокурорів - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Мусіякою В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань ( далі - ЄРДР) за № 420180000000002581 від 22.10.2018 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідності запобігання можливості настання їх негативних наслідків, детектив просить:
- застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 546 520, 00 грн.;
- покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;
2) повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утриматися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4
4) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Клопотання мотивоване тим що, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 420180000000002581 від 22.10.2018 2018, у тому числі, за фактами зловживання владою народними депутатами України, зокрема, щодо ОСОБА_1 , відносно якого існує обґрунтована підозра, що він, будучи народним депутатом України VІІІ скликання, зловживаючи владою в супереч інтересам служби отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В судовому засіданні прокурор Мусіяка В.В. клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник Ореховський М.Л. заперечував проти доводів клопотання та просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав:
1) підозра у вчиненні злочину, про яку повідомлено ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки:
- зареєстрованим місцем його проживання у 2014-2017 роках було АДРЕСА_1 , що знаходиться на відстані понад 30 км від м. Києва;
- квартира АДРЕСА_2 була придбана у 2013 році за особисті кошти дружини та тривалий час перебувала у непридатному для проживання стані, оскільки там проводився ремонт, крім того, через постійні конфлікти з дружиною, ОСОБА_1 не міг розраховувати на проживання у цій квартирі;
- органом досудового розслідування не правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , так як він не міг зловживати владою, оскільки не був наділений відповідними повноваженнями, щодо здійснення витрат на забезпечення житлом народних депутатів, оскільки, прийняття таких рішень відноситься до повноважень першого заступника керівника апарату Верховної ради України- керуючого справами;
2) ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру йому вручено детективом НАБУ Яндюком С.В., хоча звання народного депутата VІІІ скликання зберігається за ним довічно, а за такого, повідомлення про підозру повинно вручатися у порядку ст. 481 КПК України- Генеральним прокурором або іншим прокурором, за наявності відповідного доручення Генерального прокурора;
3) стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони відсутні.
Захисник Коломієць В.А. заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, необґрунтованість підозри у вчиненні злочину, про яку йому повідомлено, та недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, підтримав позицію захисників, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши клопотання, додані до нього стороною обвинувачення та захисту матеріали, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із відповідної розписки (Том № 2 а.с. 47), копію клопотання і доданих до нього матеріалів ОСОБА_1 у присутності його захисника Ореховського М.Л. вручено 13.03.2020 року о 12 год. 30 хв., тобто, більше ніж за три години до початку розгляду клопотання слідчим суддею.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 420180000000002581 від 22.10.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014, відповідно до ст. 79 Конституції України, склав присягу перед Верховною Радою України.
Набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.
З метою належного виконання обов`язків і здійснення народними депутатами України визначених Конституцією України і законами України повноважень, реалізація яких спрямована на забезпечення непорушності суверенітету і незалежності України, блага Вітчизни і добробуту Українського народу, Законом України «Про статус народного депутата України» (далі - Закон) передбачено ряд гарантій, якими за визначених Законом умов має право скористатися народний депутат України. При цьому, для реалізації таких гарантій визначені Законом державні органи чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи за зверненням народного депутата України як представника законодавчої гілки влади зобов`язані вчинити певні дії.
Зокрема, в ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).
Водночас, умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.
Таким чином, ОСОБА_1 , набувши повноважень народного депутата України VIII скликання, будучи забезпеченим житлом у м. Києві, а саме з 27.03.2013 маючи у спільній сумісній власності з дружиною ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зловживаючи владою, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату (представнику законодавчого органу державної влади) владні повноваження, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, не пізніше 26.11.2014 вирішив отримати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених Законом для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам.
З цією метою, для одержання неправомірної вигоди у виді надання йому як народному депутату України в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, без наявності підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві, ОСОБА_1 підписавши 26.11.2014, подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, в яких просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України протягом усього строку виконання депутатських повноважень, які були зареєстровані 08.12.2014 за
вх. №222247 в Апараті Верховної Ради України.
При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що зловживаючи владою при зверненні до Керівника Апарату Верховної Ради України з метою безпідставного отримання неправомірної вигоди у виді права користування готельним номером за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не були уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть надати йому готельний номер з відшкодуванням його вартості за рахунок бюджетних коштів. Тому, ОСОБА_1 був переконаний, що за будь-яких обставин після звернення із зазначеними заявами отримає таку неправомірну вигоду, а відшкодування вартості виділеного йому готельного номера Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до тяжких наслідків у виді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права.
26.11.2014 ОСОБА_1 , діючи на досягнення злочинного умислу одержання неправомірної вигоди, уклав договір з Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України» (далі - ДП «Готельний комплекс «Київ» ) № 112 про надання послуг, на підставі якого отримав в користування бажаний готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України.
29.01.2016 Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера. В подальшому 16.03.2016 невстановлена досудовим розслідуванням особа підписала від імені народного депутата України ОСОБА_1 і з його відома та 17.03.2016 за обізнаності народного депутата України ОСОБА_1 подала до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована за № 62839.
07.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Апарату Верховної Ради України із заявою про припинення з 01.01.2018 нарахування компенсаційних виплат за винайм ним готельного номеру, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.
Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою і зловживаючи владою всупереч інтересам служби, шляхом подання вищевказаних заяв та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві, у період з 27.11.2014 по 31.12.2017 (включно) отримав неправомірну вигоду для себе, яка полягала в отриманні в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів.
При цьому, внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 на підставі поданих ним заяв від 08.12.2014 Управління справами Верховної Ради України в період з 27.11.2014 по 31.12.2017 (включно) нараховувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера в сумі 543 900,00 грн. (що більше ніж у 679 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2017), які в подальшому на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_1 готельним номером.
Відповідно, внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_1 щодо отримання ним неправомірної вигоди, Управлінню справами Верховної Ради України (на даний час Управлінню справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 543 900,00 грн. (що більше ніж у 679 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2017).
Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в період з 27.11.2014 по 31.12.2017, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Щодо наявності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного.
12 березня 2020 року ОСОБА_1 старшим детективом НАБУ Яндюком С.В. було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, що підтверджується відповідною розпискою (Том № 2 а.с. 42).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до Академічного тлумачного словника української мови, «звання» - це офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан, офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності.
Таким чином слідчий суддя дійшов висновку, що особа, якій присвоєно певне звання, зокрема, народного депутата VIII скликання, не є народним депутатом України в розумінні ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, оскільки, після закінчення строку депутатських повноважень така особа вже не наділена відповідними повноваженнями.
Так, за ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Оскільки, на час складання письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_1 не мав статусу народного депутата України, то дії детектива відповідають положенням Кримінального процесуального кодексу України щодо повідомлення про підозру особі, яка не має такого статусу.
За такого, слідчим суддею не приймається до уваги посилання захисника на ту обставину, що ОСОБА_1 не має наразі статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру здійснено детективом НАБУ, а не Генеральним прокурором України або іншим прокурором за його дорученням.
Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», законодавець передбачає існування двох обов`язкових умов для компенсації витрат за винайм готельного номера народним депутатом України: місце проживання такого депутата, відповідно до реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва та не забезпечення житлом у місті Києві.
Як вбачається із матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_7 в 2014-2017 роках дійсно було місто Стрий Львівської області, віддаленість якого від міста Києва перевищує 30 км.
Однак, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 149414684), з 27.03.2013 року на праві приватної власності дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_2 (Том № 1 а.с. 67), яка була відчужена 28.12.2018 року.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_1 , ним надано згоду дружині - ОСОБА_6 укласти та підписати договір купівлі-продажу, яким купити у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2 (Том № 1 а.с. 86).
Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право проживати у вказаній квартирі, оскільки вона є спільною сумісною власністю подружжя.
Твердження захисника щодо придбання вказаної квартири за особисті кошти ОСОБА_6 та її непридатність для проживання в ній слідчим суддею до уваги не приймаються, оскілки вказана позиція сторони захисту не підтверджена належними та допустимими доказами.
Також, захисник Ореховський М.Л. вказує на те, що ОСОБА_1 не міг зловживати владою, оскільки не був наділений відповідними повноваженнями, щодо здійснення витрат на забезпечення житлом народних депутатів, оскільки, прийняття таких рішень відноситься до повноважень першого заступника керівника апарату Верховної ради України- керуючого справами.
Слідчий суддя не погоджується із позицією захисника, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 646/7942/14-к, зловживання владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.
Отже, зловживання владою або службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження.
Оскільки, ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України VIII скликання, використав своє право на забезпечення житловим приміщенням, зокрема, на компенсацію витрат на винайм готельного номера, будучи при цьому забезпеченим житлом у місті Києві, тобто, використав надане йому право, як соціальну гарантію здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, всупереч тим цілям і завданням, для яких воно надавалось, то слідчий суддя дійшов до висновку про наявність у діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак протиправних дій, а саме зловживання владою всупереч інтересам служби.
