Документ № 88397987

Справа № 991/1822/20

Провадження №11-сс/991/267/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С., Дубини Т.Ю.,

прокурора - Андронової А.В.,

власника майна - ОСОБА_1

представника власника майна - Логоши В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Логоши В.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Андронової А.В. у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 25 лютого 2020 року під час обшуку в за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1) мобільний телефон IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; 2) флешносій Transcend 16 GB s/n НОМЕР_3 ; 3) флешносій Apaser, у білому корпусі, без зазначення серійного номеру; 4) мобільний телефон IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 .

Не погоджуючись з даною ухвалою представник власника майна адвокат Логоша В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП Андронової А.В. щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно ОСОБА_1 , а також зобов`язати сторону обвинувачення повернути вказане майно його власнику. На думку представника порушення полягає в недотриманні строків, передбачених чинним законодавством для подання клопотання до суду про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Окрім цього, представник вважає, що порушено вимоги кримінального процесуального законодавства при проведенні обшуку із вилученням майна, які полягають в наступному: відсутні підстави для вилучення майна, оскільки під час проведення обшуку була можливість скопіювати інформацію, яка міститься на вилучених мобільних телефонах та флешносіях; в протоколі обшуку невірно зазначена адреса місця, де він проводився, а саме назва району; під час обшуку порушено право на захист оскільки обшук проводився без участі адвоката, якого Солоніков О.В був позбавлений можливості викликати, у зв`язку з чим вважає докази недопустимими та просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача; думку представника та власника майна, які підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задовольнити її в повному обсязі; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення, внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га. Земельні ділянки перебували у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Такими діями спричинено тяжкі наслідки державі.

Під час обшуку, проведеного 25 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2020 року, у квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено речі, які містять відомості, що відповідають критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, а саме: мобільний телефон ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; флешносій Transcend 16 GB s/n НОМЕР_3 ; флешносій Apaser, у білому корпусі, без зазначення серійного номеру; мобільний телефон ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 .

Постановою детектива НАБУ про приєднання матеріалів до кримінального провадження від 26 лютого 2020 року вилучені предмети визнано речовими доказами.

28 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Андронової А.В. про арешт майна в межах кримінального провадження № 52019000000000585 від 15 липня 2019 р., яке знаходиться у власності ОСОБА_1 та вилучено в ході обшуку за місцем його проживання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Статтею 116 КПК України встановлено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ до закінчення строку здано на пошту.

З інформації на штампі про реєстрацію вхідної кореспонденції, вбачається, що клопотання прокурора САП Андронової А.В. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно надійшло до суду 28 лютого 2020 року. Однак, дане клопотання до суду було подано засобами поштового зв`язку. На штампі ПАТ «Укрпошта», розміщеному на конверті, вказана дата 27 лютого 2020 року. З огляду на зазначене, прокурором САП було дотримано строки звернення з клопотанням, з чим погодився і адвокат Логоша В.В. в судовому засіданні.

Положеннями ст. 167 КПК України встановлено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває відповідне майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 168 КПК України передбачено заборону тимчасового вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Частиною 2 ст. 170 КПУ передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи постановою детектива НАБУ від 26 лютого 2020 року вилучене майно визнано речовими доказами. Слідчий суддя, задовольняючи клопотання про арешт такого майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для цього, оскільки отримання повної інформації з вилучених носіїв можливе, у тому числі, за умови проведення відповідного дослідження. З таким висновком слідчого судді, на чому також було наголошено прокурором під час апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується. Саме арешт забезпечить збереження речових доказів, які можуть бути спотворені, знищені, переформатовані або з яких може бути видалена інформація, що має значення для кримінального провадження. Крім того, арешт надасть можливість дослідити електронні носії на наявність у них видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, що з`ясовуються у кримінальному провадженні, а отже забезпечить виконання завдань досудового розслідування, що, з огляду на прямо передбачену можливість відшукання та вилучення електронних носіїв відповідно до ухвали слідчого судді від 17.02.20 про обшук, відповідає вимогам ст.ст. 168, 170, 236 КПК України. Тому доводи сторони захисту про безпідставність вилучення і неправомірність арешту майна колегія суддів відхиляє.

Зауваження адвоката щодо не вірної адреси району адміністративно-територіальної одиниці, вказаної в протоколі обшуку, не спростовують факту проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку саме за місцем проживання ОСОБА_1 , у зв`язку з чим колегія суддів посилання захисника на невірне оформлення результатів проведеної слідчої дії не вважає такими, що свідчать про її неправомірність, а також неправомірність вилучення та арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 263 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 236 КПК України обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хід і результати особистого обшуку підлягають обов`язковій фіксації у відповідному протоколі.

В судовому засіданні було досліджено фрагмент відеозапису під час обшуку та вилучення майна за місцем проживання ОСОБА_1 на предмет забезпечення реалізації права на захист з боку детективів. За результатами перегляду встановлено, що обшук здійснено із залученням понятих, встановленням їх осіб, роз`ясненням прав та обов`язків понятих. До проведення обшуку ОСОБА_1 було вручено ухвалу, якою надано дозвіл на обшук, окремо роз`яснено його право на захист, повідомлено про фіксацію обшуку технічними засобами. Детектив ОСОБА_2, який проводив обшук, представився і пред`явив для ознайомлення документи, що посвідчують особу, а також надав ОСОБА_1 можливість протягом 30-40 хв. викликати адвоката по телефону. З матеріалів відеозапису і пояснень, які надав ОСОБА_1 до початку обшуку, перший адвокат відмовив у наданні допомоги ОСОБА_1 через віддаленість, інший повідомив про можливість безоплатної правової допомоги не конкретизуючи порядок її надання. Поспілкувавшись по телефону з наступною особою ОСОБА_1 погодився на проведення обшуку, особисто почав показувати речі, які цікавили детектива, та добровільно передав телефон. Детектив ОСОБА_2 не мав обов`язку забезпечувати ОСОБА_1 безоплатну правову допомогу, будь-яких перешкод у допуску адвоката ОСОБА_1 під час проведення обшуку не чинив. Натомість ОСОБА_1 не вказав жодних конкретних відомостей щодо особи адвоката, який має здійснювати його правовий захист, а також часу, протягом якого така особа має прибути. Тому доводи сторони захисту щодо незабезпечення ОСОБА_1 права на захист під час обшуку колегія вважає безпідставними. Щодо можливості обшуку лише за умови неявки адвоката протягом трьох годин, суд зазначає, що така вимога ст.236 КПК України застосовується при особистому обшуку особи. Ухвалою суду було надано дозвіл на обшук місця проживання ОСОБА_1 . Будь-яких відомостей про проведення обшуку особи при виконанні ухвали слідчого судді від 17.02.20 матеріали провадження не містять і стороною захисту не надані. Телефон ОСОБА_1 було передано детективу добровільно після надання можливості зв`язатися з адвокатом, без проведення його особистого обшуку. Твердження представника про необхідність дослідження оригіналу відеозапису проведення обшуку у зв`язку з можливістю спотворення його копії колегія вважає непереконливими. Під час перегляду судом не встановлено, а представником не зазначено обставин технічного втручання, зміни чи видалення відеозапису, всі розмови, дії та зображення учасників логічні та послідовні, що дає підстави вважати такий відеозапис цілісним, інформативним та відповідним оригіналу. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів ОСОБА_1 та його представника про порушення права на захист особи під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя повно та всебічно дослідив матеріали справи та прийшов вірних висновків, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 399, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року про арешт тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Логоши В.В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич