Документ № 88448761

Справа № 991/1577/20

Провадження1-кс/991/1610/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участі секретаря судового засідання Батир Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій ОСОБА_1 просив скасувати постанову від 27.12.2019 детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019.

Скарга обґрунтовується тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000648 від 24.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України за фактом зловживання повноваженнями службовими особами Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» шляхом незаконної передачі третім особам прав вимоги кредитних справ з метою стягнення заборгованості із клієнтів банку за завищеними цінами, незважаючи на наявність в банку структурного підрозділу, на який покладено ці функції.

27.12.2019 детектив НАБ України Дмитрієнко В.П. виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ «КБ Приватбанк» складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Не погоджуючись з такими висновками, заявник звернувся до слідчого судді з цією скаргою.

Детектив НАБ України заперечив проти скарги, посилаючись на законність своїх дій відносно здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000648 від 24.07.2019. Надати для огляду слідчому судді матеріали вказаного кримінального провадження наразі не має можливості, оскільки вони перебувають у прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури через необхідність ознайомлення з ним суддів Апеляційного палати ВАКС у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на вищевказану постанову. Разом з тим, детектив наголосив на тому, що під час розгляду скарги адвоката Осіпчука Р.О. на постанову про закриття кримінального провадження, подану в інтересах ОСОБА_2 , слідчою суддею ВАКС Михайленко В.В. вже було досліджено обставини та висновки, викладені у оскаржуваній постанові.

Учасники судового процесу не прибули у засідання суду, заявник подав клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, але в подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, при цьому, що він повністю підтримує скаргу.

З огляду на що слідчий суддя не вбачає потреби у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, тож розгляд скарги здійснюється без застосування засобів відеоконференцзв`язку.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Як свідчать матеріали скарги та зазначалося вище у цій ухвалі, детективом НАБ України Дмитрієнко В.П. 27.12.2019закрито кримінальне провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019, про що винесено відповідну постанову.

За твердженнями заявника оскаржувана постанова винесена детективом з недодержанням вимог чинного кримінального процесуального законодавства в частині неупередженості, повноти та всебічності досудового розслідування.

Як слідує з оскаржуваної постанови від 27.12.2019, детектив Дмитрієнко В.П. прийшов до висновку, що проведеними процесуальними діями в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000648 від 24.07.2019не встановлено наявності складів вказаних злочинів в діях службових осіб АТ КБ «Приватбанк», так як права вимоги банком на користь колекторських компаній не відчужувалися, а послуги сплачувалися виходячи з суми повернутої боржниками банку заборгованості, при цьому їх вартість була співмірною з вартістю відпрацювання боржників внутрішніми підрозділами банку з урахуванням необхідності найму банком персоналу для їх відпрацювання, а помилково передані активи були повернуті на відпрацювання до банку до початку роботи по реєстрам боржників колекторськими компаніями.

Варто зазначити, що вчинення злочину, зазначеного у ч. 2 ст. 364 КК України, передбачає настання тяжких наслідків, - таких, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та полягають у заподіянні саме матеріальних збитків. Диспозиція ч. 1 цієї ж статті передбачає наявність істотної шкоди, тобто такої, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В той же час, вчинення злочину, зазначеного у ч. 2 ст. 364-1 КК України, також передбачає настання тяжких наслідків, - таких, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та полягають у заподіянні саме матеріальних збитків. Диспозиція ч. 1 цієї ж статті передбачає наявність істотної шкоди, тобто такої, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В ході здійснення досудового розслідування не встановлено доказів, які могли б свідчити про наявність істотної шкоди або тяжких наслідків, які настали саме внаслідок відпрацювання боржників АТ «КБ Приватбанк», відповідно до критеріїв затверджених рішенням правління банку, зовнішніми колекторськими компаніями, та внаслідок помилкової передачі та повернення на відпрацювання службам банку помилково переданих боржників.

Отже, встановлені досудовим розслідуванням обставини дають підстави для висновку про відсутність у діях службових осіб АТ «КБ Приватбанк» ознак складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 364-1 КК України, у вигляді відчуження прав вимоги до боржників АТ «КБ Приватбанк», в тому числі таких, що не відповідають критеріям, затвердженим постановою правління банку.

Таким чином, детектив дійшов висновку, що у діях службових осіб ПАТ «КБ Приватбанк» відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України та передбачений ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Вказані обставини стали підставами для прийняття постанови про закриття кримінального провадження згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складів кримінальних правопорушень.

Вказані вище обставини та висновки були досліджені слідчою суддею Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. під час розгляду скарги адвоката Осіпчука P.O. на постанову про закриття вказаного кримінального провадження, подану в інтересах ОСОБА_2 .. В результаті розгляду вказаної скарги (справа № 991/611/20, провадження № 1-кс/991/624/20), слідчою суддею ВАКС Михайленко В.В. 05.02.2020 постановлено ухвалу, залишену без змін ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 03.03.2020 про відмову у задоволенні скарги.

Обов`язковість судового рішення до виконання закріплена у ст. 129-1 Конституції України, за якою держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Враховуючи ч. 5 ст. 532 КПК України, за якою ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення, та ст. 533 КПК України, якою визначено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України, ухвала слідчого судді від 05.02.2020 у справі № 991/611/20 наразі є чинною, а відтак підлягає виконанню.

Перегляд цих же питань, які вже досліджені та вирішені слідчим суддею під час розгляду 05.02.2020 скарги, поданої в інтересах ОСОБА_2 , за якою постановлено ухвалу, що набрала законної сили, будь-яким іншим слідчим суддею не допускається.

Тож, слідчий суддя, ознайомившись з текстом вищевказаної ухвали, зазначає, що питання стосовно обґрунтованості постанови про закриття вказаного кримінального провадження від 27.12.2019 вже було досліджено та встановлено під час розгляду скарги, поданої в інтересах ОСОБА_2 , у справі № 991/611/20, провадження № 1-кс/991/624/20.

За таких обставин, постанова детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019 є правомірною, а відтак у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної постанови слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 від 24.07.2019 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.Д. Воронько