На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, сторона обвинувачення надала серед іншого Присягу народного депутата України VIII скликання ОСОБА_1 (Том № 1 а.с. 92); заяви ОСОБА_1 від 26.11.2014, від 16.03.2016 (Том № 1 а.с. 88-91); Особовою карткою народного депутата України ОСОБА_1 (Том № 1 а.с. 93-96); Договір № 112 про надання послуг від 26.11.2014 (Том № 1 а.с. 97-100); Договір № 34-Д про винайм готельного номера народним депутатом України від 01.01.2017 (Том № 1 а.с. 101-103); висновок експертів за результатами проведення комісійної судово- почеркознавчої експертизи № 2094,2110/19-23 від 22.11.2019 з таблицями зображень (Том № 1 а.с. 104-129); висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 13-2/129 від 15.11.2019 (Том № 1 а.с. 132-141); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Том 3 1 а.с. 67).
Таким чином, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 слідчим суддею не приймаються до уваги, оскільки, наявні в матеріалах, доданих до клопотання, докази є достатніми для висновку, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Щодо ризиків, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_1 .
Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_1 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Ризик переховування, серед іншого, обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Так, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, підозрюваний тривалий час був народним депутатом України, а також заступником голови Служби безпеки України. Слідчий суддя погоджується із твердженням сторони обвинувачення про те, що у ОСОБА_1 наявні відповідні організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки з суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами України. Зазначені можливості та зв`язки підозрюваний може використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості.
За такого, є обґрунтовані підстави вважати, що свій статус та зв`язки ОСОБА_1 може використовувати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, тобто іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, ОСОБА_1 був народним депутатом України VIII скликання, займав посаду заступника голови Служби безпеки України. Крім того, підозрюваний позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні перебувають неповнолітні діти та непрацездатна матір. ОСОБА_1 активно займається громадською та політичною діяльністю в численних громадських об`єднаннях, за сумлінну службу та виконання обов`язків підозрюваний відзначений державними та відомчими нагородами.
Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є особиста порука та особисте зобов`язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
При розгляді вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено наявність наступних ризиків, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зважаючи на зазначені вище фактичні обставини, особисті обставини та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, наявність яких встановлена слідчим суддею.
Щодо обґрунтованості розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави
Детектив в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави просив визначити заставу у розмірі 546 520, 00 грн., тобто, у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 застави в розмірі до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Свою позицію детектив обґрунтовує тим, що, відповідно до поданої ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, він вказує заощадження в розмірі 14 000 доларів США, а також дохід дружини від продажу нерухомого майна на суму 1 776 662,00 грн.
З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання та шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Слідчим суддею встановлено, що, відповідно до щорічної Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2018 рік, у власності підозрюваного перебувала земельна ділянка загальною площею 1 330 м?, розташована у Вишгородському районі Київської області (Том № 1 а.с. 238).
Крім того, як вбачається із вказаної декларації, ОСОБА_1 володіє значними майновими активами. Зокрема, ним задекларовано грошові активи у розмірі 14 000 доларів США, а також дохід дружини від продажу нерухомого майна на суму 1 776 662,00 грн.
У даному виключному випадку слідчий суддя вважає, що застава у межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України (до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, оскільки 28.12.2018 року була відчужена квартира у місті Києві, що на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Таке відчуження відбулося після внесення 22.10.2018 року відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 42018000000002581, що може свідчить про намагання ОСОБА_1 навмисно позбутися належного йому майна.
З огляду на зазначені вище фактичні обставини, особисті дані про особу підозрюваного, ризики встановлені слідчим суддею та на розмір завданого матеріального збитку, що складає 543 900, 00 грн., вбачається, що застава у зазначених законом межах, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне встановити розмір застави у розмірі 546 520, 00 гривень, адже саме такий розмір застави здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною сумою для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.
Так, майновий стан підозрюваного (наявність грошових активів) свідчить про наявність у нього можливості сплатити вказану суму застави і вона є пропорційною розміру збитків, у завданні яких він підозрюється.
Згідно ч. 5 ст. 195 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 195 КПК України.
Також, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного ОСОБА_1 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:
1) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утриматися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4
3) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Що стосується покладання на підозрюваного обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, то в цій частині клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що такі обмеження є непропорційним втручанням в права особи, в силу певних життєвих обставин, оскільки, у зв`язку із здійсненням ним активної громадської діяльності та участю у діяльності громадських організацій, він має необхідність пересуватись до м. Києва.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 176-178, 182, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 546 520 (п`ятсот сорок шість тисяч п`ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN UA678201720355279004000096000
Визначений розмір застави підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку, прокурору Мусіяці В.В.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, але не пізніше п`яти днів з дня оголошення ухвали.
Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
1) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утриматися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4
3) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіяку В.В.
Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків - до 12.05.2020 року включно.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК